Постанова № 16065720, 19.04.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-0770/669/11

Ряд стат. звіту № 8.2.6

Код - 06

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Большакової О.О.

при секретарі Кречко Л.В.,

з участю представника позивача Ігнатенка С.С.,

представника відповідача

Іршавської районної державної податкової інспекції Борсенка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Ужгороді адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»до Іршавської районної державної податкової інспекції про визнання частково протиправними та часткове скасування податкових повідомлень рішень ,

встановив :

Позивач Закрите акціонерне товариство «Іршавський абразивний завод»звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, № 0001071550/1 1214/222189253/10/1550 від 21.09.2010 року, № 0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 від 09.12.2010 року, № 0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податковим органом податкового зобов”язання позивача по податку на прибуток в сумі 51470 гривень, а також про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 від 16.12.2010 року та № 0002251550/3 97/00222189/228/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 5147 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковою інспекцією було безпідставно донараховано позивачу податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 51470 гривень за основним платежем та 5147 гривень за штрафними санкціями у зв”язку з порушенням порядку подання уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення податкових зобовязань по податку на прибуток за 2009 рік на суму 103285 гривень через недотримання вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин. Позивач зазначив, що сума податкового зобовязання по податку на прибуток за 2009 рік, при розрахунку якого було виявлена помилка, була задекларована в сумі 51470 гривень, тоді як сума податкового зобовязання звітного періоду з врахуванням коригувань повинна становити 0 гривень, отже, сума зайво нарахованих податкових зобовязань становить 51470 гривень, а тому позивач мав право зменшити свої податкові зобовязання по даному виду податку на відповідну суму. При цьому позивач зауважив, що валові витрати в сумі 619 020 гривень, які надають позивачу право на зменшення раніше задекларованих податкових зобовязань за 2009 рік на суму 51470 гривень, є документально підтвердженими первинними бухгалтерськими документами .

У судовому засіданні представник позивача Ігнатенко С.С. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що відповідачем було безпідставно не враховано валові витрати підприємства, що були підтверджені, в тому числі й висновком аудиторської перевірки, що призвело до зайвого нарахування податку на прибуток в сумі 51470 гривень та штрафних санкцій в сумі 5147 гривень. Також представник позивача дав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача Борсенко О.В. у засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та пояснив, що за результатами планової виїзної перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 23.06.2010 року відхилень у визначенні платником податку податкових зобовязань по податку на прибуток приватних підприємств не встановлено, однак після проведення вказаної перевірки платником було подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань за той самий період. В той час, як вказаною перевіркою завищення або заниження задекларованих позивачем показників у декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік не встановлено. Крім того, під час невиїзної документальної перевірки, оформленої актом перевірки від 12.08.2010 року встановлено, що позивач невірно заповнив уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2009 рік та в порушення пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” безпідставно зменшив податкове зобовязання з податку на прибуток підприємства на суму 103285 гривень, без надання підтверджуючих документів, тому відповідачем правомірно донараховано 103285 гривень податку на прибуток підприємства за 2009 рік.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи. вважає, що позовні вимоги слід задовольнити з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було проведено невиїзну документальну перевірку уточнюючих розрахунків ЗАТ „Іршавський абразивний завод” по податку на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року, про що складено відповідний акт перевірки від 12.08.2010 року № 931/1550/00222189 (т. 1 а.с.8-11).

Відповідно до цього акту перевіркою було встановлено, що ЗАТ „Іршавський абразивний завод” помилково збільшив суму переплати з податку на прибуток згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань за 2009 рік від 01.07.2010 року № 12245 на 103285 гривень . А тому згідно абзацу „б” пп. 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 281 „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами” позивачу було донараховано податок на прибуток в сумі 103285 гривень .

На підставі акту перевірки № 931/1550/00222189 від 12.08.2010 року Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 103285 гривень за основним платежем (т. 1 а.с.12).

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до органів державної податкової служби.

