Рішення № 16091444, 24.05.2011, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа 2- 211/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2011 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Конівченко Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про визнання недійсною окремої частини договору про навчання ,-

В С Т А Н О В И В :

ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Відповідач ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з позивачем з 31.07.2003 року по 17.07.2008 року. Між позивачем та відповідачем 30.08.2004 року укладений договір №187/з-04 про навчання у Донецькому національному університеті (Далі Договір). Відповідно до п.2 цього Договору, позивач зобовязався укласти договір з навчальним закладом про навчання та оплатити вартість навчання ОСОБА_1, що він і зробив. У свою чергу, відповідач зобовязалась за п.2.2 Договору виконувати вимоги учбового плану, а за п.2.3 Договору на протязі усього часу навчання та не менш, як пять років після закінчення навчання та отримання державного диплому про вищу освіту, працювати на підприємстві позивача. Сума, сплачена за навчання відповідача, склала 10800 грн. 17.07.2008 року відповідач звільнилася з підприємства позивача за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, таким чином порушила умови договору. Пунктами 4.1, 4.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, відповідач повертає суму, сплачену позивачем за навчання, з урахування штрафу у розмірі пяти процентів. 22.07.2008 року на адресу ОСОБА_1 позивач направив лист про необхідність повернення витрачених на її навчання коштів, але до теперішнього часу вони не повернуті. На підставі зазначених обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти, сплачені на її навчання, у розмірі 10800 грн., пять процентів штрафу у розмірі 540 грн., суму інфляції за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року у розмірі 2106,00 грн., три проценти річних у розмірі 514,85 грн. за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року, та сплачений судовий збір у розмірі 139,61 грн., оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн.

Під час попереднього судового засідання відповідач предявила зустрічний позов, в якому просила суд стягнути з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»суму збитку у розмірі 2700 грн., моральну шкоду у розмірі 2700 грн., сплачені судові витрати, одночасно заявила клопотання про його обєднання з первісним позовом.

Ухвалою суду від 25.08.2010 року зустрічний позов ОСОБА_1, прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом обєднані в одне провадження з первісним позовом ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу.

11.11.2010 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшов зустрічний позов з уточненнями, в якому вона просила суд визнати недійсним п.2.3 договору про навчання №187/з-04 від 30.08.2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

15.11.2010 року в судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник заявили клопотання про залишення зустрічного позову без розгляду у частині позовних вимог щодо стягнення з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»суми збитку у розмірі 2700 грн., моральної шкоди у розмірі 2700 грн. Ухвалою суду від 15.2010 року зустрічний позов ОСОБА_1 у зазначеній частині позовних вимог залишений без розгляду.

В обґрунтування зустрічного позову відносно визнання недійсним п.2.3 Договору, ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 30.08.2004 року між нею та позивачем укладений договір про навчання, в якому сторони зазначили свої права та обовязки. Пунктом 2.3 договору передбачено, що вона зобовязана протягом усього часу вступу, навчання в Донецькому національному університеті і не менше пяти років після закінчення навчання та отримання державного диплому про вищу освіту, працювати на підприємстві - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь». У зазначений період вона позбавлена можливості розірвати трудовий договір. Крім цього, п.4.1 Договору передбачена відповідальність за невиконання чи неналежне виконання п.2.3 Договору. Вона вважає, що вказані умови договору порушують її права у виборі та зміні роду занять (місто праці), що є порушенням ст.43 Конституції України, в якій зазначено використання примусової праці забороняється. Вказане її право передбачено також ст.312 ЦК України, згідно якої фізична особа має право на вибір та зміну роду занять. Зазначені права є немайновими, тому за ст.273 ЦК України юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обовязки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобовязані утримуватись від дій, якими ці права можуть бути порушені. Враховуючи, що зміст п.2.3 Договору суперечить вимогам ст.43 Конституції України та ст.312 ЦК України, то зазначену частину договору слід визнати недійсною, що відповідає вимогам ст.217 ЦК України.

