Постанова № 16078644, 28.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2011 р. № 2а-2172/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Андрушакевич Т.В.,

представника позивача Стефака Т.В.,

представника відповідача Люткевич Р.Я.,

представник третьої особи не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство «Нафтопереробний комплекс - Галичина»(далі ВАТ «НПК-Галичина») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області (далі ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області), в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000963301/0 від 31.07.2009 року та № 0000992301/0 від 31.07.2009 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 1.23, п. 1.26, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо невключення до складу валового доходу вартості наданих послуг з безоплатного користування переданих основних фондів ДП «Фабрика свічок «Галичина»в 4 кварталі 2007 року на загальну суму 26931 грн. 00 коп., оскільки ДП «Фабрика свічок «Галичина»було створене ВАТ «НПК-Галичина»і володіло 100% статутного фонду цього підприємства. При цьому, стверджує, що майно підприємства належить йому на праві власності, повного господарського відання або оперативного управління. Джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові кошти та матеріальні внески засновників. До складу валового доходу включаються суми вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді. Враховуючи, що позивач не надавав ДП «Фабрика свічок «Галичина»жодних безоплатних послуг висновок відповідача про необхідність збільшення валового доходу та донарахування податку на прибуток є безпідставним. Відповідно, безпідставним є висновок відповідача про заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Крім того, позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача про безпідставне віднесення на валові витрати процентів в сумі 215280 грн. 00 коп. за користування позикою, отриманою у ТзОВ «Континуум-Укр-Ресурс» згідно з договором позики, та відповідно порушення п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки проценти за користування позикою позивач відніс на валові витрати та відобразив у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємств відповідних звітних періодів 2008 року. Вважає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку, а тому позивачем правомірно відображено в податковому обліку відсотки за користування позикою, отриманою у ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс». Також, вважає необґрунтованим висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні позивачем до валових витрат процентів, сплачених у звязку з виконанням боргових зобовязань перед банком.

Крім того, позивач вважає безпідставним висновок відповідача про порушення позивачем п. 4.1, п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», який не базується на первинних документах щодо заниження бази оподаткування податок на додану вартість без урахування акцизного збору в сумі 155372 грн. 40 коп., з обсягу продажу на митній території України ТзОВ «Содаліт»готової продукції бензину прямогонного в кількості 1047,06т., виготовленого з давальницької сировини нерезидента, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на 31074 грн. 00 коп. При цьому, позивач стверджує, що ціна реалізованого бензину включала в себе крім вартості готової продукції нарахований акциз та нарахований на суму готової продукції та акцизу ПДВ, а тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 4.1, п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»є безпідставним.

