Постанова № 16085019, 23.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/595/2011

23 березня 2011 року 15год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Чучуліна К.В., представник Чучалін В.І.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧПРОМ"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Харчопром” (далі-ТОВ “Харчопром”) звернулося з адміністративний позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м.Рівне) № 0001522342/2 від 05.11.2010 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 6356937 грн. в т.ч. 3583411 грн. основного платежу та 2773526 грн. застосованих штрафних санкцій.

До початку розгляду справи по суті позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог від 25.02.2011 р. згідно якої ТОВ “Харчопром” додатково просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. згідно якого визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 2907384 грн. в т.ч. 1938256 грн. основного платежу та 969128 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001542342/2 від 05.11.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 71033 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35517 грн.

В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог зазначає, що збільшуючи валовий дохід та податкові зобовязання по податку на додану вартість на суму комісійної винагороди податковий орган посилається на наявність договору комісії без дослідження обставин його виконання. Так, зокрема, ревізорами не було досліджено первинні документи, що підтверджують фактичне виконання договору комісії (акти виконаних робіт, звіти комісіонера тощо). Як наслідок, стверджувати про заниження валового доходу немає підстав.

Спростовуючи порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. позивач вказує, що податковим органом не було враховано первинні документи, що підтверджують зберігання запасів. Як наслідок в порушення пп. 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 р. зареєстрованому в Міністерстві юстиції України № 925/11205 висновки акта перевірки не ґрунтуються на первинних документах та є за своєю суттю лише припущеннями.

Позивач, також вказує, що ДПІ у м. Рівне визначаючи валові доходи від продажу іноземної валюти не врахували валових витрат, що визначаються розміром балансової вартості такої валюти. Як наслідок було порушено правила податкового обліку передбачені пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Зазначає, що зменшення валових витрат на суму придбаних ТОВ “Харчопром” у ТОВ ТД “Мірріс” маркетингових послуг суперечать пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та є фактичним встановленням додаткових обмежень щодо віднесення до складу валових втрат всупереч п. 5.11 ст. 5 Закону.

На думку позивача у податкового органу були відсутні підстави для визнання правочинів з контрагентами ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес” нікчемні. Відомості про всіх контрагентів на момент вчинення господарських операцій знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і останні були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Таким чином, правочині вчиненні з дотриманням ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, як наслідок валові витрати та податковий кредит сформовані з дотриманням вимог Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав повністю суду пояснив, що під час проведення перевірки було надано повний пакет первинних документів на підтвердження сформованих валових витрат та податкового кредиту і підстав для неврахування їх під час проведення перевірки у податкового органу не має. В судовому засіданні представник позивача просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0001522342/2 від 05.11.2010 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 6356937 грн. в т.ч. 3583411 грн. основного платежу та 2773526 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. згідно якого визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 2907384 грн. в т.ч. 1938256 грн. основного платежу та 969128 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001542342/0 від 05.11.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 71033 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 35517 грн.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки було встановлено не включення до складу валових доходів суми комісійної винагороди отримання якої передбачено за договорами комісії з ПП. ОСОБА_5 в розмірі 27117 грн. та 402222 грн. Вказане порушення призвело так само і до заниження податкового зобовязання по ПДВ. Зазначає, що під час проведення перевірки ревізорами було встановлено заниження балансової вартості запасів на ТОВ “Харчопром” на суму 142513 грн. у звязку з визнанням попередньо придбаних продуктів харчування непридатними для подальшої реалізації. Представник відповідача пояснив, що підприємством було завищено валові витрати на вартість придбаних у ТОВ “Мірріс” маркетингових послуг. На думку податкового органу надані під час проведення перевірки первинні документи на дають можливість встановити факт використання вказаних послуг в рамках господарської діяльності позивача.

Представник відповідач, також зазначив, що правочини вчинені ТОВ “Харчопром” з ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП “Вальдес” не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що ними обумовлені і є нікчемними. Враховуючи нікчемність правочинів, валові витрати та податковий кредит сформований позивачем по вказаних господарських операціях безпідставно. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ “Харчопром” повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.05.2010 р. ДПІ у м. Рівне було складено акт № 26/23/33001184 про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р.

