Постанова № 16073690, 16.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2011 р. № 2а-11637/10/1370

14 год. 30 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий - суддяКоморний О.І.,

суддяКравчук В.М.

суддяМоскаль Р.М.

секретар судового засідання -Янчак П.О.

з участю

позивачаОСОБА_1

представника відповідача 1Придибайло Р.С.

представника відповідача 2Придибайло Р.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

до Державна митна служба України Львівська митниця пропро скасування наказу ,

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом у якому містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України №2189-к від 24.11.2010р. в частині припинення з 25.11.2010р. перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці;

- поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці;

- стягнути з Державної митної служби України середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач безпідставно припинив перебування позивача на державній службі в митних органах за порушення Присяги державного службовця, оскільки позивач присягу не порушував, посадові обовязки виконував сумлінно, за весь час служби в митних органах жодних дисциплінарних стягнень не мав.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, вважає звільнення безпідставним та таким, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідачі, Державна митна служба України та Львівська митниця, проти позову заперечили повністю з підстав викладених у письмовому запереченні. Вважають, що позивач несумлінно виконував свої посадові обовязки, що є порушенням Присяги державного службовця.

Представник відповідачів у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у письмовому запереченні.

Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Позивач, ОСОБА_1, проходив службу в митних органах з червня 1990 року. На час звільнення обіймав посаду головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.

Наказом Державної митної служби України від 24 листопада 2010 року №2189-К «По особовому складу»за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено з 25.11.2010р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1, головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.

Підставою видання вищевказаного наказу є акт перевірки №21/2010-П від 24.11.2010р., де у резолютивній частині комісією запропоновано за порушення вимог ст. 17 Закону України «Про державну службу», Присяги державних службовців, припинити перебування позивача на державній службі в митних органах.

Відповідно до вказаного акта перевірки, комісією встановлено, що за період з 01.11 по 13.11 2010 року з митної території Республіки Польща виїхало 8 транспортних засобів з вантажем (згідно з таблицею), щодо яких наявна інформація про їх митне оформлення польською стороною.

Проте, в модулі «диспетчер ЗМК»ПІК «Інспектор-2006»відсутня інформація про вїзд 7 транспортних засобів (епізоди 32, 33, 61, 71, 76, 77, 30) на митну територію України, їх митне оформлення посадовими особами Львівської митниці за період часу, вказаному у відповідних повідомленнях польської сторони, чи вжиття ними належних заходів реагування відповідно до Тимчасового порядку.

Відповідно до контрольного талону для проходження по «зеленому коридору»транспортного засобу без причепа та без товарів, що підлягають обовязковому письмовому декларуванню та (або) оподаткуванню головним інспектором ВМО № 3 м/п "Рава-Руська" ОСОБА_1 було здійснено митний контроль та митне оформлення транспортного засобу з державним реєстраційним номером VVH46W як такого, що слідував без вантажу.

Однак, встановлено, що відповідно до СМС-повідомлення Республіки Польща, згідно з Тимчасовим порядком, польською стороною було здійснено митне оформлення вказаного транспортного засобу як такого, що слідував з вантажем.

Вищевказане свідчить про ознаки переміщення зазначених транспортних засобів з вантажем (згідно з таблицею) через митний кордон України з уникненням від оподаткування, незаконним звільненням від митного контролю та порушенням встановленого порядку ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України, передбаченого Законом України від 13.10.2001 № 2681-III (далі Закон України від 13.10.2001 № 2681-III).

Згідно з Журналом розподілу обовязків ВМО № 1 м/п «Рава-Руська»інспектор ВМО № 3 м/п «Рава-Руська»ОСОБА_1 01.11, 05.11, 08.11, 09.11., 12.11., 13.11.2010 року виконував службові обовязки на вїзді в Україну на смузі руху «зелений коридор».

