Постанова № 16079992, 30.05.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

30.05.2011 р. 10:41Справа № 2а-2942/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Васильєва А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Горметалургсервіс", пр-т Миру 34, м.Миколаїв, 54034;

доДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва, вул.Гмирьова 1/1, м.Миколаїв, 54028;

проскасування рішення від 18.03.2011р. №0000602301; за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність від 04.05.11р.; ОСОБА_2 ордер №49 від 27.05.11р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №3/9/10-007 від 04.01.2011 року;

Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Горметалургсервіс" предявлено позов до ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва з вимогою скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 18.03.2011р. №0000602301, прийняте на підставі акту перевірки від 02.03.2011 року № 582/23-100/30976625.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позові (а.с.3-4), додаткових поясненнях та наданих доказах (а.с.16-38, 71-93).

Відповідач позовні вимоги не визнав (а.с.57), зазначив, що рішення ДПІ у Ленінському районі від 18.03.2011р. №0000602301 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

В період з 17.02.11 року по 23.02.11 року, відповідачем у Ленінському районі м.Миколаєва було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань правових відносин з платником податків ТОВ "Компанія Універсал-НК" (код ЄДРПОУ 36099332) за період з 01.08.10р. по 31.08.10р.

Про результати перевірки відповідачем було прийнято відповідний акт від 02.03.2011 року №582/23-100/30976625 (а.с.7-13).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.03.11р. №0000602301 (а.с.6) яким позивача було зобовязано сплатити податок на додану вартість на загальну суму 17514,50грн., з яких за основним платежем 14011,60грн., та за штрафними санкціями 3502,90грн.

Перевіркою було встановлено порушення позивачем, на думку відповідача, пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно п.п.1,2 ст.215, п.п.1.5 ст.203, ст.215 ЦК України.

Згідно Акту перевірки, встановлено, що позивачем занижено ПДВ за серпень 2010 року у розмірі 14011,60грн. за рахунок нікчемних (на думку відповідача) правочинів з ТОВ "Компанія Універсал-НК".

Відповідачем вказано, що зазначене підприємство, а також його постачальники, не могли забезпечити реального виконання угод щодо поставки товарів.

До такого висновку відповідач дійшов на підставі аналізу податкової звітності позивача з ПДВ за зазначений період, аналізу податкової звітності ТОВ "Компанія Універсал-НК", та актів перевірок підтвердження отриманих від зазначених підприємств - платників податків відомостей стосовно відносин з контрагентом та дотримання податкового законодавства.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Позивач, Науково-виробниче підприємство "Горметалургсервіс" зареєстрований як юридична особа 18.05.2000р. та займається оптовою торгівлею, виробничою діяльністю тощо (а.с.40); зареєстрований як платник ПДВ з 05.06.2000 року (а.с.49).

Судом були досліджені наступні докази:

- копії договорів постачання (з додатками) від 15.04.10р. №109д,№10-1847-02 між ТОВ "СЦ Металург" та позивачем; від 29.10.2010р. між ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського" та позивачем (а.с.16-20);

- копії платіжних доручень, податкових накладних та виписки з рахунків (а.с.21-38);

- сертифікати відповідності на продукцію "Системи мастильні масляно повітряні типу ССМВ", патенти на корисну модель "Імпульсна система змащування мастило-повітря"; патент на винахід "Централізована автоматизована система змащення підшипникових вузлів валкових опор прокатної кліті мастило повітряною плівкою і спосіб здійснення змащення; акти списання товарно матеріальних цінностей (а.с.71-93);

На підставі зазначених доказів, суд дійшов висновку, що господарські правовідносини позивача та ТОВ "Компанія Універсал-НК", ТОВ "СЦ Металург" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського" є реальними, товарними, направленими на досягнення економічного ефекту та на отримання прибутку. Правочини не мають ознак нікчемності або фіктивності, не суперечать інтересам держави, оскільки були укладені та реалізовані в рамках законної господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, з акту перевірки ДПІ вбачається, що на момент реалізації правовідносин позивача з контрагентами вони були зареєстровані, як діючі підприємства, суб'єкти підприємницької діяльності і платники податків. Законодавство України не зобов'язує позивача перед укладанням договорів перевіряти та аналізувати господарську діяльність та податкову звітність інших суб'єктів господарювання.

