Постанова № 16069413, 03.06.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 червня 2011 року Справа № 2а-3699/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.

при секретаріБалябі В.С.,

за участю

прокурора Буняченко Ю.А. посв.№814 від 25.08.09.

представника позивача ОСОБА_1, дов. від 26.04.2011,

представника першого відповідача ОСОБА_2 дов. від 23.03.2011, № 22/10,

представник другого відповідача ОСОБА_3, дов. від 31.12.2010 № 14-12/1-8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000092360 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1679075,00 грн., стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за період вересень грудень 2010 року в сумі 904294,00 грн.

В судовому засіданні позивачем надано заяву про відкликання позову в частині визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення у звязку з його скасуванням Державною податковою адміністрацією в Луганській області за результатами оскарження в адміністративному порядку.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 01. червня 2011 року позовні вимоги в частині визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000092360 від 21.03.2011 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 1679075,00 грн. залишено без розгляду.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем зазначено, що за результатами господарської діяльності за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року різниця між загальною сумою податкових зобовязань звітного періоду та сумою податкового кредиту звітного періоду мала відємне значення, що відповідно до пп. 7.7.2, 7.7.3 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент формування податкового кредиту, надало позивачу право на бюджетне відшкодування з ПДВ. За вказаний період позивачем було заявлено до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість на поточний рахунок позивача у банківській установі на загальну суму 904294,00 грн., в тому числі за деклараціями за вересень 2010 на суму 346677,00 грн. , за жовтень 2010 року - 163846,00 грн., за листопад 2010 року - 205797,00 грн., за грудень 2010 року - 187974,00 грн.

У листопаді 2010 лютому 2011 року відповідачем проведено невиїзні документальні (камеральні) перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вказаними деклараціями. За результатами перевірок порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість» з боку позивача по деклараціях за вересень, жовтень та листопад 2010 року податковим органом не виявлено та підтверджено суми бюджетного відшкодування, задекларовані позивачем, про що податковим органом складено відповідні довідки та акт. Проте, до теперішнього часу відшкодування сум податку не здійснено.

В лютому 2011 року відповідачем проведено камеральну перевірку достовірності суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за грудень 2010р., але документ, складений за результатами цієї перевірки позивачу не надано.

За таких обставин позивач просив стягнути з Державного бюджету України бюджетну заборгованість з ПДВ за період вересень - грудень 2010 року в загальному розмірі 904294,00 грн.

В судовому засіданні представник першого відповідача проти позову заперечував, зазначивши, серед іншого, про не підтвердження за результатами перевірки надходження до Державного бюджету сум, заявлених позивачем до відшкодування. При цьому представник першого відповідача в судовому засіданні погодився, що порушень при формуванні податкового кредиту з боку позивача не допущено, проте, перевірками встановлено розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобовязаннями його контрагентів.

Представник другого відповідача також не визнав вимоги позивача, вказавши, що відшкодування податку на додану вартість проводиться органами Державного казначейства за механізмом, передбаченим Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» виключно на підставі висновку податкового органу. Оскільки Ленінською МДПІ такого висновку не надавалось, то відшкодування ПДВ на користь позивача не проводилось.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач Публічне акціонерне товариство «Луганський хіміко-фармацевтичний завод», ідентифікаційний код 00480796, зареєстрований в якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 25.02.1997, внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, зареєстрований платником податку на додану вартість 17.07.1997, ІПН 004807912014 (а.с.11-18).

В жовтні 2010 січні 2011 позивачем до Ленінської МДПІ було надано податкові декларації за періоди вересень грудень 2010 року із заявами про бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість (надалі ПДВ) на поточний рахунок підприємства у банківській установі в загальному розмірі 904294,00 грн., в тому числі за вересень 2010 року - 346677,00 грн. , за жовтень 2010 року - 163846,00 грн., за листопад 2010 року - 205797,00 грн., за грудень 2010 року - 187974,00 грн.( т.1 а.с. 18-30, 113-125, 199-218, т.2 а.с.90-105).

Відповідачем - Ленінською МДПІ проведено позапланові виїзні перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ. Довідкою № 2283/16/00480796 від 18.11.2010 року підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за вересень 2010 року розмірі 346677,00 грн.(т.2 а.с.176-183); довідкою № 2550/16/00480796 від 20.12.2010 року підтверджено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 в розмірі 163846,00 грн. (т.2 а.с.184-193); актом № 70/16/00480796 від 19.01.2011 року підтверджено суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2010 року в розмірі 205797,00 грн. (т.2 а.с.193-203).

21.03.2011 року відповідачем проведено невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 106/23/00480796 (т.2 а.с.204-217). Висновком акту зафіксовано порушення п.1.8 ст. 1, пп.7.3.1. п.7.3., пп.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування, в тому числі, за вересень 2010 року в розмірі 346677,00 грн., за жовтень 2010 року - 163846,00 грн., за листопад 2010 року - 205797,00 грн., за грудень 2010 187974,00 грн.

