Постанова № 16079110, 07.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.02.2011 р.                                                                                 Справа № 2а-8063/10/1470

           м.Миколаїв

10:00

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Богзи Н.А.,

представника позивача: ОСОБА_1 –дов. від 16.11.2010 (у судовому засіданні 01.02.2011),

представника відповідача: ОСОБА_2 –дов. №7/10/10-011 від 11.01.2010 (у судовому засіданні 01.02.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТОВ "УКРТАН", вул. Жовтневої революції, 281, А/2,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 доВознесенська об’єднана ДПІ Миколаївської області, пров. Б.Іпатових, 6,Вознесенськ,Миколаївська область,56500 провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.11.2010 р. №0000202300/0, від 04.11.2010 р. №0000212300/0, в с т а н о в и в:           Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0000202300/0 та №0000212300/0 від 04.11.2010.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що:

- правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діюче законодавством висуває лише одну умову –вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

- всі спірні господарські операції відображені в бухгалтерському обліку позивачем правильно, тобто з підтвердженням їх здійснення по всіх необхідних рахунках;

- висновок відповідача щодо не здійснення перевезення товарів від постачальників власними силами позивача не відповідає дійсності. Відповідачем не вимагалися відповідні документи для перевірки та вказані факти не перевірялися. Таким чином, позивач мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, оскільки п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

- позивач не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагента, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначених реєстрах. Відповідно до Конституції України жодна особа не може нести відповідальність за дії іншої особи, пов’язані, зокрема, зі несплатою податків.Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні»зі змінами та доповненнями, саме до обов’язків органів податкової міліції віднесено викриття злочинів, щодо ухилення від сплати податків, встановлення фіктивних платників податків та в подальшому визнання недійсними установчих документів таких платників.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує (а.с.166-168), вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт не є безумовною підставою для включення до валових витрат та податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків. Оскільки при перевірці позивачем не були надані

товарно-транспортні накладні на перевезення товару, ветеринарні свідоцтва та сертифікати якості то відповідачем правомірно донараховані позивачу податок на прибуток, податок на додану вартість та штрафні санкції.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

          Судовий процес фіксувався за допомогою технічного комплексу «Камертон».

07.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В період з 28.09.2010 по 25.10.2010 відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Укртан»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.07.2009 по 30.06.2010.

За результатами перевірки СДПІ складено акт №2702/23/31755875 від 27.10.2010 (а.с.28-63).

Перевіркою встановлено, що позивачем, в порушення п.п.5.3.9 п.5.3 , п.п.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон №283/97-ВР) занижено податок на прибуток на загальну суму 93564,15 грн. за 3 квартали 2009 року та 1 півріччя 2010 року, та, в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України в редакції від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон №168/97-ВР) занижено податок на додану вартість за період з 01.07.2009 по 30.06.2010 у сумі 107558,0 грн.

На підставі акту перевірки, 04.11.2010 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000202300/0, яким позивачу донараховано податку прибуток підприємства у сумі 121089,25 грн. (у т.ч. за основним платежем –93564,15 грн., штрафних санкцій –27525,1 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000212300/0, яким позивачу донараховано по податку на додану вартість 161337,0 грн. (у т.ч. за основним платежем –107558,0 грн. штрафних санкцій 53779,0 грн. (а.с.64, 65).

Виходячи з акту перевірки, підставою для донарахування податкових зобов’язань та штрафних санкцій став висновок податкової про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум з операцій по придбанню товарів (послуг), які не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності та не підтвердженні первинними документами, а саме суми по взаємовідносинам з наступними підприємствами:

- ВАТ «Васильківський шкірзавод»

за п/н № 144 від 28.09.09 на суму 105058,65 грн. в т.ч. ПДВ –17509,77 грн.

за п/н № 139 від 21.09.09 на суму 35225,49 грн. в т.ч. ПДВ –5870,91 грн.

- ПП «Матурано»

за п/н № 10411 від 04.11.09 на суму 125511 грн. в т.ч. ПДВ –20918,64 грн.

