Постанова № 16081145, 31.05.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/2237/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Удовіченка С.О.,

при секретарі Авдєєнко Є.В.,

за участю:

представника позивача - Коваленка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтаві справу за адміністративним позовом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості Полтавської областідо ОСОБА_2про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2011 року Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представлений Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості Полтавської області(по тексту - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (по тексту - відповідач) про стягнення коштів, посилаючись на те, що відповідач був зареєстрований в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості як шукаючий роботу 04.12.2008 на підставі його заяви та відповідності до статті 2 та підпункту “а” пункту 1 статті 26 Закону України “Про зайнятість населення” 11.12.2008 йому надано статус безробітного. Наголошував, що згідно заяви про надання статусу безробітного від 11.12.2008 відповідач підтверджував, що на момент звернення до служби зайнятості не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Разом із тим, як вказував позивач, згідно довідки із Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців від 06.09.2010 було виявлено, що ОСОБА_2 в період з 16.12.2008 по 30.09.2009 зареєстрований як фізична особа підприємець. Отже, на момент надання статусу безробітного ОСОБА_2 фактично мав статус субєкта підприємницької діяльності -фізичної особи, що виключає можливість надання йому статусу безробітного та право на отримання допомоги по безробіттю.

Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що не знав про факт реєстрації його як суб'єкта підприємницької діяльності, оскільки після подання в 1998 році документів для реєстрації як субєкта підприємницької діяльності, ніяких підтверджуючих документів про факт реєстрації не отримував, а тому був впевнений, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності. Також, вказував, що з моменту подачі документів на реєстрацію та аж по сьогоднішній день не займався ніякою підприємницькою діяльністю, не здавав ніяких звітів до органу державної податкової служби та інших державних органів, а тому наголошував, що на час звернення до служби зайнятості та перебуванні на обліку в статусі безробітного, мав усі підстави для отримання статусу безробітного, який і було надано.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, з підстав у ньому викладених, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, про що маються докази в матеріалах справи.

Згідно з частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - субєкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив, що 04.12.2008 громадянин ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості, де і був зареєстрований як шукаючий роботу з відкриттям персональної картки №НОМЕР_2.

11.12.2008 ОСОБА_2 надав заяву з проханням до вирішенні питання про його працевлаштування надати статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття", в якій також зазначив, що не зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається, не є найманим працівником не укладав договір цивільно-правового характеру, пенсію не отримує, не має права на пенсію за віком, в тому числі на пільгових умовах та пенсію за вислугу років.

11.12.2008 наказом директора Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості № НТ 081211, ОСОБА_2 відповідно до статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" наданий статус безробітного та призначена, відповідно до підпункту 1,3,4 статті 22, пункту 1 статті 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та пункту 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, допомога по безробіттю з 11.12.2008.

Фактично відповідач отримав допомогу по безробіттю з 11.12.2008 по 30.06.2009 в сумі 2790,52 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком та не оспорюється відповідачем.

Згідно з актом №6071 від 09.09.2010 розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", встановлено, що безробітний ОСОБА_2, який перебував на обліку в Кременчуцькому міськрайонному центрі зайнятості є фізичною особою -підприємцем.

15.09.2010 директором Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості прийнято наказ №490 про вжиття заходів по поверненню коштів в сумі 2790,52 грн, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_2, а 16.09.2010 Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості направлено ОСОБА_2 письмове повідомлення про добровільне повернення суми виплаченої допомоги по безробіттю в сумі 2790,52 грн.

Згідно зі статтею 2 Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991 № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють, та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За змістом частини 3 статті 1 цього ж Закону до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, і працюють по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України "Про особисте селянське господарство".

Згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 № 219 для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає до центру зайнятості в день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, визначеними частиною третьою статті 1 України “Про зайнятість населення” (тобто не належить до зайнятого населення), і не отримує пенсії на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Згідно із підпунктом 1 пункту 20 вказаного Порядку громадяни, зареєстровані, як безробітні знімаються з обліку з дня державної реєстрації фізичної особи-підприємця.

У відповідності до довідки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців ОСОБА_2 з 16.12.1998 зареєстрований як фізична особа підприємець, а 22.10.2009 внесено судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Стаття 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” зазначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з частиною 1 статті 46 цього Закону державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи підприємця проводиться у разі постановлення судового рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Положеннями статті 49 вказаного Закону встановлено, що суд, який постановив рішення про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, у тому числі рішення про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або про обмеження її цивільної дієздатності, в день набрання таким рішенням законної сили направляє його копію державному реєстратору за місцем реєстрації фізичної особи - підприємця для внесення до Єдиного державного реєстру запису про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця /частина 1/.

