Рішення № 16094944, 29.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 103

РІШЕННЯ

Іменем України

29.03.2011

Справа №5002-15/206-2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврика» (95494, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Світла, 1-а; ЄДРПОУ 30120562)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9; ЄДРПОУ 32945562)

Про стягнення 1 267,44 грн.

Суддя ГС АР Крим І.А.Іщенко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврика» звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» про стягнення заборгованості в сумі 1 267,44 грн.

Позовні вимоги, мотивовані тим, що відповідач належним чином не виконав умови щодо оплати за надані послуги згідно з замовленням-нарядом №433 от 03.04.2008 і замовленням - нарядом №908 від 28.07.2008, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 1 267,44 грн., що стало причиною для звернення позивача з позовом до суду для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку.

Відповідач явку свого представника у судові засідання жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, витребуваних судом документів не надав, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією.

До початку судового засідання від представника позивача надійшло клопотання про неможливість явки в судове засідання та розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши|розгледівши| матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Еврика» (позивач) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (відповідач) послуги по проведенню планового технічного огляду автомобіля, що підтверджується замовлення-нарядом №433 від 03.04.2008 на суму 470,82 грн., та замовлення-нарядом №908 від 28.07.2008 на суму 796,62 грн. (а.с. 9, 11).

Також, даний факт підтверджується податковими накладними №518 від 03.04.2008 на суму 470,82 грн. (а.с. 41) та №801 від 18.07.2008 на суму 796,62 грн. (а.с. 40)

29.07.2010 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» з вимогою про погашення заборгованості за надані послуги у розмірі 1 267,44 грн. (а.с.13), але відповідач добровільно не погасив заборгованість, що й стало причиною звернення позивача з даним позовом для стягнення цієї заборгованості в примусовому порядку до суду.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів погашення заборгованості в сумі 1 267,44 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України, Господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов’язань за надані послуги згідно замовлення-наряду №433 від 03.04.2008 та замовлення-наряду №908 від 18.07.2008 і податковими накладними №518 від 03.04.2008 на суму 470,82 грн., та №801 від 18.07.2008 на суму 796,62 грн., щодо оплати вартості наданих послуг, отже сума заборгованості у розмірі 1 267,44 грн. повинна бути стягнута з відповідача.

Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, відповідачем всупереч вимогам статті 33 Господарського процесуального кодексу України, не надано, в той час, як кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В|розв'язав|:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВС Євпаторійський» (96555, АР Крим, Сакський район, с. Уютне, вул. Аксабай, 9, ЄДРПОУ 32945562) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еврика» (95494, АР Крим, м. Сімферополь, смт. Комсомольське, вул. Світла, 1-а, ЄДРПОУ 30120562 ) 1 267,44 грн. заборгованості, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після|потім| набрання судовим рішенням|розв'язання,вирішення,розв'язування| законної сили.

Рішення оформлено відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 01.04.2011.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.