за п/н № 12101 від 21.01.10 на суму 39760,00 грн. в т.ч. ПДВ –6626,67 грн.

- ТОВ «Укршкіра»

за п/н № 20 від 24.06.10 на суму 162233,04 грн. в т.ч. ПДВ –27038,84 грн.

за п/н № 7 від 16.03.10 на суму 35551,56 грн. в т.ч. ПДВ –5925,26 грн.

- ТОВ «САПА України»

за п/н № 13 від 16.03.10 на суму 58892,21 грн. в т.ч. ПДВ –9815,37 грн.

за п/н № 28 від 27.04.10 на суму 113950,86 грн. в т.ч. ПДВ –18991,81 грн.

Не погодившись з винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням 2

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

1. В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на прибуток, відповідач у акті перевірки посилається на безпідставне включення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання товарів (послуг), які не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності, а саме: придбання шкір ВРХ у постачальників ТОВ «Укршкіра», ТОВ «САПА України»; передача на переробку шкір ВРХ по договору на переробку давальницької сировини з ВАТ «Васильківський шкірзавод»та придбання обладнання у ПП «Матурано».

В обґрунтування свого висновку про заниження позивачем податку на додану вартість, відповідач у акті перевірки також посилається на безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з операцій по придбанню товарів (послуг), які не пов’язані з веденням фінансово-господарської діяльності позивача.

Відповідно до п.5.1 Закону №283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) і послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з довідки ЄДРПОУ (а.с.25) та статуту позивача (а.с.14,15), основними видами діяльності позивача є закупівля, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, сировини, в тому числі, продукції тваринництва (КВЕД-51.24.0); виготовлення шкіряних виробів (КВЕД-19.10.0) тощо. Отже, закупівля позивачем напівфабрикатів «Вет-блю»шкір ВРХ та надання їх для переробки відповідали характеру його господарської діяльності.

Висновок акту перевірки про придбання позивачем товару, який не пов’язаний з веденням фінансово-господарської діяльності останнього, у акті перевірки та при розгляді справи відповідачем не обґрунтований та не доведений.

2. У акті перевірки відповідачем також вказується на відсутність первинних документів, які підтверджують здійснення операцій по придбанню товарів (послуг) у ТОВ «Укршкіра», ТОВ «САПА України», ВАТ «Васильківський шкірзавод»та ПП «Матурано».

Позивач наполягає на тому, що господарські операції з вказаними підприємствами дійсно мали місце.

Щодо взаємовідносин позивача з ВАТ «Васильківський шкірзавод», судом встановлено, що на виконання договору №52/09 від 01.09.2009 (а.с.68-71), ВАТ «Васильківський шкірзавод»здійснило переробку шкірсировини, що належала позивачеві в готову продукцію. Згідно п.1.5 вказаного договору прийомка-передача продукції здійснюється за відповідним Актом. Доставка сировини та готової продукції здійснюється підприємством самостійно (п.1.2., 2.3., 2.5.Договору). Згідно Протоколу №1 узгодження умов до Договору №52/09 від 01.09.2009 (а.с.72) на переробку давальницької шкірсировини визначена вартість послуг з переробки. Сировина була передана для переробки за Актами прийому-передачі № 3 та № 4 від 10.09.2009 (а.с.73,74). Готова продукція була отримана позивачем згідно Актів здачі-приймання виконаних робіт №1-52/09 від 21.09 2009 та №2-52/09 від 28.09.2009 (а.с.75,76). Одночасно були видані сертифікати якості на готову продукцію від 21.09.09 та 28.09.2009 відповідно (а.с.77,78).Крім того, ВАТ «Васильківський шкірзавод»були виписані та передані позивачеві податкові накладні за №139 від 21.09.2009 на суму 35225,49 грн. в т.ч. ПДВ –5870,91 грн. та за № 44 від 28.09.2009 на суму 105058,65 грн. в т.ч. ПДВ –17509,77 грн. (а.с.79,80). В підтвердження того, що доставка готової продукції здійснювалася власними силами позивача, позивачем надані суду копія подорожнього листа №063302 вантажного автомобіля на 21-22 вересня 2009 року, копія товарно-транспортної накладної від 21.09.2009, копією товарно-транспортної накладної від 22.09.2009, копія подорожнього листа №063303 вантажного автомобіля на 28 вересня 2009 року, копія товарно-транспортної накладної від 28.09.2009 (а.с.81-85, 178-180). Розрахунок з виконавцем робіт проведений позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно актів від 01.12.2009 та 08.11.2010 (а.с.87,88).