За результатами проведеної перевірки було встановлено порушення пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1, 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.4.2, 5.4.4, п. 5.4, п. 5.9, ст. 5, пп. 7.3.5, 7.3.6 п. 7.3 ст. 7, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на суму 3583411 грн. та порушення п. 4.1 ст. 4 та пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в результаті чого занижено податкове зобовязання по податку на додану вартість на суму 1938411 грн. та завищено бюджетне відшкодування на суму 71033 грн.

На підставі акта перевірки 26/23/33001184 від 07.05.2010 р. ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001522342/0 від 25.05.2010 р. про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 6 356937 грн. в т.ч. 3583411 грн. основного платежу та 2773526 грн. застосованих штрафних санкцій, № 0001532342/0 від 25.05.2010 р. про визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 2907384 грн. в т.ч. 1938256 грн. основного платежу та 969128 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0001542342/0 від 25.05.2010 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 р. на 71033 грн. та застосування штрафних санкцій на 35517 грн.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням ДПІ у м. Рівне № 34925/25-09 від 04.08.2010 р. первинна скарга ТОВ “Харчопром” була залишена без задоволення та прийнято аналогічні податкові повідомлення-рішення зі значком “1” від 06.08.2010 р.

Рішенням ДПА в Рівненській області № 20815/25-16/297 від 25.10.2010 р. повторна скарга ТОВ “Харчопром” була задоволена частково та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001522342/0 від 25.05.2010 р. та № 0001522342/1 від 06.08.2010 р. в частині визначення податку на прибуток підприємств на суму 102000 грн. в т.ч. 60000 грн. основного платежу та 42000 грн. застосованих штрафних санкцій в решті скаргу було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення зі значком “2” від 25.11.2010 р. з урахуванням Рішенням ДПА в Рівненській області № 20815/25-16/297 від 25.10.2010 р.

Судом також, встановлено, що згідно договору комісії від 20.01.2009 р. ТОВ “Харчопром” було реалізовано на експорт товар. Під час проведення перевірки на підставі бухгалтерських регістрів було встановлено розмір виручки отриманої ТОВ “Харчопром” від реалізації товару на експорт за договором комісії. Посилаючись на ст. 1020 Цивільного кодексу України податковий орган вважає, що позивач зобовязаний був утримати із суми виручки комісійну винагороду та збільшити на її розмір валові доходи. ТОВ “Харчопром” вказані дії не було зроблено в результаті чого було занижено валовий дохід на суму 27117 грн. в т. ч. 3 кв. 2009 р. на суму 8319 грн., 4 кв. 2009 р. на суму 18798 грн. та податкові зобовязання по ПДВ на суму 5423 грн.

24.07.2009 р. ТОВ “Харчопром” було укладено договір комісії з ПП ОСОБА_5, згідно якого позивачем було отримано паливно-мастильних матеріалів на суму 3417777,52 грн. в т.ч. ПДВ 80444,4 грн.

Враховуючи, що згідно умов договору сума комісійної винагороди, що повинен отримати ТОВ “Харчопром” становить 15 % відповідачем було збільшено валові доходи на суму 402222 грн. (427222,2 - 25000) та податкові зобовязання по ПДВ на суму 79444 грн.

Під час проведення перевірки та під час розгляду справи по суті було встановлено, що розмір комісійної винагороди отриманої ТОВ “Харчопром” від подальшої реалізації товару становить 25000 грн.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Згідно пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника

податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Аналогічні положення містяться в пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Законі України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 2.3.2. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

Аналізуючи норми Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. та Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. в розрізі вимог встановлених Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25 серпня 2005 р. за № 925/11205 щодо фіксування порушень податкового законодавства суд приходиться до висновку, що твердження податкового органу про заниження валового доходу та податкових зобовязань по ПДВ повинні ґрунтуватися на первинних документах, що засвідчують факт отримання ТОВ “Харчопром” комісійної винагороди в розмірі 32540 грн. в т.ч. ПДВ в сумі 5423 грн. та від ПП. ОСОБА_5 в сумі 512666,63 грн. в т.ч. ПДВ 80444,4 грн.

