Постанова № 16082990, 10.12.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4789/10/1770

10 грудня 2010 року 10год. 30хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Бондаренко В.Ю. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Богоніс О.М.

відповідача: представник Оніщук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-СМАРТ"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинним рішення суб'єкта владних повноважень , -

ВСТАНОВИВ :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕНОМЕ-СМАРТ» звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне від 8 вересня 2010 року № 0002862342/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість 1554694 грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем 1036463 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 518231 грн.

Вказує в позові, що податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акту про результати документальної невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість від 25 серпня 2010 року № 1238/23-100/32625525, згідно якого ТзОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» неправомірно віднесено до податкового кредиту за березень 2010 року податок на додану вартість за операціями з ТзОВ «Крамп» і ТзОВ «Донбас Інвест Гарант».

Позивач вважає висновок контролюючого органу про порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» необґрунтованим, прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення безпідставним, просив визнати його нечинним.

До початку судового розгляду справи по суті позивач подав до суду заяву про зміну предмета позову, просив суд визнати протиправним і нечинним з моменту прийняття податкове повідомлення-рішення від 8 вересня 2010 року № 0002862342/0 про визначення суми податкового зобовязання ТзОВ “РЕНОМЕ-СМАРТ» з податку на додану вартість у розмірі 1554694 грн. 50 коп. (а.с. 25).

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з врахуванням заяви про зміну предмета позову, надав суду пояснення про обставини справи, аналогічні викладеним в позовній заяві. Вказав, що невизнання органом державної податкової служби податкової декларації контрагента, а також фактичне місцезнаходження контрагента не може впливати на податковий кредит платника. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом правил оформлення та подання податкової звітності. Несплата контрагентом податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Відповідач позов не визнав, подав письмові заперечення (а.с. 16). Представник відповідача суду пояснив, що за результатами позапланової невиїзної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість ТзОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» за березень 2010 року встановлено заниження податку на додану вартість за вказаний звітний період на суму 1036463 грн. 00 коп., за рахунок безпідставного включення до податкового кредиту податку на додану вартість по операціях з ТзОВ «Донбас Інвест Гарант» та ТзОВ «Крамп».

Згідно аналізу даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” встановлено, що ТзОВ «Донбас Інвест Гарант» має стан платника «23» (місцезнаходження не встановлено). Надана ТзОВ «Донбас Інвест Гарант» декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року не визнана як податкова звітність відповідно до п.п. 4.4 п.4 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комплексної обробки звітності платників податків ОДПС України», затверджених наказом ДПА України № 827 від 31.12.2008 року.

ТзОВ «Крамп» надало податкову звітність за березень 2010 року 19.04.2010 року, яка прийнята з відміткою «не визнана як податкова звітність».

Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про заниження позивачем податкового зобовязання з податку на додану вартість внаслідок порушення ним п.п 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне представник відповідача вважав прийнятим на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, просив в позові відмовити.

В судовому засіданні 24.11.2010 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про оголошення перерви та надання строку для можливого примирення сторін. Представник позивача вказане клопотання підтримав. Клопотання судом було задоволене.

Після перерви, в судовому засіданні 10.12.2010 року, представник відповідача пояснив, що за результатами розгляду повторної скарги ТзОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ» на податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне № 0002862342/0 від 08.09.2010 року, № 0002862342/1 від 04.10.2010 року, Державною податковою адміністрацією у Рівненській області було прийнято рішення № 24608/25-16/354 від 02.12.2010 року (а.с.200-203). Вказаним рішенням ДПА України в Рівненській області скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0 (від 04.10.2010 року № 0002862342/1) про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 1554694 грн. 50 коп., в тому числі 1036463 грн. основного платежу та 518231 грн. 50 коп. штрафної (фінансової) санкції.

Незважаючи на скасування ДПА України в Рівненській області податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0, представник позивача не вбачає підстав для закриття провадження у справі, вказує, що позивач не згідний з фактичним викладенням обставин в рішенні ДПА України в Рівненській області, а тому заявлений адміністративний позов підтримує, просить задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача просить в позові відмовити, покликається на відсутність предмета спору, оскільки контролюючим органом вищого рівня під час процедури адміністративного оскарження задоволено скаргу платника податків та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх у сукупності, відповідно до вимог закону, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з податку на додану вартість ТзОВ "Реноме Смарт" за березень 2010 року, за результатами якої складено акт від 25 серпня 2010 року № 1238/23-100/32625525 (а.с.7-9).

