Постанова № 16084399, 30.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5577/10/1770

30 березня 2011 року 16год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Омельченко А.В.

відповідача: представник Бухта Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Петроль"

доДержавної податкової інспекції у м. Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Петроль" - звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне від 14.06.2010 року № 0001862342/0/23-318, від 13.07.2010 року № 0001862342/1, від 23.09.2010 року № 0001862342/2, а також від 30.06.2010 року № 0003571541/0/15-214, від 14.07.2010 року № 0003571541/1/15-214, від 29.09.2010 року № 0003571541/2/15-214.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 31.05.2010 року ДПІ у м. Рівне надано для ознайомлення акт № 729/23-100/36170996 про результати документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівне-Петроль" за лютий, березень 2010 року, на який платником податків у відповідності до п.4.4 Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року "Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" було подано заперечення.

За результатом розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у м. Рівне листом № 25179/23-118 від 08.06.2010 року, у відповідності до абз.9 п.4.4 Наказу ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, повідомило ТзОВ "Рівне-Петроль", що підприємством сформовано податковий кредит з податку на додану вартість з врахуванням вимог податкового законодавства.

Однак, 14.06.2010 року ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0001862342/0/23-318, яким ТзОВ "Рівне-Петроль" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 4 535 927,7 грн., в тому числі 3 433 639,00 грн. основного платежу та 1 099528,70 грн. штрафної (фінансової) санкції. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту перевірки № 729/23-100/36170996 від 31.05.2010 року, за результатами адміністративного оскарження залишене без змін.

Крім того, вказує, що 21.06.2010 року ДПІ у м. Рівне надано для ознайомлення акт про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівне-Петроль" за квітень 2010 року. На підставі вказаного акту 30.06.2010 року ДПІ у м. Рівне винесено податкове повідомлення-рішення № 0003571541/0/15-214, яким ТзОВ "Рівне-Петроль" визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 191 145,58 грн., в тому числі 2 086 805,31 грн. основного платежу та 104 340,27 грн. штрафної (фінансової) санкції, залишене без змін за результатами адміністративного оскарження.

Позивач вважає, що податковим органом проведено перевірку та складено акти перевірки всупереч установленому порядку, а висновки про допущені платником податків порушення при формуванні податкового кредиту звітних місяців не грунтуються на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, в актах перевірки зазначено, що контрагентами позивача ТзОВ "Вест Траст" та ТзОВ "Агістель" не подані декларації по податку на додану вартість за лютий, березень, квітень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку. Позивач стверджує, що податковий кредит звітних періодів було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, сума податку на додану вартість сплачена у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Вказує, що порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість такого платника податку.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав в повному обсязі з наведених в ньому підстав.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м.Рівне - адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.75-77), в яких вказав, що в квітні 2010 року ТзОВ "Рівне-Петроль" відніс до складу податкового кредиту 2 441 749,31 грн. податку на додану вартість по операціях з ТзОВ "Вест-Траст", код ЄДРПОУ 35395395. В ході перевірки було встановлено, що ТзОВ "Вест-Траст" не подана декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку. Однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Враховуючи викладене, підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТзОВ "Вест-Траст" за квітень 2010 року на суму 2 441 749,31 грн. За наслідками перевірки ДПІ у м. Рівне донараховано ТзОВ "Рівне-Петроль" податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2 086 805,31 грн., та зменшено суму, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 354 944 грн.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, аналогічні наведеним в запереченнях, а також пояснив, що за результатами документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівне-Петроль" за лютий, березень 2010 року було встановлено, що в лютому 2010 року позивачем до податкового кредиту включено податок на додану вартість в сумі 1 344 938,44 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Вес-Траст" та в сумі 59 737,65 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Агістель", а в березні 2010 року до податкового кредиту включено ПДВ в сумі 1 913 883 грн. по взаємовідносинах з ТзОВ "Вест-Траст" та 734 580 грн. по ТзОВ "Агістель". Відповідно до відповіді від 28.05.2010 року № 20325/7/23-38 ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, вказаними контрагентами позивача не подані декларації по податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку. Відтак, податковий орган дійшов висновку про безпідставне віднесення до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з ТзОВ "Вест Траст" та ТзОВ "Агістель" в лютому 2010 року на загальну суму ПДВ 1 404 676,12 грн., та в березні 2010 року на загальну суму ПДВ 2 648 463,11 грн. За наслідками перевірки донараховано податку на додану вартість на суму 2 750 309 грн.

Вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, в задоволенні позову просить відмовити за безпідставністю вимог.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, перевіривши їх в сукупності, відповідно до вимог закону, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що 28.05.2010 року Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівне-Петроль" з питань достовірності декларування податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року по взаємовідносинах з ТзОВ "Вест Траст" код 35395395 та ТзОВ "Агістель" код 36440291. За результатами перевірки складено акт № 729/23-100/36170996 від 31.05.2010 року (а.с.42-44).

Згідно розділу 4 "Висновок" акту, перевіркою встановлено порушення ТзОВ "Рівне-Петроль":

підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено суму податкового кредиту за лютий 2010 року на суму 1 404 676 грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) за лютий на суму 718586 грн. та до заниження податку на додану вартість на суму 686 090 грн.;

підпункту 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2010 року на суму 2 750 309 грн.

Як зазначено в акті перевірки, вказаного висновку податковий орган дійшов в зв'язку з тим, що ТзОВ "Рівне-Петроль" до податкового кредиту в лютому, березні 2010 року включив податок на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами ТзОВ "Вест Траст" та ТзОВ "Агістель", якими не подані податкові декларації по податку на додану вартість за лютий, березень 2010 року, та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку. Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає, що однією з обов'язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, так як податок на додану вартість є непрямим податком, а відтак підприємством безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах з названими контрагентами в лютому 2010 року на загальну суму ПДВ 1 404 676,12 грн., в березні 2010 року на загальну суму ПДВ 2 648 463,11 грн.

На підставі акта перевірки № 729/23-100/36170996 від 31.05.2010 року ДПІ у м. Рівне прийнято 14.06.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0001862342/0/23-318, яким ТзОВ "Рівне-Петроль" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" усього 4 535 927,7 грн., у тому числі за основним платежем 3 436 399,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 099 528,7 грн. (а.с.39).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.07.2010 року № 0001862342/1, від 23.09.2010 року № 0001862342/2, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання (а.с.40,41).

Крім цього, Державною податковою інспекцією у м. Рівне проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівне-Петроль", поданої за квітень 2010 року (дата реєстрації в податковому органі 20.05.2010 року, вх. № 9001886195), за результатами якої складено акт від 11.06.2010 року № 513 (а.с.10).

Згідно висновку вказаного акту перевірки, на підставі підпунктів 7.7.5 та 7.7.7 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", збільшується сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету, - 2 086 805,31 грн., та зменшується сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - 616 740,00 грн.

Як зазначено в акті перевірки, вказаного висновку податковий орган дійшов у зв'язку з тим, що ТзОВ "Рівне-Петроль" в квітні 2010 року безпідставно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом ТзОВ "Вест-Траст", оскільки останнім не подана податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2010 року та відповідно не задекларовані зобов'язання з даного податку.

На підставі акта перевірки від 11.06.2010 року № 513 ДПІ у м. Рівне прийнято 30.06.2010 року податкове повідомлення-рішення № 0003571541/0/15-214, яким ТзОВ "Рівне-Петроль" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах" усього 2 191 145,58 грн., у тому числі за основним платежем 2 086 805,31 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 104 340,27 грн. (а.с. 7).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, за наслідками якої скарги платника податків залишені без задоволення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.07.2010 року № 0003571541/1/15-214, від 29.09.2010 року № 0003571541/2/15-214, якими визначено нові граничні строки сплати податкового зобов'язання (а.с.8,9).

Судом встановлено, що згідно з поданою ТзОВ "Рівне-Петроль" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року в рядку 10.1 в колонці "Б" зазначена сума ПДВ в розмірі 1 457 917,0 грн., з них ПДВ в сумі 1 344 938,45 грн. виникло за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по ТзОВ "Вест Траст" (код 3539595, іпн 353953904615), та податку на додану на додану вартість в сумі 59 737,68 грн. по ТзОВ "Агістель"(код 36440291, іпн 364402904628) (а.с.105-112).

Згідно з поданою ТзОВ "Рівне-Петроль" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року, в рядку 10.1 в колонці "Б" зазначена сума ПДВ в розмірі 2 689 001 грн., з них ПДВ в сумі 1 913 882,96 грн. виникло за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по ТзОВ "Вест Траст" (код 3539595, іпн 353953904615) та податку на додану на додану вартість в сумі 691 311,55 грн. по ТзОВ "Агістель" (код 36440291, іпн 364402904628) (а.с.123-130).

Згідно з поданою ТзОВ "Рівне-Петроль" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2010 року, в рядку 10.1 в колонці "Б" зазначена сума 2 526 825 грн., з них податок на додану вартість в сумі 2 441 749,31 грн., який виник за рахунок включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість по ТзОВ "Вест Траст" (код 35395395 іпн 353953904615) (а.с.133-139).

При перевірці правомірності формування ТзОВ "Рівне-Петроль" податкового кредиту за звітні періоди лютий, березень, квітень 2010 року судом встановлено наступне.

Згідно довідки АА № 142728 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видами діяльності ТзОВ "Рівне-Петроль" за КВЕД є роздрібна торгівля пальним (50.50.0), оптова торгівля паливом (51.51.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0) а.с. 38.

01.06.2009 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою діяльністю "Агістель" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 2009-24-П, терміном дії до 31.12.2010 року (а.с.33-34).

03.11.2008 року між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вест-Траст" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 87-2008/П, терміном дії до 31.12.2010 року (а.с.35-36).

На виконання договірних зобов'язань ТзОВ "Агістель" в перевірених періодах поставлено позивачу нафтопродукти (дизпаливо та бензин) відповідно до видаткових накладних:

- № 100201000000006 від 01.02.2010 року на суму 358 426,07 грн., у т.ч. ПДВ 59 737,68 грн. (а.с.24);

- № 100301000000016 від 01.03.2010 року на суму 4 147 869,31 грн., у т.ч. ПДВ 691 311,55 грн. (а.с.22).

В підтвердження поставки ТзОВ "Агістель" для позивача виписані податкові накладні:

- № 100201000000006 від 01.02.2010 року, номенклатура поставки - дизпаливо, на суму 358 426,07 грн., у т.ч. ПДВ 59 737,68 грн. (а.с.28);

- № 100301000000016 від 01.03.2010 року, номенклатура поставки - бензин, дизпаливо, на суму 4 147 869,31 грн., у т.ч. ПДВ 691 311,55 грн. (а.с.26).

На виконання договірних зобов'язань ТзОВ "Вест-Траст" в перевірених періодах поставлено позивачу нафтопродукти (дизпаливо та бензин) відповідно до видаткових накладних:

- № 100201000000004 від 01.02.2010 року на суму 8 069 630,66 грн., у т.ч. ПДВ 1 344 938,45 грн. (а.с.25);

- № 100301000000016 від 01.03.2010 року на суму 11 483 297,75 грн., у т.ч. ПДВ 1 913 882,96 грн. (а.с. 23);

- № 100401000000022 від 01.04.2010 року на суму 14 650 495,86 грн., у т.ч. ПДВ 2 441 749,31 грн. (а.с. 31).

В підтвердження поставки ТзОВ "Вест-Траст" для позивача виписані податкові накладні:

- № 100201000000004 від 01.02.2010 року на суму 8 069 630,66 грн., у т.ч. ПДВ 1 344 938,45 грн. (а.с.29);

- № 100301000000016 від 01.03.2010 року на суму 11 483 297,75 грн., у т.ч. ПДВ 1 913 882,96 грн. (а.с. 27).

- № 100401000000022 від 01.04.2010 року на суму 14 650 495,86 грн., у т.ч. ПДВ 2 441 749,31 грн. (а.с. 30).

Оплата позивачем одержаних нафтопродуктів для контрагентів ТзОВ "Агістель" та ТзОВ "Вест-Траст" підтверджується дослідженими судом платіжними дорученнями (а.с.153-168, 179-193), звітами банку про дебетові та кредитові операції на рахунку позивача (а.с.146-152), відповідачем не заперечується. Товарність операцій позивача з названими контрагентами, відповідність оформлення податкових накладних вимогам закону відповідачем під сумнів не ставиться.

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту на час виникнення та існування спірних правовідносин визначались нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (далі по тексту постанови іменовано - Закон № 168/97).

Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми Закону № 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що укладення позивачем із ТзОВ "Агістель" та ТзОВ "Вест-Траст" договорів поставки нафтопродуктів та перерахування позивачем коштів названим контрагентам в оплату вказаного товару відповідало основному виду господарської діяльності позивача. Паливно-мастильні матеріали придбавалися позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, судом встановлено, що на дату укладення названих договорів, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, ТзОВ "Агістель" та ТзОВ "Вест-Траст" в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані ТзОВ "Агістель" та ТзОВ "Вест-Траст" податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обовязкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 та видані особами, зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97).

Таким чином, позивач сформував податковий кредит з названих операцій в лютому, березні, квітні 2010 року у повній відповідності до приписів Закону № 168/97, а зокрема по даті здійснення першої із подій, повязаної з придбанням товару, з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, на підставі податкових накладних, виданих особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, які містять всі необхідні реквізити, сплативши суму ПДВ у складі вартості придбаваємого товару.

Закон № 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами та від того, чи знаходяться вони за зареєстрованим місцезнаходженням та чи дотримуються податкової дисципліни.

З аналізу положень Закону № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції, за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює "за першою подією" (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону № 168/97) формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів "у зв'язку з надмірною сплатою податку" не містить застережень, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України "Про систему оподаткування" (в редакції, чинній на час виникнення та існування спірних правовідносин), відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10.

Системний аналіз вказаних норм закону та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при формуванні податкового кредиту в лютому, березні, квітні 2010 року по взаємовідносинах з контрагентами ТзОВ "Агістель" та ТзОВ "Вест-Траст" позивач діяв у повній відповідності з приписами закону. Відтак, висновки ДПІ у м. Рівне про порушення ТзОВ "Рівне-Петроль" пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у розмірі п'яти відсотків від суми донарахованого податкового зобов'язання, - суд вважає необгрунтованими.

Крім цього, в ході судового розгляду позивач надав до справи лист за підписом заступника начальника Державної податкової інспекції у м. Рівне від 26.11.2010 року № 51548/15-233, адресований керівнику ТзОВ "Рівне-Петроль", з якого вбачається наступне. "...17.11.2010 року ТзОВ "Вест-Траст" було подано податкову звітність по ПДВ за квітень 2010 року, в якій до складу податкових зобов'язань включено суму ПДВ в розмірі 2 441 749,31 грн. по ТзОВ "Рівне-Петроль", в результаті чого усунуто розбіжність, яка була встановлена між двома вищевказаними підприємствами за квітень 2010 року. Тому, виходячи з вищевикладеного, ДПІ у м. Рівне відкликає акт від 11.06.2010 року № 513 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ТзОВ "Рівне-Петроль" за квітень 2010 року та скасовує податкові повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 0003571541/0/15-214, від 14.07.2010 року № 0003571541/1/15-214 та № 0003571541/2/15-214 від 29.09.2010 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 191 145,58 грн., в т.ч. 2 086 805,31 грн. та 104 340,27 грн. штрафної (фінансової) санкції та рішення ДПІ у м. Рівне про результати розгляду первинної скарги № 30841/25-09 від 12.07.2010 року, рішення ДПА в Рівненській області № 17626/25-16/233,235 від 13.09.2010 року про результати розгляду повторної скарги на податкове повідомлення-рішення № 0003571541/0/15-214 від 30.06.2010 року (№ 0003571541/1/15-214 від 14.07.2010 року), рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги № 25049/7/25-0115 від 17.11.2010 року на податкове повідомлення-рішення № 0003571541/0/15-214 від 30.06.2010 року та на рішення, прийняті за розглядом скарг (а.с.195).

Після дослідження судом вищевказаного документу, представник відповідача позицію податкового органу, викладену в письмових запереченнях, частково змінив, суду додатково пояснив, що в зв'язку з наявністю листа ДПІ у м. Рівне від 26.11.2010 року № 51548/15-233 вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0003571541/0/15-214 від 30.06.2010 року є скасованим, а тому предмет спору в частині такого податкового повідомлення-рішення відсутній.

На думку представника позивача, скасування податковим органом нижчого рівня рішень вищестоящих податкових органів не грунтується на законі.

Оцінюючи фактичні обставини справи в зазначеній частині, суд приймає до уваги, що скасування рішень органів державної податкової служби регламентовано статтею 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", а саме: Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Цей порядок не застосовується щодо рішень податкової міліції.

Як встановлено матеріалами справи, державною податковою адміністрацією України 17.11.2010 року за № 12251/6/25-0115 прийнято рішення про результати розгляду повторної скарги ТзОВ "Рівне-Петроль", відповідно до якого податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 30.06.2010 року № 0003571541/0/15-214 та рішення ДПА в Рівненській області від 13.09.2010 року № 17626/25-16/233,235, прийняте за розглядом повторної скарги, залишені без змін.

Відповідно до абз. 4 п.п. 5.2.2 та 5.2.4, пп. 5.2.5 п. 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом повторних скарг, та податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 30.06.2010 року № 00035711541/0/15-214 не підлягають адміністративному оскарженню, але з урахуванням строків давності можуть бути оскаржені до суду в порядку, визначеному чинним законодавством (а.с. 61-62)

З огляду на наведене, суд вважає, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 30.06.2010 року № 00035711541/0/15-214 була фактично завершена після прийняття рішення ДПА України про результати розгляду повторної скарги платника податків, в зв'язку з чим законом визначена можливість оскарження такого рішення лише в судовому порядку.

Суд вважає, що лист ДПІ у м. Рівне від 26.11.2010 року № 51548/15-233 про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення, а також рішень ДПА в Рівненській області та ДПА України за розглядом скарг на податкове повідомлення-рішення, не можуть створювати вказаних в ньому юридичних наслідків, оскільки закон не наділяє податковий орган нижчого рівня правомочностями щодо скасування рішень вищестоящих податкових органів, як і в частині скасування податкових повідомлень-рішень, процедура адміністративного оскарження яких закінчилась.

З огляду на вищевикладене, суд відхиляє пояснення представника відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення листом ДПІ у м. Рівне від 26.11.2010 року № 51548/15-233 як таке, що не грунтується на нормах закону, та вважає, що порушене право платника податків підлягає до поновлення в судовому порядку.

Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне діяла всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішень, чим порушила законні інтереси платника податку - позивача, що свідчить про протиправність податкових повідомлень-рішень від 14.06.2010 року № 0001862342/0/23-318, від 13.07.2010 року № 0001862342/1, від 23.09.2010 року № 0001862342/2, та податкових повідомлень-рішень від 30.06.2010 року № 0003571541/0/15-214, від 14.07.2010 року № 0003571541/1/15-214, від 29.09.2010 року № 0003571541/2/15-214.

Згідно статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 14.06.2010 року № 0001862342/0/23-318, від 13.07.2010 року № 0001862342/1, від 23.09.2010 року № 0001862342/2.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 30.06.2010 року № 0003571541/0/15-214, від 14.07.2010 року № 0003571541/1/15-214, від 29.09.2010 року № 0003571541/2/15-214.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівне-Петроль" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.