При наявності вказаних документів, позивач правомірно включені до валових витрат суми у розмірі 105058,65 грн. та 35225,49 грн., згідно актів виконаних робіт №1-52/09 та №2-52/09, відповідно до п.5.1. ст.5 та п.11.2.1 ст.11 Закону №283/97-ВР, а також відобразив ПДВ у сумі 17509,77 грн. та 5870,91 грн., відповідно, у податковому кредиті згідно отриманих податкових накладних у відповідності до п.п.7.7.4 та п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Дослідивши взаємовідносини позивача з ТОВ «Укршкіра»,суд встановив, що 15.03.2010 між підприємствами був укладений договір №15/03шк (а.с.89,90) на постачання шкіряного півфабрикату. Згідно п.2.3. договору поставка півфабрикату здійснюється транспортом Позивача. 16.03.2010 від ТОВ ВЗФ «Укршкіра»позивачем було отримано напівфабрикат «вет-блу»для наступної переробки на шкіряний товар на загальну суму 35551,56 грн. в т.ч ПДВ - 5925,26 грн. за видатковою накладною № РН-0000005 від 16.03.2010 (а.с.91), також була виписана податкова накладна №7 від 16.03.2010 (а.с.92). Відповідно до доповненні до договору відвантаження напівфабрикату здійснюється зі складу ТОВ «Кременчужський шкірзавод»за зазначеною у доповненні до договору адресою, та були виписані наступні товаросупроводжувальні документи: подорожній лист № 214263 вантажного автомобіля на 15.03.2010, товарно-транспортна накладна від 16.03.2010, посвідчення про відрядження водія позивача від 15.03.2010 (а.с.93-95).

25.06.2010 відбулось відвантаження товарів від ТОВ «Укршкура»по видатковій накладній №РН-0000014 від 24.06.2010 (а.с.96) на суму 162233,04 грн. (у т.ч. ПДВ - 27038,84 грн.). Постачальником виписана податкової накладної №20 від 24.06.2010 (а.с.97). В підтвердження товарності зазначеної операції позивачем надані суду товарно-транспортна накладна від 25.06.2010, подорожній лист №214272 вантажного автомобіля на 25.06.2010, посвідчення про відрядження водія позивача від 25.06.2010 (а.с.98-100). Розрахунки з постачальником ТОВ ВЗФ «Укршкура»були проведені відповідно до вимог чинного законодавства України, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок, договором про відступлення права вимоги, кратки рахунку 631 (а.с. 101-112).

Отже, сплачені за договором №15/03шк від 15.03.2010 кошти у сумі 162233,04 грн. були правомірно включені позивачем до валових витрат, а суми ПДВ за вказаною угодою, відповідно, 27038,84 грн. та 5925,26 грн. до податкового кредиту.

В підтвердження господарських взаємовідносин ТОВ «Укртан»з ТОВ «САПА Україна»позивачем надано суду договір №12/03шк від 12.03.2010 (а.с.113,114) на поставку шкіряного напівфабрикату. Згідно п.2.3. договору поставка напівфабрикату здійснюється транспортом позивача. Відповідно до Доповнення до договору –відвантаження товару здійснюється зі складу ТОВ «Кременчужський шкірзавод»за зазначеною у доповненні до договору адресою. На виконання умов договору, ТОВ «САПА Україна»було отримано напівфабрикат «вет-блу»на загальну суму 172843,07 грн. зі складу ТОВ «Кременчужський шкірзавод», що підтверджується копіями видаткових накладних №РН-0000017 від 16.03.2010 на суму 58892,21 грн. (у т.ч. ПДВ 9815,37 грн.) та №РН-0000028 від 27.04.2010 на суму 113950,86 грн. (у т.ч. ПДВ 18991,81 грн.) (а.с.115, 118); копіями податкових накладних №13 від 16.03.2010 та №28 від 27.04.2010 (а.с.116,119); копіями товарно-транспортних накладних від 16.03.2010 та від 27.04.2010 (а.с.117,122); копіями подорожнього листа та посвідчень про відрядження водія позивача (а.с.120,121). Розрахунки з постачальником ТОВ «САПА Україна» були проведені відповідно до вимог чинного законодавства України, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок, договором про відступлення права вимоги, кратки рахунку 631 (а.с.124-132).

