Постанова № 16090231, 06.06.2011, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2011 року Справа № 2а/2370/3183/2011

16 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді ТимошенкоВ.П.,

при секретарі Кулику О.П.,

за участю представників позивача ОСОБА_1 за довіреністю,

Спєвакова Д.Л. за посадою,

представника відповідача ОСОБА_3 за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»до Черкаської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії,

встановив:

26 квітня 2011 року позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної державної адміністраціїпро визнання бездіяльності протиправною та зобовязання вчинити дії.

У своєму позові ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»просило визнати бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого гранітного карєру, яка розташована в адміністративних межах Стебнянської та Вільховецької сільських рад Звенигородського району Черкаської області, протиправною; зобовязати Черкаську обласну державну адміністрацію надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого гранітного карєру, яка розташована в адміністративних межах Стебнянської та Вільховецької сільських рад Звенигородського району Черкаської області.

Обґрунтування позовних вимог полягає в наступному. 11 вересня 2008 року позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами № 4698 строком на 20 років, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, який надає право промислової розробки Вільховецького родовища гнейсів, що розташоване у Звенигородському районі. Дане родовище знаходиться в адміністративних межах двох сільських рад: Стебнянської та Вільховецької. Рішенням Черкаської обласної ради від 23.06.2010 № 34-15/V позивачу надано гірничий відвід для розробки Вільховецького родовища гнейсів. 22.11.2010 позивач звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого карєру з відповідними додатками. На момент звернення до суду відповідач дозвіл не надав, мотивуючи це тим, що необхідно зясувати доцільність відведення земельної ділянки під розробку гранітного карєру, що підтверджується витягом із протоколу № 2 від 02.03.2011. Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. На підставі вищезназначеної норми закону позивач вважає, що відповідач у місячний термін повинен надати дозвіл або мотивовану відмову, що не було зроблено. Позивач зауважує, що згідно Угоди про умови користування надрами та програми робіт, позивач із січня 2011 року повинен приступити до розробки карєру, для чого вже закуплено відповідне обладнання за кредитні кошти. Своєю бездіяльністю відповідач унеможливлює виконання взятих позивачем зобовязань, що може призвести до непоправної шкоди інтересам позивача.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та надали суду пояснення, що за змістом аналогічні викладеному у позовній заяві обґрунтуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»зареєстроване як юридична особа Онуфріївською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 02.07.2007, ідентифікаційний код 35279277, місцезнаходження юридичної особи: Черкаська область, Звенигородський район, місто Звенигородка, вул. Гулькина, 40.

11 вересня 2008 року позивач отримав спеціальний дозвіл на користування надрами № 4698 строком на 20 років, виданий Міністерством охорони навколишнього природного середовища України, який надає право промислової розробки Вільховецького родовища гнейсів, що розташоване у Звенигородському районі. Дане родовище знаходиться в адміністративних межах двох сільських рад: Стебнянської та Вільховецької.

Рішенням Черкаської обласної ради від 23.06.2010 № 34-15/V позивачу надано гірничий відвід для розробки Вільховецького родовища гнейсів.

Відповідно до Угоди про умови користування надрами від 11.09.2008, укладеної між Міністерством охорони навколишнього природного середовища України в особі заступника Міністра Ворони Д.М. та позивачем, яка невідємною частиною спеціального дозволу № 4698 від 11.09.2008, позивач повинен із січня 2011 року приступити до розробки карєру.

22.11.2010 позивач звернувся до відповідача з клопотанням № 19-11/10 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого карєру з відповідними додатками.

28.12.2010 позивач звернувся із листом на імя голови Черкаської ОДА з проханням звернути увагу на клопотання від 22.11.2010 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки позивач повинен приступити до розробки карєру. Відповідей на жодне із звернень позивач не отримав.

Розпорядженням голови Черкаської обласної державної адміністрації від 30.06.2010 № 163 з метою запобігання порушення законодавства у сфері земельних відносин, забезпечення прозорості та відкритості прийняття рішень щодо надання у користування та передачу в оренду та у власність земельних ділянок утворена комісія з визначення доцільності розміщення обєктів на території області, розгляду матеріалів з надання у користування, передачу в оренду та у власність земельних ділянок, затверджено її склад та положення про неї.

Відповідно до ч. 4 положення основним завданням комісії є розгляд клопотань від юридичних та фізичних осіб про надання дозволу на розробку документації із землеустрою, що надходять безпосередньо до облдержадміністрації, а також тих, що надійшли до райдержадміністрації та органів місцевого самоврядування, та підготовка, за наслідками їх розгляду, відповідних пропозицій і рекомендацій.

Судом встановлено, що 02.03.2011 комісія облдержадміністрації слухала клопотання ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт» щодо відведення земельної ділянки площею 11, 2 га під розробку існуючого гранітного карєру в адмінмежах Стебнянської та Вільховецької сільських рад Зенигородського району Черкаської області та вирішила доручити комісії Звенигородської райдержадміністрації вивчити питання щодо доцільності відведення земельної ділянки площею 11, 2 га під розробку існуючого гранітного карєру, пропозиції комісії подати на наступне засідання.

Суд зауважує, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії Черкаської обласної державної адміністрації на предмет їх відповідності вищевикладеним критеріям, суд приходить до висновку про те, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність у ході розгляду звернення ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт».

Дії відповідача та процедуру прийняття рішень щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки внормовує ст. 123 Земельного кодексу України.

Згідно із статтею 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином вказаними нормами наведеної статті встановлено місячний строк для розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Цей строк не був дотриманий відповідачем при розгляді клопотання ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт», оскільки лише 02.03.2011 комісія облдержадміністрації слухала клопотання ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»щодо відведення земельної ділянки площею 11, 2 га під розробку існуючого гранітного карєру, але рішення не прийнято.

Суд зауважує, що статтею 123 Земельного кодексу України встановлено імперативну норму щодо тільки двох можливих способів дій уповноваженого субєкта владних повноважень як наслідків розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Частиною третьої цієї статті субєкту владних повноважень надано право або надати дозвіл на розробку проекту, або відмовити за наявності передбачених цією ж нормою закону підстав.

Однак, з огляду на вищенаведену норму закону суд вважає, що відповідач зобовязаний був прийняти рішення за клопотанням позивача: або надати дозвіл, або ж відмовити в його наданні, що не було зроблено відповідачем.

Суд критично оцінює твердження представника відповідача про те, що клопотання позивача до комісії облдержадміністрації не подавалися, а тому підстав для підписання відповідного розпорядження облдержадміністрації не існувало. Приписами статті 123 Земельного кодексу України чітко визначено орган, до якого повинні звертатися особи, зацікавлені в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертаються з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації. Такого органу як комісія в законі не зазначено.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про те, що відповідачем не розглянуто своєчасно та у спосіб, передбачений законом, клопотання позивача від 19.11.2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не прийнято рішення за вказаним клопотанням, чим відповідач допустив протиправну бездіяльність, чим порушив права та інтереси позивача.

З огляду на заявлені позовні вимоги та висновки, до яких суд прийшов за наслідками судового розгляду справи, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та змінити форму захисту порушеного права позивача: визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації, що полягала у неприйнятті рішення за даним клопотанням відповідно до вимог ст. 123 Земельного кодексу України та зобов'язати Черкаську обласну державну адміністрацію розглянути клопотання ТОВ «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»від 19.11.2010 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого карєру у відповідності з вимогами ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані й доведені свої позовні вимоги та у звязку зі зміною форми захисту порушеного права й виходу за межі позовних вимог, що вчинені судом, приймає рішення про задоволення їх частково. Відповідач правомірності своїх дій, рішень, бездіяльності не довів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56, 58, 86, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Черкаської обласної державної адміністрації щодо ненадання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого гранітного карєру, яка розташована в адміністративних межах Стебнянської та Вільховецької сільських рад Звенигородського району Черкаської області, протиправною.

Зобовязати Черкаську обласну державну адміністрацію розглянути клопотання товариства з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт» про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 11,2 га під розробку існуючого гранітного карєру, яка розташована в адміністративних межах Стебнянської та Вільховецької сільських рад Звенигородського району Черкаської області.

Стягнути з Державної бюджету України на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Деріївський гранітний карєр «Дніпроліт»судовий збір в розмірі 1 (одна) гривня 70 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя В.П. Тимошенко