Відповідач подав до суду заперечення на адміністративний позов від 17.05.2010 року № 5375/10/10-010, в якому проти позову заперечує. Заперечення обґрунтовані тим, що на порушення п. 1.23, п. 1.26, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачем не включено до складу валового доходу вартість наданих послуг з безоплатного користування основними фондами, переданими ДП «Фабрика свічок «Галичина». Так, як розмір статутного фонду ДП «Фабрика свічок «Галичина»не передбачений статутом, відповідно позивач не міг передавати основні фонди, як внесок до статутного фонду. Оскільки позивач не відображено у своєму бухгалтерському обліку нарахування вартості послуг за користування основними засобами, не виписувало рахунків на оплату вказаних послуг та не вимагало такої оплати від ДП «Фабрика свічок «Галичина», такі послуги слід вважати безоплатно наданими. Крім того, перевіркою встановлено, що в порушення п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», позивачем безпідставно віднесено на валові витрати проценти за користування позикою, що не є банківським кредитом, а також процентів, сплачених у звязку з виконанням боргових зобовязань перед банком, які безпосередньо повязані зі створенням кваліфікаційного активу та визнанні такими відповідно до облікової політики та даних бухгалтерського обліку, та відносяться безпосередньо до собівартості кваліфікаційного активу. Також, в запереченні зазначає, що на порушення п. 4.1 п. 4.4. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем не включено до бази оподаткування податок на додану вартість акцизний збір з обсягу продажу на митній території України ТзОВ «Содаліт»бензину прямогонного в кількості 1047,06т., виготовленого з давальницької сировини нерезидента, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість на суму 31074 грн. 00 коп. Враховуючи викладене, вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Протокольною ухвалою судового засідання від 02.03.2011 року суд, в порядку ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, залучив до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Спеціалізовану Державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково пояснив, що власник майна має право одноосібно або з іншими власниками на основі належного їм майна засновувати господарські організації, закріплюючи за ними належне їм майно на праві власності. Майно та право його використання передане за рішенням власника за інвентаризаційними відомостями в процесі формування цілісного комплексу та статутного фонду дочірнього підприємства. У звязку з чим, позивач набув право віднесення вказаного майна на баланс та використання його в процесі здійснення своєї господарської діяльності. Крім того, пояснив, що правомірність віднесення до складу валових витрат сум процентів визначена п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який визначає, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями, у тому числі за кредитами, а також депозитами, протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку. Таким чином, вважає, що висновок відповідача щодо завищення валових витрат є безпідставним. Також, зазначив про безпідставність висновку відповідача про порушення п. 4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ціна реалізованої продукції включала в себе вартість готової продукції, нарахований акциз, нарахований на суму готової продукції та акцизу ПДВ. У звязку з викладеним, просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у запереченні. Обґрунтовуючи правомірність прийнятих відповідачем рішень посилався на обставини, наведені в акті перевірки. Додатково пояснив, що вартість безоплатно наданих позивачем послуг ДП «Фабрика свічок «Галичина»по користуванню основними фондами підлягає включенню до валового доходу позивача та до операцій, що оподатковуються податком на додану вартість. Також, позивачем не включено до бази оподаткування податком на додану вартість акцизний збір з обсягу продажу бензину, в наслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість. У звязку з викладеним вище, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце його проведення. Заперечення проти позову не подала, про причини неявки суду не повідомила, а тому суд ухвалив розглядати справу без її участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з наступних підстав.

Спір між сторонами виник щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000963301/0 та від 31.07.2009 року № 0000992301/0. Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ВАТ «НПК-Галичина», що знаходиться за адресою: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82, код ЄДРПОУ - 00152388, 25.04.1994 року зареєстроване державним реєстратором виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області як юридична особа, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організації України, та свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, а також взяте на облік в ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області як платник податків.

На підставі направлень від 29.05.2009 року № 300/23-1 та від 30.06.2009 року № 350/23-1, згідно з п. 6 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області проведена планова виїзна перевірка ВАТ «НПК-Галичина»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року, за результатами якої складено акт перевірки № 550/23-1/00152388 від 20.07.2009 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем: п. 1.23, п. 1.26, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5, п.п. 8.1.1 п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»за період з 01.10.2007 року по 31.12.2008 року в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 191271 грн. 00 коп., в тому числі: за 4 квартал 2007 року на суму 23637 грн. 00 коп.; за 1 квартал 2008 року на суму 11792 грн. 00 коп.; за 2 квартал 2008 року на суму 64178 грн. 00 коп.; за 3 квартал 2008 року на суму 35843 грн. 00 коп.; за 4 квартал 2008 року на суму 55821 грн. 00 коп.

Крім того, вказаною вище перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1.4 ст. 1, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.4 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за період з 01.01.2007 року по 30.09.2007 року, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 36469 грн. 00 коп., в тому числі: за грудень 2007 року в сумі 5386 грн. 00 коп.; за березень 2008 року в сумі 31074 грн. 00 коп.

На підставі акта перевірки від № 550/23-1/00152388 від 20.07.2009 року, згідно з п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 та п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області винесено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року № 0000962301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в розмірі 278064 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 191271 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 86793 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року № 0000992301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в розмірі 54690 грн. 00 коп., в тому числі: за основним платежем в розмірі 36460 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18230 грн. 00 коп.

