Постанова № 16068237, 20.05.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2011 р. cправа № 2а-753/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську Воришко Я.Я., Приймак Т.Р.

представника відповідача: Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування Хоминеця Б.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську до Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 886853,34 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську (надалі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування (надалі відповідач) про стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 886 853,34 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач в порушення статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", пункту 1.3. статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 17 Закону України "Про плату за землю", пункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України допустив заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 869 730,67 грн., в тому числі: за основним платежем 580098,62 грн., за штрафними санкціями 123183,44 грн., пеня, що обліковується в картці особового рахунку 63539,83 грн., пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу 102908,78 грн. та земельного податку з юридичних осіб в розмірі 17122,67 грн., в тому числі: за основним платежем 16532,85 грн., пеня, що обліковується в картці особового рахунку 452,38 грн., пеня, що нарахована на суму несплаченого податкового боргу 137,44 грн. Загальна сума податкового боргу відповідача становить 886853,34 грн., яка ним не сплачена.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та пояснили, що заборгованість відповідача по податкових зобовязаннях є узгодженою та підлягає стягненню в дохід бюджету.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з мотивів викладених в письмовому запереченні та пояснив суду, що позивачем неправомірно зараховано в рахунок минулої заборгованості з податку на додану вартість, які сплачувалися відповідачем по поточних платежах, так як останньому не надано право змінювати напрямок платежу. Вказав, що такі дії податкового органу призвели до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання, нарахування штрафних санкцій та пені, а також порушили конституційне право відповідача на розпорядження своєю власністю. Щодо заборгованості по зобовязанню із земельного податку в розмірі 17122,67 грн., в цій частині визнав позовні вимоги.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких мотивів.

Судом встановлено, що Спецкомбінат комунально-побутового обслуговування являється платником податку на додану вартість та земельного податку та взятий на облік Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську як платник податків і зборів.

Суд у відповідності до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішуючи питання, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин та враховуючи період, в якому тривали спірні правовідносини, а також дати нарахування податкових зобовязань зазначає, що до правовідносин між сторонами підлягають застосуванню норми права, що діяли в часі на момент їх виникнення.

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про плату за землю", "Про податок на додану вартість", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії.

Закон України "Про систему оподаткування" визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі) належать податок на додану вартість та плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Відповідач у відповідності до статті 5 Закону України "Про плату за землю", пункту 1.3 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", являється платником земельного податку та податку на додану вартість.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську податкові декларації з податку на додану вартість за травень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року та січень-травень 2010 року, де ним самостійно розраховано суму податкових зобовязань за травень-грудень 2008 року в загальному розмірі 171805,00 грн., за січень-грудень 2009 року в загальному розмірі 315180,00 грн. та за січень-травень 2010 року в загальному розмірі 73263,00 грн. (том 1 а.с. 9-35).

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що звітним (податковим) періодом є період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Таким періодом відповідно до підпункту 7.8.1 пункту 7.8 статті 7 даного Закону є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Крім того, 03.06.2009 року відповідач подав уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість, у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, в яких ним самостійно обчислено суму податкових зобовязань за липень 2008 року в розмірі 13999,00 грн., за жовтень 2008 року в розмірі 15700,00 грн. та за квітень 2009 року в розмірі 112,00 грн. Також, відповідачем у відповідності до пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" самостійно нараховано суму штрафу, у звязку з виправленням помилки за вказані періоди в розмірі 670,00 грн., в розмірі 785,00 грн. та в розмірі 6,00 грн. відповідно (том 1 а.с. 36, 37).

Так, згідно пункту 17.2 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.

З урахуванням вказаного судом встановлено, що відповідачем по зобовязаннях із податку на додану вартість відповідно до самостійно поданих ним декларацій та уточнюючих розрахунків податкових зобовязань з податку на додану вартість за період з травня 2008 року по травень 2010 року самостійно задекларував зобовязання в розмірі 590059,00 грн.

Досліджуючи питання про стягнення із відповідача 590059,00 грн. самостійно задекларованих зобовязань із податку на додану вартість, суд зазначає, що позовна вимога в частині стягнення заборгованості по вказаному виду податку в розмірі 219800,00 грн. не підлягає до задоволення, виходячи із наступних правових позицій, фактичних обставин встановлених у судовому засіданні та доказів на їх підтвердження.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем частково сплачено за вищевказані періоди самостійно задекларовані зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 219800,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, в яких відповідачем чітко зазначено призначення платежу по податку на додану вартість за кожний відповідний податковий (звітний) період окремо (том 1 а.с. 134-185).

Однак, Державна податкова інспекція, всупереч вказівки про призначення платежу, перераховані відповідачем суми з податку на додану вартість зарахувала такі кошти на погашення податкового боргу за минулі періоди.

За змістом підпункту 7.7.1. пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами самостійної сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою самостійної сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Згідно пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі - Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції.

Відповідно до пункту 3.8 Інструкції, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

З вищенаведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Згідно пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) у рівних пропорціях.

