Постанова № 16062796, 02.06.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 р. Справа № 2а-12750/10/0470

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В. при секретаріГрачова В.М. представника позивача Шульгат В.В. представника відповідача Краснікова Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції, третя особа - Виконавчий комітет Павлоградської міської ради про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, - ВСТАНОВИВ: До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Совтур» до Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції, третя особа Виконавчий комітет Павлоградської міської ради, в якому позивач просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської обєднаної державної податкової інспекції №0005401542/0 від 06.10.2010 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 531452,93 грн., у тому числі за основним платежем 354301,95 грн., за штрафними санкціями 177150,98 грн. В обґрунтування позову позивач зазначив, що за результатами документальної невиїзної перевірки з питання правильності застосування пільги з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Совтур» за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобовязанняв розмірі 531452,93 грн. Встановелене перевіряючими порушення визначено як застосування не регульованих тарифів на послуги перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування. Позивач вважає, що згідно закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" тарифи мають бути погодженими виконавчими органами міських рад, що є фактично регулюванням цін та тариіфів, а тому податкове повідомлення-рішення винесено з порушенням чинного законодавства та підлягає скасуванню. Представник відповідача надав до суду письмові заперечення, в яких зазначає, що в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено заниження загальної суми податкового зобовязання з податку на додану вартість в результаті віднесення відповідачем вартості наданих послуг з перевезення до операцій, звільнених від оподаткування. Крім того, на думку відповідача, від оподаткування звільняються операції з поставки послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, тарифи, які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом. Тарифи, застосовані позивачем є погодженими виконавчим комітетом, а тому повідомлення-рішення винесено законно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що Західно-Донбаською обєднаною державною податковою інспекцією (далі - Західно-Донбаська ОДПІ) здійснено документальну невиїзну перевірку з питання правильності застосування пільги з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранспортне підприємство «Совтур» за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 28.09.2010 року №308-15/213-34672021 та винено податкове повідомлення-рішення від 06.10.2010р. №0005401542/0, яким визначено суму податкового зобовязання в розмірі 531452,93 грн.

У Висновках Акту перевірки визначено встановлене порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.п.5.1.13 п.5.1 ст.5, п.п.6.1.1 п.6.1 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168), у результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 354 301,95 грн.

Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 1, 3 ст.8 Закону України «Про ціни та ціноутворення» встановлено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Урядом України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Відповідно до п.п.2 п.а) ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження з встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Підпунктом 5.1.13 п.5.1 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» звільняються від оподаткування операції з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, тарифи на які регулюються органом місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, визначеної законом.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт», цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Частиною 3 ст.5 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Згідно із п.13 додатку до постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, виконавчі органи Львівської і Криворізької міських рад регулюють (встановлюють) тарифи на перевезення пасажирів і вартість проїзних квитків у міському пасажирському транспорті - метрополітені, автобусі, трамваї, тролейбусі (який працює в звичайному режимі руху).

Абзацом другим п1. Зазначеної постанови визначено, що повноваження, зазначені у додатку, не поширюються на тарифи, що встановлюються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Тобто законодавством визначено, що встановлення, регулювання і погодження в установленому порядку тарифів на транспортні послуги є методами їх державного регулювання.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що чинним законодавством органам місцевого самоврядування ( у тому числі виконавчим комітетам міських рад) надані повноваження щодо погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг з підприємствами, установами та організаціями, які надають такі послуги та не належать до комунальної власності, і саме у такому погодженні полягає регулювання органом місцевого самоврядування тарифів з надання послуг з перевезення осіб пасажирським транспортом (крім таксомоторів) у межах населеного пункту, які надаються підприємствами, установами та організаціями, які надають такі послуги та не належать до комунальної власності.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги повністю доведені позивачем, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню

На підставі викладеного, ст.ст. 11, 69, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції №0005401542/0 від 06.10.2010 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 531452,93 грн., у тому числі за основним платежем 354301,95 грн., за штрафними санкціями 177150,98 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 17.05.2011 року.

Суддя О.В. Єфанова