Постанова № 16086497, 23.05.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

23 травня 2011 р. № 2-а- 3611/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чудних С.О.,

при секретарі судового засідання Король Д.О.,

за участю представників сторін:

представника позивача - Маслов Л.К.,

представник відповідача -Лавренчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ фірма «Снарк, ЛДТ», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова про зобовязання вчинити певні дії, в якому просив зобовязати відповідача ухвалити податкові повідомлення-рішення. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем 09.03.11 складено акт №923/233/24139808 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки, яким, на його думку, встановлено завищення його зобовязань з ПДВ та податку на прибуток, а всупереч вимогам п.п. 54.3.2 ст. 54, п. 58.1 ст. 58, п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, п. 2.2 ч. 2 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.10 №985, він не отримав від відповідача податкові повідомлення-рішення та розрахунок податкового зобовязання за наслідками акту перевірки, якими зменшені відповідні зобовязання, що порушує його право або оскаржити ці рішення або отримати право на повернення надмірно сплачених сум грошових зобовязань.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідача проти позову заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав наступне. Згідно з висновками акту про встановлення фактичного місцезнаходження від 09.03.10 № 288/15-215/24139808, який складений ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова, позивач та його посадові особи відсутні за юридичною адресою. З метою перевірки даних, що містяться в податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.07.09 по 31.12.10 на адресу ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»відповідач направив листа від 25.02.11 №3057/10/23-312 щодо надання пояснень та їх документальних підтверджень. Лист було повернуто 28.03.11 у звязку з причин відсутності отримувача за адресою. Ніяких пояснень та документів до перевірки позивачем надано не було. Відомості про вчинення позивачем таких дій, як внесення змін до установчих документів у звязку зі зміною місцезнаходження, на момент проведення перевірки до ДПІ у Червонозаводському району м. Харкова не надходили і наявними матеріалами перевірки не виявлено. Згідно аналізу податкової звітності, наданої до податкової інспекції у ТОВфірми «Снарк, ЛТД»не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торговельних, виробничих та інших приміщень, в яких поводиться господарська діяльність. Відповідно до висновку фахівців НДЕКЦ при ГУМВС України у Харківській області від 09.03.11 №80 підписи від імя ОСОБА_3 в податкових деклараціях з ПДВ, розшифровки податкових зобовязань по кредиту в розрізі контрагентів, розрахунок коригування сум ПДВ по податкової декларації з ПДВ, листи заступнику начальника ДПІ у Комінтернівському районім.Харкова вірогідно виконанні не ОСОБА_3, а іншою особою. За звітами по комунальному податку встановлено, що на підприємстві рахується 3 особи. Відповідач стверджує, що вказані умови суперечать меті господарської діяльності підприємства та створюють обставини, за яких воно не мало намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької та іншої економічної діяльності, та свідчать про наявність у сторін договорів під час їх укладання мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Отже, договори укладені між ТОВ фірма «Снарк, ЛТД»та його контрагентами не спричиняють реального настання правових наслідків і є нікчемними із огляду на аналіз норм діючого законодавства. Викладені факти стали підставами для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та складання акту. Крім того, відповідач зазначав, що актом перевірки від 09.03.11 №923/233/24139808 встановлено порушення норм Цивільного кодексу України, згідно яких правочини, укладені між ТОВфірмою «Снарк, ЛТД»та контрагентами є нікчемними, про що направлено відповідний лист-повідомлення до ДПА в АР Крим, областях, містах Києва та Севастополі, ДПІ у містах та районах для вжиття відповідних заходів згідно діючого законодавства щодо контрагентів, які мали правові відносини з ТОВ фірмою «Снарк,ЛТД». Оскільки податковий орган вважає, що за актом перевірки визначення податкового зобовязання контролюючим органом не відбулось, відсутні підстави для винесення податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

Судом зясовано, що представником відповідача 9.03.2011 був складений акт про результати документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю фірма «Снарк, ЛТД»(код ЄДРПОУ 24139808) за період з 01.07.09 по 31.12.10 з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість. Цей акт вручений позивачу 05.04.2011. Станом на день розгляду справи керівником відповідача за актом перевірки не було прийнято податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобовязань позивачу (ні в бік збільшення, ні в бік зменшення), що підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до вимог п.п. 54.3.2 ст. 54 Податкового кодексу України (надалі за текстом Кодекс) контролюючий орган зобовязаний самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, у разі встановлення завищення позивачем сум податкових зобовязань в перевіряємому періоді, відповідач зобовязаний ухвалити відповідні податкові повідомлення-рішення в порядку і в строки, встановлені п. 58.1 ст. 58, п.86.8 ст. 86 Кодексу України, за формою, встановленою Додатком 2 (форма “Р”) до Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПАУ від 22.12.10 №985.