Представник позивача ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»в судовому засіданні наполягала на задоволені первісного позову на підставах, зазначених в позовній заяві, одночасно зустрічний позов ОСОБА_1 не визнала, заперечувала проти його задоволення, посилаючись на наступне. Відповідач ОСОБА_1 у добровільному порядку уклала з позивачем договір про навчання №187/з-04 від 30.08.2004 року, за яким отримала для себе певні цивільні права і обовязки та відповідальність у разі їх невиконання. Пункт 2.3 Договору не суперечить вимогам ст.312 ЦК України, оскільки при укладанні договору право ОСОБА_1. на вибір та зміну роду занять не було порушено. Дії позивача відповідають Положенню про порядок направлення на навчання до вузів працівників комбінату від 17.07.2002 року, погодженому з профспілковим комітетом комбінату. Сам договір укладався з ОСОБА_1 з метою підготовки її, як спеціаліста, з наступною її роботою на комбінаті. Крім того, до позовних вимог ОСОБА_1 слід застосувати строк позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1, її представник позов ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»не визнали, заперечували проти його задоволення і, навпаки, наполягали на задоволенні зустрічного позову на підставах, зазначених в ньому. Особисто зазначили, що строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений, оскільки її вимога про визнання недійсним п.2.3 Договору випливає із порушення її особистих прав, а за ст.268 ЦК України, на вказану вимогу позовна давність не поширюється. Крім того, відповідач за ст.614 ЦК України повинна нести відповідальність перед позивачем при порушенні зобовязання, за наявності її вини, але вини ОСОБА_1 у розірванні трудового договору з позивачем не має, оскільки її на роботі притискали, і вона вимушена була розірвати трудові стосунки.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 дали суперечливі показання щодо притискання на роботі ОСОБА_1, але ця обставина не є предметом дослідження спірних правових відносин, оскільки наказ про її звільнення від 17.07.2008 року і самі обставини звільнення ніким не оскаржувалися.

Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»підлягає частковому задоволенню, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторонами в судовому засіданні визнані і не заперечуються наступні обставини:

- ОСОБА_1 працювала у ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»з 31.07.2003 року по 17.07.2008 року, звільнена за наказом №1225/к від 17.07.2008 року, за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України;

- 30.08.2004 року між ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»та ОСОБА_1 укладений договір №187/з-04 про навчання останньої у Донецькому національному університеті із заочною формою навчання, за яким позивач взяв на себе зобовязання укласти договір з навчальним закладом про навчання, і оплатити вартість навчання ОСОБА_1, а відповідач зобовязалась протягом усього часу вступу, навчання в Донецькому національному університеті і не менше пяти років після закінчення навчання та отримання державного диплому про вищу освіту, працювати на підприємстві - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», а у випадку невиконання зазначеного, повернути суму, сплачену позивачем за навчання, з урахування штрафу у розмірі пяти процентів;

- оплата вартості навчання ОСОБА_1 у Донецькому національному університеті, проведена позивачем, складає 10800 грн.,

які згідно вимог ст.61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Безумовно, у відповідності з вимогами ст.43 Конституції України та ст.312 ЦК України, відповідач ОСОБА_1, як фізична особа, має право на працю, яку вона вільно обирає, на яку вільно погоджується, так само на вибір та зміну роду занять. Зазначені права є її особистими немайновими правами.

У свій час відповідач зазначеним правом скористалась, уклавши 31.07.2003 року трудовий договір з позивачем, таким чином реалізувала своє право на працю, а потім 30.08.2004 року уклала з ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»договір №187/з-04 про її навчання у Донецькому національному університеті із заочною платною формою навчання. У даному випадку відповідач ОСОБА_1 своє особисто немайнове право - отримати освіту з платною формою навчання за рахунок позивача, не скориставшись правом, на підставі ст.53 Конституції України, безоплатно здобути вищу освіту на конкурсній основі, свідомо звязала з майновими правами, повязаними з оплатою навчання.

При зазначених обставинах, мова не може йти окремо про зазначені особисті немайнові права ОСОБА_1 та про майнові права, повязані з оплатою навчання та наслідками порушення зобовязання з цього приводу.

Підставою виникнення цивільних прав та обовязків сторін, повязаних з навчанням ОСОБА_1, є вказаний договір, що відповідає вимогам ст.11 ЦПК України.

Згідно положень ст.ст. 626-628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків, які є вільними в укладені договору, визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зазначеним положенням норм матеріального права, вказаний Договір №187/з-04 від 30.08.2004 року відповідає, і по суті є змішаним договором.

За ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

На підставі зазначеного, суд вважає, що умови Договору, наведені в п.2.3, а саме: зобовязання відповідача протягом усього часу вступу, навчання в Донецькому національному університеті і не менше пяти років після закінчення навчання та отримання державного диплому про вищу освіту, працювати на підприємстві - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», не порушують особисті немайнові права ОСОБА_1, передбачені ст.43 Конституції України та ст.312 ЦК України, стосовно вибору та зміни роду занять і праці, оскільки ці умови встановлені договором і випливають із суті змішаного договору.

