Постанова № 16068653, 30.05.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

30 травня 2011 року Справа № 1170/2а-1625/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Могилан С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні о 14-40 год. адміністративну справу

за позовом: Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства «Райпольське»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

за участю:

секретаря судового засідання Канюки І.І.

представників:

позивача Мурзак О.В.,

відповідача Ляшко М.В.,

Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Райпольське»про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 52521,75 грн. та пені в сумі 204,88 грн. на загальну суму 52726,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач використовує найману працю, однак ним не дотримано нормативу кількості робочих місць для працюючих інвалідів, а тому відповідач повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році.

Відповідачем подано до суду заперечення на позов у відповідності до змісту якого позов ним не визнається у повному обсязі, оскільки ним протягом 2010 року створено три робочі місця для працевлаштування інвалідів і шляхом подання звіту форми №З-ПН щомісяця проінформовано службу зайнятості про наявність вакансій для їх працевлаштування. Відповідач зазначає, що про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів ПСП «Райпольське»письмово повідомило Петрівську районну організацію інвалідів, Іванівську сільську раду, районну службу зайнятості, однак інваліди протягом 2010 року для працевлаштування до відповідача не направлялися та самостійно не зверталися.

В судове засідання зявився представник позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти їх задоволення.

Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 30.05.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 06.06.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. №875-ХІІ забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

В судовому засіданні встановлено, що Приватним сільськогосподарським підприємством «Райпольське»21.02.2011 року подано до Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість інвалідів за 2010 рік (а.с.6), відповідно до змісту якого середньооблікова чисельність працюючих на підприємстві відповідача у 2010 році складала 69 осіб, фонд оплати праці за 2010 рік становив 1208 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника у 2010 році складала 17507,00грн. В даному звіті відповідачем зазначено, що норматив створення робочих місць для інвалідів складає 3 робочих місця.

В судовому засіданні представником відповідача надано копію наказу №5 від 05.01.2010 року, відповідно до змісту якого Приватним сільськогосподарським підприємством «Райпольське»створено три робочих місця для інвалідів (а.с.36).

В ході розгляду справи встановлено, що ПСП «Райпольське»листом №1 від 03.01.2010 р. повідомило Петрівський районний центр зайнятості населення, Петрівську районну організацію інвалідів та Іванівську сільську раду про створення трьох робочих місць для інвалідів (а.с.36, зі зворотного боку).

Більш того, суд враховує, що секретарем ПСП «Райпольське»проведено бесіду з інвалідами, які проживають на території с.Іванівки Петрівського району Кіровоградської області про створені робочі місця для інвалідів, про що доповідною від 18.05.2011 р. повідомлено голову ПСП «Райпольське»(а.с.45).

Відповідно до ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»від 21.03.1991 р. №875-ХІІ передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Таким чином, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»покладає на підприємство обовязок створити (пристосувати), атестувати належним чином робочі місця для працевлаштування інвалідів та повідомити про це органи перелічені в ч.1 ст. 18 Закону, а ті в свою чергу зобовязані направити підприємству на працевлаштування інвалідів, а тому суд вважає, що на підприємства покладено обовязок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обовязок їх безпосереднього працевлаштування.

Судом встановлено, що протягом 2010 року відповідач щомісячно подавав до Петрівського районного центру зайнятості звіти про наявність вакансій (а.с.23-34), з яких вбачається, що відповідачем заявлено три вакансії для працевлаштування інвалідів.

Статтею 19 Закону України вищевказаного Закону передбачено, що керівники підприємств (обєднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 статті 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Враховуючи вимоги Закону підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати штрафних санкцій за невиконання 4% нормативу працевлаштування інвалідів якщо воно розробило необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів, зокрема, своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

З огляду на недоведеність позивачем фактів порушення Приватним сільськогосподарським підприємством «Райпольське»вимог чинного законодавства щодо здійснення установлених заходів для працевлаштування інвалідів, відсутність доказів направлення Петрівським районним центром зайнятості на заявлені вакансії інвалідів та доказів ухилення відповідача від їх працевлаштування у вигляді відмови, тощо, суд приходить до висновку, що сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів, ще не є безспірною ознакою наявності відповідальності ПСП «Райпольське», яка могла настати лише у випадку невчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів.

Оскільки відповідач вчинив всі передбачені чинним на момент виникнення спору законодавством заходи спрямовані на працевлаштування інвалідів на своєму підприємстві, однак одне робоче місце залишилося вакантним, то Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не мало правових підстав накладати штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для інвалідів, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями інвалідів за умови наявності вакантних робочих місць, а тому суд приходить до висновку, що позов Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає оскільки відсутні правові підстави для застосування до відповідача економічних санкцій відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Дата виготовлення повного тексту постанови 03 червня 2011 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного судуС.В. Могилан