Постанова № 16074698, 31.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р. № 2а-4406/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Дака Т.П.,

представника позивача Монастирського О.Я., представника відповідача Демідюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень-3»до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вересень-3»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень №0001832321/0 від 09.08.2010 року, прийнятого за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень-липень 2009 року, та № 0001942321/0 від 19.08.2010 року, прийнятого за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за січень 2009 року.

В судовому засіданні 31.05.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Із пояснень позивача вбачається, що за результатами перевірок податковим органом неправомірно зроблено висновки про завищення податкового кредиту за травень-липень 2009 року в сумі 68633,33 грн. та за січень 2009 року в сумі 29945,00 грн. у звязку із укладенням на думку податкового органу нікчемних правочинів та відповідно здійснення безтоварних господарських операцій з контрагентами ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані». З такими висновками податкового органу представник позивача не погоджується. Вважає, що у податкового органу не було законних підстав для проведення перевірок, та вважає, що під час проведення камеральних перевірок податковий орган перевіряє лише податкові декларації згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», а не первинні документи. Також позивач вважає, що відповідачем було порушено дотримання вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, згідно якого не передбачено необхідності надання саме таких первинних документів, на підставі яких податковим органом зроблено висновки про порушення. Також, висновки податкового органу про безтоварність операцій позивач спростовує тим, що всі первинні документи, які підтверджують факт здійснення таких операцій та право на податковий кредит, а саме: договори, накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні документи, складені належним чином, у позивача є в наявності. Також позивач в обґрунтування своїх вимог покликається на те, що укладені ним з контрагентами договори не можуть бути одноособово визнані нікчемними податковими органами, так як їх недійсність може бути встановлена виключно судом, згідно ст. 228 ЦК України, ст. 207 ГК України. Крім того, позивач вказує на те, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Вересень-3» за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, оформленої Актом № 1258/23-311451195 від 12.05.2010 року, не було виявлено жодних порушень при визначенні податкового кредиту по операціях з ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані». Стосовно фактів відсутності трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій, в його контрагентів, встановлених актами перевірок, позивач зазначає, що перевірки проводились через рік після здійснення господарських операцій, тому вказані дані не можуть бути достовірними, вказує на те, що позивач не зобовязаний та не має повноважень контролювати фінансову дисципліну своїх контрагентів, та на те, що не передбачено відповідальності позивачем за порушення такої дисципліни контрагентами позивача.

Представник відповідача проти позову заперечив та, обґрунтовуючи правомірність прийнятого податковим органом рішення, покликався на обставини, наведені в Акті перевірки. Вважає висновки податкового органу правомірними, оскільки безтоварність операцій встановлена Актом перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.05.2010 року та Актом перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 30.04.2010 року, з яких вбачається, що ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»не мали трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення господарських операцій.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

За результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за травень-липень 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вересень-3», ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено Акт перевірки № 1938/23-408/31145195 від 28.07.2010 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001832321/0 від 09.08.2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 102950,00 грн., в т.ч. основний платіж 68633,33 грн., штрафні санкції 34316,67 грн.

Згідно даних акту перевірки від 09.08.2010 року позивачем завищено податковий кредит за травень-липень 2009 року в сумі 68633,33 грн. В акті перевірки від 09.08.2010 року вказано, що податковий кредит сформований за рахунок оплати послуг ПП «Ремус-ТОП»за надані маркетингові послуги і визнано дані правочини нікчемними. При цьому, податковий орган покликається на Акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська від 30.04.2010 року, згідно якого встановлено, що ПП «Ремус-ТОП»не мало необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій за договором і у звязку з цим вважає такі операції нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків.

Також за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування сум податку на додану вартість за січень 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Вересень-3», ДПІ у Сихівському районі м. Львова було складено Акт перевірки № 1980/23-408/31145195 від 09.08.2010 року.

На підставі вищевказаного Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001942321/0 від 19.08.2010 року про нарахування податку на додану вартість в сумі 44918,00 грн., в т.ч. основний платіж 29945,00 грн., штрафні санкції 14973,00 грн.

Згідно даних акту перевірки від 09.08.2010 року позивачем завищено податковий кредит за січень 2009 року в сумі 29945,00 грн. Своє рішення податковий орган мотивує тим, що даний податковий кредит сформований за рахунок придбання обладнання в ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»і визнає даний правочин нікчемним. При цьому, податковий орган покликається на Акт перевірки ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 05.05.2010 року, згідно якого встановлено, що ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»не мало необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій за договором і у звязку з цим вважає такі операції нікчемними, оскільки вони не спрямовані на реальне настання наслідків.

