Рішення № 16094389, 15.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 201

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2011Справа №5002-26/454-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт Люкс» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, корпус 93А; 04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8А, офіс 311)

до відповідача Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (98300, м. Керч, вул. Пірогова, 6)

про стягнення 384 991,33 грн.

Суддя Медведчук О.Л.

Представники:

від позивача ОСОБА_1., директор, протокол заг. зборів №3/2-ф від 04.01.2011р.,

від відповідача не зявився.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт Люкс» звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» суми основної заборгованості у розмірі 337815,79 грн., 5% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11114,29 грн., пені у розмірі подвійної облікової ставки, яка складає 36061,25 грн., а також витрат по сплаті державного мита у розмірі 3849,92 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано належним чином зобовязання за договором по оплаті поставленого товару, що є порушенням положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Також у звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязань за договором позивачем відповідно до умов договору нараховано суму пені та відповідно до ст. ст. 536, 692 Цивільного кодексу України та пункту 8.6 договору поставки 5% річних.

Розгляд справи відкладався.

Представник відповідача у судове засідання, яке відбулося 10.03.2011р., зявився, однак вимог ухвал господарського суду АР Крим від 08.02.2011р. та 22.02.2011р. не виконав, письмового відзиву на позов не надав. У судовому засіданні ним заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення по даній справі згідно графіку листа №02-18/424 від 04.03.2011р. у звязку з тим, що через важке матеріальне становище підприємство не може розрахуватися одночасно, оскільки роботи ще не були предявлені замовнику.

У судовому засіданні 10.03.2011р. оголошувалась перерва до 15.03.2011р. об 11 год. 30 хв.

15.03.2011р. у судове засідання зявився представник позивача та надав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у звязку з тим, що відповідачем здійснено часткову сплату суми заборгованості в розмірі 50000,00 грн. Згідно вказаної заяви позивач просить суд стягнути з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» суму основної заборгованості у розмірі 287 815,79 грн., пеню у розмірі подвійної облікової ставки, яка складає 27 765,15 грн. та 5% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 114,29 грн. Судом прийнято вказану заяву до розгляду.

Крім того, представником позивача надано суду заперечення на заяву відповідача про надання розстрочки виконання рішення по справі, в яких позивач просить суд відмовити відповідачу у вказаній заяві та стверджує, що фактично надання розстрочки призведе до збільшення збитків, які понесені позивачем через неналежне виконання Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» своїх договірних зобовязань. Щодо посилань відповідача відносно укладення ним декількох договорів на виконання підрядних робіт, відповідно до яких необхідні кошти будуть отримані, позивачем у запереченнях зазначено, що укладені договори не є гарантією того, що вказані зобовязання будуть виконані належним чином у вказані строки.

Відповідач у судове засідання 15.03.2011р. не зявився, про причини неявки суд не повідомляв, витребуваного судом відзиву на позов не надав, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Враховуючи той факт, що відповідачем порушено приписи ст. 22 ГПК України щодо належного виконання своїх прав та обовязків, суд вважає за можливе розгляд справи за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт Люкс» (постачальник за договором) та Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (покупець за договором) був укладений господарський договір поставки за №104/2010.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобовязався передати (поставити) у зумовлені строки (строк) покупцеві товар (товари), а покупець зобовязався прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (п. 1.1 Договору).

Пунктами 8.1 та 8.2 договору поставки визначено, що покупець повинен сплатити поставлений товар не пізніше 14 календарних днів з дати поставки товару постачальником, враховуючи дату поставки. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленої партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника. Оплата здійснюється покупцем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленої постачальником на вартість поставленої партії товару.

Як виходить з додатку №1 до господарського договору поставки за №104/2010 від 11.05.2010р., сторонами у відповідній специфікації було узгоджено асортимент, ціни та кількість товару, який буде поставлено Комунальному підприємству «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло».

