Рішення № 16094803, 28.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

28.03.2011Справа №5002-19/534-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Магистраль», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудспар», м.Ялта АР Крим

про стягнення 15413,05 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача ОСОБА_1 представник, дов. б/н від 16.02.2011р.

Від відповідача не зявився

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Магистраль» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудспар» та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 10М-16 від 17.05.2010 р. за поставлені товари у розмірі 14269,04 грн., пеню у розмірі 513,43 грн., індекс інфляції 485,15 грн., 3% річних 145,43 грн., а також просить стягнути судові витрати.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.02.2011 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні усно позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив. Про причини неявки суд не сповістив, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Оскільки, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, надання доказів, враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представника позивача, він давав пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представнику позивача розяснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.05.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Магистраль» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудспар» (Покупець) укладено договір поставки продукції на умовах відстрочки платежу № 10м-16 (а.с.7).

Відповідно до умов укладеного договору Постачальник зобовязується поставити товар на протязі строку, визначеного даним Договором. Право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товаротранспортної) накладної, яка підтверджує факт передачі товару (п.1.1, 1.2 Договору).

Пунктом 4.1 вказаного Договору встановлено, що оплата за поставлений товар проводиться Покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, готівковими коштами в касу однієї з торгівельних точок Постачальника, оформленням чеку РРО.

Згідно п.4.2 вказаного Договору Покупець зобовязаний оплатити поставленими Постачальником товар на протязі 14 календарних днів з дня отримання товару. При порушенні строків оплати Постачальник вправі припинити / зупинити поставку Товару.

Відповідно до п.4.3 вказаного Договору Покупець має право оплатити поставлений товар представнику Постачальника готівковими коштами.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями), зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобовязані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забовязання щодо сплати у встановлений строк за поставлений товар.

Актом звірки взаєморозрахунків підтверджується факт заборгованості ТОВ «Фудспар» перед позивачем, що станом на 02.02.2011 р. складає 14269,04 грн. Орігинал акту наданий суду для огляду у судовому зсіданні. Документально підтверджених відомостей сплати заборгованості відповідачем суду не представлено. Таким чином позовна вимога щодо стягнення заборгованості за поставлений товар обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлений товар, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми у розмірі 145,43 грн. та індекс інфляції у розмірі 485,15 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобовязання по сплаті за поставлену продукцію, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обовязок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи складає 145,43 грн. та індекс інфляції у сумі 485,15 грн. (а.с.13-14).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до п.2 ст.231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семі відсотків вказаної вартості.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.1 Договору встановлено, що за невиконання строків оплати згідно п.4.2 Договору Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу, за весь строк наявної простроченої заборгованості.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений товар в розмірі 14269,04 грн., 485,15 грн. індекс інфляції, 145,43 грн. 3% річних, 513,43 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару обґрунтовані, засновані на законі, підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено. Відповідачем також не оспорено суму розрахунку позивача.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

·Позов задовольнити повністю.

·Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудспар» (АР Крим, м.Ялта, вул.Московська, 21; ідентифікаційний код 36973635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Магистраль» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Западна, 3; ідентифікаційний код 36869674) заборгованість за поставлений товар в розмірі 14269,04 грн., індекс інфляції в розмірі 485,15 грн., 3% річних в розмірі 145,43 грн., пеню в розмірі 513,43 грн., державне мито в розмірі 154,13 грн. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

·Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 29.03.2011 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМокрушин В.І.