Постанова № 16063381, 08.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2011 р. Справа № 2а/0470/2517/11

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О. В. при секретаріГудим І.В. за участю: позивача Боровик В.О., Щербатюк С.В. відповідача Ковальова Ю.М., Каменської О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства з оцинкування труб «Комінметінвест» до Дніпропетровської митниця Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень, - ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю спеціалізоване підприємство з оцинкування труб «Комінметінвест», (далі ТОВ СПОТ «Комітінвест») звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці в якому просить визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» № 3 від 19.01.11 р. та № 4 від 19.01.11 р., винесені Дніпропетровською митницею державної митної служби України. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові повідомлення форми «Р» Дніпропетровської митниці підлягають скасуванню з підстав того що, відповідач не мав правових підстав нараховувати позивачу митні платежі та податкові зобовязання на підставі камеральної перевірки, оскільки відповідач раніше приймаючи вантажні митні декларація від позивача та пропускаючи товар на митну територію України погоджувався з кодом товарної номенклатури і зі ставкою ввізного мита для даної продукції. Не погоджуючись з позовними вимогами, відповідач надав заперечення, в яких зазначив, що відповідно до ч.1 ст.11 Закону України „Про систему оподаткування" від 25.06.1991 №1251-XII „відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових атежів) відповідно до законів України".

Згідно ч.3ст.9 вищезазначеного Закону, обов'язок юридичної особи що до сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Податкові зобов'язання були нараховані позивачу Дніпропетровською митницею як вповноваженим органом та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог, просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Дніпропетровською митницею була проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог митного законодавства України ТОВ СПОТ „Комінметінвест" при здійсненні митного оформлення товарів за вантажними митними деклараціями від 06.05.2008р. № 110000003/2008/312775, від 29.04.2008р. № 110000003/2008/312340 - платник податків ПП «Прогрес -ВН», від 16.06.2008р. № 110000001/2009/116531, № 110000001/2009/116532 -платник податку ТОВ «Група Транс - Капітал».

За результатами камеральної перевірки був складений акт від 23.11.2010р. №К60/10/110000000/0033114957.

Перевіркою було встановлено, що відповідно до зовнішньоекономічного договору від 28.02.2008р. № TRT-PR-KOM-02/08 між TRADE-TRANSIT LLP та ПП „Прогрес ВН" (код ЄДРПОУ 33612663) у 2008 році на митну територію України імпортувались товари, а саме:

товар № 4 ВМД №110000003/2008/312340 від 29.04.2008: ворсове нетафтингове килимове покриття для підлоги вироблене з синтетичних волокон, готове розмірами: 0.60x1.10 м - 2160 шт., країна-виробник - Бельгія. Товар класифікований за кодом УКТЗЕД 5702420000, застосована пільгова ставка мита 8%. Відповідно до Закону України від 05.04.2004р. № 2371-ІІІ "Про митний тариф України" (зі змінами та доповненнями) повна ставка мита для даного товару передбачена - 30%, але не менше 3,5 євро за 1 м2;

товар № 20 ВМД №1100000003/2008/312775 від 06.05.2008р.: ворсове, нетафтингове килимове покриття для підлоги вироблене з синтетичних волокон, готове розмірами: 1.70x2.30 м - 3 шт. країна-виробник - Бельгія. Товар класифікований за кодом УКТЗЕД 5702420000, застосована пільгова ставка мита 8%. Відповідно до Закону України від 05.04.2004 р. № 2371-ІІІ "Про митний тариф України" (зі змінами та доповненнями) повна ставка мита для даного товару передбачена - 30%, але не менше 3,5 євро за 1 м2.

Безпосереднім одержувачем зазначеного товару є ТОВ СПОТ „Комінметінвест" у відповідності до договору комісії з ПП „Прогрес ВН" № PR/KOM-K від 25.02.2008р.

Згідно сертифікатів про походження товарів загальної форми № РL А 1934575 від 18.04.2008р. (ВМД № 110000003/2008/312340 від 29.04.2008), РL А 1951629 від 21.04.2008р. (ВМД № 1100000003/2008/312775 від 06.05.08) наданих декларантом до митного оформлення, країна походження вищезазначених товарів - Королівство Бельгія (ВЕ). Відповідно до положень Закону України від 05.02.1992р. № 2097-ХІІ „Про єдиний митний тариф" до товарів походженням з Бельгії застосований режим найбільшого сприяння, ввізне мито нараховано і сплачено за пільговими ставками мита відповідно до Закону України від 05.04.2004 № 2371-III "Про Митний тариф України".

На підставі ст.283 Митного кодексу України, спеціального додатку „К" Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, з метою проведення перевірки на автентичність сертифікатів про походження товарів РL А 1934575 від 18.04.2008р., РL А 1951629 від 21.04.2008р., Дніпропетровською митницею було направлено запити до Держмитслужби України. За результатами проведеної Держмитслужбою України верифікації зазначених сертифікатів про походження товарів із направленням запиту до компетентного органу країни експорту (Польща), автентичність сертифікатів, що надавались ПП „Прогрес-ВН" до митного контролю та митного оформлення, не підтверджена.

