Ухвала суду № 1608214, 08.02.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1643/08

(2а-4713/07)

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2008 року, м. Харків

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Вертій О.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Гордеюк О.В.

Відповідача: Федоренко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ „Харківпроменерго” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „Харківпроменерго”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень позовних вимог скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 10.02.2005р. № 0000502301/0, від 14.04.2005р. № 0000502301/1 та від 22.06.2005 р. № 0000502301/2, яким визначено позивачу суми податкового зобов'язання з (донарахування податку на прибуток) та застосування штрафних (фінансових) санкції, визнати нечинною першу податкову вимогу №1/1235 від 04.12.2007р., видану відповідачем, зобов'язати відповідача вчинити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкову заставу всіх активів позивача, зареєстровану 07.12.2007р. за реєстровим № 6181881.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ТОВ «Харківпроменерго», створене в результаті реорганізації АТЗТ „Променерго”, не отримувало від АТЗТ „Променерго” та його засновників електростанцію ПАЕС-2500 вартістю 4050000,00 грн., оскільки після прийняття рішення про перетворення підприємства вона була повернута засновникам АТЗТ „Променерго” як частки, внесені ними до статутного фонду АТЗТ „Променерго”, що підтверджується актом прийому - передачі від 21.12.2001р. Позивач також вказує, що електростанція не значилася на балансі ТОВ „Харківпроменерго” та нікому не відчужувалася, отже немає об'єкту оподаткування.

Відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, надав до суду заперечення на позов, в яких вимоги позивача не визнає та, посилаючись на матеріали перевірки, вказує, що оскільки при реорганізації АТЗТ „Променерго” в ТОВ „Харківпроменерго” засновникам АТЗТ „Променерго” при виході з товариства не було повернуто їх частки у статутному фонді АТЗТ, а за даними бухгалтерського обліку на підприємстві позивача відсутні передаточний акт та підтвердження про передачу до Товариства їх внесків до Статутного фонду, це, на думку органу податкової служби, є безповоротною фінансовою допомогою, яка в порушення вимог п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не була включена позивачем до складу валового доходу підприємства позивача за 1 квартал 2002 року, тобто було занижено базу оподаткування та сум податкових зобов'язань з податку на прибуток на суму 1215000,00 грн.

Під час розгляду справи позивачем було заявлено клопотання про допит свідків щодо обставин повернення часток статутного фонду АТЗТ „Променерго” у вигляді електростанції його засновникам, яке було задоволено судом та були допитані свідки ОСОБА_1 таОСОБА_2. відповідно до положень ст. 141 Кодексу адміністративного судочинства України для більш ретельного та повного з'ясування всіх обставин справи.

За клопотанням позивача, встановивши поважність причин пропуску, встановленого в ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України річного строку для звернення до адміністративного суду, судом поновлено цей процесуальний строк.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, судом встановлено, що відповідачем було проведено комплексну планову документальну перевірку підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 22.01 2002р. по 30.09.2004р., за результатами якої було складено акт № 824/23-1/30655746 від 08.02.2005р. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 10.02.2005 р. №0000502301/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1215000,00 грн. та застосовані штрафні санкції з цього податку в сумі 1215000,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження позивачем проведених нарахувань, відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 14.04.2005 р.№0000502301/1 та від 22.06.2005 p. №0000502301/2, в яких також визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1215000 грн. та застосовано штрафні санкції з цього податку в сумі 1215000 грн. Окрім зазначених рішень, відповідачем було виставлено позивачу першу податкову вимогу №1/1235 від 04.12.2007р., відповідно до якої позивач має податковий борг у сумі 1215000,00 грн., усі активи ТОВ „Харпроменерго” перебувають у податковій заставі.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Харківпроменерго» було створено в результаті реорганізації АТЗТ «Променерго», та є правонаступником останнього, про що було видано Свідоцтво про перереєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи від 21.12.2001року.