Щодо невключення позивачем до складу валового доходу вартості переданих основних фондів ДП «Фабрика свічок «Галичина», суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ВАТ «НПК-Галичина»передало в користування ДП «Фабрика свічок «Галичина»основні засоби в господарське користування. ДП «Фабрика свічок «Галичина»не виступає власником нерухомого майна за адресою: м. Дрогобич, вул. Бориславська, 82. Власником даних будівель виступає ВАТ «НПК-Галичина», а ДП «Фабрика свічок «Галичина»у своєму бухгалтерському обліку обліковує вартість основних фондів.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Однак, те, що основні фонди, використовуються ДП «Фабрика свічок-Галичина»для господарської діяльності підприємства та здійснення виробничого процесу, відповідачем не заперечується, що підтверджується актом перевірки. Дані основні фонди не можна трактувати як безоплатно надані, оскільки вони передані як внесок до статутного фонду.

Відповідно до ст. 135 Господарського кодексу України, власник майна має право одноосібно або спільно з іншими власниками на основі належного йому (їм) майна засновувати господарські організації або здійснювати господарську діяльність в інших організаційно-правових формах господарювання, не заборонених законом, на свій розсуд, зокрема, порядок використання майна, інші питання управління діяльністю суб'єкта господарювання.

Основні фонди використовувались ДП «Фабрика свічок «Галичина»на підставі права повного господарського відання, яким наділив його позивач. Основні фонди передавались позивачем в якості формування цілісного майнового комплексу дочірніх підприємств.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про підприємства в Україні», в редакції, що діяла на час створення підприємства визначений порядок формування майна підприємств, та встановлено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 4 вказаної статті джерелами формування майна підприємства є, зокрема, грошові та матеріальні внески засновників.

З огляду на викладене, суд вважає, що ВАТ «НПК-Галичина»передало в статутний фонд ДП «Фабрика свічок «Галичина»право користування на будівлі за адресою м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82.

Отже, відсутні правові підстави для висновку про те, що позивачем надавались ДП «Фабрика свічок «Галичина»безоплатні послуги у вигляді надання права безоплатного користування майном, як і наслідок відсутні правові підстави для включення таких послуг до складу валового доходу позивача та донарахування податку на прибуток.

Таким чином, безпідставним є висновок відповідача про порушення позивачем вимог п. 1.23, п. 1.26, п. 1.31 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо невключення до складу валового доходу вартості наданих послуг з безоплатного користування переданих основних фондів ДП «Фабрика свічок-Галичина»в 4 кварталі 2007 року в сумі 26931 грн. 00 коп.

Враховуючи викладене вище, безпідставним є також висновок відповідача про порушення ВАТ «НПК-Галичина»п. 4.2 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 5386 грн. 00 коп., за рахунок заниження бази оподаткування операції з поставки послуг по користуванню основними засобами, що належать ВАТ «НПК-Галичина»з наданих в безоплатне користування ДП «Фабрика свічок «Галичина».

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000992301/0 в частині донарахування позивачу податку на додану вартість в розмірі 5386 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2693 грн. 00 коп., та податкове повідомлення-рішення від 31.07.2009 року № 0000962301/0, в частині донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 6732 грн. 75 коп. та штрафних фінансових санкцій в розмірі 3366 грн. 50 коп. є протиправними.

Щодо віднесення до валових витрат процентів в сумі 215280 грн. 00 коп. за користування позикою, отриманою у ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»згідно з договором позики, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ВАТ «НПК-Галичина»отримало грошову позику від ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»на підставі договору позики від 23.02.2006 року № 628 на суму 8578210 грн. 00 коп.

Згідно з умовами вказаного вище договору, позика надається з метою здійснення статутної діяльності позивача. Платою за користування позикою є грошові кошти в розмірі 2% річних. За користування позикою позикодавець нараховує відсотки згідно з умовами договору, а позичальник зобовязується сплатити відсотки протягом 5 (пяти) банківських днів місяця, наступного за звітним.

Проценти за користування позикою ВАТ «НПК-Галичина»в бухгалтерському обліку відображено проведенням Д-т рах. 951 К-т рах. 68.4. У податкову обліку проценти за користування позикою, позивач відніс на валові витрати та відобразив у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 4 квартал 2007 року та декларації з податку на прибуток підприємства відповідних звітних періодів 2008 року.