Однак, головною передумовою для виникнення у відповідача обовязку самостійно визначити суму відємних грошових зобовязань відповідача шляхом ухвалення податкового повідомлення-рішення є дані перевірок результатів діяльності позивача, які свідчать про завищення його податкових зобовязань.

При цьому, аналізуючи наявність таких підстав, у відповідності до приписів ч.3 ст. 2, ст.9, ч.4. ст. 11, ч.3 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з того, чи мав місце факт здійснення документальної перевірки результатів діяльності позивача, чи була така перевірка проведена на підставі, в межах повноважень та у передбачений законом спосіб, та чи свідчать її дані про завищення суми податкових зобовязань позивача, заявлених ним у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Натомість, судом встановлено, що всі три перелічені вище обставини фактично не мали місця.

Документальною позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених Кодексом, зокрема, п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Кодексу передбачено проведення документальної перевірки, якщо було виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з п.79.2 ст.79 Кодексу документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до пунктів 42.1-42.2 ст. 42 Кодексу документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою відповідних органів. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Однак з наданих відповідачем документів вбачається наступне.

Відповідно до наказу ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова №338 від09.03.11 про проведення документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю «Снарк, ЛТД»(код за ЄДРПОУ 24139808) за період з 01.07.09 по 31.12.10 з питань виявленої недостовірності даних, що місяться в податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість підставою для початку такої перевірки слугувало відсутність пояснення підприємства та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби від 25.02.11 №3057/10/23-312, оскільки вказаний лист було повернуто 09.03.11 з відміткою про неможливість вручення у звязку з відсутністю позивача за адресою м.Харків, пров. Ващенківський, 20.

На вимогу суду відповідач надав копію запиту від 25.02.11 №3057/10/23-312, копію курєрської квитанції ФО-П ОСОБА_4 та лист ФО-П ОСОБА_4 від 28.02.2011 про неможливість вручення поштових відправлень, зокрема за №3057/10/23-312, за відсутністю адресатів.

Однак суд не вважає зазначені документи належними доказами надсилання та вручення позивачу запиту №3057/10/23-312 від 25.02.11, оскільки вони складені з суттєвим порушенням вимог п. 42.1, 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України.

На вимогу суду відповідач не надав доказів наявності у нього договору з оператором поштового звязку ФО-П ОСОБА_4, а представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що такий договір не укладався.

Всупереч положенням п. 42.1 ст. 42 Кодексу наявний у матеріалах справи запит №3057/10/23-312 від 25.02.11 не містить печатки податкового органу.

Курєрська квитанція від 25.02.2011 та лист ФО-П ОСОБА_4 від 28.02.2011 не відповідають формам, встановленим Наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 12.07.2002р. №139 “Про затвердження спеціалізованих форм бланків, книг, ярликів, що застосовуються у поштовому зв'язку, та технічних умов щодо їх виготовлення” (форми № 8, 22а, 107, 119, 121) і тому не можуть вважатися доказами надіслання за адресою позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає п. 42.2 ст. 42 Кодексу.

Суд окремо зауважує, що виходячи зі змісту цих документів курєр повернув кореспонденцію відправнику наступного робочого дня (26 та 27 лютого 2011 року припадає на суботу та неділю), що, з одного боку, свідчить про порушення існуючих правил надання послуг поштового звязку, а з іншого боку про відсутність будь яких подальших намагань ДПІ отримати відповідь на свій запит протягом встановленого строку (10 робочих днів).

Відповідно до п. 94 Правил надання послуг поштового звязку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.09 (які розповсюджуються на будь-яких операторів, у тому числі приватних), надалі за текстом Правила, доставка поштових відправлень юридичним особам визначається на підставі договору, що укладається юридичною особою з оператором поштового звязку за місцем обслуговування. В п. 110 Правил зазначено, у разі коли адресат не зявився за одержанням рекомендованих поштових відправлень, вказані відправлення вкладаються відповідно до картотеки “До запитання” та до абонементної скриньки адресата.

Пункт 116 Правил вимагає зберігати кореспонденцію 30 днів у разі неможливості вручення.

Позивач надав копію договору на доставку поштових відправлень та періодичних друкованих видань юридичним особам №1324/7 від 24.01.11 відділенням поштового звязку №10 поштовий індекс 61125, згідно з умовами якого доставка Поштою письмової кореспонденції позивачу (внутрішніх та міжнародних простих і рекомендованих карток, листів) здійснюється з використанням абонентської поштової скриньки, що встановлена пер. Ващенківський, 20, або вручається в приміщені Пошти (відділення поштового звязку) 10.

Судом встановлено, що твердження відповідача про відсутність ТОВ фірми «Снарк,ЛТД»за місцезнаходженням 61001, місто Харків, провулок Ващенківський, будинок 20 не відповідає дійсності та спростовується записами в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) №11 від 11.10.2010 та №13 від 03.03.2011, а також постановою Харківського окружного адміністративного суду по справі № 2а-11196/10/2070 від 04.11.10, яка набрала законної сили 22.03.11, де встановлено, що юридична адреса позивача м. Харків, пров.Ващенківський, 20 співпадає з його фактичною адресою.

З викладеного випливає, що відповідач належним чином не надсилав позивачу запит №3057/10/23-312 від 25.02.11, останній не відповідає вимогам п.42.1 ст. 42 Кодексу, позивач цей запит не отримував виключно з причин, які від нього не залежали, тому ненадання позивачем відповіді не могло слугувати підставою для призначення позапланової перевірки відповідно до п.п. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Кодексу.

До матеріалів судової справи відповідач надав копію повідомлення про запрошення до ДПІ № 3125/10/23-312 від 28.02.11 в якості доказу того, що ним були виконанні вимоги встановлені в п.79.2 ст.79 Кодексу. Проте вказане повідомлення суд не визнає офіційним документом, яким відповідно до вимог п.79.2 ст.79 Кодексу було сповіщено позивача про дату початку і про місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки це повідомлення не відповідає формі Повідомлення про запрошення платника податків до органів державної податкової служби, яка визначена в наказі ДПА України № 980 від 22.12.10.

Крім того, в повідомленні про запрошення № 3125/10/23-312 від 28.02.11 відповідач сповістив позивача про те, що невиїзна позапланова документальна перевірка його діяльності вже проведена, що не збігається з інформацією, яка міститься в інших документах відповідача, а саме в акті перевірки, в наказі про проведення перевірки, в запереченнях відповідача. За цими документами перевірка позивача відбувалася саме 09.03.11.

Таким чином, призначення перевірки наказом №338 від09.03.11 відбулося без передбачених законом підстав.

Сторони у справі вважають, що мало місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Натомість п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачає, що документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом, а підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу, зокрема, встановлено, що документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться не лише на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, але також на підставі регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків та зборів.

Однак з акту перевірки, інших матеріалів справи вбачається, що такі документи, як регістри податкового та бухгалтерського обліку та первинні документи позивача не досліджувалися і у позивача не витребувалися.

Наказ про проведення документальної невиїзної перевірки позивача №338 від 09.03.11 зобовязує посадову особу ДПІ провести документальну невиїзну перевірку протягом 1 робочого дня (09.03.2011). Такий строк проведення перевірки додатково свідчить про відсутність самого факту проведення документальної невиїзної перевірки, адже неможливо силами однієї посадової особи за 8 годин провести документальну невиїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.07.09 по 31.12.10 та встановити своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток на підставі даних, що міститься у податкових деклараціях, на підставі фінансової, статистичної та іншої звітності товариства, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і повязані з нарахуванням і сплатою податків.

Проаналізувавши норми Кодексу в кореспонденції з нормами Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПА України №984 від 22.12.10, суд вважає, що при розвязанні спору належить перевірити на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України акт перевірки №923/233/24139808 від 9.03.2011, оскільки виключно цей документ створив для позивача підстави вважати, що він має право на повернення надмірно сплачених сум грошових зобовязань з Державного бюджету України.

Не досліджуючи в повному обсязі обставини, викладені в акті, суд тим не менше вважає за необхідне звернути увагу на численні суперечності, що містить його текст, а також на невідповідність цього документа встановленим вимогам.

Як приклад, в акті зазначено, що згідно зі звітами по комунальному податку на підприємстві рахується 3 особи, згідно аналізу податкової звітності позивача не виявлено власних, орендованих, одержаних по договорах лізингу, складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень (стор.5 акту).

Однак такі твердження не ґрунтуються на фактах.

По-перше, відповідно до наказу ДПА України «Про затвердження форми податкового розрахунку комунального податку»від 24.12.2003 № 625 в звітах по комунальному податку відображується лише середньооблікова кількість штатних працівників без врахування зовнішніх сумісників, тобто такі звіти не можуть обєктивно свідчити про кількість працюючих. До того ж ці звіти не зазначені в п.2.8 акту, де наводиться перелік документів, охоплених перевіркою.

По-друге, серед визначених законодавством форм податкової звітності не існує такої, де відображується наявність орендованих приміщень у платника податку.

По-третє, висновки про нікчемність правочинів, укладених позивачем з усіма його контрагентами, зроблені взагалі без аналізу дат їх укладення, номерів, змісту, предмету та порядку виконання цих угод, тощо.

При цьому ці судження суперечать фактам, встановленим судами.