В результаті перевірки встановлено, що позивачем в порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість за березень 2010 року на суму 1036463 грн. внаслідок включення до податкового кредиту вказаного періоду податку на додану вартість за операціями з ТзОВ "Крамп" і ТзОВ "Донбас Інвест Гарант", в зв'язку з чим відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002862342/0 від 08.09.2010 року (а.с. 10).

Відповідно до пояснень представника відповідача та відомостей, відображених в акті перевірки, підставою для прийняття спірного рішення стали висновки щодо того, що позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену ним по операціях ТзОВ "Крамп" і ТзОВ "Донбас Інвест Гарант". Вказаний висновок відповідачем обгрунтовується наступним.

Згідно з поданою ТзОВ "'РЕНОМЕ-СМАРТ" до ДПІ у м. Рівне податковою декларацією з ПДВ за березень 2010р. (а.с.59-69) в рядку 10.1 зазначена сума ПДВ в розмірі 1093584 грн. При аналізі Додатку 5 розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010 року була встановлена розбіжність між задекларованими сумами ПДВ ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ" та контрагентами: ТзОВ "Донбас Інвест Гарант" (код ЄДПРОУ 35610830. м. Донецьк) в сумі 787063 грн., ТзОВ "Крамп" (код ЄДПРОУ 36442702, м. Донецьк) в сумі 249400 грн.

Згідно аналізу даних "Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ТзОВ "Крамп" має стан платника "23" (місцезнаходження не встановлено).

В ході проведення перевірки було направлено запити до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька № 23041/15-234 від 29.05.2010р., № 23040/15-234 щодо усунення розбіжностей ТзОВ «Донбас Інвест Гарант» та ТзОВ «Крамп» з ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ".

Відповідно до отриманих від ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька відповідей (лист № 2925/7/15-013 від 02.06.2010р., лист № 5853/7/1112 від 03.06.2010р.), надана ТзОВ «Донбас Інвест Гарант», ТзОВ «Крамп» декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року «не визнана як податкова звітність» відповідно до п.4 підпункту 4.4 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комплексної обробки звітності платників податків ОДПС України", затверджених наказом ДПА України від 31.12.2008р. № 827.

Судом встановлено, що 10.08.2009 року між позивачем та ТзОВ "Крамп" укладено договір поставки № 112 (а.с. 44), за умовами якого постачальник (ТзОВ "Крамп") зобов'язується передати у власність покупця (ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ") банківські автомати самообслуговування (інформаційно-транзитні термінали та автоматичні касові машини), вироблені компанією Wincor Nixdorf GmbH (Падеборн, Німеччина), необхідні для експлуатації банківських автоматів самообслуговування приналежності, інше обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити обладнання.

Крім цього, 25.09.2009 року між позивачем та ТзОВ "Донбас Інвест Гарант" укладено договір поставки № 15-2009-РС (а.с.45), за умовами якого постачальник (ТзОВ "Донбас Інвест Гарант") зобов'язується передати у власність покупця (ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ") банківські автомати самообслуговування (інформаційно-транзитні термінали та автоматичні касові машини), вироблені компанією Wincor Nixdorf GmbH (Падеборн, Німеччина), необхідні для експлуатації банківських автоматів самообслуговування приналежності, інше обладнання, а Покупець зобов'язується прийняти та оплачутити обладнання.

Згідно вказаних договорів, обладнання поставляється партіями на підставі замовлень Покупця. Покупець зобов'язаний оплатити обладнання протягом місяця з моменту поставки.

На виконання договору, ТзОВ "Крамп" в березні 2010 року поставлено позивачу обладнання на суму грн. 1496400,00 грн., ПДВ -249400,00 грн. (видаткова накладна № 004507 від 05.03.2010 року (а.с. 50).

На виконання договору, ТзОВ "Донбас Інвест Гарант" на умовах передоплати поставлено позивачу обладнання на суму загальну суму 4 722 378,00 грн., ПДВ - 787 063,00 грн. (видаткові накладні від 02.04.2010 року № 3520, від 06.04.2010 року №№ 3542, 3543 (а.с. 50-51).

