Постанова № 16064710, 26.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5065/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.50

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретаріХлопов А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовною заявоютовариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови від 14.02.2011 № 118666, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Автосервіс» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області (далі Державтоінспекція), в якому просило суд визнати недійсною та скасувати постанову відповідача від 14.02.2011 № 118666 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державтоінспекція не мала законних підстав для притягнення ТОВ «Автосервіс» до відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки у позивача оформлені всі необхідні документи для здійснення регулярних спеціальних перевезень.

У звязку з чим позивач вважає постанова Державтоінспекції протиправною та просить її скасувати.

Представники позивача в судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив її задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування заперечень зазначила, що під, час надання послуг з нерегулярних пасажирських перевезень, перевізник не забезпечив наявності у водія транспортного засобу, не оформлені: договір з замовником транспортних послуг, документ про сплату транспортних послуг, страхові поліси обов'язкового страхування від нещасних випадків на транспорті для пасажирів, д/н НОМЕР_1 не зазначено в паспорті маршруту для цього виду перевезень. Про що складений відповідний акт.

Під час розгляду справи було встановлено, що вказані в акті порушення законодавства про автомобільний транспорт підтверджуються та 14.02.2011 року начальником Державтоінспекції прийнята постанова за № 118666 про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі, визначеному абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у сумі 1700 грн.

Крім того, Головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури Донецької області обладміністрації повідомлено, що головним управлінням не складались акти відповідності паспортів маршрутів з регулярних спеціальних перевезень позивача. В журналі обліку паспортів маршрутів регулярних спеціальних перевезень відсутній запис про погодження відповідних паспортів позивача та відсутній контрольний примірник зазначених паспортів.

На підставі зазначеного відповідач, вважає, що спірна постанова була прийнята правомірно, у звязку з чим вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

ТОВ «Автосервіс» є юридичною особою, код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 31094146. (а.с. 16).

Згідно із паспортом автобусного маршруту позивач перевізник здійснює регулярні спеціальні перевезення.

Відповідач - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Донецькій області є територіальним структурним підрозділом Головної державної інспекції на автомобільному транспорті без права юридичної особи та діє на підставі Положення про територіальні органи Головної державної інспекції на автомобільному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту та звязку України від 14.12.2005р. № 888. Згідно п. 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, територіальне управління є органом державного контролю на автомобільному транспорті.

У відповідності до п. 2 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних субєктів господарювання (далі транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.У відповідності до завдання на перевірку від 04.01.2011 року № 104641 (а.с. 60) співробітниками Державтоінспекції була проведена рейдова перевірка транспортного засобу марки IVECO 35C13, номерний знак НОМЕР_1, серія і номер свідоцтва про реєстрацію ДАО № НОМЕР_2, що належить ТОВ «Автосервіс». За результатами перевірки складений акт від 05.01.2011 року № 222322. (а.с. 62), яким встановлено порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: надання послуг з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких передбачений ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: договір із замовником транспортних послуг, документ про сплату транспортних послуг, страхових полісів обовязкового особистого страхування на кожного пасажира, транспортний засіб IVECO 35C13, номерний знак НОМЕР_1 не зазначено в паспорті маршруту для перевезень.

У звязку із виявленими порушеннями начальником територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області було винесено постанову про застосування фінансових санкцій № 118666 від 14.02.2011 року, згідно якої до позивача за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ застосовано фінансові санкції у сумі 1700 грн. (а.с. 64).

Суд вважає зазначене рішення Державтоінспекції необґрунтованим та протиправним з огляду на наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344) - центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті через урядові органи державного управління на автомобільному транспорті, службу міжнародних автомобільних перевезень та місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування. У складі центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту функціонують: урядовий орган державного управління з питань регулювання діяльності автомобільного транспорту; урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті. Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює: державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

У відповідності до ч. 4 ст. 60 Закону № 2344 від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

У пункті 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. № 1567 (далі Порядок № 1567) визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Згідно пункту 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; наявність у документах водія відмітки про проходження ним медичного огляду та проведення перевірки технічного стану транспортного засобу перед виїздом на маршрут; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

Статтею 39 Закону № 2344 передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, зокрема для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно із абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344 за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовуються санкції у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 21 Порядку № 1567 встановлено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис.

Згідно із абз. 2 п. 27 Порядку № 1567 за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як вже було зазначено, позивача було притягнуто до відповідальності за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ, а саме надання послуг з перевезення без оформлення наступних документів: договору із замовником транспортних послуг, документу про сплату транспортних послуг, страхових полісів обовязкового особистого страхування на кожного пасажира, транспортний засіб IVECO 35C13, номерний знак НОМЕР_1 не зазначено в паспорті маршруту для перевезень.

Що стосується страхових полісів обовязкового особистого страхування на кожного пасажира та документу про сплату транспортних послуг, суд зазначає наступне.

У п. 1 Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. N 959 (далі Положення № 959) визначено, що цим положенням визначається порядок здійснення обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - обов'язкове особисте страхування), зокрема пасажирів залізничного, морського, внутрішнього водного, автомобільного і електротранспорту, крім внутрішнього міського, під час поїздки або перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані.

Пунктом 2 вказаного Положення передбачено, що застрахованими вважаються: пасажири з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки; водії тільки на час обслуговування поїздки.

Згідно із п. 3 Положення № 959 кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток.

Пунктом 48 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2007 р. № 1184)передбачено, що під час здійснення регулярних спеціальних перевезень пасажирський перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 28.12.2010 року між позивачем ТОВ «Автосервіс» та ВАТ «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс» було укладено договір № Д 402 пас 10/316 обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті. (а.с. 35). Додатком до зазначеного договору № Д 402 пас 10/316 є список застрахованих пасажирів. Термін дії договору 1 місяць з 01.01.2011 року до 31.01.2011 року.

