Рішення № 16094584, 21.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 305

РІШЕННЯ

Іменем України

21.03.2011Справа №5002-30/793-2011 За позовом Військового прокурора Севастопольського гарнізону (м. Севастополь, вул. Суворова, 27) в інтересах держави в особі:

Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10;

Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ, вул. Народного ополчення, 9-а (ЄДРПОУ 08803498);

Військової частини 3058 Внутрішніх військ МВС України, м. Ялта, Алупкінське шосе, 8 (ЄДРПОУ 24520810).

До відповідача Ялтинської міської лікарні, м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 2 (ЄДРПОУ 20672090).

Про стягнення 5920,00грн.

Суддя Ловягіна Ю.Ю.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача Міністерства внутрішніх справ України ОСОБА_1., представник за довіреністю від 08.10.2010р. № 69\2010, у справі.

Від позивача - Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України - ОСОБА_1., представник за довіреністю від 24.12.2010р. № 3\7-123, у справі.

Від позивача - Військової частини 3058 Внутрішніх військ МВС України ОСОБА_2., представник за довіреністю від 04.02.2011р. № 90, у справі.

Від відповідача не зявився.

Прокуратура Горна, посвідчення № 363.

Суть спору: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 3058 Внутрішніх військ МВС України звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача Ялтинської міської лікарні, м. Ялта (ЄДРПОУ 20672090) про стягнення суми заборгованості у розмірі 5920,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконує взяті на себе обовязки за договором №2 від 28.10.2009р. в частині своєчасного розрахунку за надані послуги по забезпеченню безпеки, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 5920,00грн., яку прокурор та позивач просять стягнути в судовому порядку.

21 березня 2011 року до канцелярії суду надійшло клопотання військової частини про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки 09.02.2011р. відповідач погасив заборгованість, про що свідчить банківська виписка та платіжний документ №4131171, оригінал якого досліджений в судовому засіданні.

Того ж дня від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких Ялтинська міська лікарня з позовними вимогами не погоджується оскільки зазначена заборгованість була сплачена 09.02.2011р., на підтвердження чого надіслав копію платіжного доручення №447 від 08.02.2011р.

Згідно зі ст. 75 ГПК України, господарський суд розглядає справу по наявним в ній матеріалам. Інших доказів сторонами не представлено.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представників позивачів, суд

в с т а н о в и в:

28 грудня 2009 року між Ялтинською міською лікарнею (замовник) та Військовою частиною 3058 внутрішніх військ МВС України (виконавець) був укладений договір №2 про надання послуг по забезпеченню безпеки на території Ялтинської міської лікарні (а.с. 4-5).

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Розділом 1 договору сторони передбачили, що предметом цього договору є надання послуг по забезпеченню безпеки (код 74.60.0) силами виконавця на відповідній території замовника за адресою: м. Ялта, смт. Лівадія, Севастопольське шосе, 2.

Відповідно до п. 4.1 за надані послуги замовник розраховується з виконавцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця (на підставі наданих виконавцю рахунків) протягом 10 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг та табелю службового часу (на кожного військовослужбовця).

31 грудня 2010 року сторонами без зауважень був підписаний акт прийому та здачі послуг по забезпеченню безпеки на території Ялтинської міської лікарні на суму 5920,00грн. (а.с. 13).

Пунктом 3.1.1 договору сторони передбачили обовязок замовника щодо здійснення оплати наданих виконавцем послуг в порядку та строки, визначені у договорі.

Оскільки надані послуги оплачені не були, 24 січня 2011 року Військова частина 3058 ВВ МВС України скерувала на адресу відповідача претензію за вих. №53 (а.с. 11) з вимогою сплатити заборгованість за надані послуги відповідно до договору №2 від 28.12.2009р.

Як свідчать матеріали справи, позивачем скеровувалася на адресу відповідача претензія про сплату боргу.

На підставі зазначеного був заявлений позов про стягнення з відповідача суму заборгованості за надані послуги в сумі 5920,00грн.

21 березня 2011 року від Військової частини 3058 ВВ МВС України до канцелярії суду надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору, оскільки відповідач погасив заборгованість. До клопотання була надана банківська виписка від 09.02.2011р. та платіжний документ.

Прокурор та представник Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України проти припинення провадження у справі, не заперечували.

Дослідивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступного.

Частиною 1 статті 1 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обовязок довести, що його цивільні права відповідачем порушені, не визнаються чи оспорюються.

Відсутність факту порушення права чи взагалі субєктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

Тобто, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті ч. 1 ст. 1 ГПК України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. Водночас за змістом цієї статті порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд має відмовити в позові.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Позивач в позовній заяві повинен самостійно визначити, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, і обґрунтовує позовні вимоги, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються ці вимоги, зокрема, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і залежно від установлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як слідує з матеріалів справи, заборгованість відповідачем сплачена платіжним дорученням №447 від 08.02.2011 р. (а.с. 29), платіж був проведений 09.02.2011 р. (а.с. 24).

Отже, суд дійшов висновку, що на день подачі позову до господарського суду права позивача не порушені, спір між сторонами не існував.

З викладених обставин, суд в задоволенні позову відмовляє в повному обсязі оскільки позов безпідставний.

Що стосується клопотання позивача про припинення провадження у справі по п. 1-1 ст. 80 ГПК України, то таке клопотання залишено судом без задоволення з наступного.

Відповідно до п. 1 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 3.1 розяснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/612 «Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) у разі припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Проте як свідчать матеріали справи, предмет позову не припиняв існування під час розгляду справи, він вже був відсутній на момент подачі позову.

Розподіл державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу встановлюється згідно зі ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 21 березня 2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 84 ГПК України рішення оформлено та підписано 24 березня 2011р.

Керуючись ст.ст. 82 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримЛовягіна Ю.Ю.