Як вбачається з акта перевірки № 26/23/33001184 від 07.05.2010 р. твердження податкового органу про отримання ТОВ “Харчопром” комісійної винагороди ґрунтується виключно на умовах договорів комісії та документах, що засвідують отримання ТМЦ за вказаними договорами. При цьому ревізорами не наведено посилання на банківські виписки, акти наданих послуг, інші документи, що засвідчують факт надання послуги та отримання позивачем доходу. За таких обставин суд прийшов до висновку, що твердження податкового органу про отримання ТОВ “Харчопром ” комісійної винагороди на суму якої занижено валові доходи та податкові зобовязання по ПДВ не ґрунтуються на первинних документах та є за своєю суттю домислами на підставі яких не дозволяється визначати суму податку на прибуток та податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, податковий орган стверджує про порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в результаті чого було занижено приріст запасів за 9 місяців 2009 р. на суму 142513 грн.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

ТОВ “Харчопром” займається торгівлею спеціями. Вказані продукти харчування мають значний термін придатності та не потребують особливих умов зберігання.

Під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем на протязі 2007-2008 р. було придбано у ПП ОСОБА_6, ПП ВКФ “Трейд-Пак” та ТОВ “Бізнес-Скай” спеції. Далі ревізори зазначили, що вказані продукти були оприбутковані та перебували до липня 2009 р. на відповідальному зберіганню у ПП ВКФ “Тред-Пак”. 28.04.2010 р. інвентаризаційною комісією було встановлено відсутність залишків товарів на складає скаржника. Таким чином, ревізори дійшли висновку, що спеції не були використані в господарській діяльності та зіпсувалися. Як наслідок їх вартість не могла барти участі в розрахунку приросту/убутку балансової вартості запасів.

Проте такі висновки є передчасними і ґрунтуються виключно на домислах, а не на фактах, що підтверджуються документально.

Як було встановлено податковим органом під час проведення перевірки ТОВ “Харчопром” володіє складськими приміщеннями (п. 9 додатку 1 до акту перевірки). Інвентаризація запасів була проведена лише 28.04.2010 р. Таким чином період січень-квітень 2010 р. ревізорами не досліджувався.

При цьому за вказаний період ТОВ “Харчпром” було реалізовано придбані у ПП ОСОБА_6, ПП ВКФ “Трейд-Пак” та ТОВ “Бізнес-Скай” спеції, а отриману виручку включено до складу валового доходу за 1 кв. 2010 р., що підтверджується дослідженими під час розгляду справи первинними документами. Вказані обставини ревізорами не враховувалися і фактично були проігноровані. Як наслідок, на підставі здогадок було штучно було сформовано порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Судом встановлено, що обґрунтовуючи порушення норм пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 та пп. 5.4.2, 5.4.4 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в частині віднесення ТОВ “Харчпром” вартості отриманих від ТОВ ТД “Мірріс” маркетингових послуг на суму 554077,78 грн. податковий орган вказує, що по-перше, ТОВ ТД “Мірріс” не мало права надавати такі послуги, по-друге, отримання таких послуг в рамках господарської діяльності не підтверджується документально.

Суд не погоджується з такими висновками ДПІ у м. Рівне з наступних підстав.

Посилання відповідача на Методичні рекомендації з формування складу витрат та порядку їх планування в торговельній діяльності затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 22.05.2002 р. № 145 та Методичних рекомендацій щодо віднесення витрат подвійного призначення до складу валових затверджених наказом Міністерства України у справах науки і технологій від 21 січня 1999 р. № 15є некоректним та необґрунтованим. Вказані Методичні рекомендації визначають перелік витрат подвійного призначення на науково-технічне забезпечення господарської діяльності, винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, повязаних зосновною діяльністю платника податку, виплатою роялті та придбанням нематеріальних активів для їх використання в господарській діяльності платника податку.

В даному випадку на ТОВ “Харчпром” не виникає нематеріальний актив, який відображається на балансі товариства і на який останнє набуває прав власності.

