Постанова № 16083856, 24.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/311/2011

24 лютого 2011 року 17год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Будній М.М.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №001022344/0/23-318 від 23.12.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 132280 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що підприємством правомірно розраховано суму бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року. Доводить, що податковим органом під час перевірки, результати якої оспорюються, не було встановлено жодних порушень щодо відображення позивачем в декларації суми податкового зобовязання, натомість підтверджено наявність і відповідність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит. Зазначає, що відсутність підтвердження за результатами зустрічних перевірок та в ході співставлення даних факту декларування контрагентами по ланцюгу постачання сум податку на додану вартість до складу своїх податкових зобовязань, не впливає на право позивача по віднесенню до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість в ціні товарів та послуг та на заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. На підтвердження своїх доводів посилається на норми пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року. Представник позивача вважає посилання податкового органу про відсутність доказів на підтвердження факту надходження до бюджету надмірних сум ПДВ постачальниками ТОВ «РЗВА-Електрик»по ланцюгу постачання, як на підставу зменшення бюджетного відшкодування безпідставним та неаргументованим і таким, що не відповідає принципам визначення суми бюджетного відшкодування, встановлених пунктом 1.8. статті 1 та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, пояснив суду, що під час невиїзної документальної перевірки податкової декларації ТОВ «РЗВА-Електрик»з податку на додану вартість за квітень 2010 року, податковим органом не підтверджено бюджетне відшкодування по декларації за квітень 2010 року в сумі 132280 грн., що повязано з відсутністю відповідей на запити направлені до інших ДПІ про проведення зустрічних перевірок по основних постачальниках ТОВ «РЗВА-Електрик». Висновок податкового органу про завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування було зроблено на підставі відсутності результатів зустрічних перевірок, неможливістю підтвердження взаємовідносин позивача по ланцюгу постачання з контрагентами та внаслідок опрацювання бази автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Зазначив, що пп.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», крім інших обовязкових підстав виникнення у платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість, встановлено обовязкову наявність ще й такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум. Згідно з пп.7.7.10 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»джерелами сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»чітко передбачає, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України. Як наслідок, право платника податків на отримання бюджетного відшкодування залежить від надмірної сплати податку на додану вартість до бюджету, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Оскільки, при відпрацюванні ланцюгів постачання сировини, матеріалів та послуг встановлено ряд контрагентів, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань суми ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТОВ «РЗВА-Електрик», то відповідач правомірно вважає, що така сума податку на додану вартість відповідно не була сплачена до бюджету. Тому, на думку представника відповідача, оспорюване рішення є правомірним і підстав для його скасування немає. Просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «РЗВА-Електрик» зареєстроване юридичною особою, що підтверджується довідкою Головного управління статистики у Рівненській області про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.62). Позивач є платником податку на додану вартість, який зареєстрований відповідно до свідоцтва №100007830 від 22.12.2006 р. (а.с.63).

Як вбачається з декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та розрахунку бюджетного відшкодування ТОВ «РЗВА-Електрик»було задекларовано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок платника у банку в розмірі 1832508 грн. (а.с.93-96,101,103), що виникло у звязку з перенесенням відємного значення за березень 2010 року (а.с.80-91).

15 грудня 2010 року ДПІ у м. Рівне було проведено невиїзну документальну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість ТОВ «РЗВА-Електрик»за квітень 2010 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу та автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. За результатами перевірки складено Акт №2053/23-300/34704105 від 15.12.2010 р. (а.с.8-10).

