Постанова № 16084227, 22.03.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5992/10/1770

22 березня 2011 року 18год. 00хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Томчука А.В. за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Пузирко О.О.;

відповідача: представник Оніщук В.П.; третьої особи відповідача: представник Капустинська Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю " Рівнебудстар"

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державна податкова адміністрація у Рівненській області.

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Рівнебудстар» звернулося до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002602342/2 та №0002612342/2 від 17 листопада 2010 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив суду, що податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням вимог податкового законодавства України, а висновки податкового органу не відповідають дійсності та фактичному характеру правовідносин. При цьому, представник позивача зазначив, що в акті планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 02.08.2010 року №1135/23-100/33450401 не прийнято в валові витрати вартість робіт з монтажу зовнішніх кабельних мереж та вартість будівельних робіт з улаштування покрівлі житлового будинку в м.Костопіль по вул.Коперніка,38, які виконані згідно укладених договорів підряду № ТТП-3 та № ТТП- 4 від 25.08.2009 року ТОВ «Технотрейд Плюс» на суму 817097,00 грн.

В акті перевірки зроблені висновки, що ТОВ «Технотрейд Плюс» не могло виконувати дані роботи. Зокрема трудові та виробничі потужності відсутні, підставою такої аргументації є декларація з податку на прибуток ТзОВ «Технотрейд-Плюс».

Електромонтажні роботи з монтажу зовнішніх кабельних мереж та будівельні роботи з улаштування покрівлі житлового будинку в м. Костопіль, вул.Коперніка 38 ТОВ «Технотрейд Плюс» виконані, так як будинок прийнятий в експлуатацію державною комісією. Розрахунки за виконані роботи проведені в безготівковій формі. За достовірність податкової звітності та фінансово-господарську діяльність ТОВ «Технотрейд Плюс», ТОВ «Рівнебудстар» не несе відповідальності.

Крім того, 01.10.2010 року листом № 19007/25-16/328 за підписом заступника голови ДПА в Рівненській області надійшло рішення про продовження строку розгляду скарги поданої позивачем 17.09.2010 року. Згідно вказаного рішення про продовження строку, строк розгляду скарги продовжено до 14 листопада 2010 року. Дану обставину позивач підтверджує оригіналом листа та поштовим конвертом про отримання. Однак, не отримавши у зазначений термін вмотивованої відповіді, позивачем отримані податкові повідомлення рішення № 0002602342/2 та № 0002612342/2.

Представником позивача зосереджено увагу на п.п. 5.2.2. п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якого, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Представник позивача зазначив, що останній день розгляду повторної скарги закінчився 14 листопада 2010 року, податкові зобовязання визначені податковим органом набули статусу узгоджених в звязку з задоволенням скарги та в звязку з задоволенням такої оскаржувані повідомлення-рішення прийняті начальником ДПІ в м.Рівне за межами строків встановлених законом, а тому є незаконними.

Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти адміністративного позову та просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В судовому засіданні пояснив, що в ході проведення планової документальної перевірки встановлено, що підприємством завищено витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 817097,00 грн. по контрагенту ТОВ «Технотрейд-Плюс». Суми податку на додану вартість за податковими накладними включено до податкових кредиту відповідного періоду, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, податкової декларації з податку на додану вартість та відповідають даним декларації з ПДВ за вересень 2009 року. В рахунок оплати за придбаний товар позивачем перераховано кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Технотрейд-Плюс».

Будь-яких інших фінансово-господарських документів, крім податкових накладних, видаткових накладних, та перелічених вище документів для перевірки не представлено. Трудові ресурси та виробничі потужності у ТОВ «Технотрейд-Плюс» які приймали б участь у виконанні і електромонтажних робіт з монтажу зовнішніх кабельних мереж та будівельних робіт з улаштування покрівлі житлового будинку (м. Костопіль, вул. Коперніка, 38) відсутні, про що свідчить подані декларації з податку на прибуток ТОВ «Технотрейд-Плюс».

Тому позивачем в порушення п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Рівнебудстар» завищено валові витрати на суму 817097,00 грн. На порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» товариством за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціях отримання товарів (робіт, послуг) від ТОВ «Технотрейд-Плюс» за вересень 2009 року у розмірі 163419,00 грн. Зменшено суму податку на додану вартість, що включено до складу податкового кредиту за вересень 2009 року на суму 163419,00 грн. та зменшено значення рядку 25.2 податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2009 року, що підлягає бюджетному відшкодуванню на зазначену суму.

