Постанова № 16063964, 30.05.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 р. справа № 2а/0570/4114/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Скріпніка А.І.

при секретаріЧумаріній Д.В.

Донецький окружний адміністративний суд у складі: судді: Скріпніка А.І., секретаря судового засідання: Чумаріній Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „Технопрогрес” про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 17799,07 грн.,

В С Т А Н О В И В:

17 березня 2011 року Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду із вищевказаним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що відповідно до листа № 2273/02 від 08.02.2011 року середньооблікова численність штатних працівників облікового складу товариства з обмеженою відповідальністю „Технопрогрес” становить 12 осіб. Таким чином, в порушення вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для інвалідів за 2009 рік, у звязку з чим сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році становить 16179,17 грн., нарахована пеня станом на 15.03.2011 року 1619,90 грн., що разом складає 17799,07 грн., тому просить суд стягнути її з відповідача.

Сторони до суду не зявилися, були повідомлені належним чином.

Дослідивши матеріали справи, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

На підставі ст. 12 Закону України «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 зазначеного вище закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого законом і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог закону.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, тобто відповідачем не було розроблено всі необхідні заходи по створенню робочих місць для інвалідів саме у 2009 році, відповідач належним чином не інформував позивача та місцевий орган зайнятості населення про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів. Також, відповідач за указаний період взагалі не інформував центр зайнятості про наявність вакантних робочих місць, на яких може використовуватись праця інвалідів. Зокрема, відповідь Донецького міського центру зайнятості (а.с. 37) містить відомості про те, що відповідач не інформував центр зайнятості про наявність вакансій робочих місць взагалі для інвалідів. Таким чином, відповідачем не надано доказів того, що на підприємстві проводилась атестація відповідних робочих місць для працевлаштування інвалідів, тобто відповідні робочі місця для інвалідів створені не були.

Суд вважає доречним звернути увагу відповідача на приписи ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні», де, зокрема, зазначено, що порядок сплати адміністративно-господарських санкцій і пені до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, їх акумуляції, обліку, а також з урахуванням пропозицій всеукраїнських громадських організацій інвалідів - використання цих коштів затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отже, відповідно до приписів п. 3 Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 року, роботодавці, які мають відокремлені підрозділи, разом із заявою, копіями свідоцтва та довідки подають (надсилають) відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінпраці.

Крім того, суд зазначає, що згідно п. 3 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого вищенаведеною постановою Кабінету Міністрів України, роботодавець, який має відокремлені підрозділи, подає звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів, підготовлений з урахуванням даних цих підрозділів. У разі зміни їх кількості роботодавець разом із звітом про зайнятість і працевлаштування інвалідів подає відомості про такі підрозділи за формою, затвердженою Мінпраці.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, відповідачем не було вжито всіх залежних від нього заходів щодо виконання 4 % нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, що на підставі ст. 218 Господарського Кодексу України являється господарським правопорушенням, яке передбачає господарську відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

Заявлені до стягнення санкції є адміністративногогосподарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем доведений.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на той факт, що у період з 01.02.2007 року по 03.08.2009 року у товаристві з обмеженою відповідальністю „Технопрогрес” прибиральницею працювала гр. ОСОБА_1, яка згідно довідки УПФУ у Пролетарському районі м.Донецька є інвалідом, а тому заявлені позивачем вимоги про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році є безпідставними, суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Згідно ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до заявленого відповідачем клопотання під час судового розгляду справи, судом було надіслано запит до Донецької медико-соціальної експертизи з питань захворювання туберкульозом, з відповіді якої (а.с. 71) вбачається, що 25.05.2005 року ОСОБА_1, 1952 р.н. встановлено 3 групу інвалідності терміном на 3 роки, проте черговий огляд у МСЕК у встановлений термін у 2008 році, відповідно до Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоровя від 07.04.2004 року № 183, ОСОБА_1 не проходила, тобто відомостей про те, що остання була інвалідом у 2009 році (період стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інваліді у розмірі 17799,07 грн.) у суду відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Донецький окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Донецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю „Технопрогрес” про стягнення адміністративно господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у розмірі 17799,07 грн., - задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Технопрогрес” (код ЄДРПОУ 23979297, МФО 335816) на користь Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31216230700001 в ГУДКУ у Донецькій області, ЄДРПОУ 34686537, МФО 834016, код платежу 50070000) 17 799 (сімнадцять тисяч сімсот девяносто девять) грн. 07 (сім) коп., з яких: адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місце, призначених для працевлаштування інвалідів у 2009 році у сумі 16 179 (шістнадцять тисяч сто сімдесят девять) грн. 17 (сімнадцять) коп. та пеня у сумі 1 619 (одна тисяча шістсот девятнадцять) грн. 90 (девяносто) коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Скріпнік А.І.