Постанова № 16085543, 02.06.2011, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2011 р. Справа № 2a-1870/2566/11

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Зимовець О.В.,

представника відповідача - Рибець В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/2566/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерконтракт» звернулося до суду з позовом до Конотопської міжрайонної податкової інспекції, в якому просить суд визнати незаконними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 р. № 0001011511/0, від 11.10.2010 р. № 00010111511/1 та від 04.01.2011 р. № 00010111511/2 про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у сумі 45385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 9077,06 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі Акту невиїзної документальної перевірки №317/1511/32325314 від 30.07.2010 р., проведеної відповідачем, згідно з якою встановлено порушення п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами». У той же час підприємство порушення вказаної норми закону не допускало, оскільки самостійно обчислювало суми податків і зазначало їх в податкових деклараціях, а у випадку помилок самостійно виправляло їх у передбачений чинним законодавством спосіб. Так, декларація з податку на прибуток за І квартал 2010 р. була подана 07.05.2010 р. Оскільки до неї помилково не були включені суми отриманої попередньої оплати та нараховані до сплати суми за отримані послуги (виконані роботи), 21 червня 2010 р. підприємством було подано уточнюючий розрахунок, самостійно обчислено суму податкового зобов'язання (з урахуванням 5% штрафу), яка була в той же день перерахована до бюджету платіжним дорученням № 45. В подальшому, у зв'язку з відмовою виконавця робіт усунути виявлені в ній недоліки, договір було розірвано, кредиторську заборгованість анульовано, у зв'язку з чим у декларації з податку на прибуток за І півріччя 2010 р. підприємством самостійно скориговано суму валових витрат (рядок 05), обчислено суму податку (рядок 17), нараховано штраф (рядок 22) і сплачено загальну суму зобов'язання до бюджету платіжним дорученням №59. Декларація з податку на прибуток за І півріччя 2010 р., яка містила скориговані показники, згідно поштового повідомлення була вручена Конотопській МДПІ 29.07.2010 р. Акт про результати невиїзної документальної перевірки № 317/1511/32325314 датовано 30липня 2010 р., тобто він складений вже після отримання інспекцією декларації з відкоригованими показниками валових витрат. Крім того, викладені в акті припущення про завищення TOB«Інтерконтракт» валових витрат є безпідставними, так як зроблені внаслідок співставлення даних декларації на податок з прибутку з даними декларацій з ПДВ, а виконавець робіт, за виконання яких була нарахована винагорода, не є платником ПДВ, отже, нарахована на його користь винагорода і не повинна була включатися до податкового кредиту декларації з ПДВ. На момент подання уточнюючого розрахунку до декларації про податок на прибуток за І квартал 2010р. у підприємства існувала підтверджена відповідними документами кредиторська заборгованість за послуги (роботи), отримані у цьому податковому періоді, і включення її до валових витрат цілком відповідало положенням Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі і просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надала суду письмові заперечення проти позову (а.с. 75-76), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення законними, виходячи з наступного. При співставленні показників рядків 01.1 та 01.4, зазначених в декларації позивача з податку на прибуток за І кв. 2010р. та уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за І кв. 2010 р., з показниками податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-березень 2010 р. та додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ» до декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 р., встановлено заниження показника у р.01.1 декларації з податку на прибуток за І кв. 2010 р. на 200 грн. та завищення показника у р.04.1 на 181540грн. У результаті викладеного, товариство у І кв. 2010 р. занизило валові доходи на 200 грн. та віднесло до витрат витрати в сумі 181 540 грн., які не мають документального підтвердження. Тобто, позивач застосовує схему мінімізації податкових зобовязань з податку на прибуток, показуючи фіктивні витрати згідно з угодою від 12.01.10., укладеною із ФОПОСОБА_4 Відповідно до умов даної угоди підприємець повинен був відновити журнали-ордери, головну книгу та баланс TOB «Інтерконтракт» і отримати за виконану роботу 181540 грн. Під час проведення перевірки позивач не надав підтверджуючих документів по витратах на придбання товарів на суму 181540,0 грн., не дивлячись на те, що Конотопською МДПІ неодноразово було запропоновано товариству зявитися до МДПІ (запрошення від 18.06.10. №6341/10/151, лист від 22.06.10. №6475/10/151) та надати пояснення та документальні підтвердження вказаних витрат. Враховуючи вимоги Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 р., платником не надано підтверджуючих документів по витратам на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 181540 грн., хоча Конотопською МДПІ неодноразово було запропоновано платнику з'явитися до відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб, в доказ чого свідчать запрошення на проведення невиїзної документальної перевірки від 18.06.2010 р. № 6341/10/151, лист від 22.06.10 р. №6475/10/151, в якому Конотопська МДПІ просить надати пояснення та документальне підтвердження витрат в сумі 181540 грн. В результаті викладеного, платник не з'явився до Конотопської МДПІ на проведення невиїзної документальної перевірки, про що було складено акт про неявку від 26.07.10 р. №26/151. Також платника листом від 27.07.10 р. №8013/10/151 було запрошено для ознайомлення та підписання акту невиїзної документальної перевірки, що в свою чергу платником теж було проігноровано. Акт перевірки було направлено платнику 30.07.10 р. поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Таким чином, проведення перевірки повністю відповідає вимогам чинного законодавства, а її висновки щодо заниження позивачем податкових зобовязань є обґрунтованими.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували з підстав, викладених вище, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доводи представників позивача і відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, Конотопською міжрайонною державною податковою інспекцією проведено невиїзну документальну перевірку позивача, за наслідками якої складено Акт № 317/1511/32325314 від 30 липня 2010 року (далі Акт перевірки) про результати невиїзної документальної перевірки платника податку на прибуток (а.с. 7-8).