Державний реєстратор зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня з дати надходження судового рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем внести до Єдиного державного реєстру запис про судове рішення щодо припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця та в той же день повідомити органи статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фізичну особу - підприємця, щодо якої було постановлено судове рішення, про внесення такого запису/частина 3/.

При цьому, у відповідності до пункту 15 статті 47 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців” датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем є дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем.

Як видно із наданої суду державним реєстратором Відділу з питань державної реєстрації юридичних та фізичних осіб -підприємців Виконавчого комітету Кременчуцької міької ради Полтавської області копії реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, 17.09.2009 Полтавським окружним адміністративним судом прийнято постанову про припинення підприємницької діяльності суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи - ОСОБА_2, зареєстрованого розпорядженням виконавчого комітету Автозаводської районної Ради народних депутатів міста Кременчука полтавської області № 5 від 16 грудня 1998 року, яку в день набрання законної сили направлено державному реєстратору Кременчуцької міської ради.

У відповідності до відмітки на вхідному штампі на супровідному листі, постанову державним реєстратором отримано 21.10.2009.

Отже, на момент звернення до центру зайнятості 04.12.2008, тим більше на момент надання статусу безробітного 11.12.2008, ОСОБА_2 мав статус фізичної особи підприємця, що є підставою для віднесення відповідача до зайнятого населення, що в свою чергу, виключає можливість вважати таку особу - безробітною.

Доводи відповідача, про не знання факту реєстрації та не подання звітів до органу державної податкової служби з моменту подачі документів на реєстрацію, суд оцінює критично, оскільки вказаною вище постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.09.2009, яка набрала законної сили, встановлено, що СПД ФО ОСОБА_2, є платником податку та перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ, а також встановлено , що відповідач не подавав звітності із 26.01.2000.

Пунктом 2 статті 36 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” від 02.03.2000, № 1533-III передбачено, що застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, сумавиплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до положень пунктів 2-5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 №357, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.

Для проведення перевірки центри зайнятості взаємодіють з Державною податковою адміністрацією України та Пенсійним фондом України шляхом обміну інформацією про отримані особами, які перебувають на обліку в державній службі зайнятості як безробітні, доходи від провадження підприємницької діяльності, виконання робіт за трудовим договором, у тому числі за сумісництвом, під час роботи за кордоном, виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством.

За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.

Відповідно до пункту 6 цього ж Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Якщо відомості про доходи особи, на підставі яких призначено матеріальне забезпечення, є недостовірними з вини роботодавця, центри зайнятості проводять перерахунок страхових виплат з дня їх призначення. Суми незаконно виплачених коштів відшкодовуються роботодавцем. Виплата коштів, недоотриманих особою внаслідок заниження суми страхових виплат, здійснюється за рахунок коштів Фонду. Якщо відомості про доходи є недостовірними з вини особи, центри зайнятості припиняють відповідні виплати, а суми здійснених з дня призначення виплат стягуються з такої особи відповідно до пункту 7 цього Порядку.

З огляду на викладене, відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, яку було призначено центром зайнятості у зв'язку із ненаданням ним інформації про те, що він є субєктом підприємницької діяльності, а заява, підписана відповідачем є офіційним документом, в якому ним зазначені обставини, що впливали на призначення допомоги по безробіттю.

Як наслідок сума допомоги по безробіттю в сумі 2790,52 грн відповідачем отримана безпідставно.

Відповідно до пункту 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 №357 рішення про повернення коштів особою та відшкодування коштів роботодавцем приймається директором центру зайнятості і оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення про відшкодування коштів роботодавцем центр зайнятості надсилає роботодавцю повідомлення про необхідність відшкодування незаконно виплачених особі коштів протягом 10 календарних днів після отримання повідомлення. Повернення коштів особою здійснюється протягом 10 робочих днів після її ознайомлення під особистий підпис з прийнятим рішенням про повернення коштів. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Доказів оскарження наказу Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості та доказів повернення отриманої суми допомоги по безробіттю відповідач до суду не подав, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України у частині офіційного зясування всіх обставин у справі не виявив.

При цьому слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та зважаючи на те, що вимогами заявленого позову є стягнення коштів, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом повязує можливість стягнення коштів у судовому порядку, встановлення факту їх сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі та з відповідача підлягає стягненню сума отриманої допомоги по безробіттю в розмірі 2790,52 грн.

Судові витрати з відповідача не стягуються, оскільки згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 86,159, 160-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття представленого Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості Полтавської області до ОСОБА_2про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості Полтавської області на розрахунковий рахунок 37175165303202 в ГУ ДК України в Полтавській області, код 22548262, МФО 831019 виплачену за період з 11.12.2008 по 30.06.2009 допомогу по безробіттю в розмірі 2790 / дві тисячі сімсот дев'яносто/ грн 52 коп.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову в повному обсязі складено 06 червня 2011 року.

СуддяС.О. Удовіченко