Постанова № 16085119, 30.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/873/2011

30 березня 2011 року 16год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучалін В.І., представник Чучаліна К.В. ,

відповідача: представник Коритнюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Системи управління - КОНСИС"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство “Системи управління - КОНСИС” (далі - ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС”) звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій № 0000662240/0 від 09.08.2010 р. на суму 21428,69 грн. за порушення Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог згідно якої ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” додатково просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002522342/0 від 06.08.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 158518 грн. в т.ч. основного платежу на суму 118 250 грн. та застосованих штрафних санкцій 40268 грн. та № 0002532342/0 від 06.08.2010 р. про зменшення суми бюджетне відшкодування в розмірі 10269 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 4448 грн.

В обґрунтування заявленого позову з урахуванням заяви про збільшення вимог позивач зазначає, що при прийнятті оспорюваного рішення про застосування штрафних санкцій № 0000662240/0 від 09.08.2010 р. посадовими особами ДПІ у м. Рівне не було враховано, що 07.09.2009 р. Арбітражним судом Брянської області було прийнято позов про стягнення з ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис” м. Брянськ, Росія заборгованості. Згідно рішення по справі № А09-8760/2009 від 20.11.2009 р. позовні вимоги було задоволено та стягнуто на користь позивача наявну заборгованість. Таким чином, у відповідності до приписів ст. 3 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. пеня за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД не повинна нараховуватися.

Спростовуючи завищення валових витрат на суму 96698 грн. та податкового кредиту на суму 14363 грн. позивач вказує, що господарські операції з Малим підприємством виробничо-будівельного обєднання “Оріон” носили реальний характер та підтверджуються первинними документами, що за змістом та формою відповідають Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV , Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. Відсутність товарно-транспортної накладної не є тим достатнім доказом, що дає підстави визнавати вказані правочини нікчемними. Зазначає, що на момент вчинення господарської операції відомості про МП ВБО “Оріон” знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, правочини вчиненні з дотриманням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як наслідок валові витрати та податковий кредит сформовані з дотриманням вимог чинного законодавства. Враховуючи правомірність формування податкового кредиту, ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” було правомірно сформовано бюджетне відшкодування.

Стосовно тверджень ДПІ у м. Рівне про завищення валових витрат на суму 165 332 грн. у звязку з включенням до складу витрат курсової різниці, що розрахунок курсових різниць є операцією, яка впливає на величину валових доходів або валових витрат із подальшим впливом на оподаткування прибутку, на підставі пп. 7.3.3 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Таким чином, позивач мав право віднести до складу валових витрат як вартість оприбуткованого від покупця товару так і суму курсових різниць у звязку із здешевленням національної валюти.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов повністю та просив суд визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних санкцій № 0000662240/0 від 09.08.2010 р. на суму 21428,69 грн. та податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002522342/0 від 06.08.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 158518 грн. в т.ч. основного платежу на суму 118 250 грн. та застосованих штрафних санкцій 40268 грн. та № 0002532342/0 від 06.08.2010 р. про зменшення суми бюджетне відшкодування в розмірі 10269 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 4448 грн.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що в порушення ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. невчасно надійшла виручка позивача від ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис” м. Брянськ, Росія в результаті чого за кожен день прострочки було нараховано пеню в сумі 21428,69 грн. Обгрунтовучи зменшення валових витрат та податкового кредиту по господарській операції з МП ВБО “Оріон” відповідач вказує, що під час проведення перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, як наслідок вказаний право чин не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені в ньому та в силу ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України є нікчемним. Таким чином, валові витрати сформовані по вказаній операції з порушенням п. 5.1, пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., а податковий кредит та бюджетне відшкодування з порушення пп. 7.4.1 п. 7.4. п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. Крім того, на думку відповідача позивач не мав права включати до складу валових витрат суму 165332 грн. курсові різниці при перерахунку іноземної валюти в гривні. Представник відповідача підтримав позицію викладену в письмових запереченнях та просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.07.2010 р. ДПІ у м. Рівне було складено акт № 1109/23-100/31765778 про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного підприємства “Системи управління - КОНСИС” за період з 01.04.2007 р. по 31.03.2010 р.