Вказані товари були отримані позивачем, повністю ним оплачені та використані у своїй господарській діяльності. Про вказані обставини свідчать досліджені в судовому засіданні докази:

платіжні доручення № 758 від 14.09.2010 року, № 5909 від 28.09.2010 року (а.с.52), № 787 від 08.10.2010 року (а.с.53), № 596 від 16.03.2010 року, № 83 від 22.03.2010 року (а.с. 54), № 598, № 599, № 600 від 22.03.2010 року (а.с. 55,56), № 604 від 31.03.2010 року (а.с. 56);

договір про надання послуг з перевезень автомобільним транспортом від 02.01.2009 року (а.с. 70-71);

товарно-транспортні накладні від 17.03.2010 року, від 21.04.2010 року (а.с.72);

акти здачі-приймання транспортних послуг (а.с. 73);

рахунки-фактури від 19.03.2010 року, від 21.06.2010 року (а.с.74);

платіжні доручення про оплату транспортних послуг від 23.03.2010 року № 5211, від 21.06.2010 року № 249 (а.с.75);

прибуткові накладні № 582 від 18.03.2010 року, № 554 від 22.04.2010 року (а.с. 76), № 556, № 557 від 22.04.2010 року (а.с. 77).

З вказаних документів вбачається, що поставлене обладнання було фактично отримано позивачем від ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Гарант".

Дослідженими судом видатковими накладними, актами здачі-прийому робіт стверджено подальшу реалізацію та монтаж поставленого обладнання позивачем банківським установам у межах господарської діяльності (а.с. 79-183).

Суд вважає вказані докази належними та допустими, які підтверджують товарність операції позивача з контрагентами ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Гарант".

ТзОВ "Крамп" видано для ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ" податкову накладну № 004507 від 05.03.2010 року на суму 1 496 400,00 грн., в т.ч. ПДВ 249 400, 00 грн. (а.с. 57).

Сума ПДВ згідно вказаної податкової накладної позивачем включена до податкового кредиту березня 2010 року (а.с. 68).

ТзОВ "Донбас Інвест Гарант" видано для ТОВ "Реноме-Смарт" податкові накладні: № 3371 від 16.03.2010 року на суму 2 102 040,00 грн., в т.ч. ПДВ 350 340,00 грн. (а.с. 57); № 3416 від 22.03.2010 року на суму 2 030 688,00 грн., в т.ч. ПДВ - 338448,00 грн., № 3491 від 31.03.2010 року на суму 589 650,00 грн., в т.ч. ПДВ 98 275,00 грн. (а.с. 58)

Суми ПДВ згідно вказаних податкових накладних позивачем включені до податкового кредиту березня 2010 року (а.с. 69).

При вирішенні даного спору суд виходить з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобовязань та податкового кредиту визначаються нормами Закону України «Про податок на додану вартість» (далі по тексту постанови іменовано - Закон N 168/97). Відповідно до п. 6.1. ст. 6 Закону N 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону N 168/97).

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону N 168/97, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону N 168/97, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Наведені норми Закону N 168/97 не обмежують платника податків у праві на віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту датою фактичного надходження товару платнику та датою його фактичного використання в господарській діяльності. Вказані норми дають право на формування податкового кредиту по даті списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів та отримання податкової накладної у випадку, якщо платник має намір використовувати придбаваємий товар в подальшому (майбутньому) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

В ході розгляду справи судом встановлено, що укладення позивачем із ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Грант" договорів поставки банківських автоматів самообслуговування та комплектуючих до них та перерахування позивачем коштів названим контрагентам в оплату названого обладнання відповідало основному виду господарської діяльності позивача. Обладнання придбавалося позивачем з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах його господарської діяльності.

При цьому, судом встановлено, що на дату укладення названих договорів, на дату видачі податкових накладних та на дату формування позивачем сум податкового кредиту із названих господарських операцій, ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Грант" в установленому порядку були зареєстровані як платники податку на додану вартість. Вказані обставини відповідачем не заперечуються.

Видані ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Грант" податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, містять всі обовязкові реквізити, оформлені у відповідності до приписів п.п. 7.2.1п. 7.2 ст. 7 Закону N 168/97 та видані особами зареєстрованими як платник податку на додану вартість (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону N 168/97).

