Постанова № 16092017, 27.05.2011, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27.05.11Справа №2а-1238/11/2770

11 год. 01 хв.

каб. № 1

Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:

головуючого судді - Гавури О.В.;

при секретарі - Плаксіній О.С.,

з участю представників:

позивача – ОСОБА_1, довіреність б/н від 13.04.2011;

відповідача – ОСОБА_2, ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя, довіреність № 344/10-004 від 22.06.2009;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовомФізичної особи ОСОБА_3доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополяпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення–рішення, скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м.Севастополя з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м.Севастополя (далі – ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001541017/0 від 08.07.2010 про визначення податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101 229,45 грн. та визнання протиправними та скасування податкової вимоги № 1/7 від 25.08.2010 та податкової вимоги № 2/16 02.11.2010.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” № 889-IVвід 22.05.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 889), оскільки придбання частки статутного капіталу юридичної особи є придбанням корпоративних прав, та не є фактом отримання доходів, зазначених у п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону № 889-IV.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у запереченні за вих. №1497/9/089 від 16.05.2011, вважає, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до вимог діючого законодавства України, оскільки операція з внесення платником додатку коштів та майна до статутного фонду юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права належить до операцій з придбання інвестиційного активу (а.с.09-10). Крім того, представник відповідача вважав, що встановлений чинним законодавством України строк для оскарження податкового повідомлення-рішення № 001541017/0 від 08.07.2010, позивачем був пропущений.

Ухвалою від 15.04.2011 відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 15.04.2011 закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, розглянув справу за наявними матеріалами та прийшов до наступного.

20.04.2010 співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя проведена невиїзна документальна перевірка Фізичної особи ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 по 31.12.2009, за результатами якої складений Акт № 7297/17-129/2373004119/950 від 20.04.2009 (а.с.22-24).

Перевіркою встановлене порушення абз. «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 889-IV, яке виразилося у заниженні позивачем податку з доходів фізичних осіб у розмірі 674863 грн.

На підставі Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя прийнято податкове повідомлення-рішення повідомлення-рішення № 001541017/0 від 08.07.2010 про визначення Фізичній особі ОСОБА_3 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101 229,45 грн.

31.07.2009 між ЗАТ «Севастопольстрой» (продавець), ЗАПБТ «Севастопольжитлобуд» (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладений договір купівлі- продажу часток у статутному капіталі ТОВ «Проектний інститут «Гражданпроект», засвідчений привтаним нотаріусом Севастопольського міького нотаріальног округу ОСОБА_4

ОСОБА_3 за даним договором придбав від ЗАТ «Севастопольстрой» частку у розмірі 99,93% статутного капіталу ТОВ «Проектний інститут «Гражданпроект», від ЗАПБТ «Севастопольжитлобуд» частку у розмірі 0,07% статутного капіталу ТОВ «Проектний інститут «Гражданпроект» та в результаті виконання зазначеного договору став єдиним учасником ТОВ «Проектний інститут «Гражданпроект» із часткою у розмірі 100% статутного капіталу.

Номінальна вартість частки в розмірі 100% статутного капіталу (фонду) Товариства становить 810 850, 00 грн. Відповідно до п.п.4.1 Договору сторони домовилися про те, що купівля зазначеної частки буде здійснюватися за договірною ціною у сумі 135557, 00 грн., яка сформована з урахуванням фінансових показників діяльності Товариства та наявної заборгованості.

Згідно Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.2009, чисті активи це активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення між ЗАТ «Севастопольстрой», ЗАПБТ «Севастопольжитлобуд» та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу часток TOB «ПІ «Гражданпроект», зазначене товариство мало на балансі не тільки активи вартістю 1 219 000 грн., а також довгострокові та поточні зобов'язання на суму 1 084 000 грн., що підтверджується аудиторським висновком №22 квітня 2011 року, складеним незалежною аудиторською фірмою «Аудитінфо», балансом ТОВ «Гражданпроект» станом на 31 липня 2010 року.

Таким чином, вартість чистих активів TOB «ПІ «Гражданпроект» на момент укладення договору купівлі-продажу часток у статутному капіталі TOB «ПІ «Гражданпроект» складала 135557, 00 грн., отже ціна часток, що зазначена у договорі від 31.07.2009, адекватно відповідала вартості чистих активів господарського товариства.

Відповідно до статті 87 ГК України сума вкладів засновників та учасників господарського товариства становить статутний фонд товариства. Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду в порядку, встановленому цим Кодексом та законам прийнятим відповідно до нього.

Згідно зі статтею 144 ЦК України статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається з вартості вкладів його учасників. Відповідно до статутного капіталу визначається мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Розмір статутного капіталу товариства не може бути меншим розміру, встановленого законом.

Таким чином, статутний капітал (фонд) товариства з обмеженою відповідальністю не є сукупністю певного майна, а є вартісним показником, який визначає вартість всього майна, переданого господарському товариству під час створення з метою здійснення господарської діяльності.

Однак, в результаті господарської діяльності товариства, вартість його активів може збільшуватись, або зменшуватись, в залежності від численних економічних факторів, крім того, в ході здійснення господарської діяльності товариство також набуває зобов'язання.

Частиною 4 статті 144 ЦК України на господарське товариство покладено обов'язок за підсумками кожного фінансового року приводити розмір статутного капіталу у відповідність до вартості чистих активів товариства.

Відповідно до п. 1.13 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податок - податок з доходів фізичних осіб; оподаткування - порядок, пов'язаний з визначенням об'єкта оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб; платник податку (у відповідних відмінках) - платник податку з доходів фізичних осіб.