При отриманні ТОВ “Харчпром” від ТОВ ТД “Мірріс” маркетингових послуг виникли виключно валові витрати повязані з організацією та веденням господарської діяльності, які і у відповідності до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. були включенні до складу валових витрат.

Сформовані валові витрати у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. підтверджуються первинними та розрахунковими документами, що досліджувалися судом під час розгляду справі. Вказані документи за змістом відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV і підстав у податкового органу їх не враховувати суд не встановив.

На момент їх видання відомості про ТОВ ТД “Мірріс” знаходилися в Єдиному державному реєстрі фізичних та юридичних осіб підприємців, як наслідок володіло належно право та дієздатністю для здійснення господарської діяльності.

Фактично висновки, ДПІ у м. Рівне щодо завищення валових витрат є прямим порушення пп. 5.11 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - відповідно до якого установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Додатково слід зазначити, що відсутність в статистичних даних ТОВ ТД “Мірріс” такого виду діяльності як надання маркетингових послуг не позбавляє товариство займатися таким видом діяльності оскільки останній не потребує наявності будь-яких дозвільних документів (ліцензій, сертифікатів, дозволів тощо)

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ТОВ “Харчопром” не було завищено валові витрати на 554078 грн.

Судом встановлено, що в акті перевірки вказано про порушення позивачем пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. в результаті чого ТОВ “Харчпром” не включено до складу рядка 01.6 Декларації “Інші доходи, крім визначених у рядку 01.1-01.5” суму 3587719 грн. (вартість отриманої в іноземній валюті виручки). Проте такі висновки є однобокими та не узгоджуються з нормами пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. через наступне.

Відповідно до пп. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - У разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

При цьому у відповідності до пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. - Платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

З аналізу пп. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. слідує, що фактично оподаткуванню підлягає лише частина чистого прибутку, яку підприємство може отримати в разі перевищення суми отриманої виручки на балансовою вартістю валюти.

ТОВ “Харчпром” до складу валових доходів було включено позитиву різницю між отриманою виручкою від продажу валюти та її балансовою вартістю.

В свою чергу ревізори, які проводили перевірку встановили, що до складу валових доходів ТОВ “Харчпром” не було включено суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем валюти. При цьому той факт, що до складу валових витрат не було включено балансову вартість іноземної валюти було проігноровано. Проте вказані дії суперечать абз. б) п. 4.2.2 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. згідно якого податковий орган зобовязаний самостійно визначити зобовязання в разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобовязань, заявлених у податкових деклараціях.

Таким чином, в разі якщо працівники ДПІ у м. Рівне збільшували валові доходи на суму гривень отриманих ТОВ “Харчпром” від реалізації іноземної валюти, вони зобовязані були збільшити валові витрати на суму балансової вартості проданої валюти. При цьому оподаткування підлягав би лише чистий прибуток (позитивна різниця) отриманий ТОВ “Харчпром” від такої операції, а не загальна сума виручки отримана від реалізації валюти.

Враховуючи вищевикладене, порушення пп. 7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р., що призвело до заниження валових доходів на суму 3587719 грн. є штучним та виникло лише внаслідок субєктивних дій відповідача.

Судом було встановлено, що ТОВ “Харчопром” було укладено ряд договорів купівлі-продажу нафтопродуктів з ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес”. На думку податкового органу вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними та спрямовані виключно на порушення публічного порядку, спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним і в силу ст.ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

