Постанова № 16064561, 30.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 р. справа № 2а/0570/5131/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.10

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група»

до Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції

про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172342 від

23.03.2011р. та скасування податкового повідомлення рішення № 0000162342/0 від 23.03.2011р.

за участі представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Міщенко В.В.

ВСТАНОВИВ:

До Донецького окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» з адміністративним позовом до відповідача Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172342 та № 0000162342/0 від 23.03.2011р.

Заявою від 23.05.2011 р. позивач змінив позовні вимоги та просив про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172342 від 23.03.2011р. в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у сумі 43 548,00 та скасування податкового повідомлення рішення № 0000162342/0 від 23.03.2011р. щодо донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 10 443,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем наведено, що висновки проведеної відповідачем перевірки, за наслідком якої прийняті зазначені вище податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам та вимогам законодавства. Так, відповідачем у акті перевірки зазначено про відсутність звязку між одержаними від ТОВ «Діон Плюс» та ТОВ «АМК Трейдинг» маркетинговими послугами та господарською діяльністю позивача.

Таке на думку позивача не відповідає дійсності, оскільки з використанням послуг ТОВ «Діон Плюс» ним був укладений договір з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» № 341 від 23.11.2010 р. Укладення цього договору забезпечило вчасне постачання рейки 3 БСП.01.00.000Л-04 за тендерним договором з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», внаслідок чого позивач отримав прибуток у сумі приблизно 75000грн. Що стосується послуг ТОВ «АМК Трейдинг», з їх використанням позивач отримав вигідного споживача лузги соняшника ДП «Кримцемент», від господарських відносин з яким отримав прибуток приблизно 120000 грн.

Позивач також не погоджується з висновками відповідача про відсутність звязку між одержаними від ФОП ОСОБА_2 юридичними послугами та господарською діяльністю, оскільки завдяки ним забезпечена законність внутрішніх документів підприємства, зменшені ризики збитків при укладанні господарських договорів, повернуті борги попередніх періодів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, що наведені вище.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, аналогічних доводам, що зазначені у акті перевірки позивача №151/23-2/34611414 від 04.03.2011р. Зокрема вказує на те, що господарські відносини між позивачем та ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря», а також ДП «Кримцемент» існували до одержання маркетингових послуг від ТОВ «Діон Плюс» та ТОВ «АМК Трейдинг». Документально не підтверджені наслідки участі цих підприємств у господарській діяльності позивача, оскільки єдиний доказ цього - акти виконаних робіт не містять змісту наданих послуг.

Що стосується наданих ФОП ОСОБА_2 юридичних послуг, відповідач зазначає про те, що ОСОБА_2 до укладення відповідного договору працював начальником юридичного відділу позивача. Договори та інші документи позивача за період надання послуг не відрізнялися від тих, які були складені під час роботи ОСОБА_2 на підприємстві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у їх задоволенні з підстав, що наведені вище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» є субєктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 34611414, зареєстрований 17.11.2006р. виконавчим комітетом Селидівської міської ради Донецької області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №192765.

Відповідачем - Красноармійською ОДПІ була проведена документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 31.12.2010р. За результатами перевірки відповідачем були встановлені порушення п. 5.1 ст.5, п.п. 5.3.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5, п. 6.1 ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого завищене відємне значення обєкту оподаткування на суму 11769 грн. та занижений податок на прибуток підприємств у сумі 35759 грн.; п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижений податок на додану вартість у сумі 8354 грн. Висновки перевірки відображені у акті №151/23-2/34611414 від 04.03.2011р. (надалі Акт перевірки).

На підставі цього акту перевірки відповідачем 23.03.2011р. були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000172342, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток на суму 35 759 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 8940грн.; №0000162342/0 яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 8354 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 089 грн.

Позивач оспорює дані повідомлення-рішення у частині, яка відповідає наступним порушенням:

1. Під час перевірки відповідачем було встановлено укладення договору маркетингових та консультаційних послуг № 88 від 02.11.2010р. між позивачем та ТОВ «Діон плюс». За умовами даного договору останнє було зобовязане надати позивачеві послуги з дослідження ринку гірничошахтного обладнання, визначення та аналізу основних конкурентів на цьому ринку, сегментування ринку, пошуку потенційних споживачів та постачальників гірничошахтного обладнання, допомоги в укладанні договорів на придбання та реалізацію гірничошахтного обладнання від імені та в інтересах позивача. Позивач у свою чергу зобовязувався прийняти вказані послуги та оплатити їх після кожного відвантаження обладнання споживачу.