Відповідно до п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст. 1 вказаного Закону передбачено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За змістом визначення, наведеного в Законі України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», господарська діяльність це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Як вбачається з положення ст. 2 «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»від 21.09.2000 року № 1969-ІІІ, ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ, фінансова установа це юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та, яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону, фінансовими вважаються послуги, зокрема, з надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту.

З довідки від 22.03.2005 року № 3768 вбачається, що ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»взято на облік в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України як таке, що має право надавати позики фінансовими активами.

Таким чином, ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»є фінансовою установою в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12.07.2001 року № 2664-ІІІ, а тому ВАТ «НПК-Галичина»правомірно відображено в податковому обліку відсотки за користування позикою, отриманою у ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс».

Згідно з ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених грошовими ознаками.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначається договором.

Судом встановлено, що кошти були надані ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»у позику позивачу не на умовах фінансового кредиту, а на умовах договору позики, вимоги до якого регулюються Цивільним кодексом України.

Як вбачається з положення ч. 3 ст. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»наявність у юридичної особи статусу кредитної установи, а також відповідної ліцензії необхідна при наданні такого виду фінансової послуги, як фінансовий кредит.

Враховуючи те, що ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»не надавало позивачу фінансового кредиту, наявність у нього статусу кредитної установи, а також відповідної ліцензії не є обовязковим.

Отже, висновок відповідача щодо безпідставного віднесення позивачем до валових витрат процентів за користування позикою, отриманою у ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс»згідно з договором позики є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000962301/0, в частині донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 53820 грн. 00 коп. та штрафних фінансових санкцій в розмірі 26898 грн. 25 коп. є протиправним.

Щодо правомірності віднесення ВАТ «НПК-Галичина»до складу валових витрат сум процентів, сплачених у звязку з виконанням боргових зобовязань перед банком, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до кредитних договорів, укладених із ЗАТ КБ «ПриватБанк»№ 101-Р від 03.05.2006 року, № 102-Р від 01.12.2006 року, № 100-Т від 01.03.2006 року, № 103-Т від 01.06.2007 року, № 814 від 02.09.2008 року, № 104-Д від 01.04.2008 року, ВАТ «НТК-Галичина»залучало кредитні кошти банку (кредитні лінії) на поповнення обігових коштів. Отримані кредитні кошти позивач частково спрямовував на оплату придбаних інжинірингових послуг та роялті відповідно до укладених контрактів.

1) з ЮОП Лімітед (Англія) № 32/07-038/02 від 04.09.2007 року та № 32/07-038/01 від 04.09.2007 року, № 32/07-019 від 30.04.2007 року.

Відповідно до договору ЮОП повинен здійснити інженерні послуги для технічної установки, яку ВАТ «НПК- Галичина»має намір побудувати на своєму нафтопереробному заводі (установка Каталітичного крекінга, установка ВГО-юнионорайнінг);

2) з ЮОП Лімітед (Англія) № 32/07-019 від 30.04.2007 року. Відповідно до вказаного договору ЮОП надає послуги інжинірингу для технічної установки;

