Рішення № 16096197, 19.04.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

19.04.2011Справа №5002-32/426-2011 Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом - Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13, ідентифікаційний код 05480536).

До відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 95011, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

Про стягнення 2 429,51 грн.

За участю представників:

Від позивача ОСОБА_2 представник, дов. № 67 від 11.01.2011р.

Від відповідача не зявився.

Представнику роз'яснено права і обов'язки передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема право відводу судді, відповідно до статті 20 Господарського процесуального України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано.

Обставини справи: Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя звернулось до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по експлуатаційним витратам на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території з урахуванням пені в сумі 2429,51 грн.

Ухвалою господарського суду від 04.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 16.02.2011 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 16.02.2011р., від 25.02.2011р., від 10.03.2011р., від 22.03.2011р., від 29.03.2011р., від 04.04.2011р., від 11.04.2011р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем обовязків за договором «Про сумісне управління та участь у витратах на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території» від 02.07.2005р. № 159 в частині повної та своєчасної оплати експлуатаційних витрат, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, що і стало приводом для звернення позивача до суду із позовом про стягнення вказаної заборгованості у примусовому порядку.

Позивач заявою від 03.03.2011р. в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість по договору «Про сумісне управління та участь у витратах на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території» з урахуванням пені у сумі 2483,15 грн.

Відповідно до пункту 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та подальший розгляд справи здійснювати в межах змінених позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Розяснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обовязку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У звязку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

02.07.2005 року між Комунальним підприємством Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (ЖЕО) (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Співвласник) ( відповідач) був укладений договір «Про сумісне управління та участь у витратах на ремонт, утримання будинку та прибудинкової території» № 159 (а.с. 9).

Пунктом 2.1. встановлено, що договір діє до 02.07.2010р.

Відповідно до пункту 3.8. договору Співвласник зобовязаний оплату за поточний місяць здійснювати на розрахунковий рахунок ЖЕО не пізніше 25 числа цього ж місяця. При несвоєчасній оплаті сплатити пеню, у відповідності з діючим законодавством.

Згідно до пункту 5.3. договору у випадку відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну дійсного договору по спливу строку його дії він вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах, які були передбачені дійсним договором.

Відповідно до розрахунку щомісячних платежів з експлуатаційних витрат до оплати в місяць підлягає сума 84,85 грн. (а.с. 10).

Відповідно до п. 5.6. договору передбачено, що невідємною частиною договору є розрахунок щомісячних платежів експлуатаційних витрат, який додається. Ставки експлуатаційних витрат можуть змінюватись залежно від змін цін на споживчому ринку та додаткового узгодження не потребують.

Ставки експлуатаційних витрат змінювались на підставі Наказів Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя у відповідності з кошторисом витрат підприємства, що тягло за собою зміну щомісячних експлуатаційних витрат.

Так, наказом Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя від 21.05.2008р. № 154 була визначена ставка експлуатаційних витрат у розмірі 1,22 грн. (без ПДВ) за 1 кв.м.

Таким чином, щомісячний платіж з експлуатаційних витрат з урахуванням ПДВ складає 265,43 грн.

У підтвердження обовязків за Договором відповідачем було частково оплачено експлуатаційні витрати, що підтверджується прибутковими касовими ордерами № 30 від 26.02.2010р. на суму 1600,00 грн. та № 2965 від 06.12.2010р. на суму 300,00 грн. ( а.с. 75-76).

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні 19.04.2011р. позивачем надана довідка, в якій зазначено, що відповідач заборгованість по експлуатаційним витратам погасив у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість в розмірі 2346,88 грн. оплачена відповідачем 31.03.2011р., оплата якої підтверджується прибутковим касовим ордером № 1788, доданого до матеріалів справи ( а.с. 88), тобто після звернення позивача до суду із позовною заявою (03.02.2011р. відповідно до штампу вхідної кореспонденції канцелярії Господарського суду АР Крим), а отже визнана ним у повному обсязі.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у дійсній справі підлягає припиненню в частині стягнення 2346,88 грн. у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідачем вказана сума заборгованості погашена.

Крім того, позивач в уточненій позовній заяві просив суд стягнути 136,27 грн. пені.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Отже, матеріалами справи підтверджується сума пені у розмірі 136,27 грн., та визнається такою, що підлягає стягненню з відповідача.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, статтею 49, пунктом 1-1 статті 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( 95011, АДРЕСА_1; АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства Житлово-експлуатаційного об'єднання Центрального району м. Сімферополя (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, 13, ідентифікаційний код 05480536) 136,27 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині провадження у справі припинити.

4.Наказ видати в порядку статей 116, 117 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 19.04.2011р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальна частина рішення оформлена відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписана 21.04.2011р. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБарсукова А.М.