Як зазначено у Акті перевірки, позивач надав податковому органу акт приймання-передачі послуг №1 від 23.11.2010р., який за змістом відображає умови договору. При цьому у якості договору, що укладений з використанням наданих ТОВ «Діон плюс» послуг, визначений договір постачання №341 від 23.11.2010р. з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря».

Будь-яких інших документів на підтвердження фактичного одержання вказаних вище послуг позивачем податковому органу надано не було.

У Акті перевірки відповідачем відображено, що до укладання договору маркетингових та консультаційних послуг №88 від 02.11.2010р. з ТОВ «Діон плюс» позивач вже мав господарські відносини з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» за договором №243 від 05.11.2009р. щодо постачання ГШО. Враховуючи це, відповідач дійшов висновку про відсутність впливу ТОВ «Діон плюс» на укладення договору з наведеним заводом, а тому вартість послуг з маркетингу віднесена до складу валових витрат безпідставно.

Внаслідок цього позивачем порушений п. 5.1, ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідач вказує, що під час перевірки позивачем не були надані документи, які б підтверджували зв'язок отриманих послуг з його господарською діяльністю.

Крім того, відповідачем у Акті перевірки зазначено про порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з яким не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. За твердженням відповідача в порушення ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт приймання передачі послуг, що складений між позивачем та ТОВ «Діон плюс», не містить змісту та обсягу господарської операції.

За даними відповідача вказане порушення призвело до завищення позивачем валових витрат у 4 кварталі 2010 року на суму 30000 грн., внаслідок чого занижений податок на прибуток у сумі 7500 грн. Застосована за спірним податковим повідомленням рішення штрафна (фінансова) санкція, яка відповідає даному порушенню, складає 1 875 грн.

При вирішенні спору у цій частині судом встановлено укладення договору маркетингових та консультаційних послуг № 88 від 02.11.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Діон плюс» (виконавець) (т.1 а.с. 141-143), згідно з яким останній був зобовязаний надати позивачеві послуги з дослідження ринку гірничошахтного обладнання, визначення та аналізу основних конкурентів на цьому ринку, сегментування ринку, пошуку потенційних споживачів та постачальників гірничошахтного обладнання, допомоги в укладанні договорів на придбання та реалізацію гірничошахтного обладнання від імені та в інтересах позивача. Позивач за вказаним договором у свою чергу зобовязувався прийняти вказані послуги та оплатити їх після кожного відвантаження обладнання споживачу (п. 1.2 договору).

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що надання послуг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує факт здійснення виконавцем власних зобовязань за договором.

На підтвердження виконання договору позивач надав суду акт приймання-передачі послуг №1 від 23.11.2010р. (т. 1 а.с. 145), у якому зазначено, що ТОВ «Діон плюс» надані певні маркетингові та консультаційні послуги. У цьому акті також зазначено, що в результаті виконаних ТОВ «Діон плюс» робіт позивачем укладений договір постачання №341 від 23.11.2010р. з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря». Вартість послуг визначена у сумі 36000 грн. у т.ч. ПДВ 6000 грн.

Матеріали справи містять також копію виданої ТОВ «Діон плюс» податкової накладної №405053 від 23.11.2010р. на суму ПДВ 6000 грн. (т.1 а.с. 144) та виписки руху коштів по банківському рахунку позивача за 31.03.2011р., згідно з якою позивачем перераховано ТОВ «Діон плюс» 36000 грн. (т.2 а.с. 157).

На вимогу суду позивачем також були надані договори з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» №243 від 05.11.2009р. та № 341 від 23.11.2010 р.

Як зазначено у позовній заяві, останній договір був укладений з метою вчасного постачання рейки 3 БСП.01.00.000Л-04 за тендерним договором з ДП «Донецька вугільна енергетична компанія». Від цього договору позивач отримав прибуток у сумі приблизно 75000 грн.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що раніш завод відмовлявся від виготовлення вказаної вище рейки через велику завантаженість. На підтвердження безпосередньої допомоги представників ТОВ «Діон плюс» в укладенні договору з ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» позивач надав копію листа останнього №1026 від 09.04.2011р. У цьому листі на запит позивача щодо підтвердження участі ТОВ «Діон плюс» в укладенні договору №341 від 23.11.2010р. вказаний завод відповів, що до укладення договору на підприємстві був представник якоїсь фірми та обговорював виготовлення рейки 3 БСП.01.00.000Л-04. У розмові він казав, що договір буде укладати їх фірма або ТОВ «Словянська промислова група».

Вирішуючи спір у даній частині суд виходить з наступного.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому пунктом 1.32 статті 1 того самого Закону передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Пункт 5.2. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містить перелік витрат, які включаються до складу валових витрат. Згідно з п.п. 5.2.1 цього пункту до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

З урахуванням наведеного, при вирішенні даного спору суд за на підставі належних та допустимих доказів має встановити факт сплати (нарахування) витрат платником податків та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці тощо. Таке вимагає зясування змісту одержаних робіт (послуг) та їх подальшого використання.