3) з Компанією Хальдор Тонсе а/о (Данія) № б/н від 18.06.2008 року. Відповідно до договору Компанія встановлює ліцензовану комплексну водородну установку, надає проектну документацію до неї та інжинірингові послуг по роботі з персоналом по роботі з установкою; 4) з АТ Ахепз (Франція) № 03/23616 8 від 01.03.2004 року. Відповідно до договору ВАТ «НПК- Галичина»замовила технічну концепцію і Мастер-план реконструкції Галичини». Даний проект повинен визначити оптимальну конфігурацію розвитку підприємства; 5) з ЗАТ «ПМП»(Росія) № 365/08 від 05.08.2008 року. Відповідно до договору ЗАТ ПМП» надає інжинірингові послуги, проводить розробку проекту і робочої документації установці каталітичного ріформинга з безперебійною регенерацією каталізатора потужністю 748 тис.т/год.; 6) з Державним унітарним підприємством Башгіпронефтехім (Росія) № 21-5219 від 20.08.2008 року. Відповідно до договору виконавець розробляє проект та робочу документацію повільного коксування, надає технічну взаємодію при закупівлі обладнання здійснює авторський нагляд в процесі будівництва. На рахунку 15.1.7 «Капітальні інвестиції-Проектні роботи»ВАТ «НПК-Галичина»відображає витрати, пов'язані із створенням кваліфікаційних активів (основних засобів) придбання послуг інжинірингу та роялті (у бухгалтерському обліку відображено проведенням Дт рах.15.1.7 «Капітальні інвестиції-Проектні роботи»Кт 632.8 Капітальне будівництво»), витрати, пов'язані із нарахуванням (сплатою) процентів за банківськими кредитами, які використано на придбання робіт по створенню кваліфікаційного активу (у бухгалтерському обліку відображено проведенням Дт 15.1.7 «Капітальні інвестиції Проектні роботи»Кт 951 «Відсотки за кредит»). Відповідно до п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 року за № 288/4509, придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. При цьому, фінансові витрати не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень, за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати». Фінансові витрати - це витрати на проценти та інші витрати підприємства, пов'язані із запозиченнями. Відповідно до загальних положень Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2006 року № 415, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.05.2006 року за № 610/12484, собівартість кваліфікаційного активу - це витрати на придбання, будівництво, створення, виготовлення, виробництво, вирощування і доведення кваліфікаційного активу до стану, у якому він придатний для використання із запланованою метою або продажу. Облікова політика підприємства передбачає дотримання вимог законодавства у веденні бухгалтерського обліку. Підприємство визнає частину понесених фінансових витрат, як такі, що пов'язані із створенням кваліфікаційного активу і відображає у бухгалтерському обліку капіталізацію фінансових витрат. Отже, до собівартості кваліфікаційного активу відносяться ті фінансові витрати, які безпосередньо пов'язані із створенням такого активу. Витрати на створення кваліфікаційного активу для цілей капіталізації включають лише витрати, для здійснення яких сплачуються грошові кошти, передаються інші активи або приймаються зобов'язання з нарахуванням відсотків. У разі позичання коштів з метою створення кваліфікаційного активу сумою фінансових витрат, що підлягає включенню до собівартості кваліфікаційного активу, є фактичні, визнані у звітному періоді, фінансові витрати, які пов'язані з цим запозиченням.

Отже, оскільки обліковою політикою підприємства передбачено капіталізацію фінансових витрат, пов'язаних із створенням (ремонтом) основних фондів, то сума виплат процентів за борговими зобов'язаннями, які фактично пов'язані із створенням таких основних фондів, включається до їх балансової вартості і не включається до витрат звітного періоду, в якому вони були нараховані.

Визнана відповідно до облікової політики капіталізація фінансових витрат, повязаних із створенням (ремонтом) основних фондів та виплатою процентів за борговими зобов'язаннями, у бухгалтерському обліку відображено підприємством бухгалтерським проведенням Дт рах. 15.1.7 «Капітальні інвестиції Проектні роботи» Кт 951 «Відсотки за кредит»на суму 522876 грн. 82 коп., в тому числі: за 4 квартал 2007 року 24374 грн. 00 коп., за 1 квартал 2008 року 4393 грн. 00 коп.; за 2 квартал 2008 року 213940 грн. 00 грн.; за 3 квартал 2008 року 100129 грн. 00 коп.; за 4 квартал 2008 року 180040 грн. 00 коп.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до п.п. 5.3.2 п. 5.3 вказаної статті, не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та п.п. 7.9.4 цього Закону.

Згідно з п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Отже, підприємством безпідставно віднесено до складу валових витрат суму процентів сплачених у звязку з виконанням боргових зобов'язань перед банком, які безпосередньо повязані зі створенням кваліфікаційного активу та визнанні такими відповідно до облікової політики та даних бухгалтерського обліку, відносяться безпосередньо до собівартості кваліфікаційного активу та підлягають амортизації.

Отже, на порушення п.п. 5.5.1 п. 5.5, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5, п.п. 8.1.1, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищено валові витрати в сумі 522876 грн. 00 коп., в тому числі: за 4 квартал 2007 року на суму 24374 грн. 00 коп.; за 1 квартал 2008 року на суму 4393 грн. 00 коп.; за 2 квартал 2008 року на суму 213940 грн. 00 коп.; за 3 квартал 2008 року на суму 100129 грн. 00 коп.; за 4 квартал 2008 року на суму 180040 грн. 00 коп.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000962301/0 в цій частині є правомірним.