Даним актом перевірки констатовано, що ТОВ «РЗВА-Електрик»по декларації за квітень 2010 року заявлено бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 1832508 грн., однак не підтверджено бюджетне відшкодування в сумі 132280 грн. по основному постачальнику ТОВ «Рівненські промислові системи», якому позивач у звітному місяці (березень 2010 р.) на виконання умов договору купівлі-продажу №30/03/10 від 30.03.2010 р. перерахував кошти за продукцію на суму 8000000 грн., в т.ч. ПДВ 1333333,33 грн. Досліджуючи ланцюг постачання податковим органом було встановлено, ТОВ «Рівненські промислові системи» отримало трансформатори від ПП «Інтеренерго»на загальну суму 793680 грн. в т.ч. ПДВ 132280 грн. На направлений запит до ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя отримано відповідь №6962/7/23-08 від 30.11.2010 року в якій зазначено, що ПП «Інтеренерго»є посередник, постачальником продукції є ВАТ «Запоріжський завод високовольтної апаратури». При опрацюванні автоматизованого співставлення податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що ВАТ «Запоріжський завод високовольтної апаратури»сформовано податковий за березень 2010 року по: ПП «Ле-Рой»на суму ПДВ 390000 грн., яке зареєстроване в Нововолинській ОДПІ та має стан «14»«визнано банкрутом», ТОВ «Алвіста Інвест»на суму ПДВ 27049,69 грн., яке зареєстроване в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ та має стан «4»- «порушено провадження у справі про банкрутство»; за квітень 2010 року по ТОВ «Алвіста Інвест»на суму ПДВ 15384,34 грн., яке зареєстроване в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ та має стан 4 «порушено провадження у справі про банкрутство»; за травень 2010 року по ТОВ «Роксвіл»на суму ПДВ 58132,80 грн., яке зареєстроване в ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ та має стан 14 - «визнано банкрутом»; по ТОВ «Виробнича фірма Промпак»на суму ПДВ 82800 грн., яке зареєстроване в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровськ та має стан 14 «визнано банкрутом»; за червень 2010 року по ТОВ «Алвіста Інвест»на суму ПДВ 20977,82 грн., яке зареєстроване в ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровськ та має стан 4 «порушено провадження у справі про банкрутство».

Крім того, ТОВ «РЗВА-Електрик»сформовано податковий кредит березня 2010 року по ряду підприємств, які за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України мають стан «прийнято рішення про припинення (ліквідацію)», «порушено провадження у справі про банкрутство», «місцезнаходження не встановлено», «запит на встановлення місцезнаходження»тощо.

Внаслідок того, що при відпрацюванні ланцюгів постачання продукції по ряду підприємств постачальників неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТОВ «РЗВА-Електрик», податковим органом в акті перевірки зроблено висновок, що такі суми податку на додану вартість відповідно не були сплачені до бюджету, а тому позивачем на порушення п.1.8 ст.1, пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в розмірі 132280 грн. за квітень 2010 року.

Не погодившись з такими висновками відповідача, позивач 17.12.2010 року подав до ДПІ в м. Рівне заперечення до акта перевірки №2053/23-300/34704105 від 15.12.2010 р. (а.с.64-67), за результатами розгляду якого ДПІ в м. Рівне 22.12.2010 р. повідомила позивача, що у ТОВ «РЗВА-Електрик»відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування в сумі 132280 грн. за квітень 2010 року (а.с.68-71).

23.12.2010 року на підставі акта перевірки №2053/23-300/34704105 від 15.12.2010 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №001022344/0/23-318 (а.с.11), згідно з яким ТОВ «РЗВА-Електрик»зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року на суму 132280 грн.

Не погодившись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач 28.12.2010 року звернувся до ДПІ в м. Рівне із скаргою про перегляд цього рішення (а.с.72-76). Рішенням ДПІ в м. Рівне про результати розгляду первинної скарги №750/25-09 від 11.01.2010 року (а.с.76-79) дане податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ТОВ «РЗВА-Електрик»- без задоволення. На день подання адміністративного позову до суду позивачем податкове повідомлення - рішення з дробом «1»отримано не було.