Частиною 2 статті 3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” встановлено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Пунктами 1, 2 статті цього закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З наведеного слідує, що належним доказом змісту господарської операції є первинний документ, що складається її учасниками у відповідності до вказаних норм та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Таким первинним документом у даному спорі є акт №1 від 23.11.2010 року. Саме у ньому має міститися зміст робіт (послуг), що були надані позивачеві. Згідно з ним, ТОВ «Діон плюс»:

-досліджений ринок гірничошахтного обладнання на території України;

-визначені та проаналізовані основні конкуренти на ринку гірничошахтного обладнання;

-виконане сегментування ринку;

-здійснений пошук потенційних споживачів та постачальників гірничошахтного обладнання в інтересах позивача;

-надана допомога в укладанні договорів на придбання та реалізацію гірничошахтного обладнання від імені та в інтересах позивача.

Враховуючи те, що даний акт не містить розподілу вартості кожної з наведених у ньому послуг, для твердження про правомірність віднесення до валових витрат усієї суми за актом (30000 грн.) необхідним є встановлення зв'язку усіх з них з господарською діяльністю позивача.

Тільки за умови підтвердження такого звязку щодо усіх з пяти послуг можливий висновок про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат усієї вартості послуг за актом №1 від 23.11.2010р..

Аналіз акту приймання-передачі послуг свідчить про недостатню конкретизацію послуг, їх форми та змісту для визначення звязку з господарською діяльністю позивача.

Так, у вказаному акті зазначено про 5 видів послуг. При цьому найбільш конкретно визначений зміст послуги «надання допомоги в укладанні договорів на придбання та реалізацію гірничошахтного обладнання від імені та в інтересах позивача» - щодо неї зазначений конкретний договір та контрагент.

Щодо інших послуг - жодним доказом у справі не підтверджується: мета дослідження ринку ГШО, результати такого дослідження; які конкуренти та щодо якого товару визначені, результати їх аналізу; який ринок та на предмет чого сегментувався, результати такого сегментування; щодо якого обладнання здійснювався пошук споживачів, результати такого пошуку. Інші зібрані у справі докази не конкретизують зміст вказаних послуг.

Таке занадто загальне формулювання позбавляє можливості встановити фактичний зміст отриманих позивачем послуг, та, відповідно, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Враховуючи наведене, твердження позивача про одержання ним усіх пяти послуг від ТОВ «Діон плюс» та їх звязок з господарською діяльністю є безпідставним.

Крім того, стосовно даного порушення суд вважає за необхідне зазначити про відсутність доказів, які б спростовували твердження відповідача про те, що ТОВ «Діон плюс» не надавало безпосередню допомогу в укладенні договору між позивачем та ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» та не надавало інших послуг.

Як вбачається з тендерної пропозиції від 07.07.2010р. №07/07-1 (т.2 а.с. 165), за якою у подальшому укладений договір продажу ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», позивач пропонував постачання рейки 3 БСП.01.00.000Л-04 саме виробництва ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» (п. 12 пропозиції). Тобто у липні 2010 року позивач вже планував постачання конкретного товару виробництва конкретного підприємства та за конкретною ціною.

При цьому згідно з наявними у матеріалами штатними розкладами та посадовими інструкціями, на той час на підприємстві працювали два менеджери, до обовязків яких входило: підготування проектів перспективних планів реалізації продукції, складання прогнозів збиту (п. 2.3 інструкції); організація звязків з діловими партнерами, збір необхідної інформації для розширення зовнішніх звязків (п. 2.6 інструкції); організація та контроль відвантаження продукції згідно з укладеними договорами (п. 2.11 інструкції); організація формування та розширення господарських звязків зі споживачами (п. 2.1 інструкції).

З урахування цього позивачем не надано обґрунтування необхідності укладення у листопаді договору з ТОВ «Діон плюс». Що стосується листа №1026 від 09.04.2011р. ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» - він не спростовує та не підтверджує участь ТОВ «Діон плюс» в укладенні договору №341 від 23.11.2010р.

За змістом Акту перевірки за цих самих фактичних обставин відбулося порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т.1 а.с. 21). Згідно з ним якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Внаслідок встановленого порушення відповідачем за податковим повідомленням рішенням від 23.03.2011р. №0000162342/0 визначені податкові зобовязання з ПДВ у сумі 6000 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1500 грн.