Відповідач ОСОБА_1, звільнившись з роботи за угодою сторін, на підставі п.1 ст.36 КЗпП України, за наказом №1225/к від 17.07.2008 року, реалізувала своє право на вибір та зміну роду занять і праці, позивач їй в цьому не перешкоджав, що вказує про безпідставність її доводів, стосовно порушення її особистих немайнових прав, одночасно вона порушила взяті на себе зобовязання, передбачені п.2.3 Договору, повязані з платною формою навчання.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Пунктами 4.1, 4.3 Договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання умов договору, порушення вимог п.п. 2.2, 2.3, відповідач повертає суму, сплачену позивачем за навчання, з урахування штрафу у розмірі пяти процентів.

22.07.2008 року на адресу ОСОБА_1 позивач направив лист про необхідність повернення витрачених на її навчання коштів, але до теперішнього часу вони не повернуті.

Посилання ОСОБА_1 на ст.614 ЦК України, за якою вона не несе відповідальності перед позивачем, внаслідок відсутності її вини у розірванні трудового договору, так як на роботі її притискали і вона вимушена була розірвати трудові стосунки, суд вважає безпідставним, оскільки ця обставина не є предметом дослідження спірних правових відносин, а сам наказ про її звільнення від 17.07.2008 року і обставини звільнення ніким не оскаржені і не визнані незаконними.

На підставі зазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь»про стягнення з відповідача коштів сплачених на навчання ОСОБА_1 у розмірі 10800 грн. та пять процентів штрафу у розмірі 540 грн. підлягають задоволенню.

Умовами вказаного Договору передбачені грошові зобовязання позивача, повязані з оплатою навчання ОСОБА_1, та зобовязання відповідача повернути кошти, сплачені за її навчання, тому згідно ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, у даному випадку ОСОБА_1, на вимогу кредитора - ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», зобовязана сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При вирішенні вказаних спірних правових відносин стосовно грошових зобовязань, суд перш за все повинен керуватись вимогами ст.11 ЦПК України, за якою, суд розглядає цивільну справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказане стосується вимог позивача стосовно стягнення суми інфляції у розмірі 2106,00 грн. та трьох процентів річних у розмірі 514,85 грн., саме за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року, з урахуванням суми боргу у розмірі 10800 грн.

З приводу зазначеного суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційного збільшення суми позики та трьох процентів річних від простроченої суми підлягають частковому задоволенню .

Три проценти річний від простроченої суми 10800 грн., за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року, складають 486 грн. (за пять місяців, з 1.08.2008 року по 31.12.2008 року 10800х3:100:12х5= 135 грн.; за 2009 рік, за 12 місяців 10800х3:100=324 грн.; за січень 2010 року, за один місяць 10800х3:100:12 = 27 грн.; 324+27+135=486)

Інфляційне збільшення суми боргу за час прострочення з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року складає 2230,20 грн., за наступним розрахунком.

За 2008 рік за період з 1.08.2008 року по 31.12.2008 року індекс інфляції склав 106,55% (за серпень 2008 року індекс інфляції склав 99,9%, тому не нараховується інфляційне збільшення суми позики; 101,1х101,7х101,5х102,1), інфляційне збільшення суми боргу склало 707,40 грн. (106,55% х 10800 : 100 = 11507,40 10800 = 707,40) .

За 2009 рік індекс інфляції склав 112,3%, інфляційне збільшення суми боргу склало 1328,40 грн. (112,3% х 10800 : 100 = 12128,40 10800 = 1328,40).

За січень 2010 року індекс інфляції склав 101,8%, інфляційне збільшення суми боргу склало 194,40 грн. (101,8% х 10800 : 100 = 10994,40 10800 = 194,40).

Більше двох з половиною років відповідач не виконує свої зобовязання по поверненню суми боргу за договором про навчання, за цей час значно виросли ціни, мала місце інфляція, тому рішення суду про стягнення зазначених грошових сум є, перш за все, справедливим і підлягає виконанню.

Оскільки суд прийшов до такого висновку, на підставі зазначених обставин, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 слід відмовити.

У відповідності з вимогами ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 139,61 грн., оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 грн., та на користь держави недоплачений судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,61,88,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст.ст.526, 530, 625,629 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»до ОСОБА_1 про стягнення суми боргу задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь»(код ЗКПО 00191158) суму боргу за договором №187/з-04 від 30.08.2004 року у розмірі 10800 грн., суму інфляції за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року у розмірі 3310,20 грн., три проценти річних у розмірі 486 грн. за період з 1.08.2008 року по 31.01.2010 року, пять процентів штрафу у розмірі 540 грн., сплачений судовий збір у розмірі 120 грн., оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 139,61 грн., а всього 15395,81 грн., та на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 11,75 коп., відмовивши в задоволенні іншої частини позовних вимог.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь» про визнання недійсною окремої частини договору про навчання - відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневій районний суд м.Маріуполя протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя :