Постанова № 16084340, 29.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/48/2011

29 березня 2011 року 14год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Матвійчук Н.М., Суржко Т.В.

відповідача: представник Мартинович Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Лоція-91"

доДержавна податкова інспекція у Рівненському районі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Лоція-91", звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Рівненському районі № 0001051650/0 від 15.07.2010 року, № 0001051650/1 від 11.08.2010 року, № 0001051650/2 від 19.10.2010 року, та № 0001051650/3 від 04.01.2011 року (з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

В обгрунтування позову зазначає, що ДПІ у Рівненському районі на підставі акту перевірки № 429/85/16/13983719 зроблено висновок, що ПП "Лоція-91" не має права на отримання бюджетного відшкодування з урахуванням підпункту "а" п.п.7.7.11 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в звязку з тим, що таке право відсутнє у осіб, які мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування.

Спірні податкові повідомлення-рішення, якими зменшено суму бюджетного відшкодування, задекларованого за травень 2010 року в сумі 8416,00 грн., вважає безпідставними, зазначає, норма закону, на яку покликається податковий орган, містить виняток: крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Вказує, що в ході перевірки податковому органу було надано первинні бухгалтерські документи, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту саме у зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей, послуг, робіт, спрямованих на будівництво (реконструкцію) виробничих приміщень, оскільки інших видів діяльності в перевіреному періоді платник податків не здійснював. Податковим органом під час перевірки не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в деклараціях сум податкового кредиту, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Крім цього, в акті перевірки висновки податкового органу про зменшення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку, обгрунтовані ст. 8 п. 8.2. п.п. 8.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Однак, вказана норма закону є підставою після підписання акту введення в експлуатацію основних фондів нараховувати амортизацію та поступово відносити витрати на їх придбання, виготовлення та поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Закон України "Про податок на додану вартість" не ставить право на заявлений до бюджетного відшкодування податок на додану вартість в залежність від обов'язкового введення в експлуатацію основних фондів, та не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо надання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В судовому засіданні представники позивача адміністративний позов підтримали в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 44), з наведених у ньому підстав. Додатково пояснили, що по аналогічних податкових деклараціях з податку на додану вартість за попередні звітні періоди 2009-2010 років позивачем одержано заявлену суму бюджетного відшкодування, що підтверджується листом УДК у Рівненському районі № 05-18/642-1645 від 12.07.2010 року (а.с. 41). Також вказують, що формування позивачем податкового кредиту відповідає нормам Податкового кодексу України, зокрема п. 198.3 ст. 198, п.200.5 ст. 200, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування.

Адміністративний позов просять задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Рівненському районі, адміністративний позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с.85-87). Представник відповідача в судовому засіданні на обгрунтування заперечень пояснив, що проведеною відповідачем перевіркою встановлено, що всупереч абз. "а" пп.7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за травень 2010 року, яка становить 8416,00 грн., в зв'язку з чим у платника податку відсутнє право на бюджетне відшкодування.

Вказує, що надання права на бюджетне відшкодування особі, яка мала обсяги оподаткованих операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування у разі, якщо нарахування податкового кредиту відбулося внаслідок придбання або спорудження основних фондів, залежить від того чи відображено на балансі підприємства надходження (придбання, створення) основних засобів.

Зазначає, що в останніх роз'ясненнях Державна податкова адміністрація України наполягає, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на балансі платника ПДВ (лист ДПА України від 27.01.2010 р. № 1366/7/07-1417). При цьому під відображенням на балансі розуміється облік основних засобів на рахунку 10 "Основні засоби", бо до цього моменту ще не можна підтвердити належність придбаних (споруджених) активів до основних фондів, і будівництво ще не досягло кінцевої стадії.

На підставі вищевикладеного податковим органом зроблено висновок, що в порушення абз. "а" п.п 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ПП "Лоція-91" завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2010 року в розмірі 8416,0 грн., відтак вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у зв'язку з фактичним порушенням зі сторони ПП "Лоція-91" вимог податкового законодавства, є правомірними. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що 15.07.2010 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, поданої Приватним підприємством "Лоція-91" за травень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 429/85/16/13983719 (а.с.4).

В акті перевірки зазначено, що задекларована платником сума бюджетного відшкодування 8 416 грн. сформована із сум від'ємного значення, які виникли в 2008 році у грудні - 167 грн. та в 2010 році у квітні - 8246 грн.

Відповідно до наданих до перевірки документів, надходження основних фондів "Лоція-91" облікуються на балансі підприємства як незавершене будівництво, що відповідно до абз. "а" пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дає платнику права на бюджетне відшкодування.

На підставі акту перевірки № 429/85/16/13983719 від 15.07.2010 року Державною податковою інспекцією у Рівненському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001051650/0 від 15.07.2010 року, яким у звязку з встановленим порушенням абз. "а" пп. 7.7.11 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість ПП "Лоція-91" в розмірі 8416,00 грн. (а.с.10).

Позивач використав процедуру адміністративного оскарження, за результатами якої скарги платника податків залишені без задоволення, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001051650/1 від 11.08.2010 року, № 0001051650/2 від 19.10.2010 року, та № 0001051650/3 від 04.01.2011 року (а.с. 9, 8, 45).

При вирішенні даного адміністративного спору суд враховує, що на час виникнення та існування спірних правовідносин порядок нарахування, сплати до бюджету та бюджетного відшкодування податку на додану вартість були регламентовані Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97).

Відповідно до пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97, сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому не має права на отримання бюджетного відшкодування відповідно до підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7 Закону:

а) особа, яка:

була зареєстрована як платник цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів за рішенням Кабінету Міністрів України);

мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Як зазначив представник ДПІ у Рівненському районі в судовому засіданні, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у зв'язку з перевищенням суми бюджетного відшкодування обсягів оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців. Однак, така умова, передбачена вказаною нормою, не застосовується у випадку нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів.

Згідно з пунктом 1.17 статті 1 Закону № 168/97, терміни "основні фонди" та "нематеріальні активи" розуміються у значенні, визначеномуЗаконом України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин). Відповідно допідпункту 8.2.1 пункту п. 8.2 статті 8 зазначеного Закону під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судом встановлено, що 18.06.2010 року позивачем до органу державної податкової служби подана податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2010 року разом з заявою про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 8416 грн. (а.с.82-84).

Як стверджується матеріалами справи, відповідно до додатку 2 "Довідка щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоді" зазначена сума бюджетного відшкодування сформована із сум від'ємного значення, які виникли в 2008 році у грудні - 167 грн. та в 2010 році у квітні - 8246 грн. Платником надані до перевірки копії платіжних доручень, реєстри, копії отриманих податкових накладних та чек від касового апарату за грудень 2008 року у сумі 167 грн., з них сплачена сума 167 грн., та квітень 2010 року - 8246 грн., з них сплачена сума 846 грн., оплата яких відбулась у квітні 2010 року.

Понесені позивачем у вказаних періодах витрати на придбання будівельних матеріалів, робіт, послуг, обладнання, по яких податок на додану вартість включений в податковий кредит, в повному розмірі підтверджені первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, зокрема податковими накладними, виписками банку, квитанціями (а.с.23-54). Даний факт не заперечується ДПІ у Рівненському районі.

Крім того, позивач згідно проектної документації здійснює спорудження (будівництво) основних фондів, зокрема реконструкцію виробничих приміщень, що перебувають у власності позивача (дозвіл на виконання будівельних робіт № 499 від 30.07.2008 року) (а.с.63). Відповідно до укладеного договору № 41.06/08 від 30.07.2008 року, генеральним підрядником по виконанню реконструкції господарських та адміністративних будівель з добудовою нових цехів для виробництва вязаних виробів (спецрукавиць) з покриттям їх латексом, виступає ВАТ "Рембуд" (а.с.60-61).

Тобто, протягом перевіреного періоду ПП "Лоція-91" здійснило придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів, внаслідок чого і відбулося декларування відємного значення податку на додану вартість. А тому, позивач на підставі абзацу третього підпункту "а" підпункту 7.7.11 пункту 7.7 статті 7Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР не позбавляється права на отримання бюджетного відшкодування в сумі 8416 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За змістом ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Всупереч цьому, відповідачем не були доведені ті обставини, на яких ґрунтувались його заперечення. Посилання представника відповідача на те, що право на отримання бюджетного відшкодування, яке виникло під час спорудження або придбання основних фондів, виникає лише тоді, коли такі основні фонди відображаються на рахунку 10 "Основні засоби", не обґрунтоване нормами законодавства.

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року № 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року за № 893/4186, передбачено, що для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів призначений рахунок 15 "Капітальні інвестиції".

Облік витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг по будівництву (реконструкції) основних фондів здійснюється позивачем по рахунку 15 "Капітальні інвестиції". В даному випадку, зарахування на баланс основних засобів може бути відображеним за дебетом рахунку 10 "Основні засоби" та кредитом рахунку 15 "Капітальні інвестиції" у разі введення основних фондів в експлуатацію. Однак, право на бюджетне відшкодування відповідно до вимог Закону України "Про податок на додану вартість" не залежить від обліку основних фондів на 10 рахунку бухгалтерського обліку та від моменту введення в експлуатацію основних фондів.

За наведених обставин, спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Рівненському районі про зменшення бюджетного відшкодування Приватному підприємству "Лоція-91" в сумі 8416 грн. є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Обґрунтування позивачем адміністративного позову нормами Податкового кодексу України, зокрема п. 198.3 ст. 198, п. 200.5 ст. 200, які регламентують порядок здійснення бюджетного відшкодування, на увагу суду не заслуговує, оскільки Податковий кодекс України, прийнятий 2 грудня 2010 року за № 2755-VІ, набрав чинності 1 січня 2011 року, а суму 8416 грн. було заявлено до бюджетного відшкодування в травні 2010 року, тобто до моменту набрання Податковим кодексом України чинності.

Судові витрати стягуються на користь позивача з Державного бюджету згідно статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001051650/0 від 15.07.2010 року, № 0001051650/1 від 11.08.2010 року, № 0001051650/2 від 19.10.2010 року, № 0001051650/3 від 04.01.2011 року.

Присудити на користь позивача Приватне підприємство "Лоція-91" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.