Факт банкрутства одного з контрагентів позивача або одного з контрагентів партнерів позивача не може бути безумовною підставою для застосування санкцій до добросовісного платника податків яким є в даному випадку позивач.

Слід також зазначити, що відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.09р. „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, згідно з ч.5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. Якщо буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі і те, що продавець не мав право відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача.

Разом з тим, відповідач не надав суду докази про те, що позивачу було відомо про будь-які перешкоди для здійснення правочинів з ТОВ "Компанія Універсал-НК", ТОВ "СЦ Металург" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Є. Дзержинського" та іншими контрагентами.

Пункт 18 зазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України надає перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок: такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні, соціальні основи держави, зокрема:

- правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності;

- правочини, спрямовані на незаконне відчуження, або незаконне володіння, користування землею, як основним національним багатством, її надрами, іншими природними ресурсами;

- правочини щодо відчуження викраденого майна;

- правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу, або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Таким чином, оспорювані правочини між ТОВ Науково-виробниче підприємство "Горметалургсервіс" та ТОВ "Компанія Універсал-НК", ТОВ "СЦ Металург" та ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Є. Дзержинського" щодо придбання та поставки товарів не є нікчемними по закону, як помилково стверджує відповідач.

Аналогічна правова позиція висловлена в Листі Вищого адміністративного суду України “Про проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби №1112/11/13-10” від 20.07.10р. Зазначений лист було підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, коли для цілей оподаткування операції враховані на підставі удаваних правочинів (наприклад, у випадках невідповідності дійсному економічному змісту або не обумовленості розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру). Про безпідставність вимоги щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу (наприклад, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності). Відсутність платника податків за місцем реєстрації не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, задекларованої платником податків.

В той же час судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності.

В судовому засіданні було також встановлено, що відповідач взагалі не досліджував під час перевірки реальність та товарність операцій позивача, документів на підтвердження товарності операцій від позивача не вимагав та не досліджував. Доказів відсутності податкових накладних або доказів відсутності факту оплати вартості товарів відповідачем суду не надано.

Суд також дійшов висновку що дії позивача як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

При цьому не може бути підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість або для застосування штрафних (фінансових) санкцій порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку (а в даному випадку навіть партнером контрагента). Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини тільки в силу припинення (ліквідації, банкрутства) юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

Проаналізувавши зміст наданих відповідачем актів суд встановив, що висновки про нікчемність операцій (правочинів) позивача та його контрагентів є необґрунтованим, оскільки відповідачем не наведено жодної правової підстави та не надано належних доказів вважати укладені позивачем угоди нікчемними правочинами. Висновки відповідачем зроблені без дослідження первинних документів та самих оспорюваних правочинів. Посилання відповідача на частини 1, 5 ст.203, ст.215, частину 1 ст.216 ЦКУ є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними у судовому порядку.

В адміністративних справах субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05р. за №25/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4, висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст.70 та 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Згідно статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні та оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом не приймається до уваги посилання відповідача на постанову (а.с.58-62) Печерського районного суду м.Києва від 19.11.10 року з огляду на те, що зазначеною постановою тільки дозволено провести позапланову перевірку певних суб'єктів господарювання (загальна кількість більше 100). Будь яких фактів на підтвердження правової позиції відповідача щодо правомірності прийнятого рішення зазначена постанова Печерського районного суду не містить.

Таким чином, відповідачем не наведено достатніх доказів наявності спрямованості правочинів позивача на порушення публічного порядку. У зв'язку з цим, відповідач також не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до положень ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача неправомірним.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підкріплені належними та достатніми доказами, та, у зв'язку з цим, підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Ленінському районі м.Миколаєва від 18.03.11р. №0000602301, прийняте на підставі акту перевірки від 02.03.11р. №582/23-100/30976625.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Горметалургсервіс" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

03.06.2011р.