Зважаючи на вищенаведені висновки суду про недоведеність звязку одержаних послуг від ТОВ «Діон плюс» за договором №88 від 02.11.2010р. та господарською діяльністю позивача, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

2. Під час перевірки відповідачем також було встановлено укладення договору маркетингових та консультаційних послуг № 52 від 30.09.2009р. між позивачем та ТОВ «АМК - Трейдинг». За умовами даного договору останній був зобовязаний надати позивачеві послуги з дослідження ринку лузги соняшника гранульованої, визначення та аналізу основних конкурентів на цьому ринку, сегментування ринку, пошуку потенційних споживачів лузги соняшника гранульованої, допомоги в укладанні договорів на реалізацію лузги соняшника гранульованої від імені та в інтересах позивача. Позивач у свою чергу зобовязувався прийняти вказані послуги та оплатити їх після кожного відвантаження лузги соняшника гранульованої споживачу.

Під час перевірки позивач надав податковому органу акти приймання-передачі послуг №1 від 14.10.2009р. на суму 3753 грн., №2 від 23.10.2009р. на суму 5755,5 грн., №3 від 14.11.2009р. на суму 2276,14 грн., №4 від 20.11.2009р. на суму 783,9 грн., №5 від 21.11.2009р. на суму 1554,3 грн.

Будь-яких інших документів на підтвердження фактичного одержання вказаних вище послуг позивачем податковому органу надано не було.

У Акті перевірки відповідачем відображено, що єдиним споживачем лузги соняшника гранульованої від позивача є ДП «Кримцемент». До укладання договору у вересні 2009 року з ТОВ «АМК Трейдинг» позивач мав відносини з ДП «Кримцемент» за договором №47/07-09 від 16.07.2009р. Постачання лузги соняшника гранульованої відбулося саме за договором, що був укладений до одержання послуг від ТОВ «АМК Трейдинг».

З аналогічних наведеним вище правових підстав відповідач у звязку з порушеннями п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим повідомлення-рішенням від 23.03.2011р. №0000172342 визначив податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 2942 грн., застосував штрафні (фінансові) санкції у сумі 736 грн. та за порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим повідомлення-рішенням від 23.03.2011р. №0000162342/0 визначив податкові зобовязання з податку на додану вартість у сумі 2354грн., застосував штрафні (фінансові) санкції у сумі 588 грн.

При вирішенні спору у цій частині судом встановлено укладення договору маркетингових та консультаційних послуг № 52 від 30.09.2010р. між позивачем (замовник) та ТОВ «АМК - Трейдинг» (виконавець) (т.1 а.с. 83-85), згідно з яким останній був зобовязаний надати позивачеві послуги з дослідження ринку лузги соняшника гранульованої, визначення та аналізу основних конкурентів на цьому ринку, сегментування ринку, пошуку потенційних споживачів лузги соняшника гранульованої, допомоги в укладанні договорів на реалізацію лузги соняшника гранульованої від імені та в інтересах позивача. Позивач за вказаним договором у свою чергу зобовязувався прийняти вказані послуги та оплатити їх після кожного відвантаження лузги соняшника гранульованої споживачу (п. 1.2 договору).

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що надання послуг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує факт здійснення виконавцем власних зобовязань за договором.

На підтвердження виконання договору позивач надав суду рахунки та акти приймання-передачі послуг №1 від 14.10.2009р. на суму 3753 грн., №2 від 23.10.2009р. на суму 5755,5 грн., №3 від 14.11.2009р. на суму 2276,14 грн., №4 від 20.11.2009р. на суму 783,9 грн., №5 від 21.11.2009р. на суму 1554,3 грн. (т. 1 а.с. 86-95).

У даних актах зазначено, що ТОВ «АМК - Трейдинг» надані певні маркетингові та консультаційні послуги, зокрема:

-досліджений ринок лузги соняшника гранульованої на території України;

-визначені та проаналізовані основні конкуренти на ринку лузги соняшника гранульованої;

-виконане сегментування ринку;

-здійснений пошук потенційних споживачів лузги соняшника гранульованої в інтересах позивача;

-надана допомога в укладанні договорів на придбання та реалізацію лузги соняшника гранульованої від імені та в інтересах позивача.

Усі з перелічених актів за змістом є ідентичними.

Матеріали справи містять також копії виданих ТОВ «АМК - Трейдинг» податкових накладних (т.1 а.с. 96-100) та копію акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 09.04.2010р. на суму 60276,72 грн.

На вимогу суду позивачем також був наданий договір з ДП «Кримцемент», специфікації до нього від 16.07.2009р., 14.08.2009р., 01.10.2009р., 08.10.2009р., 23.10.2009р., 03.12.2009р., 01.02.2010р., 13.04.2010р, 06.05.2010р., 17.06.2010р, 03.07.2010р., 06.08.2010р.; копії рахунків фактур, актів приймання передачі продукції та податкових накладних (т.1 а.с.118-.140), які свідчать про виконання вказаного договору.