З висновків акта перевірки № 1109/23-100/31765778 від 28.07.2010 р. вбачається, що за результатами її проведення було встановлено порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.3 п. 7.3 ст.7, пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму на суму 118250 грн.; пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого завищено бюджетне відшкодування на суму 10269 грн. та завищено рядок 26 декларації по ПДВ за березень 2010 р. на суму 4094 грн.; ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. в частині порушення термінів надходження валютної виручки при виконанні експортного контракту № 09-003 від 27.01.2009 р. з ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис”.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Рівне було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002522342/0 від 06.08.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 158518 грн. в т.ч. основного платежу на суму 118 250 грн. та застосованих штрафних санкцій 40268 грн., № 0002532342/0 від 06.08.2010 р. про зменшення суми бюджетне відшкодування в розмірі 10269 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 4448 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій № 0000662240/0 від 09.08.2010 р. на суму 21428,69 грн.

ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” скористалося правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій. За результатами розгляду первинна та повторні скарги залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій без змін.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” (продавець) та ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис” (покупець) було укладено експортний контракт № 09-003 від 27.01.2009 р. згідно якого продавець зобовязаний виготовити та поставити троси дистанційного управління в кількості та номенклатурі згідно специфікацій до даного договору. Ціна контракту 20000000 руб. рос.

На виконання вказаного контракту ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” було експортовано для ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис” троси дистанційного управління для комплектації сільськогосподарської продукції загальною вартістю 4787400 рос. руб./ 1124637,75 грн. згідно наданих до перевірки ВМД. Валютна виручка за експортовану продукцію надійшла на валютний рахунок ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” на загальну суму 4103150 рос. руб/ 1074574,67 грн. Станом на 01.04.2010 р. рахується заборгованість в сумі 684250 рос. руб.

При цьому податковим органом встановлено, що сума валютної виручки в розмірі 1326 325 рос. руб. надійшла від нерезидента з порушенням 180-денного терміну.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Судом встановлено, що під час проведення перевірки було надано докази прийняття Арбітражним судом Брянської області позовної заяви 07.09.2009 р. За наслідками розгляду вказаної позовної заяви 20.09.2009 р. Арбітражним судом Брянської області було прийнято рішення по справі № А09-8760/2009 р., яким позов задоволено повністю.

Наведені норми матеріального права спростовують зазначені в касаційній скарзі доводи відповідача про те, що юридичним фактом, який встановлює процесуальні відносини між сторонами та судом є саме відкриття провадження у справі, а не звернення з позовом про стягнення заборгованості по контракту. Зазначені вище норми законодавства повязують момент зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті саме з фактором прийняття судом позовної заяви, тобто з моментом її реєстрації в суді.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що ДПІ у м. Рівне було помилково без наявних на то підстав та в порушення ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. нараховано пеню за порушення строків розрахунків у сфері ЗЕД.

За таких обставин, рішення ДПІ у м. Рівне про застосування штрафних санкцій № 0000662240/0 від 09.08.2010 р. на суму 21428,69 грн. за порушення Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” № 185/94-ВР від 23.09.1994 р. підлягає визнанню протиправним та скасуванню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” було укладено договори з Малим підприємством виробничо-будівельного обєднання “Оріон” на придбання гумово-технічних виробів. За період з 01.04.2007 р. по 31.12.2010 р. ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” згідно долучених до матеріалів справи первинних документів було придбано товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 116036,74 грн. в т.ч. ПДВ 19339,34 грн.

На підставі вказаних документів позивачем було сформовано валових витрат на суму 96698 грн. в т.ч. 2-4 кв. 2007р. на суму 33035 грн., 2008 р. на суму 45620 грн., 2009 р. на суму 15507 грн., 2010 р. на суму 2536 грн. Крім того, на підставі податкових накладних наданих МП ВБО “Оріон” позивачем було сформовано податковий кредит на суму 14363 грн. в т.ч. за 2007 р. в сумі 5183 грн., 2008 р. в сумі 8304 грн., 2009 р. в сумі 876 грн.