В акті перевірки зазначено, що згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що податковий кредит сформовано підприємствами, які мають незадовільні стани (підприємства банкроти, підприємства, які відсутні за місцезнаходженням), а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені у податкових зобовязаннях по ланцюгу постачання; згідно системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не встановлені підприємства-виробники або імпортери, що унеможливлює підтвердження фактів виникнення податкових зобовязань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми ПДВ по даному ланцюгу постачання. При цьому на порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР з боку позивача відповідачем не вказано.

На підставі акту перевірки відповідачем 21.03.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000092360 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за період з квітня по грудень 2010 року на суму 1679075,00 грн. Як зазначалось, вказане податкове повідомлення-рішення скасоване рішенням Державної податкової адміністрації в Луганській області від 25.05.2011 № 10364/25-08 (т.10 а.с. 124- 126).

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПК України з 01.01.2011 втратив чинність, серед інших, Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 (надалі Закон 168), який визначав порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету.

Проте, зважаючи на те, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності ПК України, разом із нормами ПК України застосуванню підлягають також і норми Закону 168 ( відносно виявлених перевіркою порушень).

Згідно зі ст. 1 Закону 168 податкове зобовязаннязагальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредитсума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Бюджетне відшкодуваннясума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок обчислення і сплати податку на додану вартість до 01.01.2011 визначався ст. 7 Закону 168.

Згідно з п. п. 7.1., 7.2 ст.7 Закону 168 поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з пп.7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону 168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону 168 передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Відповідно до пп.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Виходячи з вимог вказаних норм, Закону єдиною підставою для нарахування податкового кредиту та податкового зобовязання є податкова накладна.

Надані позивачем до матеріалів справи разом із податковими деклараціями за вказані періоди видані та отримані податкові накладні підтверджують правильність формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ, та відповідно, правильність визначення суми бюджетного відшкодування податку, що не заперечується відповідачем.

Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на те, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Однак суд не приймає це посилання до уваги з огляду на наступне.

Виходячи з вимог п. 1.3 ст. 1 Закону 168 платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Із цього випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Тобто, виходячи з норм Закону, відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до Державного бюджету України. Відшкодування з бюджету повинно здійснюватися на підставі суми отриманої різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, які сформовані на підставі податкових накладних та вказані у податковій декларації.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість дослідження фактичної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання до виробника або імпортера, оскільки це суперечить нормам Закону 168. Право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від підтвердження надходження податку по всьому ланцюгу угод.

Крім того, викладені в акті перевірки висновки відповідача про неможливість підтвердження надходження сум податку до бюджету та неможливість встановлення виробника або імпортера, базуються виключно на відомостях системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України, без документального підтвердження цих відомостей та «незадовільного стану» контрагентів позивача, що не заперечується відповідачем.

Суд погоджується з доводами позивача, що Система автоматизованого співставлення є виключно інформаційною базою, відомості Системи не є достатньою підставою для висновків про неправомірність формування платником бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.

Підпунктом 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій. Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону 168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналогічні приписи містить також і ст. 200 ПК України.

Згідно з Постановою КМ України № 39 від 17.01.2011 «Про затвердження порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість» відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду.

Виходячи з наведених норм, та зважаючи на відсутність з боку позивача порушень норм Закону 168 та підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, ненадання податковим органом відповідного висновку органу державного казначейства про бюджетне відшкодування ПДВ вбачається неправомірним. Відтак, сума бюджетного відшкодування за вересень грудень 2010 року в загальному розмірі 904294,00 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1703, 40 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1703,40 грн.

Відповідно до вимог ст. 160 КАС України у судовому засіданні 03.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови в повному обсязі відкладено, про що сторони повідомлено в судовому засіданні з урахуванням норм ст. 167 КАС України.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області задовольнити повністю.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» (91019, м. Луганськ, вул. Кірова, 17, код ЄДРПОУ 00480796, ІПН 356532612068, р/р 2600330180565 у філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанк» в м. Луганську МФО 304308) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в загальному розмірі 904294,00 грн. (девятсот чотири тисячі двісті девяносто чотири грн.), в тому числі за вересень 2010 року в розмірі 346677,00 грн. , за жовтень 2010 року в розмірі 163846,00 грн., за листопад 2010 року в розмірі 205797,00 грн., за грудень 2010 року в розмірі 187974,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Луганський хіміко-фармацевтичний завод» судові витрати в сумі 1703, 40 грн. (одна тисяча сімсот три 40 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 08 червня 2011 року.

СуддяО.В. Солоніченко