Як зазначено у позовній заяві та письмових поясненнях від 04.05.2011р., внаслідок одержаних від ТОВ «АМК Трейдинг» послуг позивач отримав вигідного споживача лузги соняшника ДП «Кримцемент», від господарських відносин з яким отримав прибуток приблизно 120000 грн. При цьому позивач зазначив, що дійсно співпрацював з ДП «Кримцемент» до укладення договору з ТОВ «АМК Трейдинг», але на початку це підприємство відмовлялося використовувати як паливо лузгу соняшника, а придбавало шлаки доменні та вугільні. Лише завдяки роботі представників ТОВ «АМК Трейдинг» (яка полягала в наданні аргументованих пропозицій, наданні зразків, результатів випробувань) ДП «Кримцемент» погодилося перейти на споживання лузги соняшника гранульованої.

Як вже зазначалося, при вирішенні даного спору суд за на підставі належних та допустимих доказів має встановити факт сплати (нарахування) витрат платником податків та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці тощо. Таке вимагає зясування змісту одержаних робіт (послуг) та їх подальшого використання.

Належним доказом змісту господарської операції є первинний документ, що складається її учасниками у відповідності до норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Такими первинними документами щодо ТОВ «АМК Трейдинг» є акти №1 від 14.10.2009р. на суму 3753 грн., №2 від 23.10.2009р. на суму 5755,5 грн., №3 від 14.11.2009р. на суму 2276,14 грн., №4 від 20.11.2009р. на суму 783,9 грн., №5 від 21.11.2009р. на суму 1554,3 грн. Саме у них має міститися зміст робіт (послуг), що були надані позивачеві. Згідно з ними ТОВ «АМК Трейдинг»:

-досліджений ринок лузги соняшника гранульованої на території України;

-визначені та проаналізовані основні конкуренти на ринку лузги соняшника гранульованої;

-виконане сегментування ринку;

-здійснений пошук потенційних споживачів лузги соняшника гранульованої в інтересах позивача;

-надана допомога в укладанні договорів на придбання та реалізацію лузги соняшника гранульованої від імені та в інтересах позивача.

Враховуючи те, що усі з перелічених вище актів є ідентичними за змістом та не містять розподілу вартості кожної з наведених у них послуг, для твердження про правомірність віднесення до валових витрат усієї суми за актами необхідним є встановлення зв'язку усіх з них з господарською діяльністю позивача.

Аналіз актів приймання-передачі послуг свідчить про недостатню конкретизацію послуг, їх форми та змісту для визначення звязку з господарською діяльністю позивача.

Так, у вказаних актах зазначено про 5 видів послуг. Однак жодним доказом у справі не підтверджується: мета дослідження ринку лузги соняшника гранульованої, результати такого дослідження; які конкуренти визначені, результати їх аналізу; який ринок та на предмет чого сегментувався, результати такого сегментування; не зазначені результати пошуку споживачів лузги соняшника гранульованої.

Таке занадто загальне формулювання позбавляє можливості встановити зміст отриманих позивачем послуг, та, відповідно, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача. Враховуючи наведене, твердження позивача про одержання ним усіх пяти послуг від ТОВ «АМК Трейдинн» та їх звязок з господарською діяльністю є безпідставним.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що завдяки роботі представників ТОВ «АМК Трейдинг» він одержав нового споживача лузги соняшника гранульованої - ДП «Кримцемент».

Як зазначено у Акті перевірки, та не спростовано під час розгляду справи сторонами, позивач у періоді, що перевірявся, мав єдиного покупця лузги соняшника гранульованої - ДП «Кримцемент». За договором №47/07-09 від 16.07.2009р. з цим підприємством постачалися різні товари, які визначалися специфікаціями до договору. З наданих позивачем копій специфікацій за період з 16.07.2009р. по 06.08.2010 р. вбачається, що лузга соняшника гранульована постачалася лише за специфікаціями від 08.10.2009р., 03.12.2009р., 01.02.2010р., 06.05.2010р., 17.06.2010р, 03.07.2010р., 06.08.2010р.

У той самий час, акти приймання-передачі послуг від ТОВ «АМК Трейдинг» датовані 14.10.2009р., 23.10.2009р., від 14.11.2009р., 20.11.2009р., 21.11.2009р. (тобто два акти у жовтні 2009р. та три у листопаді 2009р.).

Співставлення дат специфікацій та актів приймання-передачі свідчить, що у листопаді 2009 року (коли послуги надавалися) специфікації щодо постачання лузги соняшника гранульованої ДП «Кримцемент» не підписувалися, а у грудні 2009р, січні, травні, червні, липні, серпні 2010 року (коли специфікації підписувалися) послуги ТОВ «АМК-Трейдинг» позивачеві не надавалися.

