Постанова № 16071752, 13.05.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2011 р. № 2а-9866/10/1370

12 год. 00 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Янчак П.О.

з участю:

представників позивачаПопович Н.Є. Бутитер Т.С

представник відповідачаЗадорожній І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТзОВ "Індустріальна будівельна компанія ІВС"

до Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова

пропро скасування податкового повідомлення-рішення ,

Обставини справи.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна компанія ІВС»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень виставлених Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова від 03.06.2010 року №000108232/0/12450 та від 03.06.2010 р. №0001072320/0/12403.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи повязані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, просять позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведені перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Личаківському районі м. Львова у період з 26.04.2010р. по 12.05.2010 р. проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальна будівельна компанія ІВС»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 17.12.07 по 31.12.09 , валютного та іншого законодавства за періоди з 17.12.07 по 31.12.09 про що 25.05.2010 року складено акт №263/23-2/35620702.

За результатами та на підставі акта перевірки відповідачем 03.06.2010р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0001072320/0/12403, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 149136 грн. ( основний платіж 99424 грн., штрафні (фінансові) санкції 49712 грн.) та податкове повідомлення-рішення №000108232/0/12450, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 123175,5 грн. (основний платіж 82117 грн., штрафні (фінансові) санкції 41058,5 грн.)

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем - п.5.1, п.п..5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 и 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями), а саме, занижено податок на прибуток у сумі 99424 гра у т. ч 3 кв.2008р. у сумі 29167 грн. за 4 квартал 2008 року у сумі 52229 гри., за 4 квартал 2009 року у сумі 18028 грн. Перевіркою зменшено збитки за 2009 рік у сумі 169637 грн..

Також встановлено порушення позивачем п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п.7.2.3 п.7.2. п. п. 7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1 пп. 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97 -ВР, із змінами та доповненнями, а саме, встановлено заниження ПДВ у сумі 82117 грн. в т.ч. за вересень 2008р -12583 грн., листопад 2008 p.- 10667 грн., грудень 2008 p. 11345 грн., вересень 2009 р. -24365 грн., жовтень 2009 р. - 22275 грн.., листопад 2009 р. - 882 грн. та зменшено р.26 на 11028 грн.

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичного отримання робіт (послуг) від контрагентів ТзОВ «Профліга», ТзОВ «Укрнеобуд»ТзОВ «Втордеревпром».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем (замовник) 06.02.08р. укладено з ТзОВ «Укрнеобуд»договір на надання інформаційних (консультаційних) послуг, предметом якого є надання замовнику (позивачу) спеціальної інформації (кваліфіковані консультації) з питань: юридичних, консалтингових, дослідницьких послуг.

Вартість послуг за договором (згідно протоколу погодження ціни від 06.02.2008 року) становить 140000грн.

Отримання послуг за вказаним договором в сумі 140000 грн. сторонами оформлено актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-857 від 28.08.2008 року.

Згідно правочину про уступку вимоги, укладеного 22.12.2008р. між ТзОВ «Укрнеобуд»та ПП «Колон-Сервіс», право вимоги про оплату вищевказаних послуг в сумі 140000 грн. передано ПП «Колон-Сервіс».

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

При цьому діючим законодавством не встановлено конкретного переліку документів для підтвердження витрат на інформаційно-консультаційні послуги.

Отже, для підтвердження включення витрат на консультаційні послуги до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», зокрема:

- документи, що підтверджують факт отримання консультаційних послуг від іншої особи;

- документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, визначальною підставою віднесення тих чи інших витрат підприємства до складу валових витрат є їх безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Однак з матеріалів справи не встановлено, яким чином отримані консультаційні послуги були використані позивачем в його господарській діяльності, в якому обсязі були виконані названі роботи, у чому вони полягали, яка вигода отримана позивачем у результаті таких консультаційних послуг

Акт прийому-здачі послуг носить загальний характер і фактично відтворює умови договору про надання консультаційних послуг стосовно зобовязань виконавця за цим договором. При цьому позивачем не зазначено та жодним чином не підтверджено, в якій саме формі було викладено результати проведених консультаційних послуг, як-от звіт, висновок тощо.

Також у матеріалах справи відсутнє обґрунтування щодо економічної доцільності витрат на спірні послуги, а саме, докази направлення таких витрат на максимізацію доходів чи мінімізацію витрат, тобто на отримання прибутку в цілому, що відповідає сутності господарської діяльності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат наданих ТзОВ «Укрнеобуд»інформаційних (консультаційних) послуг.

Позивачем (замовником) 23.09.2008 року укладено з ТзОВ «Профліга»договір №23/09/08 предметом якого є ремонтно-будівельні роботи фундаменту складу на обєкті замовника за адресою м. Львів вул. Вулецька 14.

Загальна вартість робіт за договором сторонами погоджена у сумі 208916,40 грн. (згідно зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва).

Виконання передбачених робіт сторонами оформлено актом приймання виконаних підрядних робіт за листопад 2008 року.

Разом з тим, згідно поданого відповідачем листа Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, ТзОВ «Профліга»не подавало податкову звітність з податку на додану вартість з березня 2008 року і остання податкова декларація з податку на прибуток подана 12.05.2008р., а згідно проведеного ДПІ у Франківському районі дослідження фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Профліга»встановлено, що така проводилася лише для створення умов контрагентам для набуття податкової вигоди при формування валових витрат та податкового кредиту.

Зазначені доводи податкового органу знаходять своє підтвердження у даному випадку в тому, що згідно п.1.2 укладеного позивачем з ТзОВ «Профліга»договору, роботи передбачено було виконати з матеріалів замовника.