Враховуючи викладене, сплачені за договором №12/03шк від 12.03.2010 кошти у сумі 172843,07 грн. були правомірно включені позивачем до валових витрат, а суми ПДВ за вказаною угодою, відповідно, 9815,37 грн. та 18991,81 грн. правомірно віднесені до податкового кредиту.

З приводу посилання відповідача на відсутність на момент перевірки товарно-транспортних накладних, які пред’явлені позивачем до суду слід зазначити, що у акті перевірки не міститься відмітки про направлення платнику податків письмового запиту з пропозицією про їх надання та факт відмови посадових осіб суб’єкта господарювання надати товарно-транспортні накладні, як того вимагає п.3.1.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок суб’єктів господарювання - юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, які затвердженні наказом ДПА України №584 від 11.09.2008 та п.п.1.3, 1.5, 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 №327.

Судом встановлено, що письмовий запит про надання документів, яких невистачило ревізору під час перевірки, не направлявся, відомостей про відмову платника податків надати такі документи на письмовий запит, в акті не наведено.

За вказаних обставин, суд вважає за можливе прийняти надані позивачем товарно-транспортні в якості доказів товарності операцій з ВАТ «Васильківський шкірзавод», ТОВ «Укршкіра»та ТОВ «САПА Україна».

Будь-яких доказів безтоварності вищевказаних операцій відповідачем суду не надано.

З матеріалів справи також вбачається, що згідно договору постачання товарів №010411 від 04.11.2009, укладеного між позивачем та ПП «Матурана», останнім були придбані основні засоби,а саме: водонапірна вежа, автономна насосна станція та складові лінії покривного крашення (а.с.134) Як пояснив представник позивача, вказані ТМЦ були придбанні безпосередньо для забезпечення виробничого процесу –обробки шкірянки виробів, а водонапірна вежа та автономна насосна станція для зберігання води зі свердловини на період відключення електричної енергії, подачі води для забезпечення безперервного виробничого процесу.

Вказаний товар був отриманий позивачем згідно наступних документів: видаткової накладної №РН-010411 від 04.11.2010 на суму 125511,86 грн., в т.ч. ПДВ 20918,64 грн.; податкової накладної №10411 від 04.11.2009; видаткової накладної №РН-012101 від 21.01.2010 на суму 39760,00 грн., в т.ч. ПДВ 6626,67 грн. та податкової накладної №12101 від 21.01.2010 (а.с.135-138).

В якості доказів взяття вказаних основних засобів на баланс позивача, введення в експлуатацію, а також модернізації та реконструкції позивачем надані наступні документи: копія акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЄ-0000001 від 02.12.2009 (автономна насосна станція), копія акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЄ-0000002 від 02.12.2009 (водонапірна вежа), копія акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №ВЄ-0000003 від 31.03.2010 (лінія покривного крашення), копія акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів №МНА-000006 від 10.02.2009 (водонапірна вежа), копія акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів №МНА-000005 від 18.12.2009 (автономна насосна станція), копія дозволу на спеціальне водокористування від 13.04.2010, копія оборотно-сальдової відомості по рах.10 «Місця зберігання. Необоротні активи»за період з 01.11.2009 по 31.03.2010, копія картки рах.10 «Місця зберігання. Капітальні інвестиції. Водонапірна вежа»за період з 01.11.2009 по 31.03.2010, копія картки рах.10 «Місця зберігання. Необоротні активи. Автономна насосна станція»за період з 01.11.2009 по 31.03.2010 (а.с139-148, 183-195). Розрахунки з постачальником ПП «Матурана» були проведені відповідно до вимог чинного законодавства України, що підтверджується відповідними копіями банківських виписок, договором про відступлення права вимоги, кратки рахунку 631 (а.с.149-157).