Податкове повідомлення-рішення №001022344/0/23-318 від 23.12.2010 року мотивоване порушенням позивачем вимог п.1.8 ст.1, пп.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно з п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі Закон №168/97-ВР) бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Підпунктом 7.7.1. пункту 7.1 статті 7 даного Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг), залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 даного Закону, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно п.7.5 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Також в пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 цього Закону встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Платник податків, відповідно до пп. 7.7.4. п. 7.7. ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів п'ятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Підпунктом 7.7.5. пункту 7.7. статті 7 вказаного Закону (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.п. 7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, а представником відповідача не заперечується, що для ТОВ «РЗВА-Електрик»постачальником ТОВ «Рівненські промислові системи»було виписано податкову накладну (а.с.52). В свою чергу для ТОВ «Рівненські промислові системи»постачальником ПП «Інтеренерго»було виписано податкові накладні (а.с.120,121,122,123,124). Дані податкові накладні містять всі реквізити, передбачені п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин). На виконання господарських операцій ТОВ «РЗВА-Електрик»та ТОВ «Рівненські промислові системи»було оформлено платіжні доручення (а.с.56-58, 125-134) і факт їх вчинення податковим органом під сумнів не ставиться.

Висновки податкового органу, які викладені в акті перевірки та лягли основу спірного податкового повідомлення-рішення базуються виключно на даних автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до яких встановлено ряд підприємств-постачальників, по яких неможливо підтвердити включення до податкових зобовязань сум ПДВ по взаємовідносинах по ланцюгу постачання з ТОВ «РЗВА-Електрик».

Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в залежність від обовязкової відсутності розбіжностей в автоматизованій системі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України. Таким чином, та обставина, що звітність попереднього у ланцюгу постачання товару постачальника з якихось обставин не подана, подана з помилковими показниками, чи прийнята податковим органом за місцем його реєстрації лише «до відома», і відповідно не внесена в базу даних, по якій проводиться автоматичне співставлення податкового кредиту і податкових зобовязань на рівні ДПА України, не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальнику товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість. Це ж стосується і усіх інших причин, по яких до бази даних не внесено звітність того чи іншого контрагента. Тим більше, що податковим органом робиться співставлення лише в рамках відповідного календарного місяця, тобто того місяця, коли платник податку сформував податковий кредит, а платник податків контрагент, з огляду на передбачене п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), право подати уточнюючий розрахунок, або відобразити уточнені показники у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, може задекларувати податкове зобовязання за відповідними господарськими операціями і в іншому періоді.

Питання відємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо навіть якісь контрагенти в ланцюгу постачання і не виконали свого зобовязання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо таких контрагентів. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналіз вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) дозволяє суду дійти висновку, що цей спеціальний Закон не передбачає обов'язок платника податків щодо перевірки сплати податку його контрагентами постачальниками, чи перевірки факту надання такими підприємствами податкової звітності. Також цей Закон не містить вимоги до покупця підтверджувати в будь-якій спосіб факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами по ланцюгу від виробника.

Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальниками позивача сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку позивачу, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену безпосередньому контрагенту в ціні товару.

До того ж, відповідач не подав жодних доказів на підтвердження того, що позивач у справі діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що його діяльність спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Виникнення права позивача на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарських операцій, які є обєктом оподаткування податком на додану вартість, підтверджені первинними документами бухгалтерського обліку, у тому числі податковими накладними.

Податковий орган, в свою чергу, не навів будь-яких доводів щодо фіктивності господарських операцій, за наслідками яких було сформовано позивачем оспорюваний податковий кредит, не подав жодних фактичних даних, які б викликали сумнів у реальності виконання операцій з поставки позивачу.

Порушень позивачем порядку відображення в деклараціях з податку на додану вартість сум податкових зобовязань відповідачем не встановлено, наявність первинних документів, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, встановлено матеріалами справи, а будь-які обставини, які б засвідчували факт недобросовісності самого платника, відсутні.

Судом встановлено достовірність підтвердження фактичності здійснення позивачем господарських операцій, сплати податку на додану вартість та його сум, а отже і правомірність віднесення сум податку до податкового кредиту.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у податкового органу були відсутні законні підстави для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно з ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи, що обовязок доведення наявності фактів порушення податкового законодавства покладений на органи державної податкової служби, суд вважає що відповідачем не доведений факт порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне № 001022344/0/23-318 від 23.12.2010 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 року у розмірі 132280 грн.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗВА-Електрик" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Ткачук Н.С.