Постанова № 16074052, 26.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. № 2а-1506/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Завалишин Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2011 р. №0000222341/0.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено Державним територіально-галузевим обєднанням “Львівська залізниця”, м. Львів, до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді, м. Ужгород, про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2011 р. №0000222341/0 на суму податку на прибуток 16665 грн., з яких 13332 грн. основний платіж, 3333 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 07.04.2011 р. Розгляд справи відкладався в порядку, передбаченому ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав у повному обсязі з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що відповідач безпідставно виніс оскаржуване рішення, всупереч власному розясненню вважаючи не позивача, а ВП “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” платником податку, безпідставно ототожнюючи основний вид діяльності залізничного транспорту з видами господарської діяльності залізничного транспорту. Спірний період вже був обревізований відповідачем, однак ніяких порушень не було виявлено. Ствердив також, що податок від вказаної діяльності був задекларований та сплачений головною організацією, яка має статус юридичної особи позивачем. Просить у позові відмовити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що ВП “Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, яке, як структурний підрозділ підприємства залізничного транспорту, отримало дохід від неосновної діяльності залізничного транспорту, який не задекларувало. Такий дохід вважає доходом, одержаним не від основної діяльності залізничного транспорту. Посилається на відсутність законодавчо встановленої можливості централізованої сплати податків. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом №71/23-1/25449675 від 19.01.2011 р. “Про результати документальної невиїзної перевірки Відокремленого підрозділу “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, код 25449675 щодо правильності нарахування та сплати податку на прибуток не від господарської діяльності за період з 01.10.2008 року по 30.06.2010 року” було встановлено порушення п. п. 1.29., 2.2.2., 3.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Переліку робіт (послуг), що не належать до основної діяльності залізничного транспорту та Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №173 від 16.02.1998 р., внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток не від основної діяльності на загальну суму 13332 грн. З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2011 р. №0000222341/0 на суму податку на прибуток 16665 грн., з яких 13332 грн. основний платіж, 3333 грн. штрафні (фінансові) санкції. Рішення мотивовані тим, що ВП “Ужгородська дирекція залізничних перевезень”, яке, як структурний підрозділ підприємства залізничного транспорту, отримало дохід від неосновної діяльності залізничного транспорту, який не задекларувало. Такий дохід вважає доходом, одержаним не від основної діяльності залізничного транспорту.

Як вбачається з положення про Відокремлений підрозділ “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, нова редакція якого була затверджена 05.11.2009 р., відокремлений підрозділ “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” є відокремленим підрозділом Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” і не є юридичною особою. Посилаючись на п. п. 2.2.1., 2.2.2. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” відповідач зазначає, що платниками податку на прибуток, що одержаний не від господарської діяльності залізничного транспорту, є підприємства залізничного транспорту та їх структурні підрозділи.

Однак згідно із ст. 5 Закону України “Про залізничний транспорт” залізниці та підприємства залізничного транспорту визначені як окремі ланки залізничного транспорту. Згідно із ч. 1 ст. 62 ГК України підприємство самостійний субєкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими субєктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної та іншої господарської діяльності. Таким чином, Відокремлений підрозділ “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” належить до категорії відокремленого, а не структурного підрозділу позивача, чим спростовуються посилання відповідача. Крім цього, у відповідності до листа ДПА України від 10.07.2002 р. №10777/7/15-1117 було розяснено, що у разі, якщо управління залізниці не має підпорядкованих підприємств залізничного транспорту, що мають статус юридичних осіб, та, відповідно, їх структурних підрозділів, то єдиним платником податку на прибуток (від основної діяльності, від неосновної діяльності, від позареалізаційних операцій) в системі зазначеного управління залізниці є виключно управління залізниці, а структурні підрозділи залізниці відповідно до п. 2.2.2 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не вважаються окремими платниками податку, оскільки не мають статусу підприємств. Відповідно до пп. “д” п. 4.4.2. Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не може бути притягнутий до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового розяснення. Окрім того, таку ж позицію займає і Вищий адміністративний суд України, що підтверджується постановою від 17.02.2009 р. по справі №5/1592-18/98А.

Не заслуговує на увагу також посилання відповідача про те, що прибуток, з якого донараховано суму податку, був отриманий не від господарської діяльності залізничного транспорту. Як вбачається зі змісту акту та заперечення, такий висновок відповідач робить посилаючись на Перелік робіт (послуг), що не належать до основної діяльності залізничного транспорту та Порядок розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №173 від 16.02.1998 р. Однак зазначеними актами визначається перелік робіт, що належать до основної, а не до господарської діяльності залізничного транспорту. Відповідно до п. 1 Приміток до Переліку основна діяльність залізничного транспорту є складовою частиною загальної господарської діяльності і означає діяльність усіх взаємоповязаних підприємств та структурних підрозділів галузі, спрямовану на виконання єдиного перевізного процесу. Згідно із п. 1.32. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента, або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, сума доходу від вказаної діяльності була належно задекларована та сплачена до бюджету позивачем як вищестоящою організацією. Крім того, як вбачається з довідки від 15.11.2010 р. “Про результати виїзної планової перевірки Відокремленого підрозділу “Ужгородська дирекція залізничних перевезень” Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця”, код 25449675 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008 року по 30.10.2010 року”, за аналогічний період порушень, у тому числі тих, які зазначені в акті, виявлено не було.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача в даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваного рішення внаслідок стверджуваного ненадходження цього податку до бюджету від продавця товару, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Ужгороді від 31.01.2011 р. №0000222341/0 на суму податку на прибуток 16665 грн., з яких 13332 грн. основний платіж, 3333 грн. штрафні (фінансові) санкції.

3. Стягнути з державного бюджету на користь Державного територіально-галузевого обєднання “Львівська залізниця” ( 79000, м. Львів, вул. Гоголя 1) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяКостів М.В.

Повний текст постанови виготовлено 31.05.2011 року.