Відповідно до п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2 ст.11 Закону №283/97-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, такими розрахунковими документами є або документи, що підтверджують сплату товару або документи, що підтверджують отримання товару.

За своїм змістом наведені норми Закону №283/97-ВР передбачають, що підставою для невключення витрат до валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Із змісту пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №283/97-ВР, кваліфікуючою ознакою документів, підтверджуючих валові витрати, є обов’язковість їх ведення (зберігання) за правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи, що чинне законодавство не містить переліку документів, обов’язкових для ведення і зберігання з метою їх застосування в податковому обліку - жодний документ по формальній ознаці не може бути визнаний підтверджуючим або не підтверджуючим валові витрати. Вказаний висновок відноситься, як до товарно-транспортних накладних, так і до ветеринарних свідоцтв форми №2, обов’язкове застосування яких в податковому обліку не передбачено чинним законодавством. Товарно-транспортна накладна або ветеринарне свідоцтво не може бути виключними документом серед засобів доказування обставин правомірності (неправомірності) включення в склад валових витрат - витрат платника податків, оскільки не ґрунтується на нормах законодавства та правилах податкового обліку.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до преамбули Закону №168/97-ВР, зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, норми якого підлягають застосуванню до спірних відносин, визначають, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.5 Порядку заповнення податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.1997 (із змінами та доповненнями), податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить акт перевірки на момент видачі позивачу податкових накладних підприємства ПП «Матурана» , ВАТ «Васильківський шкірзавод», ТОВ «Укршкіра»та ТОВ «САПА Україна» перебували у Державному реєстрі підприємств та організацій України, на податковому обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на видачу податкових накладних.

Податкові накладні отримані позивачем від ПП «Матурана», ВАТ «Васильківський шкірзавод», ТОВ «Укршкіра»та ТОВ «САПА Україна» та використані при формуванні позивачем податкового кредиту досліджувались податковою при проведенні перевірки. Будь-яких порушень при їх складанні або підстав для визнання їх недійсними відповідачем не було виявлено та відображено у акті перевірки.

За вказаних обставин, надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Що стосується посилання відповідача на порушення продавцями шкірсировини ВАТ «Васильківський шкірзавод», ТОВ «Укршкіра»та ТОВ «САПА Україна» статей 656,662 ЦК України, слід зазначити, що чинне законодавство не містить норми, яка передбачає, що ненадання продавцем ветеринарного свідоцтва №2 на товар (або будь-якого іншого документу, що стосується товару); перевезення такого товару без ветеринарного свідоцтва та оприбуткування такого товару, є підставою для визнання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу такого товару нікчемним.

Таким чином, суд вважає, що обставини, які стали підставою для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР щодо умов виникнення у позивача права на податковий кредит.

Закон №168/97-ВР не ставить таке право платника у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб’єктами господарювання, як контрагентами позивача, так і іншими суб’єктами господарювання по ланцюгу постачання товару.

Крім того, положення п.1.8 ст.1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товару (послуг) її постачальникам.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкових повідомлень-рішень №0000202300/0 та №0000212300/0 від 04.11.2010.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.11, 71, ч.1 ст.94, ст.ст.98, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Вознесенської об’єднаної державної податкової інспекції у Миколаївській області №0000202300/0 та №0000212300/0 від 04.11.2010 в повному обсязі.

3. Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Укртан» (вул.Жовтневої Революції, 281-А/2, м.Вознесенськ, Миколаївська область, 56500) понесені ним судові витрати у сумі 3,40 грн. з Державного бюджету України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                           М.В. Мавродієва

Постанова оформлена у відповідності до ст.163 КАС України

та підписана суддею 14 лютого 2011 року.