Таким чином, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається безпосередній зв'язок між наданими ТОВ «АМК-Трейдинг» послугами та налагодженням договірних стосунків щодо постачання лузги соняшника гранульованої з ДП «Кримцемент».

Зважаючи на викладені вище висновки, суд вважає, що позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2011р. №0000172342 у частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 2942 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 736 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2011р. №0000162342/0 у частині визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 2354 грн., застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 588 грн. задоволенню не підлягають.

3. Окрім наведеного, під час перевірки відповідачем було встановлено отримання позивачем від фізичної особи підприємця ОСОБА_2 консультативно-правових послуг відповідно до договору №2 від 01.09.2010р.

У Акті перевірки зазначено (т. 1 а.с. 15), що згідно з наданими податковому органу актами приймання-передачі наданих послуг вказаний підприємець надав наступні послуги:

- надання усних юридичних консультацій;

- перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника,

надання допомоги у вірному оформленні документів;

- укладання господарських договорів;

- здійснення претензійно-позовної роботи;

- проведення правового аналізу на предмет відповідності чинному законодавству

різного роду запитів, листів, актів, рішень та інших офіційних документів

контролюючих та правоохоронних органів, направлених на адресу замовника;

- надання інших консультаційно-правових послуг, дозволених чинним

законодавством.

Як зазначає відповідач, окрім договору та цих актів позивачем не надано первинних документів на підтвердження отриманих послуг. До таких первинних документів відповідач відніс:

- розрахунки вартості кожного виду послуг;

- розрахунок фактично понесених витрат у звязку з виконанням вищевказаних

послуг;

-переліки укладених договорів, конкретно проведеної претензійно-позовної роботи;

-інформацію про фактичний обсяг наданих послуг.

Також у Акті перевірки відповідачем зазначено, що ФОП ОСОБА_2 з 01.10.2009р. по 31.08.2010р. займав посаду юриста ТОВ «Словянська промислова група» та отримував заробітну плату.

Перевіркою встановлено, що за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. позивачем укладалися типові договори з постійними контрагентами, що не відрізняються від договорів, які були укладені підприємством до 01.09.2010р.

За цих підстав відповідач дійшов висновку про недоведеність звязку понесених витрат на консультаційно-правові послуги з веденням господарської діяльності.

У звязку з цим у Акті перевірки відповідач визначив порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за які податковим повідомлення-рішенням від 23.03.2011р. №0000172342 визначив податкові зобовязання з податку на прибуток у сумі 26 750 грн., застосував штрафні (фінансові) санкції у сумі 6688грн.

При вирішенні спору у цій частині судом встановлено, що між позивачем та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 укладений договір консультативно-правових послуг №2 від 01.09.2010р. (т.1 а.с 161-163), згідно з яким останній зобовязується надавати правову інформаційно-консультаційну допомогу з юридичних питань, повязаних з діяльністю підприємства. До них належить: надання усних та письмових юридичних консультацій; перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, надання допомоги у вірному оформленні документів; участь у проведенні ділових зустрічей, переговорів з контрагентами з питань, що виникають у замовника стосовно захисту його прав та законних інтересів; складання господарських договорів; здійснення претензійно-позовної роботи; проведення правового аналізу на предмет відповідності чинному законодавству різного роду запитів, листів, актів, рішень та інших офіційних документів контролюючих та правоохоронних органів, направлених на адресу замовника; на підставі відповідної довіреності представництво у господарських та адміністративних судах усіх інстанцій, державних органах, тощо з питань, які повязані з захистом прав та законних інтересів замовника.

Пунктом 3 вказаного договору встановлено, що надання послуг оформлюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі, який підтверджує факт здійснення виконавцем власних зобовязань за договором.

Також, судом встановлено складання між позивачем та ФОП ОСОБА_2 актів приймання виконаних послуг №1 від 27.09.2010р., № 2 від 28.10.2010р., №3 від 30.11.2010р. та №4 від 23.12.2010р.

Як вже зазначалося, при вирішенні даного спору суд на підставі належних та допустимих доказів має встановити факт сплати (нарахування) витрат платником податків та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), охороною праці, що вимагає зясування змісту одержаних робіт (послуг) та їх подальшого використання.

