Постанова № 16087270, 06.06.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 червня 2011 р. № 2-а- 4848/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Чалого І,С.,

при секретарі судового засідання Бутенко С..В,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 10.09.2010 р., № 0000552320/1 від 17.11.2010 р.

В обґрунтовування позову зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 10.09.2010 р., № 0000552320/1 від 17.11.2010 р., прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ним своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку із чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Зі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Харківхолодмаш" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.12.1991 року за № 14801200000018190.

30 березня 2000 р. року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №29006731.

Як вбачається з матеріалів справи, фахівцями Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова з 20.07.2010 р. по 16.08.2010 р. була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р.

В ході перевірки було встановлено порушення п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме позивачем враховано до складу податкового кредиту за період з 01.04.2008 р. по 31.03.2010 р. податок на додану вартість згідно податкових накладних оформлених з порушенням встановленого законодавством порядку на загальну суму ПДВ 55502,15 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 4031/23-206/14307966 від 21.08.2010 р.

На підставі висновків акту перевірки керівником Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 10.09.2010 р. про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 83253,22 грн. (за основним платежем 55502,15 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 27751,07 грн.).

Позивач у відповідності та в порядку, передбаченому п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної - податкової служби, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 11.12.1996 року оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 10.09.2010 року шляхом подання до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова скарги.

Зазначена скарга позивача була залишена відповідачем без задоволення та було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000552320/1 від 17.11.2010 р., яким було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 83253,22 грн. (основний платіж - 55502,15 грн., штрафна (фінансова) санкція-27751,07 грн.).

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та звернувся зі скаргами до Державної податкової адміністрації у Харківській області та Державної податкової адміністрації України, які вказані скарги позивача залишили без задоволення.

Суд зазначає, що підставою винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень є твердження відповідача в акті перевірки, що Відкрите акціонерне товариство "Харківхолодмаш" мало взаємовідносини з ТОВ «Селегір». В ході перевірки проведеної відділом відпрацювання схем мінімізації платежів до бюджету, про що складено акт № 660/18-012/33292275 від 22.03.2010 р., було встановлено, що підприємство ТОВ „Селегір", яке є контрагентом ВАТ «ХАРКІВХОЛОДМАШ», та на виконання умов генеральної угоди від 12.05.2008 року та договору №2 від 03.07.2006 року здійснювало будівельно-монтажні роботи, уклало договір з ТОВ "Релан". Згідно з умов договору ТОВ "Релан" код за ЄДРПОУ 34994894 зобов'язується виконати будівельно-монтажні роботи на поверху адміністративної будівлі, що знаходитися по вул. Плехановская, 117, сума договору 700 000,00 грн., у т.ч. ПДВ 116 666,67 грн.

На виконання умов договору ТОВ "Релан" код за ЄДРПОУ 34994894 виконало роботи для ТОВ „Селегір", на що ТОВ "Релан" у червні 2008 р. виписав податкові накладні № 270685 від 27.06.2008 р. на суму 195979,24 грн., ут.ч. ПДВ 32663,21 грн., № 270684 від 27.06.2008 р. на суму 16670,52 грн., у.т.ч. ПДВ 2778,42 грн., № 270683 від 27.06.2008 р. на суму 120363,12 грн. у т.ч. ПДВ 20060,52 грн. Всього сума ПДВ за податковими накладними склала 55502,15 грн.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за перевіряємий період, що підтверджено Актом виконаних електромонтажних робіт на об'єктах ВАТ „Харківхолодмаш" підрядчиком ТОВ „Релан".

Згідно даних „Реєстр 1-ДФ" серед посадових осіб ТОВ „Релан" значиться лише ОСОБА_3 Згідно пояснень ОСОБА_3 від 06.02.2009 документів та печаток ТОВ „Релан" ніколи не було, ніяких договорів від імені директора ТОВ „Релан" ніколи не заключав і нікому не поручав цього робити, до фінансово-господарської діяльності ТОВ „Релан" ніякого відношення не мав, статут підприємства не формував, податкові декларації не складав, не підписував і не надавав їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не поручав цього робити іншим особам. Де знаходиться ТОВ „Релан" не відомо. На посаду директора ТОВ „Релан" себе не назначав.

Згідно даних „Реєстр 1 -ДФ" серед посадових осіб ТОВ „Релан" не значиться ОСОБА_4

Відповідно до вимог п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за № 166 зі змінами та доповненнями: «дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою...»

