Постанова № 16073164, 20.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 р. № 2а-10179/10/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі : головуючого судді Демяновського Г.С.,

при секретарі Чернишенко Н.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕКОПРОДУКТ»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Адміністративний позивач-товариство з обмеженою відповідальністю « СК ЕКОПРОДУКТ »звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень: від 14 січня 2010 року № 0000032302\0\607 ,яким позивачу визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 12309 грн.,в т.ч. 8206 грн.-за основним платежем та 4103 грн.-штрафних санкцій ,від 14 січня 2010 року № 0000022302\0\606,яким позивачу визначено зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 44561,25 грн., в тому числі 29707,60 грн.-за основним платежем ,14853,75 грн.-штрафних санкцій.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав, просить позов задоволити.

Представник відповідача позовні вимоги позивача заперечив з підстав, наведених у запереченні .У задоволенні позову просить відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити, зважаючи на наступне.

Як вбачається з свідоцтва про державну реєстрацію, Статуту , довідки з ЄДРПОУ ТзОВ „СК ЕКОПРОДУКТ” зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності виконкомом Львівської міської ради 18.09.2007 року, і йому присвоєно код ЄДРПОУ 35444007.

23.12.2009 р.ДПІ у Залізничному районі м.Львова було проведено виїздну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.09.2007 р. 30.06.2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 09.09.2007р. по 30.06.2009р.

За результатами проведення перевірки було складено Акт № 3174\23-2\35444007 , з якого вбачається, що перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на прибуток встановлено порушення п.п.5.3.9.п.5.3.. п.5.1. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 р. № 283\97-ВР \із змінами та доповненнями\в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді,що перевірявся,на загальну суму 29707,50 грн., у тому числі за 1 кв.2008 року в сумі 466,66 грн., у 2 кв. 2008 р. в сумі 6145,83 грн.,у 3 кв. 2008 р. в сумі 875 грн., у 4 кв. 2008 р.в сумі 13545 грн.,у 1 кв.2009 р. у сумі 3750 грн.,у 2 кв.2009 р. в сумі 4925 грн.

Перевіркою правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість встановлено порушення п.1.7 ст.1, п.п.7.2.1.,п.п.7.2.3. п.7.2.,п.п.7.4.5. п.7..4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»вiд 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі Закону №168)в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді,що перевірявся ,на загальну суму 8206 грн. в тому числі за березень 2008 р. , в сумі 373,33 грн.,за липень 2008 р. в сумі 3482,67 грн.,за серпень 2008 р. в сумі 1434 грн.,за листопад 2008 р. в сумі 2916 грн.

За наслідками перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 14 січня 2010 року № 0000032302\0\607 ,яким позивачу визначено зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 12309 грн.,в т.ч. 8206 грн.-за основним платежем та 4103 грн.-штрафних санкцій ,від 14 січня 2010 року № 0000022302\0\606,яким позивачу визначено зобов”язання по податку на прибуток в розмірі 44561,25 грн., в тому числі 29707,60 грн.-за основним платежем ,14853,75 грн.-штрафних санкцій

Позивач в позовній заяві зазначив,що означені податкові повідомлення рішення є необгрунтованими з наступних підстав :

-щодо податку на прибуток ,то для перевірки були представлені акти здачі-прийняття робіт ,де вказано ким,коли і по якому маршруту надані послуги та їх вартість,а також надано банківські виписки про оплату даних послуг та видаткові накладні по товару,що транспортується. Тому висновки перевіряючих щодо відсутності підстав для віднесення до валових витрат позивача вартості транспортних послуг,наданих СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2.є безпідставними .

Крім цього позивачем була надана для перевірки угода з ПП „Технобренд” від 01.03.2008 року ,яка не визнана недійсною і всі операцїї, зазначені в угоді підтверджуються первинними документами ,і тому припущення перевіряючих не можуть вважатись обгрунтованою підставою для невключення до складу валових витрат 25080 грн.

Придбання позивачем у ПП „Ільвест плюс” цукру піску вагового в кількості 10 т. на суму 29500 грн. у т.ч. ПДВ 4916,67 грн.підтверджується накладною №РП-1624011 від 24.06.2008 р.,податковою накладною № 6240000009 від 24 .06.2008 року і тому висновок перевіряючих щодо зайвого віднесення до валових витрат в 2-му кварталі 2008 року 24583,33 грн. по взаєморозрахунках з ПП „Ільвест плюс” ,на думку позивача,є безпідставним.

