Постанова № 16092035, 24.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.05.11

о 11 год. 59 хв.

каб. № 3Справа №2а-1490/11/2770 Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі: судді Єфременко О.О.,

при секретарі Авчиян К.Е.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, паспорт серія НОМЕР_2 виданий Васильківським МВ ГУМВС України в Київській області від 15.03.1997;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини А 4515

про визнання дій незаконними та стягнення 8580,00 грн.,

суть спору:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 4515 про визнання дій незаконними та стягнення недоплаченої суми надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 8580,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329, що виразилося у невиплаті 100% надбавки за виконання особливо важливих завдань.

Ухвалою від 06.05.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 06.05.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

В ході судового засідання позивач на позовних вимогах наполягав, уточнивши, що просить визнати незаконними дії Військової частини А 4515 виплати йому50% надбавки за виконання особливо важливих завдань замість передбачених 100%.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проте до початку судового засідання надіслала заяву (вх. № 4312 від 19.05.2011) про розгляд справи за відсутності свого представника, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, суд визнав за можливим заявлене клопотання задовольнити, розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статей 27, 49, 51, 130 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу розяснені процесуальні права і обовязки.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, суд

встановив:

ОСОБА_1 проходить військову службу в Військовій частині А 4515.

З 16.03.2007 позивач займає посаду помічника командира частини з правової роботи, до його посадових обовязків входить перевірка відповідності вимогам законодавства проектів наказів, інших документів правового характеру, участь в підготовці висновків по проектам правових актів, отримання для погодження, підготовка пропозицій про скасування наказів командира чи окремих його пунктів тощо.

Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»№ 1294 від 07.11.2007 (далі Постанова № 1294) встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно положень пункту 2 Постанови № 1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони.

Пунктом 5 Постанови № 1294 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати, зокрема, надбавку за виконання особливо важливих завдань під час проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років, а тим, що безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів нормативно-правових актів, які передбачено положеннями про відповідні структурні підрозділи, військовослужбовцям органів (підрозділів) Державної прикордонної служби, Морської охорони, що безпосередньо забезпечують охорону ділянок кордону, здійснюють прикордонний контроль і пропуск через кордон, військовослужбовцям Служби безпеки, які безпосередньо здійснюють заходи, пов'язані з виконанням завдань державної безпеки, військовослужбовцям розвідувальних органів, які безпосередньо виконують функції з добування інформації, забезпечують та беруть участь у спеціальних заходах, спрямованих на підтримку національних інтересів, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу за виконання спеціальних завдань, пов'язаних з антитерористичною діяльністю, особам начальницького складу слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, військовослужбовцям Служби безпеки за службу на посадах слідчих, особам рядового і начальницького складу підрозділів міліції громадської безпеки за службу на посадах старших дільничних, дільничних і помічників дільничних інспекторів міліції та підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції - у розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.

Разом з тим, пунктами 11, 12 Постанови № 1294, Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу. Державним органам привести власні нормативно-правові акти у відповідність з цією постановою.

Частиною четвертою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»№ 2011-XII від 20.12.1991 зазначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.

На виконання зазначеного, наказом Міністра оборони України № 260 від 11.06.2008 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 за № 638/15329 (далі Інструкція). Цей наказ застосовується з 1 січня 2008 року.

Згідно підпункту 15.2 пункту 15 Інструкції військовослужбовцям, зазначеним у пункті 15.1 цієї Інструкції, які проходять службу в центральному апараті Міністерства оборони України, Генеральному штабі Збройних Сил України, органах військового управління, безпосередньо підпорядкованих Міністерству оборони України та Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванні сил підтримки Збройних Сил України, командуваннях видів Збройних Сил України, Об'єднаному оперативному командуванні, та за своїми функціональними обов'язками безпосередньо розробляють, проводять експертизу проектів законів України, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, міжнародних договорів, наказів Міністра оборони України (за винятком наказів організаційно-розпорядчого характеру), надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується в розмірах до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років. Розробкою нормативно-правового акта, яка дає право на виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірах, визначених цим пунктом, уважається як самостійна, так і спільна з іншими визначеними виконавцями підготовка, опрацювання проекту акта, організація його погодження (візування), здійснення фінансово-економічного та правового обґрунтування, супроводження та здійснення інших заходів, спрямованих на прийняття та введення в дію нормативно-правового акта. Експертизою нормативно-правового акта, яка дає право на виплату надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірах, визначених цим пунктом, уважається юридична (правова) та фахова експертиза проекту акта, що надійшов на погодження (візування) до структурного підрозділу (органу військового управління).

Підпунктом 15.5 пункту 15 Інструкції передбачено, що військовослужбовцям, зазначеним у пункті 15.2 цієї Інструкції, надбавка за виконання особливо важливих завдань виплачується за умови проходження служби у відповідному структурному підрозділі (органі військового управління), на яке положенням про цей структурний підрозділ (орган військового управління) покладено завдання щодо розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів; якщо функціональними обов'язками за посадою передбачені завдання щодо безпосередньої розробки проектів нормативно-правових актів та здійснення експертизи таких актів.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 3.5.1 наказу Міністра оборони України «Про затвердження Інструкції з діловодства у Збройних Силах України»№ 400 від 11.11.1998, документ, що носить правовий характер, надається на підпис командиру, візується у юридичному підрозділі відповідної структурної установи Збройних Сил України. Отже, спеціалістами юридичного підрозділу проводиться вивчення та перевірка документу, та у разі відповідності його чинному законодавству, надається письмовий висновок. Тобто, спеціалістами з правової роботи та юрисконсультами військових підрозділів проводиться безпосередня експертиза нормативно-правових актів військових частин.

Як слідує з розрахунку недоплаченої надбавки 50% за період з травня 2010 року по березень 2011 року заборгованість складає 8580,00 грн.

При таких обставинах, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо виплати позивачу винагороди за виконання особливо важливих завдань в розмірі лише 50%, є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові докази, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як визначено положеннями частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

З наведеного випливає, що позивач може обрати будь-який спосіб захисту свого порушеного права, якій не заборонено законом, а суд повинен захистити таке право, якщо буде встановлено його порушення.

Відповідно до частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти, зокрема, постанову про визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень, а також зобов'язання відповідача вчинити певні дії та інше.

Згідно положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за можливим вийти за межі заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 30 травня 2011 року о 15-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними дії Військової частини А 4515 щодо виплати ОСОБА_150% надбавки за виконання особливо важливих завдань замість передбачених 100%.

3.Стягнути з Військової частини А 4515 (99013, м.Севастополь, вул. Федоровська б/н, код ЄДРПОУ 07945732) на користь ОСОБА_1(99055 АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) недоплачені 50% грошової надбавки за виконання особливо важливих завдань за період з 01.05.2010 по 15.03.2011 у сумі 8580, 00 (вісім тисяч пятсот вісімдесят грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяО.О. Єфременко