Статутний фонд АТЗТ „Променерго" було сформовано на момент його створення засновниками - гр. ОСОБА_1., ОСОБА_3 та ОСОБА_4шляхом внесення майна - електростанції ПАЕС-2500, який був поділений на 4050 акцій рівної номінальної вартості 1000,00 грн., та складав 4050000 грн. Розмір вкладу кожного з засновників було оцінено у 1350000,00 грн., що дорівнює 1350 акцій - 1350 голосів.

Згідно з протоколом Загальних зборів засновників АТЗТ «Променерго» б/н від 19.12.2001 р. зі складу засновників товариства було виведено гр. ОСОБА_1таОСОБА_4, а також виключено гр.ОСОБА_3за неналежне виконання обов'язків засновника; до складу засновників було введено гр. ОСОБА_2. та ОСОБА_5.; також було вирішено перереєструвати АТЗТ „Променерго" в ТОВ „Харківпроменерго".

Відповідно до Статуту ТОВ „Харківпроменерго" - його статутний фонд склав 11800 грн. у вигляді майна, внесеного його засновниками - гр.ОСОБА_2 та ОСОБА_5 згідно з актами приймання-передачі майна, а саме: набору меблів та оргтехніки. Розмір вкладу кожного з засновників підприємства позивача склав 5900,00 грн. - 50% голосів.

Як вбачається з акту перевірки, за даними бухгалтерського обліку на підприємстві відсутні передаточний акт та підтвердження про передачу до товариства внесків часток статутного фонду АТЗТ „Променерго" гр.гр. ОСОБА_4, ОСОБА_1та ОСОБА_3.; повернення часток статутного фонду АТЗТ „Променерго" на суму 4050000 грн. засновникам не здійснювалося, на підставі чого відповідач дійшов висновку, що майно цієї вартості - електростанція ПАЕС-2500 є безповоротною фінансовою допомогою, що була отримана позивачем у 1 кварталі 2002 року та яка в порушення п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не була включена до складу валового доходу за 1 квартал 2002р., тобто позивач занизив базу оподаткування та сум податкових зобов'язань з податку на прибуток, в зв'язку з чим й було донараховано податкове зобов'язання за перший квартал 2002 року на суму 1215000 грн.

Проте, суд вважає, що факт порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" було встановлено відповідачем в акті перевірки безпідставно, без посилання на первинні та інші документи, які б підтверджували цей факт, із застосуванням положень нормативно-правових актів, що не були чинними в період реорганізації підприємства позивача, виходячи з такого.

Перевіркою встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку на підприємстві відсутні передаточний акт та підтвердження про передачу до Товариства внесків часток статутного фондуОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

В той же час, в наданому позивачем суду акті приймання-передачі майна від 21.12.2001р. зазначено, що засновники ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_4прийняли від товариства свої внески у вигляді електростанції ПАЕС-2500 пропорційно розмірам їх внесків. Факт повернення засновникам АТЗТ „Променерго” їх часток у Статутному фонді товариства у вигляді електростанції також підтверджується: нотаріально посвідченою заявою засновника АТЗТ „Променерго”ОСОБА_3від 22.07.2005р., в якій він пояснив, що після виходу його, ОСОБА_4та ОСОБА_1зі складу засновників товариства всі вони отримали електростанцію ПАЕС-2500, нотаріально посвідченою заявою засновника АТЗТ „Променерго” ОСОБА_1від 20.07.2005р., в якій також зазначено, що засновниками АТЗТ „Променерго” при виході з товариства було отримано електростанцію, яку потім було здано на металобрухт, показаннями свідкаОСОБА_1., допитаного у судовому засіданні, який також підтвердив, що при виході зі складу засновників товариства він разом із засновниками ОСОБА_4. та ОСОБА_3 отримав електростанцію ПАЕС-2500, поясненнями свідка ОСОБА_2., одного з засновників ТОВ „Харківпроменерго”, який в судовому засіданні пояснив, що засновникам АТЗТ „Променерго” ОСОБА_4, ОСОБА_1, та ОСОБА_3 були повернуті їх частки у статутному фонді товариства у вигляді електростанції, про що було складено відповідні протокол загальних зборів засновників товариства б/н від 19.12.2001 р. та акт приймання-передачі майна від 21.12.2001р.

