Рішення № 16083122, 13.05.2011, Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим

№ 2-1262/2011

ЯЛТИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого – судді БІЛЮНАСА В.Ю.,

при секретарі АРІСТОВІЙ І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Алупкінського центрального військового клінічного санаторію про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами про стягнення з Алупкінського центрального військового клінічного санаторію заробітної плати та відшкодування моральної шкоди у розмірі 1500,00 грн. Мотивуючи свої вимоги, зазначала, що працювала у санаторію медсестрою у період з 1 лютого 1994 року по 18 грудня 2010 року. У зв’язку із сімейними обставинами та затримкою у виплаті заробітної плати була змушена звільнитись, проте до цього часу їй не виплачено заробітну плату за три місяці (вересень, жовтень та листопад 2010 року) у сумі 7195,31 грн. Наголошувала, що неодноразово зверталась до керівника санаторію з вимогою про повний розрахунок, але жодної відповіді на свої звернення не отримала. Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивувала тим, що несплата заробітної платні призвела до її душевних страждань, вона тривалий час була позбавлена засобів для існування.

 Представник Алупкінського центрального військового клінічного санаторію позовні вимоги в частині стягнення заробітної плати визнав. У задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди просив відмовити. Пояснював, що санаторій не виплатив своєчасно заробітну плату у зв’язку з важким матеріальним становищем підприємства.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, суд дійшов наступних висновків.

В силу ст. 174 ЦК України відповідач може визнати позов повністю або у певній частині протягом усього часу розгляду справи, що є підставою для ухвалення рішення про задоволення (часткове задоволення) позову. Водночас, цей обов’язок суду не є безумовним, оскільки у випадку, коли визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд наділений повноваженнями у прийнятті визнання відповідачем позову відмовити.

За таких підстав, суд визнав правильним перевірити законність вимог ОСОБА_2, в тому числі, в частині стягнення заробітної плати, та надати оцінку її доводам. Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала медсестрою у військовому клінічному санаторію з 1 лютого 1994 року, що підтверджується записами у трудовій книжці (а. с. 4-7).

18 грудня 2010 року ОСОБА_1 звільнилася.

Заробітна плата у сумі 7195,31 грн. позивачці була нарахована, але не виплачена, що вбачається з відповідної довідки (а. с. 3).

ОСОБА_1 неодноразово зверталась до керівника санаторію з вимогою про виплату заборгованості, проте гроші виплачені так і не були.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В силу частини 1 ст. 116 цього Кодексу при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Аналіз наведених норм матеріального закону дає підстави дійти висновку, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до частини 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Приписи ст. 23 ЦК України встановлюють право особи на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення її прав, при цьому ст. 1167 ЦК України відзначає, що моральна шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що її заподіяла.

Судом беруться до уваги фундаментальні засади цивільного законодавства, які встановлюють, що право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.

Виходячи з положень частини 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Наведене положення закону розвинуто у пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 травня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», в якому зазначено, що за наявності порушення прав працівника (зокрема, невиплати належних йому грошових сум) обов'язок по відшкодуванню морального збитку покладається на власника (уповноважений ним орган).

Судом встановлено, що Алупкінський центральний військовий клінічний санаторій протягом тривалого часу не сплачував позивачці належну їй заробітну плату, порушуючи тим самим її законні права, що, безумовно, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та завдавало моральних страждань. У період існування заборгованості по заробітній платі погіршився стан її здоров’я та стан здоров’я дітей, які знаходяться на її утриманні, що підтверджується відповідними довідками з лікарні (а. с. 12-14). Водночас ОСОБА_1 не змогла обґрунтувати принцип визначення грошового еквівалента своїх моральних страждань, тому, враховуючи обставини справи, принцип розумності, співмірності та справедливості, суд вважає правильним зменшити розмір моральної шкоди і стягнути з санаторія 700,00 гривень.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України судові витрати (судовий збір у розмірі 71,95 грн. та 8,50 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи у розмірі 120,00 грн.) стягуються на користь держави та покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 115, 116, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Алупкінського центрального військового клінічного санаторію про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Алупкінського центрального військового клінічного санаторію на користь ОСОБА_1 заробітну плату у сумі 7195 грн.(сім тисяч сто дев’яносто п’ять гривень) 31 коп.

Стягнути з Алупкінського центрального військового клінічного санаторію на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 700 (сімсот) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Алупкінського центрального військового клінічного санаторію до місцевого бюджету м. Ялти (отримувач платежу – ГУ Держказначейства України в АРК, р/рахунок отримувача 31419537700039, код отримувача 22090100, МФО банку 824026, код банку 34740850) судовий збір у розмірі 80,40 грн. (вісімдесят гривен 40 коп.).

Стягнути з Алупкінського центрального військового клінічного санаторію до державного бюджету м. Ялти (отримувач платежу – ГУ Держказначейства України в АРК, р/рахунок отримувача 31214259700039, код отримувача 22050000, МФО банку 824026, код банку 34740850) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Ялтинському міському суді у розмірі 120,00 грн. (сто двадцять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 294-296 ЦПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 223 ЦПК України.

С у д д я –