Постанова № 16072425, 13.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 р. № 2а-3474/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіКостецького Н.В.

при секретарі Бугара Д.Р.

з участю представників:

від позивача Мельничука В.А.

від відповідача Томашівського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «3 І»до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «3 І»звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000772320/0/9356 та № 0000782320/0/9357.

В ході розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги та остаточно позивач просить визнати протиправними та скасувати прийняті Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м.Львова податкові повідомлення-рішення № 0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, № 0000772320/1/16130 від 13.07.2010 року, № 0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року та № 0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року, № 0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, № 0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, № 0000782320/4/22854 від 27.09.2010 року та № 0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року.

Позовні вимоги мотивовує тим, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені відповідачем внаслідок неправильного застосування норм податкового законодавства при перевірці позивача. Зокрема, при проведенні перевірки відповідачем не встановлено факту невиконання СПД-ФО ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобовязань за договорами, сторонами такі зобовязання виконано, про що свідчить відсутність претензій з обох сторін щодо виконання договорів та оплата вартості послуг позивачем. Тобто, представлені до перевірки документи повністю підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання послуг, а, отже, сторонами вчинені господарські операції, які є обєктом оподаткування та не могли не бути відображені у податковому обліку за правилом першої події. Витрати на послуги вказаних контрагентів підтверджені належними первинними документами в порядку ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Крім цього, щодо транспортних послуг, то валові витрати в цій частині, на думку позивача, підтверджуються наявними актами приймання-передачі транспортних послуг. Щодо донарахування сум ПДВ, то реалізація основних засобів проведена за ціною, яка відповідає справедливій ринковій ціні, перевіряючими невірно дано оцінку даним бухгалтерського обліку позивача, що призвело до безпідставного визначення податкових зобовязань.

Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у запереченні. Ним, зокрема, зазначено, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у звязку із зайвим віднесенням до складу валових витрат вартості транспортних та маркетингових послуг, оскільки їх надання підтверджене неналежними первинними документами, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 239900 грн., а також п.4.1 та п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із реалізацією основних засобів за ціною, нижчою від звичайної та заниженням у звязку із цим суми ПДВ на 168195 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «3 І»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року. За результатами даної перевірки складено Акт від 09.04.2010 року за № 178/23-2/19324053. На підставі даного Акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на прибуток в сумі 345942,50 грн., в тому числі 239900 грн. за основним платежем та 106042,50 грн. за штрафними санкціями та № 0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, яким позивачу визначено податкові зобовязання з податку на додану вартість в сумі 252292,50 грн., в тому числі 168195 грн. за основним платежем та 84097,50 грн. за штрафними санкціями.

За результатами розгляду скарг позивача в адміністративному порядку відповідачем для доведення нових термінів сплати податкових зобовязань у відповідності до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року № 253 виносились нові податкові повідомлення-рішення без змін сум донарахованих податкових зобов'язань, а саме: № 0000772320/1/16130 від 13.07.2010 року та № 0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року № 0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року по податку на прибуток, № 0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, № 0000782320/4/22854 від 27.09.2010 року та № 0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року по податку на додану вартість.

Як вбачається із акту перевірки та податкових повідомлень-рішень, підставами для донарахування сум податкових зобовязань стали висновки органу державної податкової служби про порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9. п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при формуванні валових витрат, зокрема: з вартості транспортних послуг наданих СПД-ФО ОСОБА_5 за договором від 02.01.2008 року, оскільки до перевірки надано лише акти виконаних робіт та не надано товарно-транспортних накладних; з вартості інформаційних послуг СПД-ФО ОСОБА_3 за договором від 31.08.2008 року та СПД-ФО ОСОБА_4, оскільки їх надання підтверджене неналежними первинними документами не надано звітів та документів, які вказують про економічний ефект отриманий від цих послуг.

Щодо податку на додану вартість, то відповідачем в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем п.4.1 та п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», у звязку із тим, що позивачем реалізовано основні засоби будівлі за адресою АДРЕСА_1 за ціною, нижчою від звичайної. Такий висновок ґрунтується на тому, у відповідності до експертного висновку від 31.08.2008 року вартість вказаних приміщень становить сумі більшу, ніж на момент відчуження у відповідності до експертного висновку складеного 02.02.2009 року - 450701 грн., залишкова балансова вартість на момент продажу майна, згідно з актом перевірки, становила 1216558,02 грн., реалізацію ж майна громадянину ОСОБА_6 проведено за ціною 450701 грн. На думку органу державної податкової служби, звичайною ціною слід вважати залишкову балансову вартість будівлі, тому, реалізація обєктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 здійснена з порушенням вимог п.4.2. ст.4 Закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено договори про надання послуг консультаційного характеру, а саме: з СПД-ФО ОСОБА_3 - Договір 18.08.2008 року № 1/08 «Про надання консультування з питань комерційної діяльності та управління», з СПД - ФО ОСОБА_4 - договір від 09.10.2009 року «Про дання інформаційно-консультаційних послуг». Результати виконання вказаних договорів сторонами оформлені актами виконаних робіт, копії яких долучено до матеріалів справи. Із вказаних актів вбачається, що сторони підтверджують факти надання-отримання відповідних послуг в повному обсязі. Вартість вказаних послуг на підставі вказаних актів приймання-передачі позивачем віднесена до валових витрат за період з 01.04.2008 року по 31.12.2009 року в сумі 423300 грн.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). За договорами про надання послуг, датою фактичного отримання послуг є дата підписання сторонами акту здачі-приймання послуг.