Відповідно до наявного в матеріалах справи фінансового звіту суб'єкта малого підприємництва - позивача від 06.02.2002р., складеного станом на 01.01.2002р., на початок звітного 2001 року на балансі АТЗТ „Променерго” дійсно перебувала електростанція вартістю 4050000 грн., тоді як на кінець звітного 2001 року у стовбці „На кінець звітного періоду" вже вказано про наявність у позивача основних засобів лише в сумі 11800 грн. Тобто, згідно даних вказаного фінансового звіту у позивача в кінці 2001 року на балансі вже не було майна на суму 4050000 грн. Крім того, в п.п. 1.22.1. Акту перевірки „Інформація про проведену у ході перевірки інвентаризацію та її результати” зазначено, що станом на 30.09.2004р. проводилась інвентаризація основних засобів товариства, за результатами відхилень не встановлено.

Згідно з ст. 19 Закону України „Про господарські товариства” при реорганізації товариства вся сукупність прав і обов'язків товариства переходить до його правонаступників. В той же час ст. 16 того ж Закону передбачено право товариства змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. За статтею 7 вказаного Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства.

Відповідно до п. 20 Положення про державну реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 25.05.1998р. за № 740, чинного в період реорганізації товариства, у разі зміни назви, організаційно - правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності, суб'єкт підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язаний подати документи для перереєстрації, а згідно з п. 24. зазначеного Положення у разі внесення до установчих документів змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують: добровільний вихід юридичної особи із складу засновників (учасників) - подається копія рішення засновника, а фізичної особи - нотаріально засвідчена заява, примусове виключення засновників (учасників) - рішення уповноваженого на це органу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, а в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного спору. Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

На підтвердження правомірності висновків акту перевірки відповідач у своїх запереченнях посилається на копії нотаріально посвідчених заяв гр. ОСОБА_4 від 20.02.2001р. та гр. ОСОБА_1від 18.02.2001p., в яких вказано, що свої внески до статутного фонду вони передають Товариству, та майнових претензій до нього не мають. Проте, відповідачем не доведено, що ці заяви подавалися і були прийняті органом державної реєстрації, на обліку у якого перебувало підприємство позивача, при перереєстрації товариства та внесення змін до його установчих документів, зазначені заяви не є документами податкового або бухгалтерського обліку, в акті перевірки відсутні посилання на них, як на доказ обґрунтованості виявленого порушення. Відповідачем також не надано жодного доказу того, що засновник АТЗТ „Променерго” ОСОБА_3. після його виключення з товариства не отримав свою частку у статутному фонді товариства. В той же час, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вказані заяви були попередніми і в подальшому використані не були, одна з них взагалі датована ще лютим 2001р., тоді як реорганізацію підприємства та зміну складу засновників було здійснено у грудні 2001 року.

Слід відмітити, що в акті перевірки не зазначено, на підставі яких документів відповідач дійшов висновку щодо отримання позивачем електростанції ПАЕС-2500., не містить акт й даних про витребування від посадових осіб підприємства позивача документів, підтверджуючих передачу внесків часток статутного фонду колишнім засновникам, відмову надання наведених документів та/або відсутність таких документів на підприємстві., що є порушеннями положень п. 1.7., 1.8 чинного на момент складання акту „Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами” затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2002р. за № 1023/7311, відповідно до яких факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, а у разі відсутності первинних документів, що підтверджують факт порушення, до акту перевірки додаються пояснення посадових осіб підприємства, що перевіряється, а також абз. 3 п. 2 зазначеного Порядку, за яким не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб підприємства.

В судовому засіданні відповідач також не надав суду доказів факту отримання позивачем електростанції ПАЕС-2500. Отже, відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України не довів факт порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, слід зазначити, що при встановленні факту порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", в акті перевірки було застосовано ст. 59 Господарського кодексу України, який, відповідно до п. 1. Прикінцевих положень набирає чинності 01 січня 2004 року, а також п. 8 ст. 108 Цивільного кодексу України, відповідно до Прикінцевих і перехідних положень якого цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року, тобто перевіряючими були неправомірно застосовані положення нормативно-правових актів, не чинних в період реорганізації АТЗТ „Променерго” у ТОВ „Харківпроменерго” та передачі часток засновникам першого.