Судом досліджено представлені позивачем документи, а саме:

Договір про надання послуг б/н від 17 квітня 2009 р. з ПП «Ремус-Топ»(Виконавець), згідно якого Виконавець надавав маркетингові послуги по визначенню та щоденному контролю необхідного асортименту товарів, який обовязково повинен бути присутній на вітринах пунктів торгівлі, планування товарних запасів; забезпечення розміщення продукції виробників згідно схем розміщення, наведені в Додатках; проведення перевірок товарних запасів в пунктах торгівлі; перевірка наявності цінників на товарах та відповідності їх ціновому асортименту; своєчасне інформування про нових конкурентів, що розташовані в районі знаходження пункті торгівлі та проведення моніторингу їх цін з повним вивченням цінової політики даного конкурента; стеження за технічним станом та поточним ремонтом торгового обладнання (освітлення, побутові прилади, лічильники, інвентар) в пунктах торгівлі; здійснення пошуку та дослідження нових перспективних місць для розміщення пунктів торгівлі; проведення дослідження кількісного та якісного складу покупців (за віком, статтю) в розрізі асортименту придбаних ними товарів. Акт № 24071 здачі-прийняття (надання послуг) від 24 липня 2009 року на суму 235400, 00 грн. з ПДВ та додаток «Звіт за результатами маркетингового дослідження»від 24.07.2009 р.; Акт № 31073 здачі-прийняття (надання послуг) від 31 липня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; Акт № 30066 здачі-прийняття (надання послуг) від 30 червня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; Акт № 290510 здачі-прийняття (надання послуг) від 29 травня 2009 року на суму 58 800, 00 грн. з ПДВ; податкові накладні, платіжні документи;

Договір б/н від 05 січня 2009 р. з ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»(Постачальник) на поставку обладнання; накладна № 21011 від 21 січня 2009 року на суму 179 670, 00 грн. з ПДВ, податкова накладна, платіжні документи.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та ПП «Ремус-ТОП»було укладено Договір про надання послуг від 17.04.2009 року, згідно якого ПП «Ремус-ТОП»надавало Товариству маркетингові послуги. Факт надання послуг підтверджується актами виконаних робіт з додатками.

Також між позивачем та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»було укладено Договір поставки, згідно якого ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані»поставило виробниче обладнання, що підтверджується товарною накладною.

Контрагентам проведено розрахунки за надані послуги та поставлений товар, що підтверджується представленими суду позивачем платіжними документами.

Після оформлення податкових накладних позивач правомірно включав суму, зазначену в цих накладних, до складу податкового кредиту, відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Всі вищевказані господарські операції позивача підтверджені первинними документами та не суперечать вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, відповідач безпідставно дійшов до висновків про нікчемність фінансово-господарських операцій позивача з ПП «Ремус-ТОП»та ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», обґрунтовуючи їх даними податкових перевірок по контрагентах позивача, оскільки останній не несе відповідальності за порушення податкового законодавства його контрагентами. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є підставою для визнання правочинів нікчемними.

Також суд бере до уваги твердження позивача про те, що здійснені податковим органом перевірки за своєю суттю фактично відносяться до категорії камеральних.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року (в діючій на той час редакції) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Як передбачено пп.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року за №2181-III (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, зокрема, у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Невиїзною документальною перевіркою, відповідно абз.3 п.1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 року за № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року за №925/11205 (чинного на момент проведення перевірки), вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Як вбачається з наведених актів перевірок, відповідачем проводилась невиїзна (камеральна) перевірка лише на підставі тих даних, які зазначені у податкових деклараціях.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків. Контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Тобто заниження або завищення суми податкового зобовязання можливе в даному випадку за результатами виявлення арифметичної або методологічної помилки, що в свою чергу податковим органом при перевірках діяльності позивача не встановлено.

Зокрема, контролюючим органом не було виявлено жодних арифметичних або методологічних помилок у поданих платником податкових деклараціях, які призвели до заниження чи завищення суми податкового зобовязання та стали б підставою для самостійного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків.

Наведені в актах перевірки висновки органу державної податкової служби про неправомірне завищення позивачем податкового кредиту повинні підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами, що мало бути досягнуто шляхом проведення планових чи позапланових виїзних документальних перевірок, а не ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно, податковий орган міг проводити перевірки виключно на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та перевіряти виключно показники таких декларацій та інших документів податкової звітності. Натомість, ДПІ у Сихівському районі м. Львова перевірялися порядок та умови формування податкового кредиту платника, що виходить за межі предмету перевірки, згідно п.1 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року, оскільки такі обставини можуть бути встановлені виключно на основі аналізу первинних документів, які знаходяться у позивача.

А відтак, суд виходить з того, що висновки про завищення товариством податкового кредиту не підтверджені належними та допустимими засобами доказування, і не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно податкові повідомлення-рішення, прийняті за результати перевірок, проведених з порушенням Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року, узагальнені в актах перевірок від 09.08.2010 року та від 19.08.2010 року, також вважаються прийнятими з порушенням законодавства.

Так, суд бере до уваги те, що за результатами планової виїзної перевірки ТзОВ «Вересень-3»за період з 01.07.2008 року по 31.12.2009 року, яка проводилась на основі аналізу первинних документів, оформленої Актом № 1258/23-311451195 від 12.05.2010 року, не було виявлено порушень при визначенні податкового кредиту при оплаті послуг ПП «Ремус-ТОП»та товару ПП «ВКФ «Інвест-Сервіс-Компані», що також підтверджує правомірність дій позивача по включенню до податкового кредиту оспорюваних сум.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Оцінюючи правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, суд виходить з того, що при здійсненні перевірок відповідач вийшов за межі своїх повноважень, визначених Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005 року, тобто діяв всупереч Конституції України, зокрема ст. 19 Основного Закону України. Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова № 0001942321/0 від 19 серпня 2010 року та № 0001832321/0 від 09 серпня 2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вересень-3» ( ЄДРПОУ 31145195) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 05 червня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.