Таким чином, позивач сформував податковий кредит з названих операцій в березні 2010 року у повній відповідності до приписів Закону N 168/97, а зокрема по даті здійснення першої із подій, повязаної з придбанням товару, з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, на підставі податкових накладних, виданих особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість, які містять всі необхідні реквізити, сплативши суму ПДВ у складі вартості придбаваємого товару.

Закон N 168/97 не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту одним платником від сплати податкового зобов'язання до бюджету його контрагентами та від того, чи перебувають вони за зареєстрованим місцезнаходженням.

З аналізу положень Закону України «Про податок на додану вартість" № 168/97 вбачається, що податок на додану вартість є непрямим податком.

При здійсненні господарської операції з придбання товарів (робіт, послуг) одним платником податку (покупцем) у іншого платника названого податку (продавця), податок на додану вартість, що обраховується у ціні (вартості) придбаваємого товару (роботи, послуги), сплачується покупцем товарів не безпосередньо до бюджету, а у складі такої вартості (ціни придбання) товарів (робіт, послуг) іншому платнику - постачальнику товарів.

У випадку ж подальшої реалізації придбаного товару (роботи, послуги), платник податку здійснює таку реалізацію з нову ж таки з включенням у вартість (ціну) такого товару (роботи, послуги) суми податку на додану вартість, яку отримує від покупця у складі такої ціни.

Таким чином, впродовж звітного періоду у платника ПДВ виникають операції, при яких платник фактично сплачує іншому платнику податок додану вартість у складі придбаного ним товару, та операції за яких такий платник податків фактично отримує від інших осіб податок на додану вартість у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги).

Отже, при здійсненні вказаних господарських операцій платник податку на додану вартість здійснює «за першою подією» (визначеною п.п. 7.3.1, п.п. 7.5.1 ст. 7 Закону N 168/97) формування сум податкових зобовязань з названого податку та сум податкового кредиту (за рахунок яких зменшується податкове зобовязання платника, що підлягає сплаті до бюджету). За рахунок різниці між такою сумою податкового зобовязання (податку на додану вартість, що фактично одержаний платником у складі ціни реалізованого ним товару (роботи, послуги)) та сумою такого податкового кредиту (податку на додану вартість, що фактично сплачений ним у складі ціни придбаного ним товару іншому платнику):

- при позитивному значенні виникає податкове зобовязання, що підлягає сплаті до бюджету таким платником;

- при відємному значенні такої різниці виникає сума податку на додану вартість, що підлягає відповідно відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до положень пункту 1.8 статті 1 Закону N 168/97, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При цьому, вказана норма після слів «у зв'язку з надмірною сплатою податку» не містить покликань, що саме така надмірна сплата, такого податку певним платником повинна бути безпосередньо сплаченою до бюджету. Адже вказаний закон передбачає сплату податку на додану вартість одним платником іншому, і лише різниця між такою сплатою і надходженням впливає відповідно на сплату такого податку до бюджету чи навпаки на відшкодування податку з бюджету.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про систему оподаткування», відповідальність особи має індивідуальний характер. При цьому, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платник податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження суми свого податкового кредиту.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Крім цього, суд вважає, що неврахування податкових декларацій ТзОВ "Крамп" та ТзОВ "Донбас Інвест Грант" за березень 2010 року при проведенні звірки податкового обліку вказаних платників податків з даними податкових декларацій ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ" за відповідний періоди є неправомірним. Результати такої звірки не можуть свідчити про недостовірність даних податкового обліку позивача. Норми чинного законодавства України не покладають на платника податків відповідальності за дотримання його контрагентом правил оформлення та подання податкової звітності.

Відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків. Вказана позиція висловлена також Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10.

Системний аналіз вказаних норм закону та оцінка фактичних обставин справи дають підстави суду дійти висновку, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення субєкт владних повноважень діяв всупереч чинному законодавству, необґрунтовано, упереджено, без зясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08.09.2010 року № 0002862342/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Згідно п.п. 5.2.2 п 5.2 статті 5 Закону України № 2181 від 21.12.2000 року "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Згідно з п.п. 5.2.4 п. 5.2 статті 5 Закону № 2181, процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві.

