Постанова № 16090760, 07.06.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 р. м. Чернівці Справа №2а/2470/695/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Ватаманюка Р.В.; секретаря судового засідання - Антонюка О.В.;

за участю:

представників позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 24.03.2011р. №34.04-137); ОСОБА_2 (довіреність від 24.03.2011р. №34.04-139); ОСОБА_3 (довіреність від 24.03.2011р. №34.04-137);

представника відповідача ОСОБА_4 (довіреність від 26.04.2011р. №34-173);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Авіакомпанія Буковина»доДержавної податкової інспекція у м. Чернівціпро скасування рішення та визнання протиправним дій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 7.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ :

В поданому до суду адміністративному позові та з врахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 23.05.2011 року відкрите акціонерне товариство «Авіакомпанія Буковина»(далі позивач) просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000180231/0 від 28.02.2011 р. частково в сумі 706 505 грн., з яких: 552 276 грн. - суму податку на додатку вартість; 154 229 грн. - сума штрафних санкцій, розрахованих за вимогами Податкового кодексу; визнати протиправними дії ДПІ м. Чернівці щодо відображення в обліковій картці ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»заборгованості з ПДВ.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що з 10.01.2011р. по 4.02.2011р. посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Чернівці на підставі направлення від 10.01.2011 р. №024026 була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»за період з 01.1.0.2009 р. по 30.09.2010 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

По закінченню перевірки було складено Акт № 363/23-1-22838502 від 11 лютого 2011 року на підставі якого Відповідачем на адресу позивача направлене податкове повідомлення-рішення № 0000180231/0 від 28.02.2011 р. Даним рішенням позивачу нараховано 771 145 грн., з них: 616 916 грн. - суму податку на додатку вартість; 154 229 грн. - сума штрафних санкцій.

Крім цього, згідно з даними облікової картки, станом на 28.03.2011 р. позивачу донараховано 2 140 769 грн. основного боргу та 942000, 90 грн. - пеня за несвоєчасну сплату податку.

ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»не погоджується з оскаржуваним рішенням та діями ДПІ м. Чернівці, щодо збільшення суми боргу та пені по її особовому рахунку.

Як зазначено вище, підставою для прийнятті оскаржуваного рішення є акт за результатами планової виїзної перевірки від 11.02.2011 р. № 363/23-1/22838502, який у п.3.2.3 вказує на такі порушення: занижено суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет у сумі 616 916 грн. з розбивкою по періодам; завищено суму від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з ПДВ (рядок 22.1 декларації з ПДВ) на суму 2140 769 грн.

Що стосується посилання перевіряючих на п. 3 Розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 20.05.2010 р. № 2275-VІ, то звертає увагу, що зазначений Закон набрав чинності з 16.06.2010 р. і не має зворотної дії. Тому думка осіб, які проводили перевірку, викладена щодо неможливості відображання у рядку 23.2 значення рядка 26 попередньої декларації (окрім сум фактично сплачених постачальникам) до набрання чинності зазначено Закону є хибною. (а.с. 3-4, 139-141).

Відповідач не погоджуючись з заявленим позовом 6.04.2011 року та 20.04.2011 року подав суду заперечення з таких підстав.

Твердження позивача, що до складу податкового кредиту не в повній мірі віднесені суми податкового зобов'язання, попереднього періоду, що відображені у таблиці на сторінці 15 акту перевірки є хибним виходячи з наступного.

Сума податкового зобов'язання в розмірі 1032 675 грн. графа 8 на сторінці 15 акту перевірки відображена в графі 8 на сторінці 32 акту в податковому кредиті січня 2010 року. Крім того, на сторінці 15 акту перевірки с примітка в якій зазначено, що сума податкових зобов'язань за листопад 2009 росу в сумі 1422 037 грн. задекларована саме згідно уточнюючого розрахунку №9000030179 від 22.01.2010 року.

Позивач повністю погоджується з підпунктом 3.2.1 пункту 3.2 акту перевірки в якому викладено правильність відображення зобов'язань з податку на додану вартість, а оскільки, податкові зобовязання з імпорту послуг в сумі 275 671 грн. за період з червня по вересень 2010 року підприємством не було задекларовано, а відповідно і не сплачено до бюджету то і право підприємства на податковий кредит відповідно до вимог підпункту 7.5.2 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі Закон №168/97-ВР).

