Рішення № 16094342, 01.03.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 222

РІШЕННЯ

Іменем України

01.03.2011Справа №5002-1/313-2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим», (95000, АР Крим, вул. 60 років Жовтня, 25, кв. 16),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т», (95047, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Задорожний, 3/4),

про стягнення 16564,22 грн.,

Суддя Л.О.Ковтун

представники:

від позивача ОСОБА_1 представник, довіреність від 01.01.2011р.,

від відповідача не зявився, повідомлений належним чином,

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т» про стягнення суми боргу в розмірі 14541,52 грн., витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 588,25 грн., 10% річних в розмірі 599,16 грн., 3% річних в розмірі 19,10 грн. та пені в розмірі 816,19 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за витратними накладними відповідачу переданий у власність товар, вартість якого в добровільному порядку не сплачена, що й стало підставою для звернення до суду. Також, позивач зазначає про укладення між сторонами у справі договору поставки, за умовами якого Товариству з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т» переданий у власність товар, вартість якого товариством не сплачена, що є підставою для її стягнення у судовому порядку.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву та документів витребуваних судом не представив, не забезпечив явку свого представника в судове засідання, про день розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією. Про причини неявки суд не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т» товар відповідно видаткових накладних від 26.02.2010р. на суму 705,16грн., від 02.03.2010р. на суму 173,75грн., від 05.03.2010р. на суму 404,23грн., від 10.03.2010р. на суму 1616,94грн., від 11.03.2010р. на суму 243,77грн., від 12.03.2010р. на суму 495,31грн., від 13.03.2010р. на суму 190,42грн., від 16.03.2010р. на суму 577,45грн., від 17.03.2010р. на суму 169,98грн., від 19.03.2010р. на суму 382,18 грн., від 23.03.2010р. на суму 372,12грн., від 26.03.2010р. на суму 1369,85грн. на загальну суму 6701,16грн., (аркуш справи 26-37).

Товар прийнятий відповідачем, про що свідчить підпис довіреної особи, закріплений печаткою товариства.

Відповідач свої зобовязання в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства за поставлений товар за вищевказаними накладними становить 4742,60грн.

Також, як свідчать матеріали справи, 26.04.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т» (покупець) укладений договір поставки продовольчих товарів № Е-10-000542, (аркуш справи 24-25, далі - договір).

Відповідно пункту 1.1. договору, постачальник зобовязується поставити покупцю товар продовольчі товари в асортименті по договірної ціни (визначеної у накладних на товар), у відповідності з заявками покупця, а покупець зобовязується прийняти та оплатити поставлений постачальником товар.

Згідно пункту 3.1 договору, покупець оплачує поставлений товар по цінам, зазначених у витратних накладних.

Пунктом 3.2 договору, сторони обумовили, що покупець оплачує поставлений на умовах оплати по факту поставки та відстрочки платежу. Оплата здійснюється не пізніше ніж через 21 календарний день після поставки товару.

Позивач відповідно до умов договору поставив товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т», що підтверджується витратними накладними № РН-404-05104 від 27.04.2010р., № РН-404-05127 від 27.04.2010р., № РН-404-05004 від 27.04.2010р., № РН-404-05099 від 27.04.2010р., № РН-405-05212 від 27.05.2010р. (аркуші справи 26-48).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом довіреної особи відповідача на вищевказаних витратних накладних.

У порушення умов договору, відповідач свої зобовязання в частині оплати вартості поставленого товару виконав частково, у звязку із чим, станом на час звернення позивача до суду заборгованість товариства за договірними відносинами становить 9798,92грн.

19.11.2010р. позивачем на адресу товариства направлено претензію з вимогою погасити суму боргу.

Матеріали справи не містять відомостей щодо розгляду відповідачем вищевказаної претензії.

Дослідивши надані позивачем докази у підтвердження своїх доводів, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

По перше, частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В свою чергу, відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Частиною 1 статті 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків, (частина 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України).

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, (ч. 1 ст. 206 Цивільного кодексу України).

Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі укладений як усний правочин, що не суперечить положенням чинного законодавства України так і письмовий.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 14541,52 грн. (4742,60 грн. за позадоговірними відносинами та 9798,92 грн. за договірними відносинами), у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем обовязку по сплаті вартості отриманого товару, через що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т» заборгованості у розмірі 14541,52 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до статті 548 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобовязань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобовязання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобовязань будь-яким з видів, передбачених ст. 546 Цивільного кодексу України, також створює зобовязувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що в разі, якщо покупець не оплачує або не в повному обсязі оплачує товар протягом строку зазначено у договорі на суму його боргу нараховуються відсотки в розмірі 10% річних та додатково штрафні санкції, встановлені даним договором.

Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлена до відшкодування сума витрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 588,25 грн., 10% річних в розмірі 599,16 грн., 3% річних в розмірі 19,10 грн. та пені в розмірі 816,19 грн., які обчислені правомірно, через що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Понесені позивачем судові витрати з оплати державного мита в розмірі 165,64грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. судом покладаються на відповідача у порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини.

Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України і підписане 09.03.2011р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Евентус - Т», (95047, АР Крим, м. Сімферополь, пров. Задорожний, 3/4; відомості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 36394130) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим», (95000, АР Крим, вул. 60 років Жовтня, 25, кв. 16; відомиості про банківські реквізити у справі відсутні, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 31176586) суму боргу в розмірі 14541,52 грн., витрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 588,25 грн., 10% річних в розмірі 599,16 грн., 3% річних в розмірі 19,10 грн., пеню в розмірі 816,19 грн., 165,64 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.