Судом встановлено, що позивач ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ", оспоривши в судовому порядку податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0, одночасно, в порядку адміністративного оскарження, подав скаргу до органу державної податкової служби вищого рівня про оскарження того ж податкового повідомлення-рішення, з тих же підстав.

З дослідженого судом рішення ДПА України в Рівненській області № 24608/25-16/354 від 02.12.2010 року (а.с. 200-203) вбачається, що в повторній скарзі платник податків просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.09.2010 року № 0002862342/0 (від 04.10.2010 року № 0002862342/1), як такі, що суперечать нормам чинного законодавства. При цьому, контролюючий орган вищого рівня визнав, що заперечення скаржника на предмет правомірності визначення ДПІ у м. Рівне в податкових повідомленнях-рішеннях від 08.09.2010 року № 0002862342/0 (від 04.10.2010 року №0002862342/1) податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1554694,50 грн., підлягають задоволенню.

В названому рішенні ДПА України в Рівненській області зазначено, що відповідно до частини г) підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обгрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Податкове роз'яснення, надане контролюючим органом вищого рівня, має пріоритет над податковими роз'ясненнями підпорядкованих йому контролюючих органів. Податкове роз'яснення центрального податкового органу має пріоритет над податковими роз'ясненнями, виданими іншими контролюючими органами. Податкове роз'ясненим не має сили нормативно-пракового акта.

Згідно листа ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 роз'яснено, що відповідно до наказу ДПА України «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 року № 166 (із змінами та доповненнями), платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації з податку на додану вартість. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до підпункту 2.3.2 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Згідно з п.1.3 названого вище Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

ДПА України в Рівненській області встановила, що всупереч вказаним правовим нормам, в акті перевірки від 25.08.2010 року за № 1238/23-100/32625525 лише на підставі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів з посиланням на пп. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.97р. із змінами та доповненнями зроблено висновок про відсутність права на податковий кредит ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ" з контрагентами ТзОВ «Донбас Інвест Гарант», в той час як перевірка безтоварності операцій, транспортування та зберігання ТМЦ не проводилася.

Також контролюючий орган вищого рівня вказав у своєму рішенні, що при складанні акта перевірки ДПІ у м. Рівне не дотримано вимог наказу ДПА України „Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів" від 18 квітня 2008 року № 266, із змінами та доповненнями.

ТзОВ «Донбас Інвест Гарант» 05.11.2010 року подано до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року та уточнюючий розрахунок розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2010 року.

ТзОВ «Крамп» 05.11.2010 року подано до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року та розшифровку податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 12 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" і підпунктом 3 пункту 9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996 року № 29 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за № 723/1748 (із змінами та доповненнями), Державна податкова адміністрація в Рівненській області скасувала податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0 (від 04.10.2010 року № 0002862342/1) про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1554694.50 грн., в тому числі 1036463.00 грн. основного платежу та 518231,50грн. штрафної (фінансової) санкції, а повторну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНОМЕ-СМАРТ" Теліженко С.А. від 24.09.2010 року № 877 (вхідний № 271/10/С ДПА в Рівненській області від 06.10.2010 року) - задовольнила.

Таким чином, проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, контролюючий орган вищого рівня задовольнив скаргу платника податків, фактично визнав податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0 протиправним та скасував його, чим усунув порушення законного інтересу ТзОВ «РЕНОМЕ-СМАРТ», за захистом якого платник звернувся також і до суду.

Рішення ДПА України в Рівненській області за результатами розгляду повторної скарги позивачем одержано 03.12.2010 року (а.с. 204-205).

Відтак, судом безспірно встановлено, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від 08.09.2010 року № 0002862342/0 закінчилась в день отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне діяла всупереч встановленому законом порядку, чим порушила законні інтереси платника податку - позивача. Однак, в звязку з задоволенням скарги платника в повному обсязі та скасуванням в порядку процедури адміністративного оскарження контролюючим органом вищого рівня податкового повідомлення-рішення, підставність якого є предметом спору в даній адміністративній справі, спір між платником та податковим органом вирішено по суті в позасудовому порядку на користь платника податків.

Оскільки на час вирішення судом адміністративного спору порушене право позивача ТзОВ "РЕНОМЕ-СМАРТ", за захистом якого він звернувся до адміністративного суду, відновлене в позасудовому порядку шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дорошенко Н.О.