При цьому, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону визначає, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Із матеріалів перевірки не вбачається, що відповідачем встановлено факт невиконання СПД-ФО ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобовязань за договорами з позивачем. Акти приймання-передачі, які зафіксовані перевіркою вказують, що сторонами такі зобовязання виконано, про що свідчить відсутність претензій з обох сторін щодо виконання договорів та оплата вартості послуг позивачем. Представлені до перевірки та до матеріалів справи документи підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання позивачем відповідних послуг, тобто сторонами вчинені господарські операції, які є обєктом оподаткування та правомірно відображені позивачем у податковому обліку за правилом першої події.

Пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, встановлює, що витрати на збут включають такі витрати, які зв'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме, витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, за визначенням, наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому, діючим законодавством не встановлено конкретний перелік документів для підтвердження витрат на маркетинг.

Отже, для підтвердження включення витрат на маркетингові послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно з вимогами, встановленими ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуг від інших осіб; документи, що підтверджують звязок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

Щодо непредставлення до перевірки звітів про надані послуги із зазначенням видів робіт та їх результатів, то п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється. З огляду на наведене вище, суд дійшов висновку про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат послуг СПД-ФО ОСОБА_3 та ОСОБА_4

За договором від 02.01.2008 року позивач виступив замовником послуг із транспортування СПД-ФО ОСОБА_5 Із матеріалів перевірки вбачається, що органом державної податкової служби встановлено наявність у позивача актів виконаних робіт, які підписані сторонами за фактами надання транспортних послуг.

Щодо посилання органу державної податкової служби на непредставлення до перевірки товарно-транспортних накладних, то Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, в частині обовязковості складання товарно-транспортних накладних станом на сьогоднішній день є не чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 24.02. 2006 року № 27. А, отже, ТТН не є обовязковими для застосування.

Крім того, форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля». Однак, слід взяти до уваги те, що даний документ не було внесено до Державного реєстру нормативно-правових актів, у звязку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем надано до матеріалів справи копії частини товарно-транспортних та талонів замовника, які складались СПД-ФО ОСОБА_5 та позивачем при виконанні перевезень за договором від 02.01.2008 року.

Щодо донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість, то, відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, яка діяла в лютому 2009 року, база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Перевіркою встановлено, що позивачем за договором купівлі-продажу фізичній особі ОСОБА_6 відчужено нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 слід вважати необґрунтованою, яке облікувалось у позивача як основні засоби першої групи. Продаж вчинено за 450701 грн. (в т.ч. ПДВ 75116,83 грн.).

Згідно із п.1.18 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У відповідності із п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Законодавство пропонує кілька способів визначення рівня звичайної ціни, зокрема передбачений п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону, шляхом обґрунтування її рівня із застосуванням національних стандартів з питань оцінки майна та майнових прав.

Як вбачається із матеріалів справи, на замовлення позивача КП «Львівське бюро експертів-оцінювачів»було проведено експертну оцінку вартості майна станом на 02.02.2009 року. Згідно із Висновком експертів, вартість обєктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 на вказану дату становила 450701 грн. Саме таку вартість майна, з огляду на вимоги п.п.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід вважати справедливою ринковою ціною.

Згідно з п.п.1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. Матеріали перевірки не свідчать про те, що відповідачем виконано вимоги закону щодо встановлення звичайної ціни.

В даному випадку органом державної податкової служби не враховано, що така оцінка проводиться із врахуванням всіх обєктивних умов ринку, які могли змінитись за період з 31.08.2008 року по 02.02.2009 року.

Як вбачається із матеріалів перевірки, звичайною ціною відповідачем обрано балансову вартість основних засобів позивача обєктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1, яка за даними акту перевірки на момент продажу становила 1216558 грн. Натомість, до матеріалів справи позивачем додано бухгалтерську довідку від 17.02.2009 року про оцінку основних засобів першої групи та довідку про залишкову балансову вартість основних засобів - обєктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 станом 05.02.2009 року. Із вказаних бухгалтерських документів вбачається, що на підставі Звіту про оцінку вказаних будівель, складеного КП «Львівське бюро експертів-оцінювачів»04.02.2009 року позивачем проведено оцінку основних засобів, зокрема, обєктів нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 до 470481 грн.

А тому, висновки акту про заниження позивачем звичайної ціни при продажі нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 слід вважати необґрунтованими.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а, відтак, зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, що позивачем не зроблено. Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000782320/0/9357 від 23.04.2010 року, №0000782320/1/16131 від 13.07.2010 року, №0000782320/2/3176 від 10.12.2010 року, №0000782320/4/22854 від 27.09.2010 року, №0000772320/0/9356 від 23.04.2010 року, №0000772320/1/16130 від 13.07.2010 року. №0000772320/2/31177 від 10.12.2010 року, №0000772320/4/22853 від 27.09.2010 року видані Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова.

3.Стягнути з державного бюджету України в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «3 І»(м. Львів вул. Станція Личаків, 7 код ЄДРПОУ 19324053) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 20 травня 2011 року.

СуддяКостецький Н.В.