Щодо неотримання платником податку рішення про розгляд повторної скарги, представник відповідача пояснив, що таку надсилає державна податкова адміністрація у Рівненській області.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15.02.2011 року залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державну податкову адміністрацію у Рівненській області.

Представник третьої особи заперечила проти позовних вимог, та пояснила суду, що на скаргу платника податків ДПА у Рівненській області прийняла рішення про результати розгляду повторної скарги від 11.11.2010 року за №22082/25-16/328, яка надіслана позивачу про, що свідчить витяг з журналу реєстрації вихідної кореспонденції ДПА в Рівненській області. Згідно реєстраційного номеру 22082 до ТОВ «Рівнебудстар» взято вихідний номер, та в подальшому рішення надіслано до платника податків.

Враховуючи вищевикладене, представник третьої особи просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення повністю.

Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнебудстар» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2010 року складено акт від 02.08.2010 року та з врахуванням оскарження в позивачем в адміністративному порядку податкових повідомлень-рішень відповідачем прийнято оскаржувані податкове повідомлення-рішення №0002602342/2 від 17 листопада 2010 року про визначення податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 273483,60 грн., та податкове повідомлення-рішення №0002612342/2 від 17 листопада 2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року в сумі 163419,00 грн.

Підставою для нарахування податкового зобовязання з податку на прибуток є висновок органу державної податкової служби про порушення підприємством положень п.п.5.2.1, п.5.2, абз.4 п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є висновок органу державної податкової служби про порушення підприємством положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Однак, такий висновок органу державної податкової служби не ґрунтується на дослідженні первинних документів бухгалтерського і податкового обліку, на положеннях норм чинного законодавства. Доводи та висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо наявності підстав для визначення податкового зобовязання та зменшення суми бюджетного відшкодування, суд вважає безпідставними та такими, що ґрунтуються на припущеннях відповідача. При цьому, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового є наявність у підприємства первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції. При цьому спеціальними податковими законами встановлюються ряд особливостей ведення податкового обліку платником податків.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для включення сум до складу валових витрат є будь-які витрати, які підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з нормою п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з законом про податок на додану вартість. Вказаним нормативно-правовим актом передбачений і порядок формування податкового кредиту платника податку.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що підставою для формування податкового кредиту є наявність первинного документа та податкової накладної, що підтверджують сформований підприємством податковий кредит.

Згідно з долученими до матеріалів справи письмовими доказами господарські взаємовідносини позивача з ТОВ “Технотрейд-плюс»” підтверджуються договорами підряду ТТП-3 та ТТП-4 від 26.08.2009 року. Відповідно до даних договорів роботи прийняті у вересні 2009 року згідно акту №208.1 та №208.2 приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2009 року типової форми КБ-2в, сторони погодили та підписали довідку про вартість виконаних робіт за вересень 2009 року типової форми КБ-3, в звязку з наданими послугами будівельно-монтажних робіт та на підставі свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Технотрейд-Плюс». В результаті підрядник (ТОВ «Технотрейд-Плюс) видав податкові накладні №208.1 та №208.2 від 09.09.2009 року, яка оформлена відповідно до вимог закону, про що відповідачем не заперечується. Вказані роботи оплачені позивачем згідно платіжних доручень №6 та №7 від 14.09.2009 року.

Те що дані роботи позивачем використані у власній господарській діяльності підтверджується свідоцтвом №1700000315 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, оскільки дане свідоцтво засвідчує відповідність ззавершення будівництва 80-ти квартирного житлового будинку в м.Костопіль, вул..Коперніка,38.

За наведених обставин, господарські операції вчинені між ТОВ «Рівнебустар» та ТОВ “Технотрейд-Плюс»”, підтверджуються належним чином оформленими документами первинного-бухгалтерського обліку, які стали підставою для включення даних сум до складу валових витрат та податкового кредиту.

На момент здійснення господарських операцій та на момент перевірки товариство з обмеженою відповідальністю “Технотрейд-Плюс” знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Тому, висновки відповідача щодо порушення позивачем п.п.5.2.1, п.5.2, п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідають фактичним обставинам справи.

Щодо доводів відповідача про нікчемність укладених позивачем договорів, то відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, нікчемним правочином є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Стаття 234 ЦК України визначає, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним правочином, який може бути визнаний судом недійсним. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними. Отже, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином законом не визнано нікчемним, такий правочин є оспорюваним і його недійсність може бути встановлена лише судом.