Придбання позивачем у ПП „Комфорт АБС” борошна фасованого на суму 2240 грн. у т.ч. ПДВ 373,33 грн.підтверджується накладною №РН-1110001 від 01.01.2008 р.,податковою накладною від 10.01.2008 року і тому висновок перевіряючих щодо зайвого віднесення до валових витрат в 1-му кварталі 2008 року 1866,66 грн. по взаєморозрахунках з ПП „Комфорт АБС” ,на думку позивача,є безпідставним.

Тому позивач вважає,що висновок відповідача щодо завищення суми валових витрат є надуманим та не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на наступне:

У п. 5.1. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 3-5..7 цієї статті, (п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Щодо несплати податку на додану вартість ,то позивач вважає,що фінансово-господарські операцїї з ПП „Техно-бренд”,ПП „Ільвест плюс” та ПП „Комфорт АБС” проведені належним чином ,відображені в бухгалтерському та податковому обліках на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Суд вважає,що ці докази є обов”язковими,але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість валових витрат.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до п 5.3.9. ст.5 Закону України від 22.05.1997 року виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р.№88 і зареєстрованого в Міністерстві юстицїї України 05.06.1995 р. за № 168\704 первинні документи-це письмові свідоцтва,що фіксують та підтведжують господарські операцїї,включаючі розпорядження та дозволи адміністрацїї \власника\ на їх проведення.

Відповідно до пп.5.2.1. п.5.2 ст.5 Закону України від 22.05.1997 р. №283\97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,продажем продукції(робіт,послуг)і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Позивач вважає,що ним надано перевіряючим всі первинні документив підтвердження здійснення фінансово-господарської операцїї,а саме договори,акти виконаних робіт,податкові накладні та інші документи,однак суд ,проаналізувавши представлені документи приходить до наступних висновків:

-щодо віднесення до складу валових витрат виплат СПД ОСОБА_1,СПД ОСОБА_2,то в даному випадку позивач з означеними контрагентами письмові договори на перевезення вантажів не укладав,надавши в обгрунтування витрат лише акти приймання-здачі виконаних робіт \наданих послуг\ та докази перерахування СПД коштів.В той же час не надано товарно-транспортні накладні на перевезення вантажів.які за твердженням представника позивача не складались. Таким чином позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками,вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку. В зв”язку з наведеним суд не може визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача вартості транспортних послуг,наданих СПД ОСОБА_1, СПД ОСОБА_2 відсутні.

-щодо взаєморозрахунків позивача з ПП „Техно Бренд”,то позивачем в підтвердження реальності господарської операції надано податкову накладну, виписану ПП „Техно Бренд”від 30.09.2008 року ,акт виконаних робіт від 30.09.2008 року,та угоду №44 від 01.03.2008 року, підписану за „Виконавця” директором ПП „Техно Бренд” Войтовичем Б.І.,згідно якої „Виконавець” зобов”язувався провести дератизацію виробничих площ. Суд не може вважати означені господарські операції реальними з наступних підстав:

-угода № 44 датована 01 березня 2008 року, а з Довідки ЄДРПОУ вбачається,що приватне підприємства „Техно Бренд” зареєстровано в якості юридичної особи 20.03.2008 року ,14151020000019681. Не можна віднести означену суму на валові витрати і тому,що ,навіть” якщо-би підприємство прийняло на себе зобов”язання засновника,то угода повинна бути підписана засновником ,а не директором, посади якого до реєстрації не їснувало.

-крім цього ПП „Техно Бренд” не могло здійснювати роботи по дератизації,оскільки Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності з проведення дезінфекційних,дезінсекційних,дератизаційних робіт \крім робіт на об”єктах вереринарного контролю\,затверджених наказом Держкомітету України з питань регуляторної політики та підприємництва,Міністерства охорони здоров”я України від 16.02.2001 р.№ 38\63 встановлено \п.1.8.\,що Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру ,який дає право на здійснення діяльності з проведення дератизаційних робіт. Такої ліцензїї підприємство не надало,технічний персонал,як вбачається із звітів,у нього відсутній. Також чинне законодавство вимагає,що при виконанні договорів про надання послуг на виконання робіт первинний документ \акт прийому-передачі\ повинен містити інформацію про конкретні послуги,які надані замовнику,іх вартість,однак в актах виконаних робіт до договорів про надання послуг не вказано ,які саме послуги надано ,не вказано обсяги,акти не містять інформацїї про фактично понесені витрати на здійснення послуг.

Тому суд вважає що підстав для включення вартості даних послуг до складу валових витрат позивач не мав,а вищенаведене свідчить про нікчемність господарських операцій.

-щодо взаєморозрахунків з ПП „Ільвест Плюс”,то останнє виписало позивачу цукор пісок ваговий в кількості 10 т. на суму 29500 грн. у т.ч. ПДВ 4916,67 грн.,що підтверджується накладною №РП-1624011 від 24.06.2008 р.,податковою накладною № 6240000009 від 24 .06.2008 року. Суд вважає,що ці докази є обов”язковими,але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту ,віднесення означених сум до складу валових витрат.