Щодо висновку відповідача про заниження позивачем бази оподаткування податком на додану вартість без урахування акцизного збору, з обсягу продажу на митній території України ТзОВ «Содаліт»готової продукції бензину прямогонного в кількості 1047,06т., виготовленого з давальницької сировини нерезидента, внаслідок чого занижено податкове зобовязання з податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивачем на виконання угоди № 9/99 від 25.01.1999 року надавались послуги компанії «Шелтон Корпорейшн лімітед»по переробці давальницької нафти. Залишок виготовленого 1047,06т. бензину прямогонного не було відвантажено нерезиденту. Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 01.02.2002 року ВАТ «НПК-Галичина»зобовязано відвантажити нерезиденту 1047,06т. бензину прямогонного, а в разі невиконання зобовязань в натурі стягнути його вартість в розмірі 141353,1 доларів США.

В лютому-березні 2008 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби на користь компанії «Шелтон Корпорейшн лімітед»стягнуто з ВАТ «НПК-Галичина»грошові кошти в сумі 713833 грн. 15 коп.

В лютому 2008 року вказаний бензин прямогонний обсягом 1047,06т. обліковано позивачем на балансовому рахунку 28.1 та 27.02.2008 року реалізовано ТзОВ «Содаліт»разом з компонентом Б-3, який відповідає технічним вимогам бензинової фракції прямогонного бензину.

Реалізація бензину відбулась на підставі видаткової накладної № 342 від 27.02.2009 року, з якої вбачається, що ТзОВ «Содаліт»реалізовано компонент автомобільного бензину Б-3 в кількості 2010,7390т., в тому числі 1047,06т. не поставленого компанії «Шелтон Корпорейшн лімітед», на загальну суму 6132753 грн. 95 коп.

По оборотах з реалізації виготовленої підакцизної продукції бензинової фракції прямогонного бензину позивачем нараховано акцизний збір, який включено в розрахунок акцизного збору за лютий 2008 року.

Вказана ціна реалізованої ТзОВ «Содаліт»продукції включала в себе вартість готової продукції в сумі 4812256 грн. 34 коп., нарахований акциз в сумі 298371 грн. 95 коп. та нарахований на суму готової продукції та акцизу податок на додану вартість в сумі 1022125 грн. 66 коп.

Включення в ціну реалізованого товару нарахованого на суму готової продукції та акцизу податку на додану вартість підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів від 27.02.2008 року, реєстром видаткових накладних, протоколом № 32 погодження відпускної ціни на поставку нафтопродуктів ВАТ «НПК-Галичина», а також видатковою накладною № 342 від 27.02.2008 року. Крім того, вказана сума відображена в податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний період.

Отже, висновок відповідача про порушення ВАТ «НПК-Галичина»п. 4.1 п.п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження бази оподаткування податком на додану вартість без урахування акцизного збору в сумі 155372 грн. 40 коп., з обсягу продажу на митній території України ТзОВ «Содаліт»готової продукції бензину прямогонного в кількості 1047,06т. є необґрунтованим та безпідставним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000992301/0 в частині донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 31074 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 15537 грн. 00 коп. є протиправним.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000992301/0.

3.Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дрогобицькому районі Львівської області від 31.07.2009 року № 0000962301/0 в частині донарахування Відкритому акціонерному товариству «Нафтопереробний комплекс - Галичина»податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 90817 грн. 30 коп.

4.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.Присудити на користь Відкритого акціонерного товариства «Нафтопереробний комплекс - Галичина»(місцезнаходження: 82100, Львівська область, м. Дрогобич, вул. Бориславська, буд. 82, код ЄДРПОУ - 00152388) судові витрати у розмірі 01 грн. 49 коп. (одна гривня сорок девять копійок) з Державного бюджету.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 04 травня 2011 року.

Суддя Гулик А.Г.

З оригіналом згідно

Суддя Гулик А.Г.