Належним доказом змісту господарської операції є первинний документ, що складається її учасниками у відповідності до норм Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Як вбачається з акту №1 від 27.09.2010 року, ФОП ОСОБА_2 були надані наступні послуги:

- надання усних юридичних консультацій;

- перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника,

надання допомоги у вірному оформленні документів;

- укладання господарських договорів;

- здійснення претензійно-позовної роботи;

- проведення правового аналізу на предмет відповідності чинному законодавству

різного роду запитів, листів, актів, рішень та інших офіційних документів

контролюючих та правоохоронних органів, направлених на адресу замовника;

- надання інших консультаційно-правових послуг, дозволених чинним

законодавством.

Акти № 2 від 28.10.2010р., №3 від 30.11.2010р. та №4 від 23.12.2010р. за змістом аналогічні наведеному вище акту.

Враховуючи те, що дані акти не містять розподілу вартості кожної з наведених у ньому послуг, для твердження про правомірність віднесення до валових витрат усієї суми за актом необхідним є встановлення зв'язку усіх з них з господарською діяльністю позивача.

Судом на підставі наданих позивачем письмових доказів встановлено, що у вересні 2010 року позивачем був укладений договір з: ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №131 від 13.09.2010р. (т.1 а.с. 165-169).

Також у вересні 2010 року позивачем були складені відповіді на запити Красноармійської ОДПІ №21/09-2 від 21.09.2010р. та №24/09-1 від 24.09.2010р. (т.1 а.с. 170-172).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 у вересні 2010 року була проведена перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника та надана допомога у оформленні документів, зокрема: довіреностей № 03/09-Д від 03.09.2010р. (т.2 а.с. 171), наказів №15/09 від 15.09.2010р., №24/09 від 24.09.2010р. (т.2 а.с.172-173). Крім того, надавалися усні юридичні консультації.

Крім того, на підставі наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що у жовтні 2010 року позивачем були укладені договори з: ТОВ «Токус» №95 від 01.10.2010р. (т.1 а.с. 173-179), ТОВ «Діон плюс» №98 від 06.10.2010р. (т.1 а.с. 179-1186), ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №1209 від 11.10.2010р. (т.1 а.с. 187-191).

Також у жовтні 2010 року позивачем були складені відповіді на запити Красноармійської ОДПІ №01/10-1 від 01.10.2010р. та №19/10-1 від 19.10.2010р. (т.1 а.с. 192-195).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 у жовтні 2010 року була проведена перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника та надана допомога у оформленні документів, зокрема: правил протипожежного режиму у приміщеннях, які використовуються позивачем (т.2 а.с. 174-176). Крім того, надавалися усні юридичні консультації.

Що стосується листопада 2010 року на підставі наданих позивачем письмових доказів судом встановлено, що позивачем були укладені договори з: ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №1277 від 01.11.2010р., №1295 від 01.11.2010р., №1303 від 05.11.2010р. (т. 1 а.с. 196-210), ТОВ «Метінвест Холдінг» (т.1 а.с. 211-217), ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №1361 від 17.11.2010р (т.1 а.с. 218-222), ТОВ «Ініціатива» №17/11 від 17.11.2010р. (т. 1 а.с. 223-226), ТОВ «Діон плюс» № 88 від 02.11.2010р. (т.1 а.с. 227-229), ВАТ «Харківський машинобудівний завод «Світло шахтаря» №341 від 23.11.2010р. (т.1 а.с. 231-232).

Також у листопаді 2010 року складені заперечення на касаційну скаргу №19/11-1 від 19.11.2010р. (т.1 а.с. 233-236), відповідь на пропозицію управління праці та соціального захисту населення №01/11-31 від 01.11.2010р. (т. 1 а.с. 237).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_2 у листопаді 2010 року була проведена перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника та надана допомога у оформленні документів, зокрема: наказу №01/11 від 01.11.2010р. (т.2 а.с. 177), довіреності №08/11-Д від 08.11.2010р. Крім того, надавалися усні юридичні консультації.

Судом встановлено, що у грудні 2010 року позивачем були укладені договори з: ДП «Донецька вугільна енергетична компанія» №1500 від 17.12.2010р. (т. 1 а.с. 238-242), ЗАТ «Бізнес Автоматика» №498/АКР від 01.12.2010р. (т. 1 а.с. 243-244), ТОВ «ГШО плюс» №12 від 21.12.2010р. (т.1 а.с. 245-246), ДП «Дзержинськвугілля» №197-Т від 29.12.2010р. (т.1 а.с. 247-251).

У грудні 2010 року позивачем складена претензія №14/12-2 від 14.12.2010р. до ДП «Торезантрацит» (т. 2 а.с. 1-2).

Аналогічно попереднім періодам, у судовому засіданні ОСОБА_2 у грудні 2010 року була проведена перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника та надана допомога у оформленні документів, зокрема: наказу №02/12 від 02.12.2010р. (т.2 а.с. 179) довіреності №03/12-Д від 03.12.2010р. (т. 2 а.с. 180). Крім того, надавалися усні юридичні консультації.

