Постанова № 16091449, 10.06.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/2823/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2011 р. Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Галенко Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Піаст Агро Ніжин» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

24.05.2011 року Чернігівське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Піаст Агро Ніжин» (далі по тексту відповідач), в якому просить стягнути 7325,00 грн. адміністративно-господарських санкцій та 85,80 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В судовому засіданні представник позивача Пригара А.В. позов підтримав та просив його задовольнити.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення в яких просить відмовити Чернігівському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що в провадженні Господарського суду Чернігівської області знаходиться справа про банкрутство ТОВ «Піаст Агро-Ніжин» і ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.07.2010 року по справі № 9/137б введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Вислухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю «Піаст Агро Ніжин» подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с. 4) до Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області за формою №10-ПІ, згідно якого середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу - 12 осіб, з них: середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа.

Відповідно до статті 17 Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Стаття 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

У межах зазначених нормативів здійснюється також працевлаштування інвалідів унаслідок психічного розладу відповідно до Закону України «Про психіатричну допомогу».

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною четвертою статті 20 Закону України «Про зайнятість населення» визначено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається зі списку працюючих інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві (а.с. 5), у відповідача протягом часу 12.05.20110 року по 05.10.2010 року на підприємстві працював інвалід ОСОБА_3

Проте відповідачем у період наявності вакансії, а саме: з 01.01.2010 року по 11.05.2010 року та з 06.10.2010 року по 31.12.2010 року не подавалися до центру зайнятості звіти за формою 3-ПН, зазначене на думку суду свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків щодо працевлаштування інвалідів, передбачених чинним законодавством України.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити суму коштів адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в розмірі 7325,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Розмір пені обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В звязку з не сплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7325,00 грн. позивачем правомірно нарахована пеня в розмірі 85,80 грн.

Посилання позивача на те, що 29.07.2010 року Господарським судом Чернігівської області було порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ «Піаст Агро-Ніжин» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а тому забороняється стягнення заборгованості на користь позивача, судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативну робочих місць для працевлаштування інвалідів, які виникли після дня введення мораторію, а пеня за несвоєчасну сплату цих платежів застосовується на загальних підставах.

Крім того, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання тощо.

Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням того, що сума заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій в розмірі 7325,00 грн. та пені у розмірі 85,80 грн. відповідачем не сплачено, доказів сплати відповідачем зазначених адміністративно-господарських санкцій та пені станом на день розгляду цього спору не надано, суд вважає, що позовні вимоги Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача субєкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Піаст Агро Ніжин» (вул. Овдіївська, 198, м. Ніжин, Чернігівська область, р/р 26002092298001 Ф №3 ВАТ АКБ Капітал м. Київ, МФО 380407, код ЄДРПОУ 35195229) в дохід Державного бюджету України (одержувач Державний бюджет Ніжинського району, банк одержувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок 31211230700303, МФО 853592, код ЄДРПОУ 22820749) 7325 (сім тисяч триста двадцять пять) грн. 00 коп. адміністративно-господарських санкцій та 85 (вісімдесят пять) грн. 80 коп. пені.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Непочатих В.О.