Розрахунки проведені в повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок МП ВБО “Оріон”.

В наступному придбані в МП ВБО “Оріон” ТМЦ (гофра) були використані ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” у виробничому процесі, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні вимоги передбачаються пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Матеріалами справи підтверджуються, що первинні документи виписані МП ВБО “Оріон” повністю відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На момент вчинення господарських операцій відомості про МП ВБО “Оріон” знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та у відповідності до ст. 18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-IVє достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказана юридична особа була зареєстрована платником податку на додану вартість з правом виписування податкових накладних.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що правочини вчинені ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” на придбання у МП ВБО “Оріон” ТМЦ є реальними та мають наслідком взаємну зміну прав та обовязків між сторонами. Будь-яких доказів зі сторони податкового органу на підтвердження їх нікчемності надано не було. Відсутність товарно-транспортної накладної не свідчить, що господарські операції між сторонами носили безтоварний характер. Крім того, ДПІ у м. Рівне не враховано, що товар доставляється за рахунок продавця МП ВБО “Оріон”.

За таких обставин твердження ДПІ у м. Рівне про завищення валових витрат на суму 96698 грн. та податкового кредиту на суму 14363 грн. є необґрунтованими та безпідставними. Враховуючи похідний характер бюджетного відшкодування від сформованого податкового кредиту висновки ДПІ у м. Рівне про його завищення на суму 10269 грн. є помилковими.

Як вбачається з матеріалів справи до складу валових витрат ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” в 1 кв. 2010 р. було включено суму операційної курсової різниці, яка виникла за рахунок збільшення курсу валюти, при перерахуванні коштів нерезиденту ORSCHELN EUROPE, м. Рагбі, Великобританія за придбану продукцію в сумі 165332 грн.

У пп.7.3.2 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР вказано на те, що витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у звязку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Згідно п.п.7.3.3 вказаної статті Закону балансова вартість заборгованості, основна сума якої (без процентів, комісій та винагород) виражена в іноземній валюті, відображається у податковому обліку платника податку шляхом перерахунку її суми в гривні за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату її оприбуткування (виникнення).

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), вираженої в іноземній валюті, протягом звітного періоду її балансова вартість визначається шляхом перерахунку суми такої заборгованості (її частини) в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату такого продажу (погашення).

Непогашена протягом звітного періоду заборгованість, виражена в іноземній валюті, розглядається умовно проданою (погашеною) в останній день звітного періоду за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на такий день. При цьому балансова вартість такої заборгованості у наступному звітному періоді визначається на підставі такого перерахунку.

У разі продажу (погашення) заборгованості (її частини), визначеного ч.2 цього підпункту, або умовного продажу (погашення) заборгованості, визначеного ч.3 цього підпункту, платник податку повинен визнати прибуток або збиток від такої операції, що розраховується як різниця між балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на початок звітного періоду чи на дату її оприбуткування (виникнення), залежно від того, яка подія сталася пізніше, та балансовою вартістю такої заборгованості (її частини) на дату її продажу (погашення). При цьому прибуток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові доходи платника податку - кредитора та валові витрати платника податку - дебітора, а збиток, отриманий внаслідок такого перерахунку, збільшує валові витрати платника податку - кредитора та валові доходи платника податку - дебітора податкового періоду, протягом якого відбувся такий продаж (погашення).

Крім того, у п.п.11.2.3 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

З аналізу наведених положень ст.7 та ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР слідує, що у випадку, коли ціна заборгованості (яка є сталою величиною у іноземній валюті) у національній валюті на дату погашення є вищою за таку ціну на початок звітного періоду чи на дату її виникнення, то формується прибуток, передбачений пп.7.3.3 Закону. При цьому, фактично, у дебітора виникають додаткові витрати, повязані із зміною курсу валюти. Це пояснюється тим, що у національній валюті дебітор повинен сплатити кредитору суму більшу, ніж була наявна на момент оприбуткування товару, що повязано із здешевленням національної валюти порівняно до валюти розрахунку за товар.