Рішенням про результати розгляду скарги № 3 від 21.09.2010 року ДПІ у Іршавському районі оскаржене податкове повідомлення-рішення залишила в силі (без змін), а скаргу позивача без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 21.09.2010 року № 0001071550/1 1214/222189253/10/1550. ( т. 1 а.с. 14).

Рішенням про результати розгляду скарги від № 2232/10/25-055 від 09.12.2010 року ДПА у Закарпатській області було збільшено суму податкового зобовязання, визначену оскарженим податковим повідомленням-рішенням на 10328 гривень штрафної санкції, а скаргу позивача залишено без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.12.2010 року №0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 (т.1 а.с.15), від 16.12.2010 року №0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 ( т.1 а.с.13) .

Рішенням про результати розгляду повторної скарги № 3083/6/25-0115 від 16.02.2011 року ДПІ України скаргу позивача також було залишено без задоволення. За результатами адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією у Іршавському районі Закарпатської області прийнято нові податкові повідомлення - рішення від 16.02.2011 року: № 0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 про визначення суми основного зобов”язання по податку на прибуток підприємств в частині основного зобов”язання в сумі 103285 гривень та № 0002251550/3 97/00222189/228/10/1550 про визначення зобов”язання по податку на прибуток підприємств за штрафними санкціями в розмірі 10328 гривень 50 копійок (т. 1 а.с.16-17).

Суд вважає такі рішення відповідача частково протиправними з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачем було подано декларацію з податку на прибуток підприємства за 2009 рік, згідно якої обєкт оподаткування (рядок 8 декларації) має позитивне значення й становив 205880 гривень, а податкове зобовязання звітного періоду дорівнює 51470 гривень .

Згідно абзацу 2 пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до п. 2.1 Порядку складання декларації з податоку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, платник податку, який самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації (з урахуванням строків давності) відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” має право надати уточнюючі розрахунки. Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.

На підставі цих нормативно-правових актів 30 червня 2010 року позивачем було подано до податкової інспекції уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок по податку на прибуток за 2009 рік /а.с.109/, що повною мірою узгоджується з приписами п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та п. 2.1 Порядку складання декларації з податоку на прибуток підприємства, який затверджено наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року.

У цьому уточнюючому розрахунку позивачем було зазначено невраховані валові витрати в сумі 619 020 гривень, та у рядку 7 „сума недоплати або сума переплати, нарахованої у звязку з виправленням помилки” задекларовано суму переплати 103285 гривень .

Як вбачається із змісту акту перевірки № 931/1550/00222189 від 12.08.2010 року , підставою для визначення податкового зобовязання по податку на прибуток підприємства стало те, що позивачем було нібито порушено порядок складання уточнюючих розрахунків, що призвело до завищення податкових зобовязань по податку на прибуток за 2009 рік на суму 103285 гривень за рахунок недотримання вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до п. 5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються будь які витрати платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарської діяльності. До складу валових витрат включаються витрати з врахуванням обмежень, встановлених пп. 5.3 - 5.8 ст. 5 вказаного Закону.

Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. При цьому пунктом 5.11 встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно п. 1.6. Загальних положень Порядку складання декларації з податок на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України № 143 від 29.03.2003 року, дані наведені в декларації повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Стаття 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначає, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Із системного аналізу наведених правових норм зясовується, що до складу валових витрат включаються витрати, повязані із здійсненням господарської діяльності платника податку на підставі первинних документів обліку, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

Згідно довідки № 1 від 31.01.2011 року про підтвердження достовірності уточнюючих розрахунків ЗАТ “ Іршавський абразивний завод” по податку на прибуток за 2009 рік 1 квартал 2010 року та документальне підтвердження валових витрат по придбанню товарів ( робіт, послуг) за 2009 рік, заявлених у відповіді на запит ДПІ в Іршавському районі від 21 липня 2010 року за № 854 /а.с.41-60/, складеної Приватним підприємством “Довіра” (свідоцтво про внесення в реєстр суб”єктів аудиторської діяльності №2584 від 30 березня 2001 року), загальна сума валових витрат за даними аудиту складає 3886403, 86 грн. Різниця, між документально підтвердженими валовими витратами по придбанню товарів (робіт, послуг) та задекларованими в декларації по податку на прибуток становить 680 983 грн.( 3886 403 3205420), у звязку з чим підприємство має право на валові витрати в сумі 619 020 гривень .

