Постанова № 16084447, 24.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/104/2011

24 березня 2011 року 12год. 25хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гарбар О.М.;

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська

кондитерська фабрика"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу «Рівненська кондитерська фабрика» (далі позивач) звернулося з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м.Рівне №008691541/0/15-214 від 02.12.2010 року та №008691541/1/15-214 від 30.12.2010 року щодо донарахування податкового зобовязання в сумі 47695,20 грн. (за основним платежем 45424,00 грн., за штрафними санкціями 2271,20 грн.).

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» податковий кредит сформовано у відповідності до вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР у звязку з придбанням товарів, робіт та послуг, які в наступному використовувалися товариством в рамках господарської діяльності. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, що відповідають вимогам пп. 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Таким чином, позивач вважає, що ним було дотримано вимоги Закону України “Про податок на додану вартість”, а саме п.1.6 ст.1 та пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону.

Крім того, представник позивача пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки №882/15-200/00382214, даний акт складений на підставі висновків актів №657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року та №829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року, які позивачеві не вручені і ним не отримані, тому відповідно і підстави для внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість у позивача відсутні.

Представник позивача просив суд позов задовольнити повністю шляхом скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач адміністративний позов не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що відповідно до акту перевірки №829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року з доповненнями за № 47015/15-232 від 29.10.2010 року складено по декларації з ПДВ за серпень 2010 року звязку з не відображенням зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326,00 грн. згідно акту перевірки за № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року

Акт перевірки за № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено по декларації з ПДВ за травень 2010 року у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК УЛАН» за травень 2010 року (порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Отже, ДПІ у м. Рівне було складено акт перевірки за №882/15-200/00382214 від 19.11.2010 року згідно якого зменшується залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 5902,00 грн. та збільшується сума ПДВ яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на 45424,00 грн. (рядок 27 декларації) та прийняті податкові повідомлення-рішення з податку на додану вартість за №008691541/0/15-214 від 02.12.2010 року, за 008691541/1/15-214 від 30.12.2010 року.

В судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19.11.2010 року посадовими особами ДПІ у м.Рівне складено акт №882/15-200/00382214 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість.

В даному акті зазначено, що акт перевірки №829/15-200/00382214 від 20.10.2010 року з доповненнями за № 47015/15-232 від 29.10.2010 року складено по декларації з ПДВ за серпень 2010 року звязку з не відображенням зменшення залишку відємного значення за результатами перевірки податкового органу в сумі 51326,00 грн. згідно акту перевірки за №657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року

Акт перевірки за № 657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено по декларації з ПДВ за травень 2010 року у звязку з безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК УЛАН» за травень 2010 року (порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»).

Враховуючи дані висновки ДПІ у м.Рівне прийнято податкові повідомлення-рішення (враховуючи процедуру адміністративного оскарження) №008691541/0/15-214 від 02.12.2010 року та №008691541/1/15-214 від 30.12.2010 року щодо донарахування податкового зобовязання в сумі 47695,20 грн.

Відповідно до п.1.6 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для включення витрат до валових витрат, а податку на додану вартість - до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є отримання платником податків економічної вигоди від здійснення господарської операції, як складової господарської діяльності. При цьому презумується, що така господарська операція здійснюється з врахуванням комерційного інтересу, розумного співвідношення розміру понесених витрат та очікуваної вигоди.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що основою зняття податкового кредиту слугував акт перевірки №657/15-200/00382214 від 20.08.2010 року складено на декларацію з ПДВ за травень 2010 року у звязку із безпідставним віднесенням до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «АПК Улан» за травень 2010 року.

Згідно висновків вищезазначеного акту перевірки вбачається, що станом на 20.08.2010 року відповідно даних журналу звірки податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» за травень 2010 року в розділі ІІ «Податковий кредит» відображаються відхилення в сумі 141890 грн. з контрагентом ТОВ «АПК Улан». ТОВ «АПК Улан» дану суму ПДВ не задекларовано та відповідно податкові зобовязання за операціями з АВК ТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» не сплачено.

Тому, відповідачем аргументувалось порушення позивачем п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість.

Відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У спростуванні даних обставин позивачем надано до суду документи, що підтверджують факт придбання цукру у ТОВ «АПК Улан» за травень 2010 року, а саме: видакові накладні, податкові накладні, банківські виписки щодо здійснення оплати позивачем ТОВ «АПК Улан» за отриманий цукор. Якість отриманої продукції підтверджено посвідченнями про якість білого цукру кристалічного. Отриманий цукор від ТОВ «АПК Улан» відображено у бухгалтерському обліку позивача відповідно до прибуткових накладних. Також судом встановлено, що в подальшому цукор використано в господарській діяльності позивача на виготовлення кондитерських виробів, що підтверджується накладними на внутрішнє переміщення та актами списання.

Як зазначено представником позивача - для здійснення господарської діяльності придбавався цукор у ТОВ «АПК Улан».

Вчинення господарських операцій із вищезазначеними підприємствами підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних та інших первинних документів, а також використання цукру у господарській діяльності у період травень-липень 2010 року.

Дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Дана обставина також підтверджується листом позивача (а.с. 196) адресованого до Червонозаводського районного відділу Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області, з якого вбачається, що АВКТВТ «Рівненська кондитерська фабрика» вважає, що посадові особи ТОВ «АПК Улан» ввели заявника в оману, навмисно не сплативши до бюджету податок на додану вартість, що є шахрайством та просить перевірити обставини справи та притягнути винних осіб до відповідальності згідно чинного законодавства.

Тому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Відповідно до чинного законодавства сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобовязаннях останнього.

Чинним законодавством України на сторону, цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Позивачем дотримано вимоги Закону України «Про податок на додану вартість», а донарахування податкового зобовязання та нарахування штрафних санкцій у звязку з неможливістю підтвердити фактичне надходження податку на додану вартість до бюджету по ланцюгу постачальників є нормативно необґрунтованим.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень рішень №008691541/0/15-214 від 02.12.2010 року та №008691541/1/15-214 від 30.12.2010 року, а тому адміністративний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнь-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №008691541/0/15-214 від 02.12.2010 року, №008691541/1/15-214 від 30.12.2010 року.

Присудити на користь позивача Акціонерне виробничо-комерційне товариство відкритого типу "Рівненська кондитерська фабрика" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук А.В.