В матеріалах справи наявні договори № 139/07-НП-09 від 21.07.2009 р., № 142/08-НП-09 згідно яких ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” продала для ТОВ “Харчопром” нафтопродукти згідно визначеної кількості та асортименту. В рамках вказаного договору було отримано нафтопродуктів на загальну суму 4215820,89 грн. без ПДВ згідно наступних актів приймання-передачі: № 139/07 від 27.07.2009 р. на суму 333146,61 грн. без ПДВ , згідно якого було отримано бензин в кількості 54,659 тонн; № 142/08 від 04.08.2009 р. на суму 397525,98 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 55059 тонн; № 147/09 від 03.09.2009 р. на суму 973641,03 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 128,195 тонн; № 194/12 від 21.12.2009 р. на суму 363793,99 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 52,762 тонн; № 189/12 від 21.12.2009 р. на суму 342102,75 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано дизпаливо в кількості 65,121 тонн; № 188/12 від 21.12.2009 р. на суму 430174,88 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 62,164 тонни; № 202/12 від 25.12.2009 р. на суму 410568,05 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 65,135 тонни; № 208/12 від 25.12.2009 р. на суму 355878,22 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 61,323 тонни; № 195/12 від 25.12.2009 р. на суму 305120,69 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано дизпаливо в кількості 58,359 тонни; № 201/12 від 24.12.2009 р. на суму 303868,69 грн. без ПДВ, згідно якого було отримано бензин в кількості 52,361 тонни.

Оплата проведена шляхом перерахування коштів ТОВ “Харчопром” на розрахунковий рахунок ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”. Станом на 31.12.2009 р. кредиторська заборгованість позивача по вказаних договорах становить 29431,21 грн.

В матеріалах справи наявний договір № ЗН-0000621 від 21.07.2009 р. згідно якого ТОВ “Західна нафтогазова компанія” продає для ТОВ “Харчопром” нафтопродукти в кількості, асортименті та на умовах поставки, що погоджуються додатково на кожну партію. На підставі наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі нафтопродуктів ТОВ “Харчопром” було отримано паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 3653611,27 грн. без ПДВ та сформовано на вказану суму валові витрати. Розрахунки між сторонами проведені повністю шляхом перерахування коштів покупцем на рахунки продавця.

В матеріалах справи наявний договір № 1/2-1-09/598 від 26.08.2009 р., згідно якого ВАТ “Концерн Галнафтогаз” зобовязується передати на визначених умовах для нафтопродукти в асортименті та кількості, що визначаються окремими додатками до договору.

В рамках вказаного договору, згідно наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі позивачем було отримано нафтопродуктів на загальну суму 430287 грн. без ПДВ., вартість яких включена до складу валових витрат. Розрахунки між сторонами проведені повністю шляхом перерахування коштів покупцем на рахунки продавця.

В матеріалах справи наявний договір № 025Ц від 26.08.2009 р. згідно якого ТОВ “Ревю ” зобовязано поставити для ТОВ “Харчопром” дизельне пальне, бензин А-80, А-92, А-95, мазут в кількості та по ціні, що визначається додатковими погодженнями.

Згідно видаткової накладної № 025/1Ц-ДТ від 29.08.2009 р. ТОВ “Харчопром” було отримано дизпаливо в кількості 113,278 тонн на суму 648516,55 грн. без ПДВ., вартість якого позивачем відображена в складі валових витрат. Розрахунки між сторонами проведені повністю шляхом перерахування коштів покупцем на рахунки продавця.

В матеріалах справи наявний договір № КО-56 від 21.12.2009 р. згідно якого ТОВ “Незалежна нафтова компанія” зобовязана поставити для ТОВ “Харчопром” нафтопродукти в кількості, асортименті та на умовах поставки, що визначаються додатками до договору. Згідно акту приймання-передачі № РН-0006068 від 22.12.2009 р. позивач отримав бензин в кількості 53,6 тонн на суму 352270,13 грн., що була включена до складу валових витрат. Станом на 31.12.2009 р. по вказаній господарській операції у ТОВ “Харчопром” наявна кредиторська заборгованість в сумі 10675,85 грн.

В матеріалах справи наявний договір № 19/10/2-09 від 19.10.2009 р. згідно якого ПП. “Вальдес” зобовязується поставити для ТОВ “Харчопром” нафтопродукти згідно асортименту, що визначається додатковою угодою.

Згідно наявної в матеріалах справи накладної ТОВ “Харчопром” було отримано дизпаливо в кількості 58,784 тонни на суму 319491,04 грн., вартість якого була віднесена позивачем до складу валових витрат. Розрахунки між сторонами проведені повністю шляхом перерахування коштів покупцем на рахунки продавця.