Отже, на момент проведення перевірки (05.01.11) у позивача був оформлений договір обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.

У відповідності до наданої позивачем квитанції № 1 до прибуткового касового ордера (додаток № 2 до положення про ведення касових операцій у національній валюті України, типова форма № КО-1) 01.01.2011 року позивачем було оплачено транспортні послуги. (а.с. 34).

Також, оплата транспортних послуг підтверджується касовою книгою та додатками до неї, які маються в матеріалах справи.

Крім того, у переліку документів визначених ч. 3 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» для регулярних спеціальних пасажирських перевезень не передбачено документу, що засвідчує оплату транспортних послуг.

До того ж, представником відповідача в судовому засіданні було зазначено, що ТОВ «Автосервіс» не було притягнуто до відповідальності за здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень без оформлення договору обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті та документу, що засвідчує оплату транспортних послуг, оскільки зазначені документи були надані позивачем на засідання розгляду справи 14.02.2011 року.

Отже, відповідач погодився з тим, що в позивача є належним чином оформлені договір обовязкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті та документ, що засвідчує сплату транспортних послуг.

Стосовно встановленого відповідачем порушення з боку ТОВ «Автосервіс», яке полягає у здійсненні регулярних спеціальних пасажирських перевезень без оформлення договору із замовником транспортних послуг, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 45 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, регулярні спеціальні перевезення організовуються для перевезення працівників підприємств, установ та організацій, учнів, студентів, туристів, екскурсантів та інших організованих груп пасажирів

У відповідності до п. 46 вищезазначених правил, регулярні спеціальні перевезення здійснюються на підставі договору, згідно з яким перевізник надає підприємству, установі та організації, яка виступає замовником послуг, послуги з перевезення організованої групи пасажирів за певним маршрутом і визначеним розкладом руху, протягом передбаченого договором строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено при розгляді справи, 30.07.2010 року ТОВ «Автосервіс» укладено договір № 24 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 про надання транспортних послуг на перевезення пасажирів. (а.с. 33). Строк дії договору з 31.08.2010 року до 31.08.2011 року.

Таким чином, на момент проведення перевірки у позивача був оформлений договір із замовником транспортних послуг.

Разом з тим, суд відзначає, що ч. 3 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлює обовязок щодо наявності оформленого договору із замовником транспортних послуг для автомобільного перевізника, а не для водія автобусу.

Також, суд вважає необґрунтованим притягнення до відповідальності позивача за не оформлення паспорту маршруту, а саме за те, що у паспорті не зазначено назву (модель, марку) транспортного засобу IVECO 35C13, номерний знак НОМЕР_1, з наступних підстав.

У відповідності до п. 2.1. Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 07.05.2010 № 278, паспорт маршруту включає: схему автобусного маршруту; умови здійснення перевезень на маршруті; характеристику маршруту; розклад руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду для регулярних приміських та міжміських маршрутів або відомості про вартість проїзду для міських маршрутів; список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень в межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; акт відповідності паспорта маршруту умовам перевезень; договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів на маршруті регулярних спеціальних перевезень, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (далі - відомості про порушення).

Згідно із п. 2.3. вказаного Порядку 2.3. умови здійснення перевезень на маршруті включають: характеристику автобусів, які обслуговуватимуть маршрут, за класом, пасажиромісткістю, комфортністю; режим функціонування маршруту - звичайний, експресний, маршрутне таксі (для регулярних автобусних маршрутів); періодичність (за днями тижня та залежно від періоду року), час початку та закінчення функціонування маршруту.

Отже, приписами зазначеного Порядку не передбачено обовязкової вимоги щодо зазначення у паспорті маршруту, саме назви (марки, моделі) автобусу, який обслуговуватиме маршрут.

Крім того, у протоколі засідання розгляду справи від 14.02.2011 року (наявний в матеріалах справи) відсутні будь-які посилання на порушення з боку позивача вимог оформлення паспорту маршруту.

Посилання відповідача, як на ознаку порушення позивачем законодавства про транспорт, на відповіді облдержадміністрації, згідно яких головним управлінням промисловості та розвитку інфраструктури облдержадміністрації не складалися акти відповідності паспортів маршрутів позивача та повідомлення про відсутність запису в журналі обліку паспортів маршрутів регулярних спеціальних перевезень про погодження паспорту маршруту ТОВ «Автосервіс» суд вважає хибними, оскільки зазначені доводи спростовуються відповідними відмітками про погодження на самому паспорті маршруту регулярних спеціальних перевезень ТОВ «Автосервіс». Більш того, ці правопорушення не встановлені у акті перевірки від 05.01.2011 року № 222322 на підставі якого Державтоінспекція приймала оскаржувану постанову про застосування до позивача фінансових санкцій.

Отже, приймаючи до уваги положення ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідачем суду не надані, а отже суд приходить до висновку, що останній, приймаючи постанову від 14.02.2011 року № 118666 про застосування до ТОВ «Автосервіс» фінансових санкцій, діяв у порушення вищевказаних норм законодавства із перевищенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, позовні вимоги ТОВ «Автосервіс» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений ним судовий збір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» до територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області про визнання недійсною та скасування постанови від 14.02.2011 № 118666 - задовольнити у повному обсязі.

Постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області від 14.02.2011 № 118666 про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» фінансових санкцій у розмірі 1700 грн. скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс» понесені судові витрати у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 26 травня 2011 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 31 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.