Згідно з статтею 40 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до пунктів 1.6.5.1, 2.1.15, 2.1.17, 2.2.17 Технологічної схеми:

- під час перевірки документів і митного контролю з метою виявлення можливих місць укриття порушників кордону, контрабанди зброї, вибухових речовин, наркотичних засобів, матеріалів і предметів, заборонених до ввезення в Україну або вивезення з України, предметів, що підлягають письмовому декларуванню та оподаткуванню або переміщуються з порушенням чинного митного законодавства, відповідними посадовими особами ЗПН та ПМО здійснюється візуальний огляд транспортного засобу;

- завершення митного контролю й митного оформлення та надання інспектором ПМО дозволу на переміщення транспортного засобу за межі зони митного контролю засвідчується проставлянням відтиску ОНП у контрольному талоні та ТСД;

- дозвіл на виїзд з зони митного контролю транспортних засобів і товарів, надає посадова особа ПМО, на яку відповідно до наказу по митниці покладається відповідальність за випуск із зони митного контролю пункту пропуску усіх транспортних засобів і товарів, щодо яких завершені митний контроль та митне оформлення.

- факт перетинання транспортним засобом межі зони митного контролю свідчить про те, що відповідальна особа ПМО, яка постійно знаходиться на ділянці виїзду із зони митного контролю пункту пропуску і здійснює контроль за виїздом усіх без винятку транспортних засобів з пункту пропуску, здійснила всі функції контролю та прийняла позитивне рішення щодо випуску транспортного засобу із зони митного контролю.

- відповідальність за випуск із зони митного контролю транспортного засобу і товарів, щодо яких завершені митний контроль та митне оформлення відповідно до чинного законодавства, несе відповідальна посадова особа ПМО, яка відповідно до журналу розподілу обовязків здійснює такі функції.

Комісією у акті перевірки зроблено висновок, що з урахуванням вимог розділу 3 Тимчасового порядку ОСОБА_1 не було вжито належних заходів, передбачених статтями 40, 41 Митного кодексу України та пунктом 1.6.5.1 Технологічної схеми, чим неналежно виконано свої службові обовязки, передбачені пунктами 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6, 2.7, 2.8, 2.9, 2.11, 2.12, 2.13, 2.18, 2.19, 2.21, 2.27, 2.31, 2.32, 2.40 посадової інструкції інспектора відділу митного оформлення № 3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.

При вирішенні даного спору по суті Суд керується наступними положеннями Конституції України, Законів та підзаконних нормативно-правових актів:

Закон України «Про державну службу»№ 3723-XII від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону №3723).

Основними обов'язками державних службовців в т.ч. є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону №3723).

Державні службовці в т.ч. мають право: безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення; на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян; захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону №3723).

Дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця: 1) за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, 2) порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, 3) а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює (ст. 14 Закону №3723).

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється в т.ч. у разі порушення державним службовцем Присяги.

Регулювання правового становища державних службовців, що працюють в органах митного контролю, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України (ч. 2 ст. 9 Закону № 3723).

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» № 2805-IV від 06.09.2005 року (далі Закон № 2805), згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Відповідно до норм Закону № 2805, службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).

Порушення службової дисципліни це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).

Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону №2805, суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обовязків кваліфікується як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми Закону №2805 як спеціального.

Види дисциплінарних стягнень та процедура їх накладення визначені Розділом IV Закону № 2805. Зокрема, Законом визначено, що дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (ст. 27 Закону № 2805).

З метою з'ясування всіх обставин вчинення посадовою особою митної служби дисциплінарного правопорушення керівник митного органу має право призначити службове розслідування. Застосуванню дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення передує обов'язкове службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи (ст. 31 Закону №2805).

Такий порядок визначено Наказом Державної митної служби від 29.07.2002 року № 408 «Про затвердження Порядку проведення службових розслідувань у митних органах України, спеціалізованих митних установах та організаціях».

Таким чином, при вирішенні питання про застосування до позивача стягнення і звільнення зі служби Державна митна служба України повинна керуватися нормами Кодексу законів про працю України, Законом України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»та Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

З акта службової перевірки №21/2010-П від 24.11.2010р., який став підставою для видання наказу №2189-к від 24.11.2010р., не вбачається вчинення позивачем дій, передбачених ст.ст.3,5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», чи інших дій, що перешкоджали б нормальному функціонуванню державного органу. Порушень встановлених законом обмежень для державних службовців, повязаних з проходженням державної служби, позивач не допускав, а також не зафіксовано вчинків, які порочать його як державного службовця або дискредитують державний орган, в якому він працює.