З метою повного та об»активного розгляду справи судом було досліджено також первинну бухгалтерську документацію (зокрема, договори, рахунки про сплату коштів, накладні, акти виконаних робіт), якими підтверджується сума валових витрат позивача, яка визначена за даними проведеного аудиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач правомірно зазначив суму заниженого обєкта оподаткування в розмірі 619020 гривень

Разом з тим, позивач невірно вказав показник рядку уточнюючого розрахунку 7, оскільки такий визначається як різниця між сумою виправленого (вірного) податкового зобовязання звітного періоду та сумою податкового зобовязання при розрахунку якого виявлена помилка , а тому цей показник повинен складати 51470 гривень. Отже, оскільки після збільшення валових витрат обєкт оподаткування має від'ємне значення, то податкові зобовязання дорівнюють нулю, а сума зайво нарахованих податкових зобовязань становить 51470 гривень .

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач мав право зменшити свої податкові зобовязання по податку на прибуток підприємств на суму 51470 гривень .

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що по результатам планової виїзної перевірки позивача, оформленої актом перевірки від 23 червня 2010 року за № 796/23-50/00222189, що завищення або заниження задекларованих позивачем показників у декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік не встановлено у звязку з тим, що загальна сума валових витрат позивача, з урахуванням витрат задекларованих в уточнюючому розрахунку податкового зобовязання по даному податку за 2009 рік підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами та довідкою аудитора № 1 від 31.01.2011 року , що свідчить про відсутність з боку позивача порушення вимог пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

При цьому суд враховує, що при проведенні перевірки уточнюючих розрахунків ЗАТ „Іршавський абразивний завод” по податку на прибуток за 2009 рік та 1 квартал 2010 року відповідач з метою визначення достовірної суми податкових зобовязань позивача за відповідні звітні податкові періоди мав можливість дослідити всі наявні у позивача первинні документи, які підтверджують його обсяг валових витрат, а не обмежуватись виключно даними попередньої документальної перевірки - акт від 23.06.2010 року за № 796/23-50/00222189, який оцінюється судом критично з огляду на наявність у матеріалах справи копій первинних документів, які підтверджують обсяг валових витрат, зазначених позивачем у поданому уточнюючому розрахунку.

Таким чином, суд вважає частково безпідставним висновок податкового органу про помилкове збільшення позивачем суми переплати податку на прибуток згідно поданого уточнюючого розрахунку податкових зобовязань за 2009 рік від 1 липня 2010 року № 12245 та донарахування Закритому акціонерному товариству «Іршавський абразивний завод»зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 51 470 гривень за 2009 рік .

На підставі вищевикладеного оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню в частині визначення позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток в сумі 51470 гривень за основним платежем й відповідно в сумі 5147 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до ч. 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Таким чином, на користь позивача слід стягнути 3 гривні 40 копійок сплаченого судового збору про поданні позовної заяви.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст.ст.7-11, 71, ч.3 ст.94, 160-163 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»до Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області про визнання частково протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю .

Визнати частково протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Іршавському районі Закарпатської області:

№ 0001071550/0 974/2221892245/10/1550 від 20.08.2010 року, № 0001071550/1 1214/222189253/10/1550 від 21.09.2010 року, № 0001071550/2 1809/222189/3335/10/1850 від 09.12.2010 року, № 0001071550/3 98/00222189/229/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податковим органом податкового зобов”язання по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 51 470 гривень;

№ 0002251550/0 1810/222189/3334/10/1550 від 16.12.2010 року, № 0002251550/3 97/00222189/228/10/1550 від 16.02.2011 року в частині визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 147 гривень.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Іршавський абразивний завод»понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 гривні 40 копійок .

Відповідно до статті 186 КАС України апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова відповідно до ч.1 ст.254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , встановленого цим Кодексом, якщо таку не було подано.

Головуюча О.О.Большакова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28 квітня 2011 року .