Постанова № 160919, 22.08.2006, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16

тел. 230-31-77

ПОСТАНОВА

Іменем України

"22" серпня 2006 р. Справа № 156/15-06А

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом

Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Київ

до

Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелекс”, Київська обл., м. Вишгород

про

стягнення 22537,20 грн.

секретар судового засідання: Чернявська І.Г.

За участю представників:

від позивача

Богачова М.В. (дов. № 03-286/584 від 05.07.2006 р.);

від відповідача

Юрчик М.В. (дор. № 177-08-06-Гс від 01.08.2006 р.);

Обставини справи:

Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелекс” (далі-відповідач) про стягнення 22537,20 грн., з яких 22075,20 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання в 2005 році встановленого у відповідності зі ст.ст. 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі - Закон) та Постановою КМУ від 28.12.01 № 1767 нормативу робочих місць на підприємстві відповідача та 462 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.06.2006 року було відкрито провадження в адміністративній справі, попереднє засідання призначено на 18.07.2006 р. за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою суду від 26.06.2006 р. було зобов’язано відповідача надати господарському суду докази стосовно здійснення будь-яких заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу та інформування державної служби зайнятості (форма 3 ПН), місцевих органів соціального захисту населення та відділення соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватись праця інвалідів.

Представник відповідача в попереднє засідання 18.07.2006 р. не з’явився, документів витребуваних ухвалою суду від 26.06.2006 р. суду не надіслав.

Ухвалою суду від 18.07.2006 р. закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.08.2006 р.

10.08.2006 р. до суду від відповідача надійшли заперечення № 190-08-06-Гс від 08.08.2006 р., в яких відповідач заперечує проти позову посилаючись на те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця, при цьому відповідач також зазначає, що такий обов’язок покладений на органи працевлаштування. Також позивач зазначає, що підприємство несе відповідальність і повинно сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в разі не створення достатньої (нормативної) кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів або неприйняття на роботу інвалідів, які направлені для працевлаштування органами працевлаштування інвалідів. Крім того, заперечуючи проти позову відповідач посилається на те, що єдиним видом економічної діяльності відповідача є роздрібна торгівля лікарськими засобами, а отже відповідно до спільного Наказу державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Міністерства охорони здоров’я № 3/8 від 12.01.2001 р. працівниками аптек та їх структурних підрозділів (аптечних кіосків та аптечних пунктів) можуть бути лише особи з вищою або середньо-спеціальною фармацевтичною освітою. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити позивачу у позові.

Також, на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 26.06.2006 р., 22.08.2006 р. до суду від відповідача надійшла заява № 190-08-06-Гс від 21.08.2006 р. в якій відповідач зазначає, що статистична звітність (форма 3-ПН) до органів державної служби зайнятості відповідачем не подавалася.

В судових засіданнях 11.08.2006 р. та 22.08.2006 р. був присутній представник відповідача, який заперечував проти позову з підстав викладених у запереченнях.

Позивач в судових засіданнях 18.07.2006 р., 11.08.2006 р. та 22.08.2006 р. підтримав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Підпунктом 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, визначено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Здійснювати же зазначений контроль неможливо без стягнення Фондом соціального захисту інвалідів (його територіальними відділеннями) штрафних санкцій з підприємств, установ і організацій.

З огляду на наведене Фонд соціального захисту інвалідів та його територіальні відділення мають право на звернення до господарських судів з позовами про стягнення відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з частиною 1 статті 19 згаданого Закону для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 20 цього Закону передбачає, що підприємства (об’єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною 1 статті 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об’єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов’язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.

Разом з тим, на підприємство покладається обов’язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів в силу приписів Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.

Так, підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів (пункт 14 Положення); розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5); робоче місце вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів (пункт 3).

Отже, хоча чинне законодавство України обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів й покладає на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, але цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

Зокрема, наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників” (далі –Інструкція).

Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Інструкції:

- звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

- у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

- в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Згідно з ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Постанови КМУ від 28.12.01 № 1767 відповідачу встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 4 % від середньої облікової чисельності працюючих. Як вбачається з позовної заяви та розрахунку заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів середня облікова чисельності працюючих згідно даних Державної статистичної звітності за 2005 рік (Ф №10-П1), наданої відповідачем, складає 101 чоловік. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві відповідача розраховується виходячи з середньооблікової чисельності штатних працівників на підприємстві, а саме 101 х 4% = 4,04. Оскільки відповідно до Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМ України від 03.05.95 № 314 (далі –Положення) у разі застосування 4% нормативу враховується лише цілі одиниці, отже норматив робочих місць становить 4 чоловіка. Фактично відповідачем взагалі не працевлаштовані інваліди, що підтверджено звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), чим порушено ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” за порушення встановленого нормативу робочих місць відповідач повинен сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Враховуючи, що відповідачем не працевлаштовано 4 інвалідів, а середньорічна заробітна плата на його підприємстві становить 5518,80 грн., що підтверджено статистичним звітом відповідача за 2005 рік (Ф №10-П1), адміністративно-господарські санкції розраховуються виходячи з середньорічної заробітної плати і становлять (5518,80 грн. х 4 (не зайняті інвалідами робочі місця) =22075,20) 22075,20 грн.

Відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач як на доказ інформування державної служби зайнятості про створення робочих місць для інвалідів, а також її інформування про вільні робочі місця та вакантні посади на яких може використовуватися праця інвалідів посилається на лист № 1664/5 від 24.10.2005 р. надісланий відповідачем на адресу Вишгородського міського центру зайнятості.

Проте, зазначений лист не приймається судом до уваги, оскільки поданий до державної служби зайнятості лише 24.10.2005 р., та не є належним, відповідно до Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках” і № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, повідомленням державної служби зайнятості про наявність вільних робочих місць та вакантних посад на яких може використовуватися праця інвалідів.

Отже, з огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що наданий відповідачем лист не може бути підтвердженням здійснення останнім певних заходів щодо створення робочих місць для інвалідів у межах визначеного Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу та належним виконанням ним свого обов‘язку щодо інформування державної служби зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення та відділення фонду соціального захисту інвалід про створення робочих місць для інвалідів, а також інформування останніх про вільні робочі місця та вакантні посади на які може використовуватися праця інвалідів, як того вимагають приписи пунктів 5 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. № 314.

Крім того, згідно з залученою до матеріалів справи довідкою № 61-11/02 від 13.02.2006 р. Вишгородського районного центру зайнятості, серед підприємств, які на протязі 2005 р. звертались до центру зайнятості з питань щодо працевлаштування інвалідів ТОВ “Інтелекс” відсутнє. Також, як вбачається з залученої до матеріалів справи довідки № 372-11/03 від 18.08.2006 р. Вишгородського районного центру зайнятості, відповідачем у 2005 році звіти по формі №3-ПН із зазначенням наявності вільних робочих місць для інвалідів до Вишгородського районного центру зайнятості не подавалися.

З урахуванням викладеного, підстави вважати виконаним обов’язок відповідача щодо створення робочих місць для інвалідів та інформування про це центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту населення, чи відділення Фонду соціального захисту інвалідів є відсутніми.

Пунктами 3, 4, 5 Постанови КМУ від 28.12.2001 № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” встановлено, що підприємства, де кількість працюючих інвалідів менша від установленої нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, сплачують самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним, відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, суми яких визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Визначені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” адміністративно-господарські санкції та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій є видом господарських санкцій, які застосовуються уповноваженими органами державної влади до суб’єктів господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на те, що відповідачем не надано належних доказів стосовно того, що ним вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, і відповідно ним не дотримано в 2005 році встановлений у відповідності зі статтями 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Постановою КМУ від 28.12.01 № 1767 норматив робочих місць для інвалідів, суд вважає позовні вимоги про стягнення 22075,20 грн. адміністративно-господарських санкцій правомірними, в зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Оскільки відповідачем порушений термін сплати адміністративно-господарських санкцій на 67 днів, станом на час подання позовної заяви, розмір пені становить 462 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення 462 грн. пені також визнаються судом правомірними та обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Зважаючи на вищенаведене та керуючись ст.ст. 17, 94, 160, 162, 163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Інтелекс” (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код 31392783) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, 72, код 24074109) 22075,20 грн. (двадцять дві тисячи сімдесят п’ять грн. 20 коп.) адміністративно-господарських санкцій, 462,00 грн. ( чотириста шістдесят дві грн. 00 коп.) пені

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Рябцева О.О.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –29.08.2006 року.