Проте, як при перевірці, так і під час розгляду справи судом, позивачем на надано жодних підтверджуючих документів придбання матеріалів для проведення ремонту, їх відвантаження, транспортування, зберігання тощо, або ж документів про передачу таких матеріалів з власних місць зберігання (складів).

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону не включаються до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.

З огляду на встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача та безпідставність включення до складу валових витрат 208916,40 грн. сплачених позивачем ТзОВ «Профліга», оскільки факт виконання робіт не підтверджується матеріалами справи.

Позивачем укладено 15.06.2009 року з ТзОВ «Втордеревпром»договір №15/06/09 на виконання підрядних робіт, предметом якого є ремонтні роботи, що визначаються у додатках до договору. Згідно додатків до договору, долучених до матеріалів справи, ТзОВ «Втордеревпром»здійснювало за замовленням позивача капітальний ремонт житлового будинку №9 по вул.. О.Олеся у м. Львові та ремонт фундаменту плити складу з рампою ВАТ «Іскра»по вул. Вулецька 14 у м. Львові. Вартість робіт визначена у довідках про вартість виконаних підрядних робіт, а роботи прийняті згідно актів приймання виконаних підрядних робіт, всього на суму 241751грн.

Стаття 9 Закону України «Про архітектурну діяльність»вказує, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій».

Відповідно до п.1.1 Положення «Про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт»дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об'єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації.

Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на основі поданих замовником документів, передбачених ст. 29 Закону України «Про планування і забудову території».

Проте, як при перевірці, так і під час розгляду справи судом, позивачем не надано доказів факту виконання капітального ремонту житлового будинку №9 по вул.. О.Олеся, оскільки у матеріалах справи відсутній як виданий Інспекцією ДБК дозвіл на виконання будівельних робіт, так і будь-яка проектно-кошторисна документація погоджена з відповідними органами (санстанцією, пожежним наглядом, інспекцією з енергозбереження тощо) без якої здійснювати капітальний ремонт неможливо, крім того, відсутні будь-які документи про готовність введення в експлуатацію обєкту після капітального ремонту (акт робочої комісії).

Відсутні у матеріалах справи (крім акта прийняття робіт) і будь-які докази ремонту фундаменту плити складу з рампою ВАТ «Іскра»по вул. Вулецька 14, особливо в світлі того, що вказаний фундамент у листопаді 2008 року уже був відремонтований ТзОВ «Профліга»(згідно договору №23/09/08 від 23.09.2008 року укладено позивачем з ТзОВ «Профліга»предметом якого є ремонтно-будівельні роботи фундаменту складу на обєкті замовника за адресою м. Львів вул. Вулецька 14).

Крім того, згідно листа ДПІ у Сихівському районі м. Львова встановлено, що ТзОВ «Втордеревпром»здійснювало безтоварні операції, зокрема в ході перевірки ТзОВ «Втордеревпром»доведено безтоварність операцій та неможливість фактичного продажу товарів, робіт послуг ТзОВ «Індустріальна будівельна компанія ІВС».

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів відповідача та безпідставність включення позивачем до складу валових витрат 241751 грн. сплачених позивачем ТзОВ «Втордеревпром», оскільки факт виконання робіт не підтверджується матеріалами справи.

Отже між позивачем і ТзОВ «Укрнеобуд», ТзОВ «Профліга»та ТзОВ «Втордеревпром» укладалися договори без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на прибуток, а тому виключає господарський характер понесених із виконанням зазначених договорів витрат, що призвело до порушення п.5.1, п.п..5.2.1 п.5.2, п. п. 5.3.9 и 5.3 ст.5 Закону № 283/97-ВР, в результаті чого ТзОВ «Індустріальна будівельна компанія ІВС»занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся відповідачем на загальну суму 99424грн.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі Закон №168/97-ВР).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №168/97-ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок формування права на податковий кредит визначений пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, а основна вимога щодо права платника податку на додану вартість на податковий кредит міститься у підпункті 7.4.1 цієї статті. Так, згідно приписів підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених, нарахованих платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів, робіт, послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Згідно з приписами підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 названого Закону у разі, коли платник придбає товари, роботи, послуги, вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва, обігу і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Наявність у позивача - товариства з обмеженою відповідальністю ТзОВ «Індустріальна будівельна компанія ІВС»лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих ТзОВ «Укрнеобуд», ТзОВ «Профліга»та ТзОВ «Втордеревпром» податкових накладних, сама по собі не є підставою для включення визначених у них сум до складу податкового кредиту, якщо судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відповідно до ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З урахуванням вказаної норми, суд не може не взяти до уваги у якості доводів відповідача про правомірність прийнятих рішень той факт, що постановою Сихівського районного суду м. Львова від 18.10.2010р. у справі №3-3404/210 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.163-1 ч. І КУпАП Старака Тараса Теодозійовича, який будучи директором ТзОВ «Індустріально Будівельна Компанія ІВС», яка знаходиться по вул. Литвиненка, За/409, у м. Львова, допустив порушення встановленого, законом порядку ведення податкового обліку, що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 99424 грн., занижено ПДВ у сумі 82117 грн., чим порушив п.5.1,. п.п.5.2.1, :п,5.2,п.п.5.3.9, н.5.3 ст.5 Закону. України : «Про оподаткування прибутку підприємств», п.1.7, п.1.8 ст.1, п. п. 7.2.3 п.7.2, п.п.7.3.1, п.7.3, п.п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи виставлені відповідачем податкові повідомлення-рішення від 03.06.2010 року №000108232/0/12450 та від 03.06.2010 р. №0001072320/0/12403 на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що такі прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено, відтак вимоги позивача є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 18.05.2011р. о 17:00 год.

Суддя Коморний О.І.