Крім того, ТОВ „Селегір" в порушення п.18 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. ' №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.97 за № 233/2037 згідно якого всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Враховуючи вищевикладене податковим органом зроблено висновок, що угоди укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду ТОВ „Релан" з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Також, податковим органом в акті перевірки було зазначено, що невиконання законодавчо встановлених обов'язків по сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагенти ТОВ „РЕЛАН", а саме ТОВ „Селегір" , отримало податкову вигоду за рахунок несплати податкових зобов'язань з ПДВ у частині податкового кредиту та сформованих за рахунок ТОВ „РЕЛАН" яку саме і було фактично отримано вигодонабувачем ВАТ «ХАРКІВХОЛОДМАШ», що підтверджується відповідно актами виконаних робіт ТОВ „Селегір" наданими ВАТ „Харківхолодмаш" акти виконаних робіт за №№ 19, 20, 21, 22, 23, 31 за червень 2008 року, надані податкові накладні, що підтверджують виконання ремонтно- будівельних робіт №16 від 25.06.2008 року на загальну суму 499500 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 83250 грн., №41 від 26.09.2008 року на загальну суму 100000 грн., у т.ч. ПДВ у сумі 16666,67 грн.,№42 від 29.09.2008 року на загальну суму 99650 грн, у т.ч. ПДВ 16608,33 грн.

Грошові кошти надійшли на розрахунковий рахунок ТОВ „Селегір"

Згідно Декларацій ТОВ „Селегір" за червень, липень 2008р. податкові зобов'язання з ПДВ визначені по контрагенту ВАТ „Харківхолодмаш", інших контрагентів по податковим зобов'язанням з ПДВ (покупців) у ТОВ „Селегір" не було.

Таким чином, вигодоформуючим суб'єктом по договорам є ТОВ „Релан", вигодотранспортуючим суб'єктом (транзитером) є ТОВ „Селегір", а вигодонабувачем (отримувачем) кінцевого результату робіт є ВАТ „Харківхолдмаш", на об'єктах якого проводились роботи.

На підставі вищезазначеного податковим органом було зроблено висновок, що враховуючи, що суму податкового кредиту ТОВ „Селегір" отриманого по податкових накладних ТОВ „Релан", визнано завищеною в частині ПДВ, необхідно визначити заниженою суму податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 55502,15 грн., визначену ТОВ „Селегір" для отримувача послуг ВАТ „Харківхолодмаш".

Судом встановлено та вказаний факт не заперечувався відповідачем в акті перевірки, що Відкрите акціонерне товариство "Харківхолодмаш" в червні 2008 р. в повному обсязі сплатила на користь ТОВ „Селегір" за виконанні роботі, в тому числі ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, які були надані позивачу ТОВ „Селегір", що є платником ПДВ, у встановленому законодавством порядку та у передбачені строки.

В акті перевірки також зазначено, що згідно даних „Реєстр 1-ДФ" серед посадових осіб ТОВ „Релан" значиться лише ОСОБА_3, який в ході опитування надав пояснення щодо його непричетності до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Релан».

Враховуючи вище викладене відповідачем в акті перевірки було зроблено висновок, що оскільки всі первинні бухгалтерські документи, податкові накладні підписані від імені директора підприємства ТОВ «Релан»керівником якого є ОСОБА_3 або інших осіб, які підтверджують укладання та виконання правочинів по придбанню та продажу товарів, робіт (послуг) у періоді червень 2008 року складені з порушенням вимог п.18 „Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення", затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. ' №165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.06.97 за № 233/2037 вони не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з ПДВ, як у ТОВ «Релан»підприємства так і у його контрагентів - покупців та постачальників.

Суд звертає увагу, що у відповідності до положень ст.. 71 КАС України відповідач не зазначив яким чином правовідносини ТОВ «Релан»та ТОВ „Селегір" стосуються правовідносин ВАТ „Харківхолодмаш" та ТОВ „Селегір".

Положеннями п.п. 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. З.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054. платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій на підставі яких ВАТ „Харківхолодмаш" визначені суми податкового кредиту.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та ТОВ „Селегір" на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що у ТОВ «Релан»який був контрагентом ТОВ „Селегір" податкові декларації та податкові накладні були підписані директором підприємства, який згідно пояснень не мав відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ «Релан», то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже надання ТОВ «Релан»податкових декларацій та податковий накладних, заповнених неналежним чином, якій не мав жодних право стосунків з позивачем, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ „Селегір".

Так, підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ „Селегір" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ „Селегір" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій на підставі яких ВАТ "Харківхолодмаш" визначені суми податкового кредиту, то позивачем було правомірно сформовано податковий кредит за червень 2008 року по взаємовідносинах з ТОВ „Селегір", а тому податкові повідомлення-рішення № 0000552320/0 від 10.09.2010 р., № 0000552320/1 від 17.11.2010 р. винесені з порушенням норм чинного законодавства України.

З урахуванням вище викладених обставин суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000552320/0 від 10.09.2010 р., № 0000552320/1 від 17.11.2010 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківхолодмаш" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 117, код ЄДРПОУ 14307966) державне мито в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) .

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2011 року.

Суддя І.С.Чалий