За операцією придбання товару у нерезидента, позивач виступає дебітором. Тому, відповідно до положень п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР, він мав право відносити суму курсових різниць до складу валових витрат.

Крім того, необхідно зауважити, що законодавець розрізняє дві окремі/не тотожні господарські операції:

1)придбання товару у нерезидента, яке відноситься до складу валових витрат на дату його оприбуткування;

2)розрахунок курсових різниць.

Звязок між цими операціями має односторонній характер. Так, оприбуткування товару впливає на виникнення курсових різниць, але лише у випадку, коли дебітор за такий товар не розрахувався під час сталого/незмінного курсу валют. При цьому, у платника податків дебітора може виникнути як валовий дохід (коли національна валюта зміцнюється) так і валові витрати (коли національна валюта дешевшає) у звязку із напрямком коливання курсу національної валюти.

Розрахунок курсових різниць є окремою операцією, яка впливає на величину валових доходів або валових витрат, із подальшим впливом на оподаткування прибутку, на підставі спеціальної норми у Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР.

Отже, позивач мав право віднести до складу валових витрат як вартість оприбуткованого від покупця-нерезидента товару, так і суму курсових різниць, що виникла у звязку із здешевленням національної валюти.

Стосовно твердження ДПІ у м. Рівне про завищення валових витрат в 1 кв. 2010 р. на суму 210968 грн. у звязку з перерахуванням ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” для ООО “Производственно-комерческая фирма “Консис” авансу на суму 810000 рос.руб. згідно платіжного доручення № 1 від 23.02.2010 р.

Відповідно до пп. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Зазначаючи про порушення пп. 11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР посадові особи ДПІ у м. Рівне не вказують в рамках яких договірних відносин відбулося перерахування коштів, коли на вказаний авансовий платіж було поставлено товар та не надають доказів того, що на вказану суму позивачем було збільшено валові витрати. Отже акт перевірки № 1109/23-100/31765778 від 28.07.2010 р., будучи в даному випадку єдиним джерелом доказової інформації по вказаній ситуації оформлений з грубим порушенням, що унеможливлює її перевірку на предмет правомірності дій позивача. Як пояснив представник позивача, відображення вказаної суми в складі валових витрат відбулося по факту отримання товару, в періодах, що не охоплювалися перевіркою. При цьому вказані доводи та документи надані на їх підтвердження під час проведення перевірки ревізорами було проігноровано. За таких обставин суд прийшов до висновку, що твердження ДПІ у м. Рівне про завищення ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” валових витрат в 1 кв. 2010 р. на суму 210968 грн. є безпідставними та необґрунтованими.

Додатково слід зазначити, що відповідно до постанов Рівненського міського суду від 25.10.2010 р. по справах № 3-9371/10 та № 3-9372/10 було закрито провадження в справах відносно директора ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” Голенка Е.Є. та головного бухгалтера ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” Яковчук В.В. за ч. 1 ст. 163-1 КУаП у звязку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, вказаними постановами Рівненського міського суду, що набрали законної сили та є обовязковими при розгляді вказаної справи було встановлено факт відсутності в діях посадових осіб ТОВ ВКП “Системи управління - КОНСИС” Яковчук В.В. порушення порядку ведення податкового обліку.

На підставі вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002522342/0 від 06.08.2010 р. про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 158518 грн. в т.ч. основного платежу на суму 118 250 грн. та застосованих штрафних санкцій 40268 грн. та № 0002532342/0 від 06.08.2010 р. про зменшення суми бюджетне відшкодування в розмірі 10269 грн. та застосованих штрафних санкцій на суму 4448 грн. підлягають визнанню протиправними та скасуванню в повному обсязі.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000662240/0 від 9 серпня 2010 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0002522342/0 від 6 серпня 2010 року, №0002532342/0 від 6 серпня 2010 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Системи управління - КОНСИС" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.