Постанова № 16081838, 07.06.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/4198/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гіглави О.В.,

при секретарі Дрижирук М.І.,

за участю:

представника позивача - Вєтошкіної Т.Д.,

представника відповідача - Іщерякової В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Статутного територіально-галузевого об"єднання "Південна залізниця"до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській областіпро скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2011 року Статутне територіально-галузеве об"єднання "Південна залізниця"звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській областіпро скасування рішення №160915 від 31.01.2011 про застосування фінансових санкцій у розмірі 3400,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржуваним рішенням відповідачем безпідставно застосовані фінансові санкції у розмірі 3400,00 грн за порушення статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в зв'язку з тим, що буфет вокзалу не є окремим підрозділом СТГО "Південна залізниця", а приміщення буфету знаходиться в цілісному комплексі (будівлі) вокзалу. Вказував, що на території вокзального комплексу "Станція Кременчук" є спеціально відведене місце для куріння, а також розміщено наочну інформацію, що складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!". Посилався на те, що до завдань та функцій Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України не належить контроль за наявністю наочної інформації про заборону та шкоду куріння. Крім того, вказував на те, що перевіряючими не було пред'явлено посадовим особам СТГО "Південна залізниця" чи структурного підрозділу "Станція Кременчук" відповідного направлення на проведення перевірки, внаслідок чого ставиться під сумнів законність проведення перевірки вцілому.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки господарської одиниці - буфету, що знаходиться на території вокзалу "Станція Кременчук" та належить СТГО "Південна залізниця" було встановлено порушення статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", яке полягало у відсутності знаку "Куріння заборонено!". Зазначав, що на підставі направлення на перевірку від 24.01.2011 № 28, примірник якого було надано особі, що здійснювала розрахунки, а саме, буфетчику ОСОБА_3, працівниками відповідача проведено фактичну (позапланову) перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за результатами якої встановлено відсутність наочної інформації про заборону куріння, яка складається з графічного знаку та тексту такого змісту "Куріння заборонено!", у звязку з чим Регіональним управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області винесено рішення про застосування фінансових санкцій. З огляду на викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що СТГО "Південна залізниця" (ідентифікаційний код 01072609) 04.03.1992 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Харківської міської ради.

25.01.2011 працівниками Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області на підставі наказу про проведення перевірки №12 від 14.01.2011 та направлення на перевірку №28 від 24.01.2011 проведено фактичну (позапланову) перевірку господарської одиниці - буфету, що розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 52 та належить платнику податків - СТГО "Південна залізниця" щодо додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами фактичної перевірки складено акт №20/16-32-03/01072609 від 25.01.2011, в якому зафіксоване порушення позивачем вимог статті 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме, у місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається з графічного знаку та тексту такого змісту "Куріння заборонено!", чого позивачем в буфеті забезпечено не було.

Даний акт отриманий та підписаний буфетчиком ОСОБА_3 без зауважень.

На підставі акту перевірки Регіональним управлінням Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області прийнято рішення №160915 від 31.01.2011 про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 3400,00 грн.

Не погодившись з даним рішенням, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 15-2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється, крім спеціально відведених для цього місць, куріння тютюнових виробів: 1) у закладах громадського харчування; 2) у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ; 3) у приміщеннях закладів культури; 4) у приміщеннях закритих спортивних споруд; 5) у приміщеннях підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

У місцях та закладах, де куріння заборонено, має бути розміщена наочна інформація, яка складається із графічного знака про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Відповідно до абзацу десятого частини 2 статті 17 вказаного Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 цього Закону у розмірі 3400 гривень.

В ході перевірки встановлено, що в приміщенні буфету, який розташований за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 52 не була розміщена наочна інформація, яка складається зі графічного знаку про заборону куріння та тексту такого змісту: "Куріння заборонено!".

Відсутність саме у буфеті вокзалу "Станція Кременчук" вказаної інформації позивачем у справі не заперечується.

Посилання позивача на те, що буфет на вокзалі не є відокремленим підрозділом СТГО "Південна залізниця", не має окремого входу-виходу, і тому являється цілісним комплексом (будівлею) вокзалу "Станція Кременчук", в якому є спеціально відведене місце для куріння, а також розміщено наочну інформацію про заборону куріння, судом не береться до уваги, оскільки як встановлено в судовому засіданні приміщення буфету відокремлене від залізничного вокзалу дверима та написом "Буфет". В зв'язку з цим суд приходить до висновку про те, що даний об'єкт торгівлі має відокремлене приміщення та являється закладом громадського харчування.