Відповідно до вказаного Акту, перевірку проведено 26 липня 2010 року; у ході перевірки встановлено, що за результатами діяльності за 1 квартал 2010 року позивачем 11.05.2010 р. подана декларація з податку на прибуток № 14361, яка свідчить про відсутність діяльності у звітному періоді. Крім того, 21.06.2010 р. подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з самостійно виявленими помилками за 1 квартал 2010року, згідно якого збільшено: рядок 01.1 декларації з податку на прибуток на 183333грн., рядок 04.1 на 181450 грн. Таким чином, платник самостійно збільшив обєкт оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 1793,00 грн., донарахував 448,00 грн. податку на прибуток та 22,0 грн. штрафної санкції. При співставленні показників ряд. 01.1 та 01.4, вказаних у декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. та уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 року, з показниками податкових декларацій з ПДВ за січень березень 2010 р. та додатку 1 «Розрахунок коригування сум ПДВ» до податкової декларації з ПДВ за квітень 2010 р. від 19.05.2010 р. встановлено заниження показника по ряд. 01.1 «Доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 1квартал 2010 р. на 200,00 грн. та завищення показника по ряд. 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 р. на 181450,00грн.

Таким чином, в Акті перевірки зроблено висновок, що позивачем у звітному періоді занижено валові доходи на 200,00 грн. та віднесено до витрат на придбання товарів (робіт, послуг) витрати в сумі 181450,00 грн., які документально не підтверджені, чим порушено п. 4.1. ст. 4 та п. 5.1, п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Отже, підприємством занижено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на 45385,25 грн. (а.с.7,8).

Як вбачається з тексту Акту перевірки, висновок про безпідставність віднесення до складу валових витрат у 1 кварталі 2010 року витрат у сумі 181450,00 грн. зроблений фахівцями МДПІ у звязку з ненаданням позивачем для перевірки підтверджуючих вказані витрати первинних документів та невідображенням зазначених сум у деклараціях з ПДВ за вказаний період.

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001011511/0 від 27.08.2010 р., яким визначено податкове зобовязання позивача з податку на прибуток підприємств усього в сумі 54462,31 грн., у тому числі за основним зобовязанням у сумі 45385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9077,06 грн. (а.с.11).

За наслідками розгляду апеляційних скарг позивача на вказане податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №0001011511/1 від 11.10.2010 р. та № 0001011511/2 від 04.01.2011 р. (а.с. 11, 12).

На підставі вивчення матеріалів справи судом встановлено, що 12.01.2010 р. між позивачем (Замовник) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (Виконавець) укладено угоду про виконання робіт (а.с. 31), згідно з якою Замовник доручив, а Виконавець зобовязався виконати роботи, повязані з відновленням бухгалтерського обліку підприємства за первинними документами за період з 2005 р. по 4 квартал 2009 р. включно, а саме: на підставі первинних документів відновити журнали-ордери згідно з планом рахунків, головну книгу та баланси за всі періоди; проаналізувати відповідність податкової звітності даним первинних документів за вказаний вище період. За виконання роботи Замовник сплачує Виконавцеві 181450 грн. Кошти сплачуються протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Акту виконаних робіт (п. 4). Строк дії угоди до 30березня 2010 року (п. 7). У разі порушення однією із Сторін зобовязань за угодою друга сторона може розірвати угоду достроково, попередивши про це за три дні (п. 10).