Твердження позивача про застосування податковим органом п. 3 Розділу II «Прикінцеві положення»Закону України від 20.05.2010 року №2275-VІ, що набрав чинності з 16.06.2010 року і «неправомірної думки осіб відображеної на ст.38 акту щодо неможливості відображення у рядку 23.2 значенням рядка 26 попередньої декларації»до набрання законної сили вищезазначеного Закону не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Дана норма Закону відображена на ст. 38 Акту та застосовувалась тільки в тих періодах в яких Закон України від 20.05.2010 року №2275-VІ набрав чинності, а саме липень та серпень 2010 року, що відповідно і зазначено на ст. 38-39 акту перевірки.

В пункті 3 та 4 адміністративного позову позивач зазначає твердження, які суперечать одне другому. Податковим органом не приймалось податкове повідомлення-рішення згідно додатку №8 до наказу ДПА України №985 від 22.12.2010 року тому що в періоді, що перевірявся вищезазначений наказ не діяв, а згідно наказу Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 р. №253 зі змінами та доповненнями «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій», зареєстровано в Мін'юсті України 06.07.2001р. за №567/5758 не передбачено формування податкового - повідомлення рішення на зменшення р.22.1 Декларації. Таким чином, за результатами перевірки було внесення зміни в облікову картку платника по податку на додану вартість. (а.с. 114-115, 148-149).

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на обставини викладені в запереченні.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази та перевіривши матеріали адміністративної справи суд приходить що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідачем на підставі направлення від 10.01.2011 р. №024026 була проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»за період з 1.10.2009 р. по 30.09.2010 р. з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

По закінченню перевірки було складено Акт № 363/23-1-22838502 від 11 лютого 2011 року на підставі якого відповідачем на нашу адресу направлене податкове повідомлення-рішення № 0000180231/0 від 28.02.2011 р. Даним рішенням підприємству нараховано 771 145 грн., з них: 616 916 грн. - суму податку на додатку вартість; 154 229 грн. - сума штрафних санкцій. (а.с. 7-100).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено);добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог п.п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97 датою виникнення права на податковий кредит для операцій із імпорту послуг нерезидентом на митній території України являється дата сплати податку по податкових зобовязаннях згідно з підпунктом 7.3.6 зазначеного Закону.

Згідно листа ДПА України від 17.10.2005р. № 20667/7/16-1517-26 датою сплати податку слід вважати подання до податкових органів податкової декларації з ПДВ із задекларованою сумою податкових зобов'язань щодо послуг нерезидента.

Тому суд погоджується з твердженням позивача, що імпортно-нерезидентський ПДВ з послуг є сплаченим з моменту нарахування 20% ПДВ та включення в податкову декларацію в попередньому місяці.

Судом встановлено, що до складу податкового кредиту не в повній мірі віднесені суми податкового зобовязання попереднього періоду, що відображені у таблиці на стор. 15 акту. Так, проаналізувавши графу 8 таблиці на стор. 15 за жовтень 2009 року в сумі 632 490 грн. (податкове зобов'язання), слідує, що зазначена сума знайшла своє відображення у графі 8 таблиці на стор. 32 за листопад уже як податковий кредит. Проте наступна сума - податкове зобов'язання за листопад в сумі 1032 675 (гр. 8 табл. на стор. 15) не знайшла свого логічного відображення у податковому кредиті за грудень 2009 року (гр. 8 табл. на стор. 32). Аналогічні порушення допущені і у відображенні сум податкового кредиту наступних періодів.

Виходячи з наведеного суд вважає, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в супереч вимог ст. 19 Конституції України, та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Зокрема спірне рішення прийняте в супереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому рішення як протиправне підлягає скасуванню.

З наведених підстав також підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними дії ДПІ м. Чернівці щодо відображення в обліковій картці ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»заборгованості з ПДВ.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

У відповідності до п. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення.

Таким чином суд вважає за доведені ті обставини на які посилається позивач, тому адміністративний позов як обґрунтований підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Тому слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати судовий збір в сумі 3.40 грн. з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000180231/0 від 28.02.2011 р. частково в сумі 706 505 грн., з яких: 552 276 грн. - суму податку на додатку вартість; 154 229 грн. - сума штрафних санкцій, розрахованих за вимогами Податкового кодексу.

3.Визнати протиправними дії ДПІ м. Чернівці щодо відображення в обліковій картці ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»заборгованості з ПДВ.

4.Стягнути з Державного бюджету на користь ВАТ «Авіакомпанія «Буковина»судові витрати у розмірі 3.40 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено в повному обсязі 10 червня 2011 року.

Суддя Р.В. Ватаманюк