Рішення № 16060634, 25.02.2011, Заводський районний суд міста Луганська (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Луганська)

2-5132/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2011 рокум. Луганськ

Ленінський районний суд м. Луганська у складі:

Головуючого судді Матвєйшиної О.Б.,

при секретарі Машталенко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до американської корпорації TBM Holding про визнання недійсним правочину з міни акцій, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до американської корпорації TBM Holding , яка офіційно знаходиться у США за адресою 2770 С, Парквей, Офіс 302, м.Лас-Вегас, штат Невада 89109 США, про визнання недійсним укладеного 16 липня 2007 року правочину з міни акцій Закритого акціонерного товариства «Термо»на акції TBM Holding.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилався на те, що згідно Угоди міни цінних паперів, укладеної між ним і відповідачем, він передав відповідачу, американській корпорації TBM Holding, 199089 шт. простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. кожна на суму 49772,25 грн., що складає 55,1% акціонерного капіталу ЗАТ «Термо» (ідентифікаційний код 13392504, зареєстроване за адресою м. Луганськ, вул. Фрунзе 107Б), які належали йому на праві власності. Відповідач мав передати йому 550597 шт. своїх звичайних акцій, що складає 5,2% установчого фонду TBM Holding, але акції їм не одержані, крім того, відповідачем не виконані інші істотні умови Угоди. Також він вказував на суттєве порушення при укладенні Угоди вимог Господарського та Цивільного кодексів України, зазначав, що правочин був вчинений під впливом обману. Просив суд позов задовольнити, визнати правочин з міни акцій ЗАТ «Термо»на акції TBM Holding недійсним, зобовязати корпорацію TBM Holding повернути йому 199089 шт. простих іменних акцій ЗАТ «Термо».

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не зявився. У листі за підписом президента TBM Holding, Inc., адресованого суду, висловлено прохання розглянути справу без участі представника компанії, не погоджуючись із позовом. Надав данні - витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців записів щодо Американської компанії ТБМ Холдінгз Інкорпорейтід в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не знайдено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши обставини та оцінивши докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, коли дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України. Оскільки Угода, стосовно якої заявлений позов, укладалася на території України, суд визнав можливим розглянути цю справу.

-2-

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України, що встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши надані на запит суду Акціонерним банком «Український комунальний банк»документи, а саме: Угоду від 16 липня 2007 року між ОСОБА_1 та компанією TBM Holding, Inc., передавальне розпорядження, сертифікат акцій № 748 на імя ОСОБА_1, заяву ОСОБА_1 щодо втрати сертифікату акцій серії С № 287, документ, що підтверджує повноваження президента TBM Holding, Inc. на виконання Угоди, суд прийшов до висновку, що в момент укладення Угоди сторонами були дотримані передбачені ст.203 Цивільного кодексу України такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату.

Норми Господарського кодексу України, на які посилається позивач, не можуть застосовуватись до даного договору, оскільки стаття 1 ГК України встановлює, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст.2 Господарського Кодексу учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Таким чином, за своїм субєктним складом і предметом укладений між ОСОБА_1 і корпорацією TBM Holdings,Inc договір міни акцій не є господарським договором у розумінні приписів ГК України.

Укладання угоди здійснювалося без участі торговця цінними паперами, оскільки угода не підпадає під визначені ст. 17 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» ознаки професійної діяльності на ринку цінних паперів, не вважається професійною діяльністю з торгівлі цінними паперами та відповідно не потребувало залучення ліцензованого професійного учасника ринку цінних паперів.

-3-

Питання про отримання реєстратором нотаріально посвідченої згоди дружини позивача на міну акцій як обєкта спільної сумісної власності подружжя розглядалось Ленінським районним судом (рішення по справі № 2-535/08, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 01.12.2010 № 22ц-2923/10). Судові інстанції прийшли до висновку, що оскільки договір міни акціями не потребував обовязкового нотаріального посвідчення, то і заява ОСОБА_1 про надання згоди на укладення договору також не потребувала нотаріального посвідчення, а договір відповідає вимогам ст.215 ЦК України, ч.2 ст.65 Сімейного кодексу України та ст.5 Закону України «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні».

Твердження позивача про вчинення ним правочину під впливом обману не відповідає поняттю обману, визначеному ч.1 ст.230 Цивільного кодексу України, згідно з якою обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними, викладеного у листі Верховного Суду України від 24.11.2008 року, саме позивач як сторона, яка діяла під впливом обману, повинен довести наявність умислу з боку відповідача, істотність значення обставин, щодо яких її введено в оману, і сам факт обману.

За приписами статті 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 79, 80, 84, 86, 88, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 203,215 ЦК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Луганської області шляхом подачі через Ленінській районний суд м. Луганська апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя