Постанова № 16089202, 26.05.2011, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 2270/5662/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіКовальчук О.К.

при секретаріМарків О.З.

за участі:представника позивача Содоми О.В.

представника відповідача Драчука С.Л. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Нарс Авто" до Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0040571700/0 від 26.11.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

В поданій до суду позовній заяві позивач просить скасувати прийняте на підставі акту невиїзної документальної перевірки №1367/17-33965307 від 10.11.2010 року податкове повідомлення-рішення № 004057100/0 від 26.11.2010 року, яким визначене податкове зобовязання по податку з доходу фізичних осіб в загальній сумі 32293,25 грн.

На думку позивача, зазначене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки не виконував функції податкового агента під час продажу громадянами власних транспортних засобів, а лише надавав послуги з продажу та оформлення бланків довідок-рахунків вартістю 80,0 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та підтвердив обставини, на які посилається у позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги, в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає податкове повідомлення-рішення № 004057100/0 від 26.11.2010 року законним та обґрунтованим, оскільки факт порушення позивачем п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, ст.12 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» та заниження оподатковуваного доходу фізичних осіб від продажу транспортних засобів на суму 10797,75 грн., встановлений перевіркою та зафіксований в акті №1367/17-33965307 від 10.11.2010 року. Вказує, що позивач, виконуючи функції посередника з продажу автомобілів, як податковий агент, зобовязаний був провести експертну оцінку вартості автомобілів, які є предметом купівлі-продажу, нарахувати та сплатити до бюджету податок з доходу фізичних осіб, базою для нарахуванням якого є експертна вартість автомобілів.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані в матеріалах справи докази в їх взаємному звязку та сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити з урахуванням викладеного.

Суд встановив, що позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Нарс Авто» 12.12.2005 року зареєстроване виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради (Свідоцтво про державну реєстрацію Серії А00 №218297). З 10.09.2009 року перебуває на обліку в Старокостянтинівській ОДПІ як платник податків.

Основними видами діяльності позивача є: роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту; роздрібна торгівля автомобілями.

На підставі акту невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року №1367/17-33965307 від 10.11.2010 року відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №004057100/0 від 26.11.2010 року, яким визначене податкове зобовязання по податку з доходу фізичних осіб в сумі 32393,25 грн., в тому чисті за основним платежем в сумі 10797,75 грн. та штрафними санкціями в сумі 21595,50 грн.

Зазначене податкове повідомлення-рішення № 004057100/0 від 26.11.2010 року оскаржене позивачем в адміністративному порядку та залишене без змін рішенням Старокостянтинівської ОДПІ від 04.02.1011 року №883/10/17-031 та ДПА у Хмельницькій області від 10.03.2011 року №4468/10/25-034.

Податкове повідомлення-рішення № 004057100/0 від 26.11.2010 року базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо порушення позивачем вимог п.1.2, п.1.15 ст.1, пп.4.2.6 п.4.2 ст.4, пп.8.2.1 п.8.2 ст.8, ст.12 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб» (надалі Закон про ПДФО) та заниження оподатковуваних доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна (транспортних засобів) в загальній сумі 10797,75 грн. за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року, у звязку з не нарахуванням та не утриманням податку з доходів фізичних осіб від продажу автомобілів за угодами купівлі-продажу продажу № 242 від 23.11.2007 року, №295 від 03.04.2008року, №306 від 24.06.2008 року і № 290 від 06.03.2008 року, укладеними фізичними особами ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 за посередництва позивача.

За даними перевірки під час продажу зазначеними вище фізичними особами транспортних засобів позивач не нарахував та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних, осіб базою для визначення якого є експертний висновок про вартість автомобілів.

Для визначення податку з доходу фізичних осіб, нарахованого спірним податковим повідомленням-рішенням, відповідач використав відповіді РЕВ УДАЇ ГУМВС України в Одеській області №2668 від 18.09.2009 року і №1469 від 02.09.2009 року 7 МЕ ВРЕВ м.Шепетівка УДАЇ УМВС України у Хмельницькій області про вартість придбаних ОСОБА_6 і ОСОБА_7 автомобілів станом на день їх державної реєстрації, визначену експертним шляхом.

Суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу № 242 від 23.11.2007 року ОСОБА_9 продав ОСОБА_5 автомобіль Mercedes-benz 110 1998 року випуску за 1000,0 грн., відповідно до договору купівлі-продажу №295 від 03.04.2008 року ОСОБА_10 продав ОСОБА_7 автомобіль ВАЗ 21093 1995 року випуску за 400,0 грн.; відповідно до договору купівлі-продажу №306 від 24.06.2008 року ОСОБА_11 продала ОСОБА_8 автомобіль WOLKSWAGEN за 1000,0 грн., а відповідно до договору купівлі-продажу № 290 від 06.03.2008 року ОСОБА_12 продав ОСОБА_6 автомобіль WOLKSWAGEN 1999 року випуску за 400,0 грн.

Вартість продажу транспортних засобів визначалась за домовленістю сторін (продавця та покупця) і відображена в укладених договорах купівлі-продажу № 242 від 23.11.2007 року, №295 від 03.04.2008року, №306 від 24.06.2008 року і № 290 від 06.03.2008 року.

В силу п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання (абз.3 ч.3 ст.691 цього Кодексу).

Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», який визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, не передбачені будь-які обмеження щодо визначення вартості рухомого майна за договорами купівлі-продажу, укладеними між фізичними особами.

Таким чином, сторони договорів купівлі-продажу мали всі підстави для визначення вартості продажу автомобіля без урахування його ринкової вартості.

Підпунктом 2.1 ст.2 Закону про ПДФО передбачено, що платником податку з доходу фізичних осіб є, зокрема, резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДФО об'єктом оподаткування є загальний місячний оподатковуваний дохід.

За змістом п.1.6 ст.1 Закону про ПДФО загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

До складу загального місячного оподатковуваного доходу включається зокрема частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11 - 12 цього Закону (пп.4.2.6 п.4.2 ст.4 Закону про ПДФО).

В силу п. «ж» п.1.3 ст.1 Закону про ПДФО дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу об'єкта рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України.

З урахуванням вказаних вище норм обовязковою умовою нарахування та сплати до бюджету податку з доходу від продажу транспортного засобу є факт отримання фізичною особою - платником податку доходу або нарахування такого доходу.

Всупереч ч.2 ст.71 КАС України відповідачем не надано жодного доказу отримання (нарахування) фізичними особами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 доходів від продажу транспортних засобів в сумі 54972,99 грн. та 17812,0 грн. відповідно.

Акти оцінки вартості автомобілів, складені субєктами оціночної діяльності, на підставі яких відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податку з доходу фізичних осіб, суд вважає неналежним доказом продажу фізичними особами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 автомобілів за ціною 54972,99 грн. та 17812,0 грн. та отримання ними доходу у вказаному розмірі.

Факт отримання фізичними особами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 доходів від продажу транспортних засобів в сумі 54972,99 грн. та 17812,0 грн. за посередництва позивача не підтверджений жодними доказами.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили суду, що здійснювали продаж автомобілів за ціною, ОСОБА_11 продала ОСОБА_8 автомобіль WOLKSWAGEN за 1000,0 грн., а ОСОБА_12 продав ОСОБА_6 автомобіль WOLKSWAGEN 1999 року випуску за 400,0 грн. Свідки також пояснили, що пошук покупців здійснювали самостійно на ринку, а довідки рахунки придбали у позивача за 80,0 грн., сплативши кошти готівкою в касу позивача.

Пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідачем не спростовані.

Про безпідставність висновків відповідача свідчить також той факт, що фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, вказані в акті перевірки як продавці автомобілів та платники податку з доходу фізичних осіб, фактично є покупцями автомобілів. В той же час продавцями є ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 відповідно. Отже, відповідач поклав обовязки щодо сплати податку з доходу фізичних осіб від продажу транспортних засобів на їх покупців.

Таким чином, висновки відповідача щодо отримання фізичними особами ОСОБА_6 і ОСОБА_7 доходів від продажу транспортних засобів в сумі 54972,99 грн. та 17812,0 грн., які підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб є безпідставними.

Не відповідають фактичним обставинам також висновки відповідача щодо виконання позивачем функцій посередника з продажу автомобілів Mercedes-benz 110 1998 року випуску, ВАЗ 21093 1995 року випуску, WOLKSWAGEN та WOLKSWAGEN 1999 року, а відтак і наявності у нього обовязків податкового агента, визначених п.1.15 ст.1 та п.12.3 ст.12 Закону про ПДФО.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону про ПДФО податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

За змістом пп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону про ПДФО податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно до п. 12.3 ст. 12 Закону про ПДФО, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу.

Суд не встановив та відповідач не довів наявності укладених між позивачем, продавцями та покупцями автомобілів (ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_12 та ОСОБА_6.) договорів про надання посередницьких послуг з продажу (придбання) автомобілів.

Натомість, в судовому засіданні свідки продавці автомобілів пояснили, що позивач не приймав участі у будь-якій формі у пошуку потенційних покупців, зберіганні автомобілів, передачі та продажу транспортних засобів, гроші покупець передавав продавцю безпосередньо, без участі позивача.

Водночас, суд встановив, що участь позивача у відносинах з продажу транспортних засобів обмежувалась продажем бланків довідок-рахунків вартістю 80,0 грн. та їх оформленням.

Факт продажу покупцям автомобілів довідок-рахунків вартістю 80,0 грн., отримання готівкових коштів у вказаній сумі та відображення операцій з продажу довідок-рахунків в бухгалтерському і податковому обліку позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем в акті перевірки від 10.11.2010 року.

Для застосування п.1.2 ст.1 і п.12.3 ст. 12 Закону про ПДФО необхідна наявність одночасно двох умов: 1) посередництво юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) у продажу рухомого майна; 2) наявність доходів, отриманих цим платником податку від такого продажу.

В процесі судовому розгляду спору суд не встановив та відповідач не довів факт виконання позивачем функцій посередника з продажу транспортних засобів та факт отримання продавцями автомобілів доходу в загальному розмірі 71984,99 грн.

Судом також враховується, документальна невиїзна перевірка проведена відповідачем на підставі доповідної записки заступника начальника ОДПІ від 15.10.2010 року без дотримання вимог п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, а саме за відсутності письмового наказу керівника органу державної податкової служби на проведення перевірки, надіслання позивачеві копії цього наказу та повідомлення про проведення перевірки.

Крім того, акт документальної невиїзної перевірки №1367/17-33965307 від 10.11.2010 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, складений відповідачем з порушенням п.1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, який діяв на час існування спірних відносин, в силу якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч нормам Порядку висновки щодо порушення позивачем вимог п.1.2 ст.1 і п.12.3 ст. 12 Закону про ПДФО базуються не на дослідженні первинних документів бухгалтерського обліку позивача, а на акті попередньої перевірки позивача від 10.09.2009 року та відповідях РЕВ УДАЇ ГУМВС України в Одеській області №2668 від 18.09.2009 року і №1469 від 02.09.2009 року 7 МЕ ВРЕВ м.Шепетівка УДАЇ УМВС України у Хмельницькій області, які свідчить про ринкову вартість зареєстрованих автомобілів, а не про ціну їх продажу.

Акт перевірки №1367/17-33965307 від 10.11.2010 року, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, не містить посилання на жодний документ, який підтверджує фактичне отримання фізичними особами доходу від продажу автомобілів в загальній сумі 71984,99 грн., а також виконання позивачем функцій податкового агента.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладені норми відповідачем не доведено правомірність прийняття податкового повідомлення рішення № 0040571700/0 від 26.11.2010 року, а отже позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Керуючись Законом України «Про податок з доходу фізичних осіб», ст.ст. 11, 70, 100, 158 - 163, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Старокостянтинівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0040571700/0 від 26.11.2010 року.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Повний текст постанови виготовлено 31 травня 2011 року

Суддя/підпис/О.К. Ковальчук

"Згідно з оригіналом" СуддяО.К. Ковальчук