Твердження позивача щодо того, що в наказі та направленні на перевірку відсутня назва структурного підрозділу, перевірка якого здійснювалась, що робить їх недійсними, судом оцінюється критично, оскільки в наказі №12 від 14.01.2011 зазначено, що перевірка СТГО "Південна залізниця" проводитиметься за місцем здійснення торгівельної діяльності, а саме, в буфеті за адресою: м. Кременчук, вул. Першотравнева, 52. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до вимог абзацу 2 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України пред'явлення платнику податків направлення, оформленого з порушенням вимог установлених цим пунктом, є підставою для недопущення перевіряючих до проведення фактичної перевірки, однак в спірному випадку перевіряючі були допущені до проведення фактичної перевірки.

Доводи позивача щодо факту не пред'явлення посадовим особам СТГО "Південна залізниця" чи структурного підрозділу "Станція Кременчук" перевіряючими відповідного направлення на проведення перевірки, внаслідок чого ставиться під сумнів законність проведення перевірки вцілому спростовуються наступним.

Відповідно до пункту 75.1.3 статті 75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2275-VІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок визначено статтею 81 Податкового кодексу України.

Згідно з приписами зазначеної норми посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби. Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

В матеріалах справи наявне направлення №28 від 24.01.2011 та розписка №28, з яких вбачається, що буфетчик ОСОБА_3, яка є працівником позивача та особою, яка проводить розрахункові операції, була ознайомлена з направленням на проведення перевірки та отримала копію наказу, що підтверджується її підписом.

Посилання позивача на те, що до повноважень Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області не відноситься контроль за наявністю наочної інформації про заборону та шкоду куріння суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Згідно пунктів 2.1.5, 2.1.6 Положення про Регіональне управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області, основними завданнями Регіонального управління Департаменту є, зокрема, здійснення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог чинного законодавства, яке регулює відносини у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; застосування у випадках, передбачених законодавством, фінансових санкцій до субєктів господарювання за порушення вимог законодавства, яке регулює відносини при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Таким чином, з урахуванням викладеного, до повноважень Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області відноситься контроль за дотриманням норм Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", в тому числі і за дотриманням вимог статті 15-2 вказаного Закону, в межах компетенції Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Полтавській області.

Стосовно посилань представника відповідача на пропущення позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Статтею 102 Податкового кодексу України врегульовано питання застосування строків давності визначення грошових зобовязань, які становлять 1095 днів.

Визначення поняття грошового зобов'язання дано у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, згідно якого грошове зобов'язання платника податків- сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Із змісту зазначеної законодавчої норми, з урахуванням вимог статті 102 Податкового кодексу України, випливає, що платник податків може звертатися до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання протягом 1095 днів з моменту отримання такого рішення.

Поряд із цим, абзацом другим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що в разі, коли платником податків до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, строк звернення до суду продовжується на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги.

При цьому згідно з абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 зазначеного Кодексу процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Таким чином, підпунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України безпосередньо врегульовано застосування строків оскарження податкового повідомлення-рішення до суду, а саме: визначено тривалість строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання (1095 днів); визначено момент початку перебігу строку звернення до суду з вимогою щодо протиправності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання (з моменту отримання такого рішення); визначено підставу і межі продовження тривалості зазначеного строку в разі застосування платником податку досудового врегулювання спору у вигляді процедури адміністративного оскарження (на строк, що фактично пройшов з дати звернення платника податків із скаргою до контролюючого органу до дати отримання (включно) таким платником податків остаточного рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами розгляду скарги).

Відповідно до частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та пятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням викладеного приписи пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України є нормою, що регулює питання застосування строків звернення до адміністративного суду з позовами про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання.

За таких обставин, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено. Зазначений строк продовжується на час досудового врегулювання спору - процедури адміністративного оскарження відповідного рішення до контролюючого органу (від дня подачі скарги до моменту отримання рішення контролюючого органу за результатами її розгляду).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, при зверненні до суду з вимогою про скасування рішення №160915 від 31.01.2011 про застосування фінансових санкцій, не порушив строку звернення до адміністративного суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем 09.03.2011 згідно платіжного доручення №630 в добровільному порядку сплачено в повному обсязі до бюджету суму фінансової санкції, застосованої рішенням від 31.01.2011 №160915.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги СТГО "Південна залізниця" про скасування рішення про застосування фінансових санкцій №160915 від 31.01.2011 в розмірі 3400,00 грн слід залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2011 року.

Суддя О.В. Гіглава