Вказана норма не позбавляє платника податку права самостійно визначити джерела погашення податкових зобов'язань відповідно пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та від обов'язку самостійно сплатити суму податкового зобов'язання відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючими органами з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Оскільки Законом України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Законом України "Про державну податкову службу в Україні" не встановлено право органу державної податкової служби змінювати напрямок платежу, вчинення дій, які полягають у зміні напрямку такого платежу та спрямування його на погашення попередніх зобовязань і таким чином зменшення сплати поточних зобовязань по відповідному податку, що здійснює підприємство, є обмеженням реалізації конституційного права на розпорядження своєю власністю, визначеного статтею 41 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, зарахування податковим органом в рахунок минулої заборгованості сум податку на додану вартість, які частко сплачувалися позивачем по поточних зобовязаннях, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

Аналогічна правова позиція викладена у листах Вищого адміністративного суду України від 17.03.2009 року за № 358/13/13-09 та від 20.07.2010 року за №1112/11/13-10, а також у постанові Верховного Суду України від 01.12.2009 року у справі за позовом комунального підприємства Тепломережадо державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання неправомірними податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи вищевикладене, заборгованість відповідача по податкових зобовязаннях з податку на додану вартість з урахуванням їх часткової сплати в сумі 219800,00 грн., на момент розгляду справи становить 370259,00 грн.

Судом також встановлено, що 27.01.2010 року відповідач, у відповідності до статті 14 Закону України "Про плату за землю" подав позивачу податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік, де ним розраховано суми вказаних зобовязань в загальному розмірі 153758,15 грн. на 2010 рік (том 1 а.с. 48). Дані самостійно задекларовані зобовязання за 2010 рік відповідач в повному обсязі не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг із земельного податку становить 16532,85 грн.

Закон України "Про плату за землю" визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Стаття 5 Закону України "Про плату за землю" визначає, що субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статті 14 Закону України "Про плату за землю", платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до статті 17 вказаного вище Закону податкове зобовязання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом вже загачено, що Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Згідно підпункту 1.1 пункту 1 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.

Відповідно до підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2. пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Пунктом 5.1 та підпунктом 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкове зобовязання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 5.4.1. пункту 5.4 статті 5 вищевказаного Закону узгоджена сума податкового зобовязання, не сплачена платником податків у вказані вище строки, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, суд приходить до висновку, що самостійно обраховані податкові зобовязання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на додану вартість за травень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року та січень-травень 2010 року та уточнюючих розрахунках податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2008 року, за жовтень 2008 року та за квітень 2009 року, а також земельного податку за 2010 рік, та які ним в повному обсязі не сплачені в загальному розмірі 386791,85 грн., в тому числі з податку на додану вартість в сумі 370259,00 грн., земельного податку в сумі 16532,85 грн., є узгодженими з дня подання такої декларації та являються податковим боргом відповідача.

Крім того, судом встановлено, що 07.10.2008 року, 14.01.2009 року, 14.04.2009 року, 08.09.2009 року та 02.03.2010 року позивачем за наслідками проведених невиїзних документальних перевірок своєчасності сплати узгоджених податкових зобовязань до бюджету з податку на додану вартість складено акти за №13298/15-2-03360957 від 07.10.2008 року, за №303/152-03360957 від 14.01.2009 року, за №4744/15-2 від 14.04.2009 року, за №10846/15-2 від 08.09.2009 року та за №4151/15-2/03360957 від 02.03.2010 року, якими встановлено порушення відповідачем вимог пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в частині недотримання граничних термінів сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 25198,00 грн., в розмірі 23946,00 грн., в розмірі 19 939,00 грн., в розмірі 23789,00 грн., в розмірі 25874,00 грн., 24490,00 грн., в розмірі 17745,00 грн., в розмірі 52769,00 грн., в розмірі 12733,00 грн., в розмірі 15994,00 грн. та в розмірі 964,00 грн. відповідно, суми яких затримувались до сплати більше 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (том 1 а.с. 39, 41, 43, 45, 47).

Відповідно до підпункту 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на вимогу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську не зявився для підписання вищезгаданих актів, що підтверджується актами за №84/152 від 02.03.2010 року, за №1/152 від 14.01.2009 року та за №137/152 від 07.10.2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 64, 67, 69), в результаті чого акти перевірок були надіслані позивачем на адресу відповідача та отримані останнім, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на супровідних листах (том 1 а.с. 65, 66, 68).

На підставі вказаних актів позивачем винесено податкові повідомлення-рішення за №0014981502/0 від 07.10.2008 року, за №0000061502/0 від 14.01.2009 року, за №0002951502/0 від 14.04.2009 року, за №0006551502/0 від 09.09.2009 року та за №0001631502/0 від 19.03.2010 року, згідно яких відповідачу нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46 436,15 грн., в розмірі 25182,16 грн., в розмірі 8872,52 грн., в розмірі 26384,56 грн. та в розмірі 14847,05 грн. відповідно (том 1 а.с. 38, 40, 42, 44, 46), які ним отримані 29.10.2008 року, 28.01.2009 року, 14.04.2009 року, 09.09.2009 року та 19.03.2010 року, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на корінцях податкових повідомлень-рішень та повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 42, 44, 46, 70, 71).