Також, суд зауважує, що відповідачем без законних підстав було здійснено перевірку фінансово-господарської діяльності позивача за 4 квартал 2001 року, внаслідок чого відповідачем й були виявлені обставини, які стали причиною для винесення оскаржуваних рішень. Так, згідно акту перевірки від 08.02.2005 року перевіряємий період було встановлено з 22.01.2002р. по 30.09.2004р., тоді як реорганізація товариства та вихід засновників АТЗТ „Променерго” з товариства відбулося в 4 кварталі 2001 року: протокол загальних зборів засновників товариства датовано 19.12.2001 року, зміни до статутних документів внесені 21.12.2001 року. Відповідно до п. 11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податків. Отже, за умови доведення відповідачем факту отримання позивачем електростанції при реорганізації АТЗТ „Променерго”, донарахування податку на прибуток повинно було б здійснюватися за 4 квартал 2001 року, а не за 1 квартал 2002 року. Таким чином, при донарахуванні підприємству податку на прибуток за 1 квартал 2002 року відповідач порушив вимоги п.п. 11.3 ст. 11 зазначеного Закону та протиправно вийшов за межі перевіряємого періоду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави вважати, що позивачем у першому кварталі 2002 р. була отримана безповоротна фінансова допомога у вигляді електростанції ПАЕС-2500 вартістю 4050000 грн., отже відповідачем необґрунтовано та з порушенням чинного законодавства було встановлено порушення позивачем п.п.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. та здійснено нарахування позивачу податку на прибуток у розмірі 1215000 грн., а також неправомірно застосовані до позивача фінансові санкції з податку на прибуток згідно п.п. 17.1.3., 17.1.6. п.17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок пoгaшeння зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» в розмірі 1215000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що доводи ДПІ не підтверджені документально та не ґрунтуються на матеріалах справи, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та прийнята на їх підставі перша податкова вимога № 1/1235 від 04.12.2007р. є неправомірними та підлягають скасуванню.

Статтею 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що право податкової застави виникає згідно з законом і не потребує письмового оформлення. Воно виникає, зокрема, у разі несплати у строки, визначені цим Законом, суми податкового зобов'язання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому у податковому повідомленні. Відповідачем згідно п. 8.3. ст. 8 зазначеного Закону було зареєстровано податкову заставу на всі активи позивача у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В той же час відповідно до п.п. 8.7.1. п. 8.7. ст. 8 зазначеного Закону активи платника податків звільняються з податкової застави з дня отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, а прийнята на їх підставі перша податкова вимога № 1/1235 від 04.12.2007р. - визнанню нечинною, суд вважає, що активи позивача підлягають звільненню з-під податкової застави, а податкова застава усіх активів позивача, зареєстрована у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 07.12.2007р. за реєстровим № 6181881 підлягає виключенню з нього.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 10.02.2005р. № 0000502301/0, від 14.04.2005р. № 0000502301/1 та від 22.06.2005 р. № 0000502301/2.

Визнати нечинною першу податкову вимогу №1/1235 від 04.12.2007р., видану Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.

Зобов'язати відповідача здійснити дії щодо виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна податкову заставу активів ТОВ „Харківпроменерго” (м. Харків, пр. Леніна, 56, код 30655746, pax. № 26008151440000 в ХФ АКІБ „УкрСиббанк" ХРУ, МФО 351641), зареєстровану 07.12.2007р. за реєстровим № 6181881.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „Харківпроменерго” (м. Харків, пр. Леніна, 56, код 30655746, pax. № 26008151440000 в ХФ АКІБ „УкрСиббанк" ХРУ, МФО 351641) 03,40 грн. судового збору.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 13.02.2008 р.

Суддя П'янова Я.В.