Постанова № 16074568, 30.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 р. № 2а-72/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Дака Т.П.,

представника позивача Наконечної О.М., представника відповідача Різник Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства до Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

в с т а н о в и в:

Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство (надалі Золочівське МВЖКП) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позов про визнання нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області (далі - ДПІ у Золочівському районі) №0000591600/1 та №0000601600/1 від 27.12.2010 року, якими визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість.

В судовому засіданні 30.05.2011 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у адміністративному позові, вважає, що висновки акту перевірки та спірні податкові повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Зокрема вважає, що податкове зобовязання, визначене позивачу, у звязку із тим, що останній несвоєчасно сплачував податок на додану вартість. Штрафні санкції позивачу нараховані відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Золочівське МВ ЖКП має тривалий борг перед бюджетом, який погашається по мірі надходження коштів із зарахуванням їх відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши доводи представників сторін, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ДПІ у Золочівському районі проведено перевірку Комунального підприємства «Золочівське міське виробниче житлово-комунальне підприємство»з питань дотримання вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», результати якої відображені в Акті №21/15-213/03348703 від 30.11.2010 року.

Перевіркою встановлено підприємство проводило сплату узгодженої суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість з порушенням граничного терміну встановленого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування». Пунктом 7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення. Станом на 01.07.2010 року податковий борг по ПДВ становив разом з пенею 44495,08 грн. Підприємство проводило сплату узгодженої суми податкового зобовязання відповідно до платіжних доручень:

-№631 від 06.07.2010 року в сумі 400 грн.;

-№633 від 07.07.2010 року в сумі 800 грн.;

-№639 від 09.07.2010 року в сумі 1600 грн.;

-№648 від 14.07.2010 року в сумі 1000 грн.;

-№657 від 16.07.2010 року в сумі 2000 грн.;

-№658 від 19.07.2010 року в сумі 1500 грн.;

-№671 від 20.07.2010 року в сумі 1000 грн.;

-№676 від 21.07.2010 року в сумі 1500 грн.;

-№683 від 22.07.2010 року в сумі 600 грн.;

-№685 від 22.07.2010 року в сумі 1000 грн.

Станом на 01.08.2010 року податковий борг по ПДВ разом з пенею становив 46291,24 грн.

Враховуючи викладене, відповідачем винесені податкові повідомлення рішення №0000591600/1 від 27.12.2010 року, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 133 грн. 71 коп., та №0000601600/1 від 27.12.2010 року, яким позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 2187 грн. 12 коп. за платежем податок на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями, позивач подав скаргу до ДПІ у Золочівському районі за №804 від 10.12.2010р., за результатами розгляду якої товариству відмовлено у задоволенні вимог (рішення про результати розгляду первинної скарги №14507/10/25-006/69 від 27.12.2010 року.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання їх нечинними.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Відповідно до п.п. 5.3.1. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (далі - Закон №2181) платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п. 7.7 ст. 7 Закону №2181 податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як вбачається з п.п.17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону України №2181у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 17.1.6 цього пункту, чи ні.

При цьому, відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону №2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.

Судом встановлено, що позивач задекларував за травень 2010 року податок на додану вартість в сумі 11 203 грн.

Згідно платіжних доручень №631 від 06.07.10р., №633 від 07.07.10р., №639 від 09.07.10р., №648 від 14.07.10р., №657 від 16.07.10р., №658 від 19.07.10р., №671 від 20.07.10р., №676 від 21.07.10р., № 683 від 21.07.10р., №685 від 22.07.10р., №699 від 27.07.10р., №694 від 23.07.10р. позивачем сплачено податок на додану вартість за травень 2010 року в сумі 13 400 грн.

Однак, суми платежів, вказані у платіжних дорученнях, не зараховані податковим органом як погашення податку на додану вартість за травень 2010 року, а ними списана заборгованість позивача за минулі періоди.

Відповідно до п. 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 року кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Згідно п. 3.8. Інструкції, реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу належить платнику, а тому суми податкового боргу з урахуванням п.п.16.5.2 п.16.5 ст.16 Закону №2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначенням платежу на сплату, в даному випадку податку на додану вартість.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Відповідно до п.4 ст.32,п.п.2,6 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд враховую аналогічну правову позицію, викладену у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 358/13/13-09від 17.03.2009 року.

Відповідно до вимог ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Аналізуючи діюче на момент спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкові повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, правомірними.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України -

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Золочівському районі Львівської області №0000591600/1 та №0000601600/1 від 27.12.2010 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Золочівського міського виробничого житлово-комунального підприємства ( ЄДРПОУ 03348703) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 03 червня 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.