Пунктом 7 Постанови КМУ від 12.12.2002 р. № 1864 встановлено, що за відсутності належним чином оформленого сертифіката або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару така країна вважається невідомою. Згідно ст. 284 Митного кодексу України, Закону України від 05.02.1990 р. № 2097-ХІІ „Про єдиний митний тариф України" до товарів, країна походження яких визнається як невідома, застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Законом України від 05.04.2001 р. №2371-111 „Про митний тариф України".

У разі відсутності належним чином оформленого сертифіката чи додаткових відомостей про походження товару або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару, приймається рішення про визнання країни походження товару (що було прийнято відповідачем від 29.10.2010р. №110000000/2010/0467/2 та №110000000/2010/0466/2), заявленої у ВМД відповідно до Класифікації валют та держав світу, затвердженої наказом Держкомстату від 08.07.2002 р. № 260, невідомою.

У зв'язку із встановленням факту фальсифікації сертифікатів про походження товарів РL А 1951629 від 21.04.2008р. та РL А 1934575 від 18.04.2008р., на підставі ст.284 Митного кодексу України, для розрахунку ввізного мита необхідно застосовувати повну ставку мита.

Таким чином, відповідача дійшов висновку, що платником податків ТОВ СПОТ „Комінметінвест" була допущена методологічна помилка, яка полягала у неправильному визначенні податкового зобов'язання за ВМД № 110000003/2008/312340 від 29.04.2008р., 110000003/2008/312775 від 06.05.2008р. при ввезенні товарів на митну територію України, внаслідок безпідставного застосування пільгових ставок мита.

За результатами перевірки було встановлено порушення Закону України від 05.02.1992р. №2097-ХІІ „Про єдиний митний тариф України", Закону України від 05.04.2001 № 2371-III „Про митний тариф України", що призвело до зниження податкових зобов'язань у розмірі 46 497,00 грн., в тому числі ввізне мито -38 747,5 грн., ПДВ - 7 749,5 грн.

На підставі цього Дніпропетровською митницею у відповідності до Податкового кодексу України були складені податкові повідомлення від 19.01.2011р. № 3 на загальну суму 48434, 38 грн., в тому числі: за основним платежем (мито) 38747,50 грн. штрафні санкції - 9686, 88 грн., та № 4 від 19.01.2011р. на загальну суму - 9686, 87 грн. в тому числі: за основним платежем (ПДВ) - 7749, 50 грн. штрафні санкції - 1937, 37 грн.

Суд вважає, що відповідачем неправомірно були винесені оскаржувані повідомлення виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.282 Митного кодексу України подання сертифікату походження митним органам є обов'язковим у випадках, коли у документах, які подаються для митного оформлення, немає відомостей про походження товарів або у митного органу є достатні підстави вважати, що декларуються недостовірні відомості про походження товарів.

Згідно із п.5 Порядку визначення країни походження товару, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ від 12.12.2002р. №1864, додатковими відомостями про країну походження є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажу вальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, якими супроводжується товар, а також у паспортах, технічній документації, висновках-експертизах митних та інших уповноважених органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження відомостей про країну походження товару.

Пункт 7 вказаного порядку встановлює, що визначення країни походження товару, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого Постановою КМУ від 12.12.2002р. №1864, за відсутності належним чином оформленого сертифіката про походження товару або у разі неможливості достовірно визначити країну походження товару таки країна визнається невідомою.

З матеріалів справи вбачається, що ПП «Прогрес ВН» (декларантом), при митному оформлені товарів, буди надані всі необхідні документи для митного оформлення та визначення митної ставки зазначених у митній декларації товарів, зокрема сертифікати про походження товарів № РL А 1934575 від 18.04.2008 р та № РL A 1951629 від 21.04.2008 року, а також додаткові документи у вигляді: СМR №000169 від 28.01.2008 року, рахунок фактура (інвойс) №000000000626 від 28.01.2008 року, інвойси № 000000000686 від 18.04.2008 р. та № 000000000688 від 21.04.2008 р. (де вказана країна походження товару «килимове підлогове синтетичне покриття ворсове, нетафтиногове, готове» - «Country of origin: Belgium» (країна походження - Бельгія)), інші некласифіковані документи № 465/1 від 04.02.2008 року., акт про взяття проб і зразків від 04.02.2008 р., висновок експерта 07.02.2008 р. №18-0321 в яких також була зазначена країна виробник спірних експортних товарів - Бельгія.