Статтею 21 Дисциплінарного статуту митної служби України визначено, що порушення службової дисципліни це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України.

Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

В наказі №2189-к від 24.11.2010-К не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

Крім того, Державною митною службою України не враховано положення статті 27 Дисциплінарного статуту митної служби України та п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992р.

Так, статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи. При визначенні виду стягнення керівник митного органу повинен враховувати характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередню поведінку посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах.

Судом на підставі матеріалів справи встановлено, що транспортний засіб з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 згідно бази даних виїхав з польської сторони 12.11.2010р. о 06:00 год. та пройшов митний контроль 12.11.2010 року о 18:04 год. При цьому як пояснив позивач, і не заперечується представником відповідачів, на зміну позивач приступив 12.11.2010р. о 20:00 год. Жодних доказів того, що позивач був повідомлений, або повинен був бути повідомлений і в який спосіб про виїзд з польської території з вантажем транспортного засобу з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 в матеріалах справи немає.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З урахуванням вищезазначених норм КАС України, Суд не може брати до уваги СМС-повідомлення митних органів Республіки Польща, як доказ пропуску позивачем транспортного засобу з порушенням чи уникненням митних процедур, оскільки відповідачами не надано жодних доказів щодо кількості чи вартості товарів, що переміщалися через митний кордон транспортним засобом з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, як і не надано належних та допустимих доказів, що вказаним транспортним засобом взагалі переміщувалися товари чи вантаж, який відповідно до законодавства підлягав митному оформленню, з огляду на те, що транспортний засіб перетинав митний кордон по «Зеленому коридору».

Інші транспортні засоби, про які йдеться у акті перевірки, взагалі не перетинали митного кордону у пункті пропуску «Рава-руська», що встановлено судом на підставі отриманої у порядку витребування доказів інформації від державної прикордонної служби (відповідь Окремого відділу обробки даних центральної підсистеми інтегрованої інформаційно-телекомунікаційної системи «Гарт»)

Також у акті перевірки йдеться про можливість доступу до інформації про перетин транспортних засобів з вантажем тільки працівників, які працюють на «червоному коридорі». Доказів того, що позивач міг і повинен був перевіряти транспортні засоби під час митного оформлення на «зеленому коридорі»у матеріалах справи немає.

Більше того, згідно п.1.3 Тимчасового порядку дій посадових підрозділів митного оформлення, що здійснюють свої функції у пункті пропуску «Рава-Руська», при отриманні та використанні інформації від Митної служби Республіки Польща про транспортні засоби, що переміщуються через державний кордон, затвердженого Наказом ДМС України №1272 від 22.10.2010р., порушення якого інкримінується позивачу як порушення Присяги державного службовця, прямо вказано, що дія цього Тимчасового порядку не поширюється на транспортні засоби, що переміщуються по смузі руху «зелений коридор»відповідно до пп.1.4.2 Технології.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачі не довели порушення позивачем своїх посадових обовязків чи вчинення позивачем дій, які є порушенням присяги Державного службовця.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, Суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України в частині звільнення ОСОБА_1 без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України №2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1 є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_1 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці (а.с.38) становила на день звільнення 4187,77 грн., середньоденна 194,78 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) та Листа Міністерства праці та соціальної політики України від 25.08.2009р. №9681/0/14-07/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010р», за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати (194,78 грн. (середньоденна заробітна плата) х 92 (кількість днів вимушеного прогулу)) - 17919,76 грн.

Згідно з ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст..94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №2189-к від 24.11.2010 року в частині припинення перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_1.

3.Поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці.

4.Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул.. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) в користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 17919 (сімнадцять тисяч девятсот девятнадцять) гривен 76 копійок.

5.Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська»Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 4187 (чотири тисячі сто вісімдесят сім) гривен 77 коп. - виконується негайно

6.Судові витрати з сторін не стягуються.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 20.05.2011 р.

Головуючий-суддя Коморний О.І.

Суддя Кравчук В.М.

Суддя Москаль Р.М.