Позивачем не представлено договір купівл-продажу або поставки між підприємствами,а також докази про те яким чином означений товар доставлявся з м.Кировоград \ місцезнаходження ПП „Ільвест плюс”\до м.Львова або до іншого місцепризначення. Зокрема, позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками,вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку. В зв”язку з наведеним суд не може визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача витрати на придбання цукру у ПП „Ільвест Плюс „ відсутні.

-щодо зваєморозрахунків позивача з ПП „Комфорт АВС”, то придбання позивачем у ПП „Комфорт АБС” борошна фасованого на суму 2240 грн. у т.ч. ПДВ 373,33 грн.підтверджується накладною №РН-1110001 від 01.01.2008 р.,податковою накладною від 10.01.2008 року

Суд вважає,що ці докази є обов”язковими,але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту ,віднесення означених сум до складу валових витрат. Позивачем не представлено договір купівл-продажу або поставки між підприємствами,а також докази про те яким чином означений товар доставлявся з м.Кировоград \ місцезнаходження ПП „Комфорт АВС „\до м.Львова або до іншого місцепризначення. Зокрема, позивачем не надано в підтвердження реальності господарських операцій копій товарно-транспортних накладних ,наявність яких при дійсному перевезенні вантажів передбачена Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні,що затверджені наказом Мінтранспорту України від 14.10.1997 року № 363 та які зареєстровані в Мінюсті України 20.02.1998 року за № 128\2568. Ці документи є необхідними для всіх учасників транспортного процесу, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами,є підставою для обліку ТМЦ на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського та бухгалтерського обліку. В зв”язку з наведеним суд не може

визнати господарські операції реальними і вважає,що підстави для віднесення до валових витрат позивача витрати на придбання позивачем у ПП „Комфорт АБС” борошна фасованого „ відсутні.

Тому суд вважає що підстав для включення вартості даних послуг до складу валових витрат позивач не мав.

Позивач надав вищеперелічені документи для підтвердження правильності нарахування податкового кредиту.

Суд вважає,що ці докази є обов”язковими,але не вичерпними,оскільки предметом доказування є обставини,що підтверджують або спростовують обгрунтованість визначення податкового кредиту

Разом з тим, наявні у справі докази спростовують покликання позивача щодо правомірності формування податкового кредиту.

-Згідно п.п.7.4.1. п.7.4. ст. Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається ,виходячи із договірної \контрактної\ вартості товарів \послуг\,але не вище рівня звічайних цін,у разі якщо договірна ціна на такі товари \послуги\ відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари \послуги\,та складається із сум податків ,нарахованих \сплачених\ платником податку за ставкою,встановленою п.6.1. ст.6 та ст.8-1 цього Закону,протягом такого звітного періоду у зв”язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того ,чи товари \послуги\ та основні фонди почали використовуватися в оподатовуємих операціях,а також від того ,чи здійснював платник податку оподатковувані операцїї протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.7.5 ст.7 ЗУ „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої подїї:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів \робіт,послуг\,дата виписки відповідного рахунку \товарного чеку\-в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків,

-або дата отримання податкової накладної,що засвідчує факт придбання платником податку товарів \робіт,послуг\

.Однак наявність у покупця належно оформлених документів,які відповідно до п.п.7.4.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту,не є безумовною підставою для формування податкового кредиту в випадку,коли перевіркою встановлюються обставини,що підтверджують нікчемність правочинів,укладених між покупцем і продавцем,а також,що дїї покупця спрямовані на зменшення бази оподаткування по податку на додану вартість

Так, підпунктами 7.4.1 і 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у редакції Закону, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.Позивач не довів, що за укладеними з зазначеними контрагентами договорами відбулися реальні дїї.

Перевіривши представлені докази суд вважає,що віднесення позивачем до податкового кредиту зазначеної суми податку на додану вартість в сумі є порушенням вимог п.п.7.4.1.,п.п. 7.4. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість"

Згідно ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивач в означеній справі неналежним чином підтвердив своє право на податковий кредит та на віднесення спірних сум на валові витрати ,і тому суд прийшов до висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог та вважає, що в задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «СК ЕКОПРОДУКТ»»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 січня 2010 року № 0000032302\0\607 ,від 14 січня 2010 року № 0000022302\0\606 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядку та в строки, передбачені ст.186 КАС України та набуває законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Суддя:підпис-з оригіналом звірено.

Суддя Демяновський Г.С