Враховуючи наведене, обставини щодо вчинення юридичними особами фіктивного правочину, тобто правочину лише для виду без фактичного його виконання, є підставою для звернення до суду про визнання такого правочину недійсними. Закон такі правочини не визнає нікчемними. На момент розгляду даного спору, відповідачем не надано доказів, що судом прийнято рішень про визнання недійсними вищенаведених правочинів позивача з ТОВ «Технотрейд-Плюс».

Що ж до доводів відповідача про те, що правочини позивача з ТОВ «Технотрейд-Плюс» порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного включення сум до складу валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах (договорі, податкових накладних, платіжних документах), складених позивачем з вказаним контрагентом лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

З точки зору цивільного права усі учасники цивільних правовідносин є добросовісними і їх вина визнається тільки при умові порушення будь ким з них цивільно-правових обовязків. При цьому з позовної заяви та доданих документів не вбачається, що сторони причиняли збитки державі і в них був умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави при укладанні правочинів. Вина є умовою цивільно-правової відповідальності, для субєктів підприємницької діяльності. Вона міститься у відношенні їх органів або посадових осіб до своєї протиправної поведінки. Умисел, як одна з форм вини, передбачає, що порушник розумів неправомірність своїх дій, передбачав їх несприятливі наслідки, бажав або свідомо допускав настання несприятливих наслідків. Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень не був обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили, щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені ТОВ “Технотрейд-Плюс” та ТОВ “Рівнебудстар”, а лише подані декларації з податку на прибуток ТОВ «Технотрейд-Плюс» з яких податковий орган не вбачає виробничих потужностей.

Тому, твердження органу податкової служби про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з ТОВ “Рівне-Метал” є необґрунтованим.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток по господарських операціях позивача з ТОВ “Технотрейд-Плюс”, містить припущення та не містить підтверджуючих доказів щодо відсутності наміру у сторін на створення правових наслідків, щодо невиконання позивачем та його контрагентом взятих на себе зобовязань, що відображені у вище перелічених первинно-бухгалтерських документах.

Крім того, судом встановлено, що в порядку адміністративного оскарження платником податку 17.09.2010 року направлено скаргу до ДПА у Рівненській області, згідно якої позивач просить податкові повідомлення-рішення від 12.08.2010 року №0002612342/0 та №0002602342/0 скасувати повністю.

Рішенням ДПА у Рівненській області від 01.10.2010 року №19007/25-16/328 продовжено розгляд повторної скарги до 14.11.2010 року.

Представником позивача зазначено, що позивач не отримував рішення про розгляд повторної скарги ТОВ «Рівнебудстар» від 17.09.2010 року.

В якості свідка в судовому засіданні допитаний головний державний податковий інспектор сектору апеляцій ДПА у Рівненській області Козачок Надія Василівна, яка пояснила, що після рішення про продовження розгляду скарги 11.11.2010 року підготовлено рішення про розгляд повторної скарги позивача, яке підписано заступником голови ДПА у Рівненській області та цього ж дня рішення надіслано до позивача через Укрпошту. Доказів про отримання зазначеної скарги позивачем не змогла надати, однак пояснила, що згідно відповіді поштамт ЦПЗ №1 повідомлено, що рекомендований лист від 11.11.2010 року на імя ТОВ “Рівнебудстар» за адресою вул.Гагаріна, 39 м.Рівне, 33003 та по технічній причині знайти його немає можливості.

Відповідно до п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом двадцятиденного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника контролюючого органу (або його заступника) про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту.

Встановлений п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлений строк надіслання позивачу рішення про розгляд повторної скарги закінчився 14.11.2010 року.

Наданий третьою особою реєстр відправки листів від 11.11.2010 року не є належним доказом направлення рішення про розгляд повторної скарги, оскільки він не відповідає вимогам п. 66 та пп. «г» п.203 Порядку пересилання поштових відправлень; він не містить відомостей про масу листа, плату за пересилання.

Отже надсилання податкових повідомлень-рішень №0002602342/2 та №0002612342/2 від 17 листопада 2010 року платнику податків є необґрунтованим, оскільки скарга підприємства вважається задоволеною, а податкові повідомлення-рішення №0002602342/0 та №0002612342/0 скасовані.

Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0002602342/2 та №0002612342/2 від 17 листопада 2010 року підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Судові витрати згідно частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує на користь позивача з Державного бюджету.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 17 листопада 2010 року №0002612342/2 та №0002602342/2.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнебудстар" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук А.В.