Так, в постанові Харківського окружного адміністративного суду №2а-11135/10/2070 від 04.11.10, яке набрало законної сили 24.01.11, стосовно операцій позивача за періоді 01.04.2010 30.06.2010 зазначено наступне. Субєкти господарювання можуть здійснювати господарську діяльність не лише із залученим найманої праці та за допомогою власних основних засобів, але також користуватись послугами субпідрядників, будівлями, спорудами, транспортними засобами та устаткуванням на умовах оренди, лізингу, тощо. Чинним законодавством не встановлено обовязкової наявності певної кількості персоналу або основних засобів в якості передумов для дієздатності юридичної особи та ведення нею господарської діяльності. Ліцензія серії АВ №516619, яка видана ТОВ фірмі «Снарк,ЛТД»на ведення будівельних робіт від 04.06.10 строк дії до 04.06.15 підтверджує, що відповідні ліцензійні умови ведення будівельної діяльності товариством виконані.

До таких саме висновків дійшов і господарський суд Харківської області в рішенні по справі №5023/2370/11 від 12.04.2011, яке набрало законної сили 26.04.2011. При цьому предметом розгляду були договори № 45/09 від 04.03.09, № 89/09 від 05.05.09, № 166/09 від 03.08.09, № 178/10 від 03.09.10, № 249/09 від 01.12.09, № 244/10 від 02.12.10, № 101/10 від 01.06.10, укладені позивачем в періоді з 04.03.09 по 02.12.10.

Також в акті перевірки зазначено, що підписи директора ОСОБА_3 в деклараціях, листах заступнику начальника ДПІ у Комінтернівському районім.Харкова вірогідно виконанні не ОСОБА_3, а іншою особою. Однак допитаний в судовому засіданні в якості свідка гр. ОСОБА_3 пояснив, що він є директором ТОВ “Фірма СНАРК, ЛТД”, всі документи обовязкової звітності та офіційні листи підписував особисто, ніхто ніколи у нього зразків підписів не відбирав і про призначення будь-яких експертиз його почерку ніколи не повідомляв.

Висновки, які містяться наприкінці акту перевірки, не відповідають вимогам пункту 6.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Наказ ДПАУ від 22.12.2010 №984), згідно з якими такі висновки мають містити виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображені у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами.

Замість цього, в частині 4 акту викладений текст про порушення позивачем норм Цивільного кодексу України (контроль за дотриманням яких на відповідача не покладений) та про відсутність обєктів оподаткування без визначення сум податків та без розбивки за роками та періодами.

З урахуванням цих обставин, суд повністю погоджується з доводами відповідача, наведеними наприкінці його письмових заперечень, стосовно того, що актом встановлено порушення норм Цивільного кодексу України, а визначення сум податкового зобовязання не відбулося.

Крім того, як підтвердив представник відповідача в судовому засіданні, метою складання акту взагалі не було виявлення порушень податкового законодавства з приводу повноти нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток позивачем, а наслідком перевірки було лише розсилання електронною поштою листа №1910/7/23-313 від 22.03.2011, адресованого ДПА в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі, ДПІ у містах та районах з доданим до нього актом № 923/233/24139808 від 09.03.11 “для вжиття відповідних заходів згідно діючого законодавства”.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновків, що під час здійснення перевірки позивача

­підстави для призначення позапланової перевірки, встановлені п.п.78.1.4 ст. 78 Кодексу, були відсутні;

­обовязкові передумови для початку проведення перевірки відповідно до вимог 79.2 ст. 79 Кодексу не були виконані;

­належним чином не аналізувалися результати діяльності позивача, зокрема, документи, перелічені в п.п.75.1.2 ст. 75 Кодексу, тобто перевірка носила характер камеральної, а не документальної;

­суттєво (в частині відсутності належного висновку) порушений Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, встановлений центральним податковим органом.

За таких обставин, акт перевірки № 923/233/24139808 від 09.03.11 не є носієм доказової інформації про виявлені порушення податкового законодавства, тобто взагалі не підпадає під визначення, надане в абзаці 2 п.3 розділу I Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

Тому суд не приймає цей документ в якості доказу, адже відповідно до п.3 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Дані цього акту не можуть офіційно свідчити ні про завищення, ні про заниження податкових зобовязань позивача, відповідно, ніякі законні рішення не можуть бути ухвалені на його підставі.

З неналежних підстав обовязки випливати не можуть.

З огляду на відсутність даних перевірок результатів діяльності позивача, які свідчать про завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях, у відповідача немає обовязку для прийняття рішення, відповідно, вимога позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.159-163, 167, 186, 257 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "СНАРК, ЛТД" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про зобовязання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст виготовлено та підписано 27.05.2011 року.

Суддя С.О. Чудних