На підставі вказаних документів ТОВ “Харчопром” було сформовано валові витрати на загальну суму 9 619997 грн. в тому числі в 3 кв. 2009 р. в сумі 5250056 грн., 4 кв. 2009 р. в сумі 4 369941 грн.

Крім того на підставі податкових наданих постачальниками паливно-мастильних матеріалів ТОВ “Харчопром” було сформовано податковий кредит на загальну суму 1923999,38 грн., а саме:

-за липень 2009 р. - податкова накладна № 159 від 27.07.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 66629,32 грн. ПДВ; податкова накладна № 524 від 27.07.2009 р. ТОВ “Західна нафтогазова компанія” на суму 202 182,86 грн. ПДВ.

-за серпень 2009 р. податкова накладна № 4138 від 27.08.2009 р. ВАТ “Концерн Галнафтогаз” на суму 86057,40 грн. ПДВ; податкова накладна № 163 від 04.08.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 79505,20 грн. ПДВ; податкова накладна № 172 від 29.08.2009 р. ТОВ “Ревю” на суму 129703,31 грн. ПДВ.

-за вересень 2009 р. податкова накладна № 168 від 03.09.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 194728,21 грн. ПДВ.; податкова накладна № 678 від 30.09.2009 р. ТОВ “Західна нафтогазова компанія” на суму 227306,77 грн.

-за жовтень 2009 р. податкова накладна № 16 від 19.10.2009 р. ПП. “Вальдес” на суму 63898,21 грн. ПДВ; № 747 від 31.10.2009 р. ТОВ “Західна нафтогазова компанія” на суму 153419,81 грн. ПДВ.;

-за листопад 2009 р. податкова накладна № 810 від 03.11.2009 р. ТОВ “Західна нафтогазова компанія” на суму 147812,81 грн. ПДВ.

-за грудень 2009 р. податкова накладна № 1379 від 31.12.2009 р. ТОВ “Незалежна нафтова компанія”; № 210 від 21.12.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 86034,98 грн. ПДВ; № 211 від 21.12.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 68420,55 грн. ПДВ.; № 216 від 24.12.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 60773,74 грн. ПДВ.; № 219 від 25.12.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 61024,14 грн. ПДВ; № 221 від 25.12.2009 р. ПП. “Консалтингова фірма “Егіда” на суму 71175,64 грн. ПДВ.

В наступному придбані ТОВ “Харчопром” в ПП “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес” паливно-мастильні матеріали передавалися для ПП. ОСОБА_5 згідно укладених договорів комісії.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому у відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні вимоги передбачаються пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Досліджені в судовому засіданні первинні документи ТОВ “Харчопром” на придбання у ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес” та їх наступне передання для ПП. ОСОБА_5 повністю відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На момент вчинення господарських операцій відомості про ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес” знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та у відповідності до ст. 18 Закону України “ Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755-IVє достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказані особи були зареєстрованими платниками податку на додану вартість з правом виписування податкових накладних.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що правочини вчинені ТОВ “Харчопром” на придбання у ПП. “Консалтингова фірма “Егіда”, ТОВ “Західна нафтогазова компанія”, ВАТ “Концерн Галнафтогаз”, ТОВ “Ревю”, ТОВ “Незалежна нафтова компанія”, ПП. “Вальдес” нафтопродуктів є реальними та мають наслідком взаємну зміну прав та обовязків між сторонами. Будь-яких доказів зі сторони податкового органу на підтвердження їх нікчемності надано не було.

За таких обставин, доводи ДПІ у м. Рівне про завищення ТОВ “Харчопром” валових витрат на суму 9 619997 грн. та податкового кредиту на суму 1923999,38 грн. є необґрунтованими.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень № 0001522342/2 від 05.11.2010 р., № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. та № 0001542342/0 від 05.11.2011 р.

Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне № 0001522342/2 від 05.11.2010 р., № 0001532342/2 від 05.11.2011 р. та № 0001542342/0 від 05.11.2011 р.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0001522342/2 від 5 листопада 2010 року, №0001532342/2 від 5 листопада 2010 року, №0001542342/2 від 5 листопада 2010 року.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАРЧПРОМ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.