Як було встановлено, на підставі поданих документів для митного оформлення товарів Дніпропетровською митницею було прийнято рішення про визначення коду товару від 07.02.2008 р. № КТ 110-0615-08. Згідно з рішенням про визначення коду товару від 07.02.2008 р. № КТ 1 10-0615-08 на підставі розділів XI, XIII Закону України "Про митний тариф України», код спірних товарів було визначено, як 5702420000 із зазначенням країни виробника Бельгія. У відповідності з прийнятим рішенням про визначення коду товару від 07.02.2008р. № КТ 110-0615-08 декларантом і було подано вантажну митну декларацію № 000000003/2008/312340 від 29.04.2008р. та ватажку митну декларацію № 110000003/2008/312775 від 06.05.2008 р., в яких було застосовано, до спірних товарів, пільгову митну ставку 8 %.

Згідно до ст. 283 Митного кодексу України та Спеціального додатка К до Міжнародної -конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (далі - Конвенція) перевірка сертифікатів про походження товару здійснюється компетентними органами країн - учасниць Конвенції лише у випадках: якщо є достатні підстави для сумнівів стосовно дійсності сертифіката (наявність підчищень, виправлень і т. д.); якщо є достатні підстави для того, щоб сумніватися у вірогідності даних, наведених у сертифікаті; проведення вибіркової перевірки (за дорученням центрального апарату Держмитслужби України).

З акту перевірки вбачається, що Держмитслужбою України не було обгрунтовано наявність однієї з вищезазначених обставин для проведення перевірки автентичності сертифікатів.

Відповідно до ч.1 ст.283 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів і приводу достовірності сертифіката чи відомостей, що в ньому містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до органу, що видав сертифікат, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, з проханням про надання додаткових відомостей.

Отже, сумніви щодо достовірності сертифікатів походження товарів наданих позивачем, виникли у відповідача, лише у квітні 2010 р., тобто фактично через 2 роки після митного оформлення спірних товарів. В результаті цього Дніпропетровською митницею було прийнято нове рішення про визначення країни походження товару від 29.10.2010 р. № 110000000/2010/0466/2 на підставі акту камеральної перевірки згідно якого були застосовані повні ставки ввізного мита.

Згідно до п.п. «б» п. 10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР ( в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» платники податку, які імпортують товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) митним органам.

Згідно із п. 10.4 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість» контроль за правильністю нарахування сплати (перерахування) податку до бюджету здійснюється відповідним податковим органом, а при імпорті товарів із сплатою податку при його митному оформленні - відповідним митним органом за правилами, встановленими спільним рішенням центрального податкового та митного органів.

Абзацом 2 пп.2.2.1 п.2.2 ст.2 Закону України від 21.12.2000р., № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" порядок контролю з боку митних органів за сплатою платниками податку на додану вартість та акцизного збору встановлюється спільними рішенням центрального податкового органу та центрального митного органу.

Відповідно до пп.2.1 п.2 Порядку здійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків ПДВ та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів та інших предметів на митну територію України, затверджений спільним наказом ДПА України та Державної митної служби України за № 109/188 від 16.03.2001 р. контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою визначення податкових зобов'язань та за сплатою платниками податків, які справляються при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, здійснюється митними органами.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що Дніпропетровська митниця згідно підпункту "б" пункту 10.1 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість» є відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, оскільки виступає митним органом при справлянні податку з осіб, визначених у п.2.4 ст.2 цього Закону.

Згідно п.п4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону від 21 грудня 2000 р. № 2181-111 «Про порядок гашення зобов 'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фордами») якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов 'язання розраховується контролюючим органом, то платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та вношу нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов 'язання та має право на оскарження цієї суми в установленому цим Законом порядку.

Відповідно до п.п. «в» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Якщо митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями щодо звільнення позивача від сплати ПДВ, чи з кодом товарної номенклатури, зазначеної імпортером, то відповідно до п.10.3 ст. 10 Закону «Про податок на додану вартість» та підпункту 4.2.1 п.4.2 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про нарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та на положення підпункту «в» підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", дія якого не поширюється на митні органи (аналогічна позиція висловлена в узагальненні Верховного Суду України практики розгляду судами адміністративних справ щодо спорів, повязаних зі справлянням податків і зборів митними органами від 01.01.2010 р.).

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту «в» підпункту 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а не митний орган, який самостійно визначає базу оподаткування та ставку податку.

Зазначене відповідає правовій позиції Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 02.06.2009 р., справа № 21-474) та правовій позиції Вищого адміністративного суду України (постанова від 23.03.2010 р., справа № к-19658/08).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки податкові повідомлення форми «Р» від 19.01.2011 р. № 3 та № 4 від 19.01.2011р. були прийняті відповідачем не у спосіб та не у межах повноважень визначений законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю спеціалізованого підприємства з оцинкування труб «Комінметінвест» до Дніпропетровської митниці Державної митної служби України про скасування податкових повідомлень задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення форми «Р» № 3 від 19.01.2011р. та № 4 від 19.01.2011р., винесені Дніпропетровською митницею державної митної служби України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 186 України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Повний текст постанови складено 22.04.2011р.

Суддя О.В. Врона