Постанова № 16072508, 26.04.2011, Львівський окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2011 р. № 2а-3269/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кравчука В.М.,

за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,

представника позивача Потапчук М.В.,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Трускавецький міський центр зайнятості

до МКП "Діаспора" в особі ОСОБА_2

пропро стягнення заборгованості , В С Т А Н О В И В : 21 березня 2011 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Трускавецького міського центру зайнятості до МКП «Діаспора»про стягнення допомоги по безробіттю в розмірі 4945,97 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було надано статус безробітного та призначено їм допомогу по безробіттю. Однак після надання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такого статусу стало відомо, що директор МКП «Діаспора»ОСОБА_2 надав неправдиві відомості про нарахування заробітної плати та внесення відомостей про роботу у трудову книжку вказаним особам, що стало підставою для виплати допомоги по безробіттю.

Письмовою заявою від 21.04.2011 р. представник Трускавецького міського центру зайнятості уточнив позовні вимоги в частині особи відповідача. Вважає, що належним відповідачем у даній справі, з якого слід стягувати виплачену суму допомоги, є саме МКП «Діаспора». Відповідно до ст. 35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»саме працедавець повинен відшкодовувати шкоду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач пояснив, що вже притягувався до кримінальної відповідальності з цього приводу і судовим рішенням його звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у звязку з закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності. Також просив суд в позові відмовити, оскільки підприємство не має коштів. Водночас, факту видачі довідок не заперечує.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, Суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини:

08.09.2006 р. ОСОБА_3 звернувся до Трускавецького міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та виплату в звязку з цим допомоги по безробіттю.

При зверненні до центру зайнятості надав відомості про роботу в МКП «Діаспора»на посаді головного інженера з 16.07.1995 р. по 18.08.2006 р., що підтверджується копією трудової книжки та довідку № 22 від 18.08.2006 р. про середню заробітну плату за період з лютого-липень 2006 р.

Також, 13.04.2007 р. ОСОБА_4 звернувся до Трускавецького міського центру зайнятості із заявою про надання йому статусу безробітного та виплату в звязку з цим допомоги по безробіттю. При зверненні до центру зайнятості надав відомості про те, що працював в МКП «Діаспора»на посаді заготівельника сировини, згідно наказу № 9 від 08.09.2005 р. та звільнений згідно з наказом № 4 від 02.04.2007 р., що підтверджується копією трудової книжки. Надав довідку № 21 від 10.04.2007 р. про середню заробітну плату за період з жовтня 2006 р. березень 2007 р.

З матеріалів справи вбачається, що документи, що видавались ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а саме довідки про нарахування середньої заробітної плати та відомості про роботу внесені в трудову книжку, підписані директором МКП «Діаспора»- ОСОБА_2, на яких проставлений його підпис як директора та є відтиск печатки.

29.10.2010 р. прокуратура м. Трускавця Львівської області звернулась з поданням до начальника Трускавецького МВ ГУ МВСУ у Львівській області про вилучення в Трускавецького міського центру зайнятості документів, що стосуються персональної справи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Підставою для вилучення є розслідування кримінальної справи № 172-0126 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 190 та ч.3 ст. 358 КК України.

Отримавши таку інформацію, Трускавецький міський центр зайнятості звернувся до директора МКП «Діаспора»ОСОБА_2 з вимогою від 09.11.2010 р. про відшкодування незаконно виплаченої ОСОБА_4 та ОСОБА_3 допомоги по безробіттю в розмірі 4945,97 грн. Вимога надіслана поштою та отримана ОСОБА_2, однак залишена без задоволення. Згідно з довідкою Трускавецького міського центру зайнятості, ОСОБА_3 за період з 08.09.2006 р. по 25.01.2007 р. виплачено 1918,17 грн. допомоги по безробіттю, ОСОБА_4 за період з 13.04.2007 р. по 11.12.2007 р. 3027,80 грн.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 28.12.2010 р. ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України у звязку із закінченням строків давності, а кримінальну справу відносно нього закрито. Сторони повідомили, що дана постанова набрала законної сили, доказів її оскарження не надали.

Таким чином, спір виник щодо правомірності отримання ОСОБА_3 та ОСОБА_4. допомоги по безробіттю, у звязку з наданням для цього неправдивих відомостей про заробітну плату та роботу директором МКП «Діаспора»ОСОБА_2

Вирішуючи спір, Суд виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»від 02.03.2000 р., Законом України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р., Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом №125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України.

Статтею 12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»встановлено, що виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості. Функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

В свою чергу, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду.