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не була порушена процедура апеляційного узгодження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями за №0014981502/0 від 07.10.2008 року, за №0000061502/0 від 14.01.2009 року, за №0002951502/0 від 14.04.2009 року, за №0006551502/0 від 09.09.2009 року та за №0001631502/0 від 19.03.2010 року, суд приходить до висновку, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на додану вартість в загальному розмірі 121 722,44 грн. є узгодженими.

Як встановлено судом, відповідачу за несвоєчасну сплату в травні-грудні 2008 року, січні-грудні 2009 року та січні-травні 2010 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість та в 2010 році податкових зобовязань із земельного податку нараховано пеню в розмірі 102908,78 грн. та в розмірі 137,44 грн. відповідно.

Як встановлено вище судом зарахування податковим органом в рахунок минулої заборгованості сум податку на додану вартість, які частково сплачувалися Спецкомбінатом комунально-побутового обслуговування по поточних зобовязаннях за період нарахування пені із травня 2008 року по травень 2010 року, призвело до виникнення факту несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобовязання у повному обсязі.

Однак, враховуючи те, що нарахування пені в розмірі 102908,78 грн. здійснено податковим органом без врахування факту часткової сплати відповідачем сум податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 219800,00 грн., рішення позивача про такі нарахування прийняті без врахування усіх обставин, що мають значення для вчинення таких дій. За таких обставин, та з урахуванням того, що суд не може підмінювати функції органу контролю у сфері оподаткування та самостійно розраховувати пеню на кожну недоплачену платником суму податку у відповідному періоді, вимога позивача щодо стягнення пені в розмірі 102908,78 грн., яка розрахована на загальну суму несплаченого податкового боргу платника податків в розмірі 590059,00 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Крім того, з довідки про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 20.07.2010 року за №417 вбачається, що за відповідачем рахується пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 63 539,83 грн. та пеня, яка обліковується по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобовязань із земельного податку в розмірі 452,38 грн. (том 1 а.с. 7, том 2 а.с. 108-111).

Відповідно до підпункту 16.1.1. пункту 16.1 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Згідно підпункту 16.4.1. пункту 16.4 статті 16 вище вказаного Закону пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно підпункту 6.2.1. пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися відповідачу податкова вимога форми "Ю1" за №1/533/8714/24-1-205 від 03.03.2003 року та податкова вимога форми "Ю2" за №2/848/12367/24-1-205 від 08.04.2003 року. Перша та друга податкові вимоги отримані відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи на корінцях податкових вимог (а.с. 8). Відповідач податкові вимоги не оскаржував у строк передбачений законом, а тому сума податкових зобов'язань у відповідності до вказаного закону є узгодженою.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобовязання це зобовязання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та в строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податковий борг (недоїмка) податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що сума узгоджених податкових зобов'язань, з урахуванням їх часткової сплати в загальному розмірі 574104,94 грн., в тому числі з податку на додану вартість 370259,00 грн. (основного платежу), 123183,44 грн. (штрафних санкцій), 63539,83 грн. (пені), із земельного податку 16532,85 грн. (основного платежу), 589,82 грн. (пені), є податковим боргом відповідача, який ним не сплачено.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими деклараціями з податку на додану вартість за травень-грудень 2008 року, січень-грудень 2009 року та січень-травень 2010 року, уточнюючими розрахунками податкових зобовязань з податку на додану вартість за липень 2008 року, жовтень 2008 року та квітень 2009 року, податковим розрахунком земельного податку за 2010 рік, актами перевірки за №13298/15-2-03360957 від 07.10.2008 року, за №303/152-03360957 від 14.01.2009 року, за №4744/15-2 від 14.04.2009 року, за №10846/15-2 від 08.09.2009 року та за №4151/15-2/03360957 від 02.03.2010 року, податковими повідомленнями-рішеннями за №0014981502/0 від 07.10.2008 року, за №0000061502/0 від 14.01.2009 року, за №0002951502/0 від 14.04.2009 року, за №0006551502/0 від 09.09.2009 року та за №0001631502/0 від 19.03.2010 року, першою та другою податковими вимогами від 03.03.2003 року та 08.04.2003 року відповідно, а також довідкою про борг за платежами, що контролюються органами державної податкової служби і обліковуються в картках особових рахунків від 20.07.2010 року за №417, які містяться в матеріалах справи (том 1 а.с. 7-48).

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в сумі 574104, 94 грн. відповідач суду не надав.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити зазначену суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування податкового боргу в сумі 574 104,94 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Спецкомбінату комунально-побутового обслуговування (ідентифікаційний код 03360957, вул. Гетьмана Мазепи, 162 а, м. Івано-Франківськ, 76000) в дохід бюджету податковий борг в сумі 574 104 (пятсот сімдесят чотири тисячі сто чотири) гривні 94 копійок, в тому числі за платежем податок на додану вартість 556982 (пятсот пятдесят шість тисяч девятсот вісімдесят дві) гривні 27 копійок, за платежем земельний податок 17122 (сімнадцять тисяч сто двадцять дві) гривні 67 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.

Постанова в повному обсязі складена 25.05.2011 року.