Позивачем також надана копія довідки приватного нотаріуса Донецького міського округу ОСОБА_4 від 11.05.2011р., у якій повідомляється, що з вересня по грудень 2010 року ОСОБА_2 неодноразово звертався як представник ТОВ «Словянська промислова група» щодо засвідчення копій документів, посвідчення довіреностей, засвідчення справжності підписів на картках зразків підписів та відбитка печатки у відповідні банківські установи.

Надання будь-якої з послуг, що зазначені у актах приймання-передачі, може тривати не один місяць, переходити з одного місяця в інший, що обумовлено специфікою цих послуг (наприклад, підготування складної юридичної консультації, складання змістовних заперечень на касаційну скаргу, правовий аналіз значного за обсягом документа). Тому можлива відсутність у окремому місяці результату надання таких послуг не свідчить про те, що у цьому періоді послуги не надавалися.

Зважаючи на перелічені вище докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість звязку отриманих від ФОП ОСОБА_2 послуг з господарською діяльністю позивача, оскільки в усіх випадках наведені документи стосувалися підприємницької діяльності позивача та вимагали певних юридичних знань та навичок.

З наданого позивачем штатного розкладу з 01.08.2010 року вбачається, що на підприємстві посада юриста відсутня. Посадові інструкції працівників позивача не передбачають виконання обовязків, які б відповідали змісту послуг, наданих ФОП ОСОБА_2

При оцінці наведених вище доказів суд враховує, що надання усних консультацій, перевірка відповідності вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, проведення правового аналізу на предмет відповідності чинному законодавству різного роду запитів, листів, актів, рішень та інших офіційних документів контролюючих та правоохоронних органів може не мати документально оформленого результату. Тому суд не приймає до уваги посилання відповідача на ненадання такого результату під час перевірки.

Що стосується вимог відповідача щодо надання на підтвердження виконання послуг розрахунку вартості кожного виду послуг; розрахунку фактично понесених витрат у звязку з виконанням вищевказаних послуг; переліку укладених договорів, конкретно проведеної претензійно-позовної роботи; інформації про фактичний обсяг наданих послуг вони не ґрунтуються на нормах права.

Відповідно до п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Наведені у Акті перевірки документи, що вимагалися відповідачем (розрахунки, переліки договорів, тощо), не відносяться до документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Не передбачене складання таких документів і договором з ФОП ОСОБА_2

Суд також не приймає до уваги посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 з 01.10.2009р. по 31.08.2010р. займав посаду юриста ТОВ «Словянська промислова група» та отримував заробітну плату, а також те, що за період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р. позивачем укладалися типові договори з постійними контрагентами, що не відрізняються від договорів, які були укладені підприємством до 01.09.2010р.

Відповідно до п.п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Цей закон не містить обмежень можливості віднесення до складу валових витрат вартості послуг, наданих колишніми робітниками підприємства.

Також суд звертає увагу на приписи статті 190 Господарського кодексу України, згідно з якими вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання на всі види продукції (робіт, послуг) самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання. Виняток становлять види продукції (робіт, послуг), щодо яких встановлено державні ціни.

Чинне законодавство України гарантує суб'єктам господарювання вільне здійснення господарської діяльності на власний ризик та надає можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу. При цьому законодавчо закріплена заборона втручання державних органів у господарську діяльність підприємств, крім випадків, передбачених законодавчими актами (ст. 6, ч. 5 ст. 19, ч.4 ст. 23, ч.2 ст. 380 ГК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. Визначення цін на юридичні та консультаційні послуги не регулюється центральними або місцевими органами виконавчої влади, оскільки вони не належать до державних фіксованих або регульованих цін.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині скасування податкового повідомлення-рішенням від 23.03.2011р. №0000172342 у частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток у сумі 26 750 грн., та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 6688грн., у звязку з чим вони підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з державного бюджету України на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Зважаючи на наведене, керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000172342 від 23.03.2011р. щодо донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у сумі 44699,00 грн., а саме в частині донарахування податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств у сумі 43548,00 та скасування податкового повідомлення рішення № 0000162342/0 від 23.03.2011р. щодо донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 10443,00 грн. задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення рішення Красноармійської обєднаної державної податкової інспекції № 0000172342 від 23.03.2011р. в частині визначення податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств в сумі 33438,00 грн., у тому числі за основним платежем -26750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6688,00 грн.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Словянська промислова група» (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Красноармійська, 39, ЄДРПОУ 34611414) судові витрат зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн. (одна гривня сімдесят копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 травня 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 03 червня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.