Згідно з п. 1.3 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді: в) доходів у вигляді інвестиційного прибутку від здійснення операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Пунктом 1.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено корпоративні права як право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Отже, корпоративні права є за своєю сутністю правом власності особи на статутний фонд та/або майно чи капітал підприємства.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних ociб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Згідно з п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» додаткові блага це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку його працедавцем (самозайнятою особою), якщо такий дохід э заробітною платою чи виплатою, відшкодуванням чи компенсацією за цивільно-правовими угодами, укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди).

Згідно з п.п. 4.2.13 п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається інвестиційний прибуток від здійснення платником податку операцій з цінними паперами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 4.3.3 та 4.3.17 цієї статті.

Відповідно до п.п. 9.6.2. п.9.6 ст.9 Закону України № 889-IV, інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що розраховується, виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу, з урахуванням норм підпункту 9.6.4 цього пункту.

Згідно п.п."а" п.п. 9.6.7 п.9.6 ст.9 цього Закону інвестиційний актив - пакет цінних паперів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом, а також банківські метали, придбані у банку, незалежно від місця їх подальшого продажу.

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права, а до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Подальший продаж окремого інвестиційного активу є операцією платника податку з корпоративними правами, а позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу та його вартість, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв’язку з придбанням такого активу, є інвестиційним прибутком, що є об’єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб при здійсненні платником податку зазначеної операції.

Таким чином, придбання позивачем по договору от 31 липня 2009 р. частки у розмірі 100% статутного капіталу TOB «ПІ «Гражданпроект» по договірній ціні 135 557,00 грн. є затратами з придбання інвестиційного активу, тобто в даному випадку відповідно до положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» не існує об'єкта оподаткування.

З урахуванням викладеного та зважаючи на вимоги Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», суд звертає увагу відповідача, що ст.9 Закону передбачає особливості нарахування сплати окремих видів доходів, зокрема інвестиційного прибутку. Тому, при здійсненні операцій з корпоративними правами база оподаткування визначається відповідно до вимог п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Таким чином, висновки податкового органу про наявність об'єкту оподаткування без визначення позитивного значення загального фінансового результату операцій з інвестицій активами є необгрунтованими, оскільки при продажу інвестиційного активу позивач має зобов'язання розрахувати інвестиційний прибуток та сплатити податок з суми різниці між сумою витрат на придбання інвестиційного активу та сумою продажу такого активу.

Суд, при розгляді зазначеної справи керується Ухвалою Вищого адміністративного суду України по справі № К-15417/07. Так, відповідно до положень норми прямої дії п.п. 9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-ІУ отримання інвестиційного активу дарованим ніяк не впливає на розмір оподаткованого доходу такого обдарованого, оскільки інвестиційний актив, подарований платнику податку, вважається придбаним за нульовою вартістю, б'єкт оподаткування виникає у нього лише при подальшому відчуженні (продажу) такого вестиційного активу, і тоді до інвестиційного прибутку, отриманого від такого відчуження, иходячи з положень пп.9.6.2 п. 9.6 ст. 9 Закону № 889-ІУ, враховується вартість інвестиційного активу, визначена при його безоплатному отриманні. На підставі чого, суд дійшов висновку, що операція з отримання фізичною особою інвестиційного активу на підставі договору дарування не підлягає декларуванню та не оподатковується на загальних підставах.

Таким чином, при здійсненні операцій з корпоративними правами база оподаткування визначається відповідно до вимог п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб: та об'єкт оподаткування виникає лише при подальшому відчуженні (продажу) інвестиційного активу.

Оскільки, при продажу інвестиційного активу позивач має зобов'язання розрахувати інвестиційний прибуток та сплатити податок з суми різниці між сумою витрат на придбання інвестиційного активу та сумою продажу такого активу. Таким чином, висновки податкового органу про наявність об'єкту оподаткування без визначення позитивного значення загального фінансового результат операцій з інвестиційним активами є необгрунтованими та протиправними.

Щодо строків звернення позивача до адміністративного суду, суд зазначає наступне. Відповідно до супровідного листа ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя, ОСОБА_3 отримав акт перевірки та податкове повідомлення - рішення 05.04.2011. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивач поштову кореспонденцію від відповідача своєчасно не отримував.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України 10.02.2011 N 203/11/13-11 при прийнятті позовної заяви від платників податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, інших рішень про нарахування грошових зобов'язань суди повинні вирішувати питання на користь платника податків і застосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачає більш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї ж статті.

Таким чином, строк для оскарження податкового повідомлення - рішення, прийнятого ДПІ в Ленінському районі м. Севастополя, позивачем не порушений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення покладено на ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо встановлення позивачу податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 101 229, 45 грн., а також висновків Акта перевірки щодо порушення позивачем вимог абз. «е» п.п.4.2.9 п.4.2 ст.4, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону № 889-IV.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні проголошені тільки вступна та резолютивна частини постанови.

Постанова складена та підписана в порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 27 травня 2011 року о 17-00.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Севастополя № 001541017/0 від 08.07.2010 про визначення Фізичній особі ОСОБА_3 податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 101 229,45 грн.; скасувати податкову вимоги № 1/7 від 25.08.2010 та податкову вимогу № 2/16 02.11.2010.

3.          Стягнути з Державного бюджету України (п/р 31113095700007 в ГУДКУ у м.Севастополі, одержувач Державний бюджет Ленінського району м.Севастополя 22090200, МФО 824509, ЄДРПОУ 24035598) на користь ОСОБА_3 (99001, АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення повного тексту постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя                                                                      О.В. Гавура