Згідно з актом виконаних робіт від 30.03.2010 р. (а.с. 32), складеного позивачем і ФОПОСОБА_4, робота, передбачена Угодою від 12 січня 2010 року, Виконавцем виконана в повному обсязі, за виконану роботу Виконавцю належить сплатити 181450,00грн.

07.05.2010 р. позивачем подано відповідачеві Декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2010 року (а.с. 30), в якій відображено відсутність господарської діяльності.

21.06.2010 р. позивачем подано відповідачеві Уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 1 квартал 2010 р. (а.с. 29), відповідно до якого внесено зміни до рядку 01.1 декларації з податку на прибуток підприємств, згідно якого збільшено: рядок 01.1 декларації з податку на прибуток на 183333грн., рядок 04.1 на 181450 грн.

Таким чином, платник самостійно збільшив обєкт оподаткування з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на 1793,00 грн. (ряд. 4) та донарахував 448,00грн. податку на прибуток (рядок 7) та 22,0 грн. штрафної санкції (рядок 8).

Як зазначено позивачем, причиною надання уточнюючого розрахунку стало помилкове невідображення у декларації з податку на прибуток підприємств за 1квартал 2010р. суми отриманої підприємством попередньої оплати та нараховані до сплати суми за отримані послуги (виконані роботи) згідно з Угодою від 12.01.2010 р.

Заявою від 19.04.2010 р. (а.с. 45) ФОП ОСОБА_4 повідомив позивача про те, що його усні претензії щодо недоліків у роботі по відновленню бухгалтерського обліку підприємства, яка він виконав згідно з Угодою від 12.02.2010 р., безпідставні. У звязку з цим, а також через те, що виконана робота не була оплачена, угода від 12 січня 2010 р. вважається розірваною згідно з п. 10 вказаної угоди через грубі порушення її умов з боку позивача.

У звязку з розірванням угоди від 12.01.2010 р. і відсутністю підстав для віднесення сум за цієї угодою до складу валових витрат позивачем здійснено коригування валових витрат у Декларації з податку на прибуток підприємств за 1півріччя 2010 року (а.с. 28). Вказана декларація направлена відповідачеві поштою 28.07.2010 р. (а.с. 47), одержана відповідачем 29.07.2010 р., про що зазначено позивачем і підтверджено відповідачем (відповідь від 21.08.2010 р. на заперечення від 16.08.2010 р., - а.с.10).

Згідно з Декларацією за 1 півріччя 2010 року, у звязку з самостійним виявленням помилок за результатами минулих податкових періодів у звязку з розірванням Угоди від 12.01.2010 р. здійснено зменшення валових витрат на 181450 грн. (р.р. 05, 05.1), у звязку з чим самостійно донараховано податок за попередній податковий період у сумі 448 грн. (р.15) та нараховано штраф у звязку з виправленням помилок у сумі 2269 грн. (р. 22).

Суд зазначає, що дії позивача щодо коригування таким чином розміру валових витрат не суперечать вимогам п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинного на час існування спірних правовідносин), згідно з яким, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент існування спірних правовідносин), валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст. 5 вказаного Закону передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (підпункт 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334). Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковим, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 цього Закону).

Згідно з п. 1.5 розділу 1 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого наказом ДПА України від 29.03.2003 №143 "Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання", податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, установленими п. 11.1 ст. 11 і п. 16.4 ст. 16 Закону N 334, наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Пунктом 1.6 цього розділу встановлено, що у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації. Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.

Згідно з п. 2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст. 9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи ТОВ «Інтерконтракт» по взаємовідносинам з ФОПОСОБА_4 відповідають вимогам законодавства, що предявляються до первинних документів, докази недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

Таким чином, висновки акту перевірки №317/1511/32325314 від 30.07.2010р. щодо відсутності документального підтвердження вказаних витрат є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Суд також зазначає, що відповідачем у ході проведення невиїзної документальної перевірки, за наслідками якої складено акт №317/1511/32325314 від 30.07.2010 р., первинні фінансово-господарські документи позивача, у тому числі по взаємовідносинах з ФОПОСОБА_4, не досліджувались. Як зазначено відповідачем у запереченнях, позивачем не було надано вказаних документів на відповідні запити, які, згідно з поштовими повідомленнями, отримані відповідачем 14.07.2010 р. (а.с. 77-79).