Позивачем у виконання умов договору було поставлено відповідачу товари на загальну суму 337815,79 грн., що підтверджується накладними №1905-02/1 від 19.05.2010р. на суму 309293,82 грн. та №1905-02/2707-06 від 27.07.2010р. на суму 28521,97 грн. Факт отримання товарів відповідачем підтверджується підписом представника підприємства відповідача на вказаних накладних Горе Сергія Миколайовича, який діяв на підставі довіреностей №45 від 19.05.2010р. та №62 від 27.07.2010р.

Однак, відповідачем зобовязання щодо оплати в чотирнадцятиденний строк вартості отриманого товару за вищенаведеними накладними не виконано, у звязку із чим за ним утворилась заборгованість у сумі 337815,79 грн.

Позивачем на адресу відповідача було спрямовано претензію №1 від 17.11.2010р. щодо сплати заборгованості, яка отримана відповідачем 22.11.2010р., про що свідчить поштове повідомлення з відміткою про вручення відправлення. Однак відповіді на вказану претензію Товариством з обмеженою відповідальністю «Софіт Люкс» отримано не було.

Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду.

Під час розгляду справи відповідачем 11.03.2011р. було сплачено позивачу частину заборгованості в розмірі 50000,00 грн., що підтверджено банківською випискою по рахунку позивача. У звязку даною сплатою позивачем було заявлено суду про зменшення розміру позовних вимог та подано відповідну заяву, згідно якої позивач зменшує суму основної заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача та просить суд стягнути з нього суму основної заборгованості у розмірі 287 815,79 грн.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем на дату розгляду справи не представлено доказів повної оплати сформованої заборгованості.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не виконано зобовязання щодо повної оплати поставленого товару, суд вважає, що вимоги про стягнення з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» заборгованості у сумі 287 815,79 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 27 765,15 грн. суд має зазначити, що пунктом 9.6 договору поставки визначено, що за порушення грошових зобовязань за цим договором винна сторона сплачує постраждалій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період припущення порушення винною стороною, від суми невиконаного грошового зобовязання за кожний день порушення виконання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, той факт, що відповідачем не виконані належним чином зобовязання по оплаті поставлених позивачем товарів, вимоги про стягнення з нього нарахованої суми пені у розмірі 27 765,15 грн. також підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 114,29 грн. суд має зазначити наступне.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором поставки №104/2010 від 11.05.2010р. у пункті 8.6 визначено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобовязаний сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 5% річних, які нараховуються на суму заборгованості покупця за весь період користування ним грошовими коштами, які належать до сплати постачальнику.

Враховуючи той факт, що відповідачем не виконані зобовязання по оплати поставленого йому позивачем товару, вимоги про стягнення 5% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 114,29 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, судом розглянуто клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення по даній справі. Судом встановлено наступне.

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи, а отже господарському суду надано право, а не обовязок надати відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України» вказується на те, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Посилання заявника в обґрунтування поданого клопотання на важкий матеріальний стан підприємства, не приймаються судом до уваги, оскільки ним не доведено самого факту існування обставин ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а саме відсутності у відповідача відповідних коштів, що є обовязковим для відстрочення виконання рішення в силу ст. 121 ГПК України.

З урахуванням наведеного, враховуючи недоведеність факту існування обставин ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, а також те, що надання розстрочки призведе до збільшення збитків, які понесені позивачем через неналежне виконання Комунальним підприємством «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» своїх договірних зобовязань, суд не знаходить підстав для розстрочки виконання рішення господарського суду АР Крим по справі №5002-26/454-2011.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, згідно ст. 44, 49 ГПК України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню саме на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (98300, м. Керч, вул. Пірогова, 6, р/р26006500503351 в КРФ АКБ УСБ м. Сімферополь, МФО 324010, код ЄДРПОУ 35266797) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт Люкс» (02094, м. Київ, вул. Віскозна, 17, корпус 93А; 04119, м. Київ, вул. Сімї Хохлових, 8А, офіс 311, р/р26001401120832 в КРД «Райффайзен Банк Аваль», МФО 322904, код ЄДРПОУ 32591365) суму основної заборгованості у розмірі 287 815,79грн., пеню у розмірі 27 765,15 грн., 5% річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 11 114,29 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 3849,92 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складене 21.03.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримМедведчук О.Л.