Відповідно до Положення Про державну службу зайнятості, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положень щодо застосування Закону УРСР "Про зайнятість населення" № 47 від 24.06.1991 року, основними завданнями державної служби зайнятості є, зокрема, раціональне й ефективне використання державного фонду сприяння зайнятості населення..

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та з метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Наказом № 125/116, 11.03.2008 р. Міністерства праці та соціальної політики України, ДПА України затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним (надалі Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих, така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.

Пунком 8 Порядку передбачено, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Наведені положення Порядку фактично встановлюють право центру зайнятості на звернення до суду з вимогою про стягнення безпідставно отриманої суми допомоги по безробіттю. Суд бере до уваги, що єдиним способом стягнення виплаченої допомоги на випадок безробіття є звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного Суд дійшов висновку, що позивач, Трускавецький міський центр зайнятості, є субєктом владних повноважень - робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Заявлений ним позов подано на виконання визначених законом владних управлінських функцій. Право на звернення до суду із позовом є способом реалізації компетенції цього органу. Тому спір належить до компетенції адміністративного суду відповідно до пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування правомірності позовних вимог позивач зазначає, що з МКП «Діаспора»слід стягнути виплачену ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомогу по безробіттю, оскільки, саме це підприємство, в розумінні ст.35 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», є працедавцем, який надав недостовірні дані.

Оцінюючи підстави позову, Суд вважає, що він підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Статтею 2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 р. визначено, що безробітними є працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Судом встановлено, що на момент звернення до Трускавецького міського центру зайнятості, 08.09.2006 р. - ОСОБА_3 та 13.04.2007 р. ОСОБА_4, вони були безробітними, а попереднім місцем праці обох було МКП «Діаспора».

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування на випадок безробіття», особи, застраховані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини справи, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

При звернення до центру зайнятості і ОСОБА_3, і ОСОБА_4 надали достовірні дані щодо можливості набуття статусу безробітного в частині не зайняття підприємницькою, трудовою діяльністю, відсутності отримання пенсії.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.

Відповідно до ст.23 цього ж Закону застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.

Таким чином, з наведених положень вбачається, що тривалість трудового стажу та розмір середньої заробітної плати особи, яка набула статусу безробітного впливають на умови та розмір виплати допомоги по безробіттю.

Частиною 2 ст. 35 зазначеного Закону на роботодавця покладаються певні обовязки щодо подання виконавчій дирекції Фонду в установленому порядку відповідно до законодавства відомостей про прийняття на роботу працівників; розмір заробітної плати.

Разом з тим, відповідальність за достовірність даних щодо розміру заробітної плати та відомостей про роботу покладається на роботодавця. Згідно з ст. 35 Закону достовірність зазначених у документах даних перевіряється виконавчою дирекцією Фонду. У разі подання недостовірних відомостей, передбачених п. 2 ч. 2 ст.35, використання роботодавцем коштів Фонду з порушенням встановленого порядку роботодавець добровільно чи на підставі рішення суду повинен відшкодувати страховику заподіяну шкоду. Одночасно ст. 35 Закону встановлює в якому вигляді роботодавець несе відповідальність - відшкодування страховику заподіяної шкоду.

Як вбачається з наведеної норми, умовою відшкодування страховику заподіяної шкоди є умисне невиконання роботодавцем своїх обов'язків та зловживання ними. Відтак, позивач, який є субєктом владних повноважень, повинен довести вину роботодавця у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме подання недостовірних відомостей про роботу та середню заробітну плату його працівників з метою незаконного отримання допомоги з безробіття. Прямий умисел позивач довів. Факт видання неправдивих довідок про заробітну плату та внесення недостовірних відомостей до трудової книжки про роботу, зазначеними особами підтверджено постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 28.12.2010 р.

Фактична виплата та розмір виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтверджені належними доказами та не заперечуються відповідачем.

За таких обставин, Суд вважає, що відшкодування МКП «Діаспора»отриманої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 допомоги по безробіттю є обґрунтованим, та таким що ґрунтується на нормах законодавства.

З огляду на це, Суд вважає, що допомога з безробіття у розмірі 4945,97 грн. отримана ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно, підлягає відшкодуванню роботодавцем - МКП «Діаспора», а тому позов слід задовольнити.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Малого колективного підприємства «Діаспора»(ідентифікаційний код 22400616, місцезнаходження: м. Трускавець, вул. П.Сагайдачного, буд. 28, кв. 18) на користь Трускавецького міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 22410922, місцезнаходження: м. Трускавець, вул. Івасюка, буд. 5а) 4945 (чотири тисячі девятсот сорок пять) гривень 97 (девяносто сім) копійок.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 04 травня 2011 року.

Суддя Кравчук В.М.

З оригіналом згідно

Суддя Кравчук В.М.