У той же час, як вбачається зі місту вказаних поштових повідомлень, вони були одержані особою на прізвище Міненко, у той час як представником позивача будь-яке відношення цієї особи до ТОВ «Інтерконтракт» заперечується. Також представником позивача надано пояснення, що у 2010 році на ТОВ«Інтерконтракт» працював лише один працівник директор Шашков В.П., який вказані поштові відправлення не отримував і про виклики до ДПІ для проведення невиїзної документальної перевірки не знав. Зазначені твердження не спростовані представником відповідача, а в частині того, що на підприємстві позивача у 2010 році дійсно працював лише один працівник директор, підтверджуються даними планової документальної перевірки позивача, проведеної відповідачем у лютому 2011 року, акт від 28.02.2011 р. (а.с. 69).

На підтвердження необгрунтованості висновків Акту перевірки від 30.07.2010 р. в частині непідтвердження первинними документами валових витрат позивача у сумі 181450,00 грн. суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

У період грудня 2010 р. лютого 2011 р. відповідачем проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Інтерконтракт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 р. по 30.09.2010 р., за наслідками якої складено Акт від 28.02.2011 р. (а.с. 49-74).

Як вбачається з тексту вказаного Акту, перевіркою було охоплено у тому числі і період, в якому встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємств згідно з актом від 30.07.2010 р., а саме, 1 квартал 2010 року.

При цьому під час зазначеної планової перевірки було досліджено первинні фінансово-господарські документи позивача, у тому числі і по взаємовідносинах із ФОПОСОБА_4 у 1кварталі 2010 року.

Так, у розділі 3.1.2. «Валові витрати» Акту від 28.02.2011 р. (а.с. 53) зазначено, що за даними платника, зазначеними у деклараціях та уточнюючих розрахунках, сума валових витрат за 1 квартал 2010 року складає 181450 грн., за даними перевірки 181450 грн.

Тобто порушень щодо визначення суми валових витрат за угодою з ФОПОСОБА_4 у 1 кварталі 2010 року фахівці Конотопської МДПІ під час проведення планової виїзної документальної перевірки і вивчення первинних фінансово-господарських документів платника не встановили.

Таким чином, працівниками відповідача за наслідками вивчення первинних документів ТОВ «Інтерконтракт» підтверджено правомірність віднесення позивачем вказаних витрат у сумі 181450 грн. до складу валових за 1 квартал 2010 року.

Що стосується висновків Акту перевірки від 30.07.2010 р. щодо виявлення невідповідностей даних Декларації з податку на прибуток підприємств та Уточнюючого розрахунку з даними декларацій з ПДВ в частині невідображення у деклараціях з ПДВ витрат у сумі 181450,00 грн. суд зазначає наступне.

Як повідомлено у судовому засіданні представником позивача (і не заперечувалось представником відповідача), у разі, якщо контрагент не є платником податку на додану вартість, відображати витрати на придбання у такого контрагента товарів (робіт, послуг) у податковій декларації з ПДВ підстав немає. Оскільки ФОП ОСОБА_4 не є платником ПДВ і не надав позивачеві податкової накладної, суми витрат за угодою з ним не були відображені позивачем у податковій декларації за березень 2010 року.

Суд погоджується з наведеною позицією позивача, виходячи з наступного. Згідно з п.п.7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент існування спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 7.4.5. вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з затвердженою Наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 р. формою Податкової декларації з податку на додану вартість, у рядку 10 розділу 2 «Податковий кредит» підлягають відображенню обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника.

Таким чином, операції з придбання товарів (послуг) без податку на додану вартість у вказаній декларації відображатися платником не повинні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції № 0001011511/0 від 27 серпня 2010 року, №0001011511/1 від 11 жовтня 2010 року, № 0001011511/2 від 04 січня 2011 року про визначення суми податкового зобов"язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" за платежем податок на прибуток (доходи) приватних підприємств усього в сумі 54 462,31 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 45 385,25 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 9 077,06 грн.

Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерконтракт" суму сплаченого судового збору в розмірі 3, 40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Д.М. Савченко

З оригіналом згідно

Суддя Д.М. Савченко

Повний текст постанови складено 07 червня 2011 року.